Написати цю статтю мене спонукала замітка, розміщена на «Трускавецькому віснику» за підписом В. Ключака, у якій від мого імені було наведено критичну фразу щодо міського голови Руслана Козира, начебто я у ньому розчарувалася і вже не підтримую. Щоправда, після того як я зателефонувала п. Ключаку і висварила його, він довго вибачався, а потім зняв із сайту цю замітку. Але обурення від того, що моїм іменем спекулюють, ще й при цьому підло брешуть, залишилося. Тим більше, що спростування, яке з’явилося на сайті після моєї розмови з журналістом, мовби і спирається на мої слова, але акценти і наголоси розставлено зовсім не там і не так. Тому пишу цю статтю, щоб люди, читаючи такі «вісники», задумалися, чи варто їм вірити: адже збрехав раз, збреше й у друге. Якщо не збреше, то перекрутить.
Люди, думайте, на кого працює цей журналіст, і все стане ясно.
Недавно у нашому дворі (вул. Івасюка) відбулися збори мешканців, на яких обговорювалися нові тарифи на квартплату. Обговорення було бурхливе, знервоване, бо людям важко сприймати підвищення у 2-3 рази.
Я мешкаю в будинку № 13 на вул. Івасюка вже 44 роки. У нашому будинку жодного разу під’їзди навіть не білилися. Один-єдиний раз пару років тому перед виборами побілили тільки перший поверх і пофарбували панелі, щоб комісія, заглянувши в під’їзд крізь шпаринку у дверях, зробила висновок, що ремонт зроблено. Колись трохи дах латали, один раз навіть пофарбували будинок і поміняли двері. Оце і все за 44 роки! А в нашому будинку живуть переважно пенсіонери, які утримують будинок за свій кошт. Колишній ЖЕК нам нічого не давав і не робив. Люди обурені саме цим, і вимагають відповіді на питання: де наші гроші за 44 роки? Куди і кому вони пішли?
Представником від КП «Трускавецьжитло» на зборах був присутній п. Мирон Мицько. Почав людям пояснювати причину підняття тарифів, зачитуючи цифри, цифри, цифри… Майже по-азаровськи: жить стало лучше, жизнь стала красивее. Кому краще? Хіба що Азарову.
Сказав пан Мицько і про підвищення пенсій, а не врахував того, у скільки разів підвищилися ціни на продукти і ліки. Розумію, що не Мицько їх підвищував, та й тарифи комунальне підприємство підгонило під азаровські постанови. Але що робити нам, вчителям-пенсіонерам, хто дасть відповідь?
Я особисто запитала, чому «Трускавецьжитло» не укладає договори з квартиронаймачами, тобто з нами. Пообіцяли, що будуть укладати, начебто друкуються типові форми договорів. Ще питання: «Чи маємо ми право обирати послуги, за які ми будемо платити?» Виявляється, що не маємо. Знов-таки, у відповідності до постанови Кабміну. Тобто, нам нічого не роблять, а ми за ніщо повинні платити? Це ж антилюдська постанова!
На питання, де поділися наші гроші за 44 роки, відповідь була така: забудьте, їх нема і не буде, як і нема КП «Наше місто», якому ви, тобто ми, платили. Все. Тупик. То чи не стаємо ми на ті самі граблі? Платити треба, а за що – нікому не відомо, бо послуг обирати не маємо права. Люди обурені. Звинувачують в усьому міського голову. Але ж якщо глибоко копнути, то при чому він? Хто всі ті постанови вигадує? І Грицак зі своїми поплічниками використовують це обурення людей і спрямовують його проти Козира, бо жалкують за своєю колишньою владою.
Я за Руслана Козира агітувала і голосувала. Підтримую його і зараз. І ось чому: знаю добре, у яких умовах йому працюється. Знаю, що і депутатський корпус часом може «підставити ніжку». А державна влада яка? Усі прекрасно розуміють, хто нині при владі і чого вони вимагають від мерів міст. Є мудре прислів’я: «Танцюй, враже, як пан скаже». Між двох вогнів не дуже повоюєш. Посада важка, відповідальна, я б сказала, небезпечна. Бо не усім втямки, що міському голові доводиться в решеті танцювати і на дірку не стати. Підняли тарифи – хто винен? – Козир! Погані дороги – винен Козир! Комусь щось не зміг зробити – винен, винен, винен! Хоча воно так і є, бо влада – це принцип невістки, яка завжди винна, навіть коли її нема.
Ніхто не задумується над тим, звідки брати гроші? Землю розпродано й розкрадено, відпочивальників і виробництва нема! А кожен комунальник себе не обідить – йому подавай зарплату, і чималеньку! Чомусь пан Мицько так і не дав відповіді на запитання, яка у них зарплата, хоч його тричі про це запитали.
А депутати?! Кожен новобраний депутат домагається посади для себе. Я не раз пропонувала заставити депутатів звітувати перед своїми виборцями. Цілий рік усі мовчать! Думають, напевне, може, пронесе? Людям мовчати вже набридло, бо зневіра вже через край.
А яка спадщина дісталася новому голові міста: борги, все розкрадене, понищене, усі комунікації досягли пенсійного віку, а за які гроші їх міняти? А закони підтискають з усіх боків. Азаров однією рукою пише: привести тарифи у відповідність, а другою – сварить за незаконне підвищення. Це називається: гра на публіку.
От і доводиться міському голові йти на компроміси, бо від нього люди чекають змін. А ці зміни за місяць чи рік не приходять.
Нам усім треба бачити не тільки негативне, а й ті позитивні нововведення, що приніс нам Руслан Козир, треба бачити його бажання змінювати.
Щодо тарифів. Звичайно ж, я проти таких тарифів. Мені такі тарифи не по кишені, як і багатьом іншим пенсіонерам. Якби ті, хто приймав постанови, у відповідності до яких тарифи збільшилися у тричі, сам сів на наші пенсії та зарплати, то результат був би інший. Спочатку треба привести у відповідність людський прожитковий мінімум, а потім говорити про якусь відповідність чи невідповідність тарифів.
Я підтримую Руслана Козира, бо знаю, що він – людина, яка в надзвичайно важких умовах працює на розвиток нашого міста. Таку людину ніяке крісло не змінить. Не все вдається, бо не все від нього залежить. Треба розуміти, яка сьогоднішня висока влада у державі. Помилки є у кожного. Але з нас ніхто за наші помилки не питає, а з нього питає ціле місто.
То чи не краще йому допомогти, ніж раз у раз критикувати, ще й незаслужено? Він один не приймав нових тарифів. Він думає, як ту понищену господарку запустити, щоб вона працювала на добро нам, простим людям. Риба, як відомо, гниє з голови. А голова, що гниє, знаходиться далеко від нашого міста – у Києві. Вона сама давно засмерділась ще й метастази свої розпустила по всій Україні.
Ми, старше покоління, віддаємо молоді право на наш захист. Так що, молодь, прапор у ваші руки! Викорінюйте бур’ян корупції, пишіть мудрі закони, які нас захищатимуть, боріться за правду, карайте зло! Але щоб побороти зло, треба чітко бачити, де воно. Боріться! І ви відчуєте, як це легко і солодко робити у наш час – час зневіри і розпачу.
Анастасія Журавська,
Анастасія Журавська з Русланом Козиром
вчителька-пенсіонерка
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень