П`ятниця, 25 лютого. В цей день вся прогресивна та свідома українська громадськість відзначала 140-річчя від дня народження найвідомішої української поетеси – Лариси Петрівни Косач-Кривинюк, а простіше – нашої Лесі Українки. Трускавець долучився до цих святкувань. В Народному Домі пройшов годинний концерт, підготовлений силами різних підрозділів відділу культури ТМР. Свої таланти показали ансамбль сопілкарів «Дударик» під керівництвом відомого композитора Лесі Цісінської, виступили «Золоті діти» з дитячої школи мистецтв під керівництвом подружжя Мойсеєнків (бажаємо Ніні Олексіївні швидкого одужання), “Колискова” під керівництвом Леся Баб’як, прозвучали пісні як на слова Лесі Українки, так і сучасних українських поетів у виконанні Миколи Юхименка, Софії Яблонської, Ольги та Андрія Химинів, Ольги Баландюх, виступили і інші юні таланти.
На жаль, зал не був повністю заповнений, діти виступали переважно перед своїми ровесниками, батьками, керівниками. Перші особи міста не змогли бути на святі з ряду направду об’єктивних причин, хоча душею вони були, звісно ж, із дітьми. Проте де були інші чиновники, невже для них Леся Українка не постать, яку треба вшанувати? Окрім Світлани Ковальчин з відділу культури та Ореста Лобика і Надії Сенишин з відділу освіти, на святі не побував жоден інший чиновник із корпусів Бориславська, 1 та Бориславська, 2. Напевно, були дуже зайняті роботою, пильнували виконання своїх посадових обов’язків…
Вечір вшанування Лесі Українки був органічно єдиним цілим – вдалий сценарій, чарівні ведучі Галина Коваль (науковий співробітник музею історії міста) та Георгіна Янів, слайди із зображеннями різних етапів із життя нашої славетної поетеси та розвитку української літератури ХІХ століття, оптимальний час. Присутні мали можливість побачити 20-метровий вишитий рушник, який мандрує містами та районами Львівської області, про цей проект коротко розповіла методист Інна Форемна. Зі смаком було оформлено виставку книг (відповідальні – завідувач ЦБС Наталія Марковецька та завідувач дитячої бібліотеки Зіновія Мазур).
Свято вдалося, та от чому байдужість залишається рисою трускавецької громади? Невже в такому ж вузькому колі вшануємо і Шевченка, і нашого земляка Макомацького? Воістину, не можна насилу заставити полюбити свій народ, мову, культуру, літературу, не можна силоміць прищепити повагу та любов до поетів та героїв. Це робиться зовсім у інший спосіб, але чи робиться власним прикладом та з душею?
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень