Зіґмунд Фройд – австрійський психіатр кінця ХІХ – І половини ХХ століття, засновник психоаналізу. До слова, походить із сім’ї галицьких євреїв. Атеїст. Практикував у Відні. Автор багатьох потужних наукових праць. Пішов із життя свідомо, за допомогою евтаназії (мав рак піднебіння, переслідувався фашистами після аншлюсу Австрії в 1938 році). По сьогодні фройдистська та неофройдистська школи в психології не лише діють, а й здобувають щораз нових прихильників, послідовників.
Варто прочитати його твори, а вибирати є з чого – “Аналіз сновидінь”, “Психопатологія повсякденного життя”, “Лекції по вступу у психоаналіз”, “Я і Воно” (“Еґо та Ід”), “Психологія мас і аналіз людського “Я”, “Тотем і табу”, “По ту сторону принципу задоволення” та ряд інших.
Проте не життя Фройда і не його погляди маємо намір сьогодні обговорювати, а спробуємо застосувати вчення Фройда для розуміння окремих процесів, які мають місце в сучасній українській політиці. Часто те, що говорять чи роблять політики, є нещирим, а от є речі, по яких їхнє справжнє нутро можна визначити. Одразу ж відкидаємо будь-які закиди у намаганні використати ворожіння чи будь-які методи магії як щось огидне перед Господом. Аналіз за Фройдом або ж психоаналіз має на меті як глибше пізнати сутність інших людей, так і власну сутність.
Фройд багато уваги у своїй практиці приділяв обмовкам, снам, міміці та жестам людини, а метод спостереження став одним із головних у психоаналізі. Отже, маючи можливість спостерігати за трускавецьким політикумом, хочемо поділитися своїми думками з приводу того, що насправді означають їхні слова, мовлені на публіку. Дев’ять місяців діяльності нової влади у Трускавці доводять, що дідусь Фройд був правий – потрібно не лише слухати пряму мову можновладців, але і вловлювати суть сказаного ними. Бо за завуальованими фразами видно голий зміст, за маскою словоблуддя видно справжнє, інколи хиже обличчя. А ще більше про владу нам говорить власне невербаліка. Отже, нижче подаємо наші спостереження.
Якщо міський голова говорить, що потрібно працювати задля досягнення результату, це означає, що цього результату не буде.
Якщо у владі говорять про важку спадщину, то цим намагаються приховати власні розгубленість, безсилля, невміння не просто вирішувати проблему, а навіть аналізувати її.
Якщо мова йде про очищення курортного парку від торгівлі та надання послуг, то прихованим контекстом цієї боротьби є прагнення монополізувати цю ж торгівлю та надання послуг, встановити тотальний монопольний контроль над цими процесами в найбільш привабливій частині міста-курорту.
Якщо влада розпочинає проводити різноманітні конкурси на кращі подвір’я, кращих двірників, кращі фото чи публікації, то це є не чим іншим, як намаганням приховати відсутність системності в роботі у різних напрямах – житлово-комунальній господарці, промоції, благоустрої тощо.
Якщо під час прийомів громадян міський голова чи його заступники кажуть “ми вам допоможемо”, то проглядається намір якомога швидше випроводити за двері набридливого прохача, не обіцяючи нічого конкретного; при цьому часто неусвідомлено чиновник поглядає на годинник, ніби показуючи брак часу, зайнятість.
Якщо в мерії замінюють навіть чергових, не кажучи вже про керівників підрозділів, то це можна порівняти із панікою на війні, коли переможений усвідомлює неминучість своєї поразки; мудра людина може змінити погляди людей у колективі під своїм керівництвом, а не замінюватиме поголовно досвідчених працівників на підлабузників-холуїв.
Якщо керівник чи чиновник постійно повторюється, то це означає, що йому нема чого сказати додатково, це може свідчити також про його інтелектуальну обмеженість.
Якщо у владі приховують інформацію для одних, щоб надати її для інших, це свідчить про авторитарність влади, котра боїться альтернативної точки зору.
Якщо невеличке досягнення подається як величезний успіх, то це показує масштаб “мишачої возні”, яка стала буденною в закладі місцевого самоврядування.
Якщо в мерії особливо помітною є відсутність керівника в плані розслаблення працівників та ігнорування виконання ними своїх посадових обов’язків, то це не що інше, як елементарний брак командності в роботі, відсутність команди як такої.
Боязнь навіть невеликої критики – це боязнь викриття справжніх гріхів, а не лише маленьких грішків.
Багато екзальтованих жіночок в одному місці спричинюють надмір нервову обстановку, біганину та метушню при мінімальному результаті.
Нуль на рівні області, не кажучи вже про столицю, завжди намагається себе показати тузом на місцевому рівні, хоча якщо глянути в корінь, то це всього-навсього шістка.
Посмішка із показуванням зубів – ознака хижого характеру, таких людей варто остерігатися, довіряти їм не слід у жодному випадку.
Нервове покашлювання та посіпування плечима у розмові з журналістом – корупціонер боїться, що про нього знають більше, ніж пишуть.
Маска із милої посмішки та намагання пригостити чаєм чи кавою – намагання перевести розмову із площини фактів у площину людських стосунків, причому емоційно забарвлених, намагання представити себе більш людяним, ніж чиновник є насправді.
Уникання прямого погляду – вірна ознака брехні.
Намагання показати себе фахівцем у всьому – відсутність професіоналізму в управлінській роботі.
Постійні доручення та намагання задіювати в життя принцип “ініціатива наказуєма” означає несправляння із власними обов’язками.
Облизування губів та доторки до вуст, щік, вух, потилиці чи підборіддя під час розмови – ознаки обману.
Акцентування уваги на дрібних проблемах – намагання ігнорувати великі, оскільки нема бачення їхнього ефективного вирішення.
Бідкання, що в бюджеті немає коштів, або їх замало – прояв заздрості відносно тих, хто вмів віднаходити кошти.
Розмови про порядок, дисципліну, єднання зусиль у справі розвитку курорту – намагання показати себе сильнішим, ніж ти є насправді.
Необдумані та поспішні рішення, які приходиться відміняти – ознака маріонетковості та залежності від справжніх гравців на політичній сцені місцевого рівня, непрофесіоналізм і вже згадуваний брак командності у роботі.
Часті поради (в тому числі як господарювати) – намагання довести, що ти чогось досяг у житті, що ти не плебей, приховати своє походження.
Раптові вибухи емоцій – обмеженість людини, підлість та невгамовність, існування ряду комплексів.
Проведення показушного косметичного ремонту (в переносному значенні слова) – невміння капітально впливати на стан справ.
Вульгарність мови у розмові з підлеглими поряд із показною стриманістю із незалежними особами та угодовством перед вищими – ознака рабської натури, яку наш народ окреслив у прислів’ї “нема гірше з хама пана”.
Знаємо, що дехто буде здивованим – а до чого тут Фройд? Якби ми не ознайомилися з його творами, то, можливо, і не звернули б увагу на деякі “дрібниці”, які дозволили нам зробити відповідні висновки. А в кінці мусимо обов’язково зазначити, що вищеописані речі зовсім не є правилами і вони в жодному разі не можуть стосуватися виключно влади трускавецької. Подібне можна спостерігати і в інших місцевостях, а дещо із вищевикладеного у Трускавці не спостерігається взагалі. Тож спостережливості Вам!
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень