Борислав – місто своєрідне, йдеться не про його велику площу, а про масу проблем, із якими постійно стикається міська адміністрація й, відповідно, мешканці. Про масове зубожіння населення, про безробіття, про бездоріжжя і т. д. мова наразі не йтиме. Поговоримо про фатальне наше безталання, яке я, як журналіст, відслідковував упродовж останніх дванадцяти років. У бажанні щось приємне зробити для Борислава не відмовиш жодному із голів адміністрацій, починаючи від В. Шмігельського і завершуючи світлої пам’яті О. Іваницьким. В. Шмігельський розпочав будівництво водогону, мріяв про реконструкцію міських водомереж та … не вдалося будівництво. затяглося, а каденція завершилася. І. Удовенко взявся за будинок вул. Б. Хмельницького, 27, який згорів, за лазню, за шатрові покрівлі, придбав міні-ГЕС. Задуми добрі та каденція завершилася. Дім Хмельницького, 27 «попив фінансової крові» його наступнику М. Тустановському. Якби підрахувати, то за капремонт можна було збудувати дім з нуля на таку ж кількість квартир. Реконструкцію лазні не завершив і М. Тустановський. Проте будівельні роботи з натугою тривали. О. Іваницький мав твердий намір покінчити із цим ганебним довгобудом – довели його готовність до 95 відсотків. Котельня опинилася перед пуском, але не знайшлося грошей на виконання приписів газової інспекції та і пусконалагоджувальні роботи.
Об’єкт давно перевищив кошторисну вартість реконструкції, яка вже «влетіла» містові в добру копійчину. А коригування Генплану?! Процес чомусь затягнувся, і воно вже коштує удвічі більше первісної вартості. Впору вести мову не про якесь там невезіння, а про дещо інше. Пам’ятаєте, як місто втратило пральню – з будівельною готовністю 95 відсотків! Так само має шанс втратити і лазню,
До речі, що з нею? Нинішня адміністрація прагнула врятувати водоканал за його борги в 300 тис. грн. перед Львівобленерго і дала під заставу на отримання кредиту лазню. Звісно, що кредит мав гасити водоканал, але того не сталося. Кредитор, банк «Надра», тепер потрапив у кризову ситуацію і віддав виконавчій службі об’єкт під реалізацію.
На одному із сесійних засідань міської ради депутат Михайло Лазар спитав у заступника міського голови Г. Корконішка, яка доля лазні, й отримав відповідь: наразі місто на неї впливу не має, бо у заставі, треба шукати гроші і викуповувати, а потім відразу ж продавати після прийому в експлуатацію.
Як бачимо, об’єкт, на реконструкцію якого місто вже затратило два і півмільйона гривень, може бути проданий за якихось півмільйона, якщо не знайдемо грошей, щоби відібрати назад. Що ж, за таких часів всіляке буває – хто ж думав, що виникне така ситуація. Але, панове, у нас на те й голови, аби передбачати подібне.
Сьогодні від початку реконструкції у лазні, себто ДКП «Струмок», вже третій директор, будівельник за фахом Орест Степанович Перелом, Його попередник Володимир Дорош доробився тут до інсульту. Дякувати Богові, відійшов, а тепер веде судову тяганину із тим же ДКП «Струмок» на предмет погашення заборгованості із зарплати. Всі рахунки ДКП заблоковані виконавчою службою і практично ніякої господарської діяльності воно не веде та й не може вести, бо у стані реконструкції. І що з того, що суд визнає п. Володимира правим, коли виконати рішення неможливо. Майно лазні вже описано. Місто хоч би й мало якусь копійку у фонді розвитку, не може її дати – відразу ж заберуть.
Володимир Дорош опинився у безвихідній ситуації, Чоловік хворий, йому винні 11 тисяч гривень, котрі пригодились би на ліки і вже 9 місяців повна безнадія. Не отримують зарплати і теперішній директор Орест Перелом та його бухгалтер. Наразі у них єдина надія, що місто отримає гроші від продажу земельної ділянки фабрики нетканих матеріалів, але й вона проблемна, бо надто багато на них претендентів.
З обома автор цих рядків мав розмову. Обидва реально дивляться на речі, інформацією володіють. Вони вважають думки Г. Корконішка слушними. На жаль, як зробити їх реальними, ось у чому питання.
Ось що каже пан Володимир: «Ще десять років тому питання лазні було на часі і якщо за неї взялися, треба було швидко провести реконструкцію. На жаль, як на сьогодні, проект застарів морально. Для того, аби здати, в експлуатацію ще за мене треба було 150 тисяч гривень – це на виконання приписів інспекції Держтехнагляду, на пусконалагоджувальні роботи. 46 тисяч гривень треба віддати БУ-43. Тепер вже, мабуть, буде більше, бо на все росте пеня. Але пам’ятаймо, що лазню насамперед треба викупити, а це ще десь півмільйона. За вдалого збігу обставин, тобто викупу і здачі в експлуатацію, ще треба негайно знайти бізнесмена, що бажає взяти об’єкт бодай у оренду. Місто не зможе тягти на собі об’єкт, який потребує багато газу, енергії, води, які зараз неймовірно зростають у ціні. За прямим призначенням лазню буде важко втримати. Але добрий господар, якщо такий знайдеться, знайде можливість заробити. У мене є ще одна думка: якщо вдасться лазню задіяти в експлуатацію, то передати на баланс «Бориславтеплоенерго», яке має спеціалістів по котлах. Звичайно, це утопія.
Орест Перелом ще не судиться за зарплату, але сподівається, що міська влада не кине його напризволяще і бодай допоможе якось розрахуватись із пенсійним фондом, який насідає – 17 тисяч боргу. Практично зараз він тут денний сторож, косить бур’ян на території і спостерігає, як місцями уже обвалюється штукатурка. Невже так буде до виборів?
У нього нема грошей, щоби розплатитися за кредити і ніхто собі з того нічого не робить. Сумніваюсь, щоби після Ореста сюди зголосився ще хтось. Але чого з нас лише не буває! Не старайтесь зателефонувати до О. Перелома – телефон за несплату зняли. Біда всіх згаданих підприємств і проектів у тому, що вони мають фінансуватись зі спецфонду розвитку. Ну, а цей фонд давно у нас проблемний – місто нічого не продає із комунальної власності. Отже, проблеми такі, ніби запрограмовані з року в рік – і нема тому ради.
Богдан Пиріг, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень