/В підтримку журналістів Дрогобича/
Теперішній світ разюче відрізняється від світу давнього. Того, в якому інформація про скурвлену дівчину була сенсацією, а вбивство чи смерть за таємничих обставин ставали чимось над-надзвичайним, супроводжувалися знаком хреста і обговорювалися довго-довго.
Теперішній світ живе «сметанкою»: поверховим переглядом заголовків новин, двополярним сприйняттям фактів-подій-явищ, серфінгом по житті. Мало хто любить заглиблюватися, аналізувати, підмічати дрібниці, в яких ховається диявол.
Теперішній світ не потребує Шерлоків Холмсів, Еркюлів Пуаро та бабусь на кшталт місіс Марпл. Є надсучасна техніка, детектори брехні і «експерти», яким чомусь беззастережно вірять. Мозок став непотрібним в еру зомбоящиків і соцмереж – не думай, а увімкни, переключи, лайкни і пошир. Якщо коментуєш – то ти супер!
Добро не знаходить собі місця в теперішньому світі. Кого цікавить, що в далекій африканській чи азіатській країні християнин віддав життя за віру і вибрав смерть, а не зречення? Кого цікавить, що мама не пішла на аборт і народила упосліджену дитинку, якій пожертвувала все своє подальше життя? Кого цікавить волонтер, який у вільний від роботи час не йде на каву-піцу-льоди, а «жебрає», аби воїни на Сході України почували себе хоча б трішечки комфортно? Кого?!!
Я виріс у глухому карпатському селі, де добро було чимось абсолютно натуральним. Коли хтось будувався, то інші допомагали йому, не очікуючи платні і не беручи її, якщо така пропонувалася. Коли хтось дізнавався, що в нього тяжка недуга, то отримував духовну та фінансову підтримку не лише від родини, а й від сусідів і від всієї сільської громади, у тому числі від особистих ворогів. Коли у когось була біда – це була біда всіх, натомість радість ставала радістю, помноженою стокротно.
Цієї ідилії вже немає – ні тут, ні там. Добро стало відносним і, як пише Мирослав Маринович, часто змішується зі злом так, що вже й не відділиш. Добра менше у людських стосунках, у людських головах, у публікаціях, у суспільстві загалом. Добро втратило свій сенс, рекламувати його невигідно, бо воно не приносить прибутків – так напевно вважають багато наших співвітчизників. Хоча вголос цього звісно ж ніколи не скажуть.
Що таке добро? Чому нам так милі для вух і серця слова «любов», «благо», «мир», «щирість», «щедрість», «усмішка», «осяяння», «простота»? І як часто ми чуємо їх в щоденній лавині інших слів? Ви зауважили, що майже щодня нам пропонують «сенсацію», «скандал», «викриття», «обурення», «бійку», «ЧеПе», «конфлікт», «несправедливість», «злочин», «ненависть»? І ми хоч-не-хоч ці слова впускаємо у свої серця. Чи правильно робимо?
Маю щастя час від часу бувати в місцях, де не «тягне» телефонний зв’язок. Нема Інтернету, телебачення і так не дивлюся. Буває, що за день нема жодної новини з Великого Світу. Яким прекрасним буває цей день, напоєний спокоєм, Божою присутністю, зеленню трав і щебетом пташок! Які прекрасні ті миті, коли замість дивитися на сцени насильства чи брехні і лукавства можеш помолитися, щоб світ цей став кращим, добрішим, досконалішим, а люди зрозуміли, що вони сотворені на образ і подобу Творця, а не лукавого «іміджмейкера».
Працюючи в містечковій пресі, час від часу роблю моніторинг публікацій. Тішуся, коли є роздуми про Вічне, коли є щось, що не кидається у вічі своєю кричущою сенсаційністю, коли є новини чи статті, здатні будувати, показати позитивний приклад. Їх мало, але вони є, на різних сайтах, в різних газетах.
Теперішній світ разюче відрізняється від світу давнього. Це моя суб’єктивна думка, дискутувати з тими, хто має відмінний погляд, не буду. Ми можемо наш теперішній світ робити кращим – якщо захочемо і розпочнемо з себе. Інше діло, що часто не хочемо і не розуміємо важливості цього.
Одна добра стаття вартує більше десяти глибоких аналітичних і сотні простих замовних. За неї ніхто не заплатить, її може й не помітять сильні світу цього. Але вона дасть ефект для тебе. Якщо в час мороку і суму ти зможеш повірити в те, що «Я прокинуся в новому місті», то ти переможеш. Ти – як символ добра. Майте це на увазі, мої дрогобицькі друзі-журналісти. Добро ЗАВЖДИ перемагає зло, просто деколи треба вміти почекати.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень