Коли зіштовхуєшся лицем до лиця з усією цією тупістю, жадібністю, пофігізмом і вічним плачем, що все «не так як треба», знаєте, якось все стає «по барабану». Нехай пенсіонери і далі ниють, що у них мала пенсія, забуваючи про своїх онуків, яким гроші потрібні значно більше. Нехай батьки продовжують бідкатись, яке дороге навчання в університетах, не звертаючи уваги, що їхні діти замість бібліотек і репетиторів відвідують нічні клуби. А студентам успіхів в довгих і жалісливих розповідях про «дорожезну» сесію, при цьому не забуваючи дати «на лапу» викладачу-хабарнику.





ТОП коментованих за тиждень