Владика Андрей Шептицький закликав вірних Церкви до активної громадянської роботи, нагадуючи їм, що справжній християнин не може стояти осторонь суспільних проблем. Справжній християнин – це насамперед той, хто любить ближніх і готовий працювати для своїх ближніх, для добра спільної справи. Можна бути «сувенірним патріотом», ходити у вишиванці, ревно бити поклони у церкві та співати повстанських пісень, але при цьому бути абсолютно байдужим до справ, якими живуть оточуючі. А можна просто йти і робити свою роботу – повсякденну, щиру, в ім’я громади і людей, при цьому не надто світячи свою роботу.
Трускавець – це місто, у якому ще належить провести серйозні зміни. Місту потрібна вода. Місту потрібна нова каналізація. Місту потрібні нові дороги. Місто потребує нової філософії влади. Але потрібно, щоби до влади в місті прийшли щирі патріоти Трускавця, прийшли єдиною командою, з єдиною програмою, перетворивши наше місто на справжній європейський курорт.
Чого бракувало попередній міській владі (говорю про неї у минулому часі, оскільки переконаний, що 31 жовтня ми перегорнемо темну сторінку в історії нашого міста)? Міський голова Лев Грицак може загинати пальці і говорити, що бракувало коштів, бракувало підтримки і розуміння з боку владних структур і депутатського корпусу, бракувало владних повноважень. Коли сьогодні перечитуємо його програму, з якою він ішов на вибори у 2006 році, то бачимо: 90% обіцянок залишилися невиконаними. І винні в цьому, на його думку, і світова економічна криза, і війни між гілками влади в країні, і бізнес-структури, і масони, і навіть коні у центральному парку (хоча – якщо вірити класику – коні не винні). Спадає на думку давня народна мудрість про поганого танцюриста…
Я не знаю, яким танцюристом є міський голова, але рівень довіри до його дій не зріс. Спроби випадів на адресу конкурентів, поява брудних пасквілів і навіть поспішний вступ до партії влади не підняли рейтинг пана голови. Він так і не збагнув, що насправді йому бракувало двох речей: відчуття міри та відчуття довіри до своїх громадян. Адже це – два моменти, які необхідні у владі.
Відсутність почуття міри згубила не одного українського політика. Міра, етика, стиль, такт – це ті речі, які мають відчуватися публічними людьми. Соромно демонструвати свою заможність у бідній країні. Соромно хизуватися власними гелікоптерами у місті, яке потерпає від нестачі води і невпорядкованості дворів та під’їздів. Соромно говорити про свої досягнення у той час, коли міський бюджет за п’ять років скоротився вп’ятеро – і це на фоні стрімкого росту бюджетів інших західноукраїнських міст, скажімо, Калуша, Івано-Франківська чи Чернівців. Міра передбачає і самокритику. Відчуття міри передбачає і вимогливість до своїх дій, і можливість визнання власних помилок. Всього цього не продемонстровано…
Відсутність довіри межує з тяжким гріхом – гординею. Людина, що приходить на високі владні посади, має приходити з командою, якій довіряє, а також постійно радитися із громадою. Бо в результаті від міського голови очікують не подвигів Геракла, а конкретних справ. Геракл, убивши Лірнейську Гідру та Ніамейського лева, зрештою здійснив найбільший подвиг у своєму житті – вичистив Авгієві стайні. Деяким нашим політикам варто зрозуміти, що від них чекають саме такого подвигу. Бо мер міста має дбати про труби, тепло, газ, водопостачання і дороги, а не демонструвати вищий пілотаж у небі. Столиця вже має мера-«космонавта» – нічого доброго з цього експерименту не вийшло.
Насправді громада знає краще, що потрібно для міста. Це – не популізм. Це – прагматизм. Громада може порадити, а якщо до неї звернутися, то вона може допомогти, самоорганізуватися і виконати ряд робіт – адже ці роботи йдуть на користь кожного мешканця міста. Але головне: треба не підвищуватися над громадою, а пам’ятати про свою відповідальність перед громадою.
Під час роботи над створенням благодійного фонду «Трускавчани» наша команда спробувала довірити простим людям вирішення ряду важливих питань – і вони справилися з питаннями розподілу коштів і вирішення першочергових завдань краще, ніж десяток кваліфікованих менеджерів у інших фондах. Ось що робить звичайна довіра! Тепер досвід фонду хочеться перенести на практику функціонування міської влади.
Мені приємно, що наша команда, яка сьогодні йде на вибори, це національно свідома, з європейським світоглядом, професійна команда – команда патріотів свого міста і України ми хочемо реальних змін. Людей, обманутих політиками неодноразово, сьогодні важко заманити в нетрі порожніми обіцянками. Саме тому ми спокійні за виборців – вони бачать справи і наміри кожного. Як писав Борис Олійник,
Народ не візьмеш на макуху:
Він зоддаля почує чин –
І хто є син його по духу,
І хто по духу – сучий син.
Проведені у місті за ініціативою ряду національно-демократичних партій попередні опитування громадян показали високий рівень довіри до мене як до кандидата і до моєї команди, що згуртувалася на засадах Європейської партії України та тих громадських проектів, які ми розвивали протягом останніх років у Трускавці. Я вдячний тим політичним партіям, які підтримали мене – а це і Конгрес українських націоналістів, і «Батьківщина», і «Народний рух України» і «За України». Я вдячний і опонентам – їх примітивна брехня проти мене і нашої команди лише привернула до нашого середовища нових і нових прихильників. Але насамперед я вдячний людям – простим трускавчанам, яким не байдужа доля свого міста.
Я вірю, що спільними зусиллями ми вирішимо ті проблеми, які не вирішувалися роками. Я вірю, що Трускавець стане процвітаючим містом, зразком для інших міст і місцем, де люди отримуватимуть найголовніше – здоров’я. Я знаю, що є велика кількість методів залучення інвестицій – але потрібно просто мати бажання працювати. Бо під лежачий камінь вода – як відомо – не тече. Я маю віру – в Бога, в людей, в прекрасне завтра. Я маю волю – до перемоги, до роботи, до конкретних здобутків. Я маю любов – до міста, до рідної землі, до трускавчан. І кличу з собою всіх тих, хто також має волю, віру та любов.
«Ми просто йшли. У нас нема зерна неправди за собою», – говорив класик. У нас за собою також нема земна неправди. Ми йдемо. До перемоги. Бо наша перемога – це перемога трускавчан. Це перемога громади міста. Це початок переможного наступу на проблеми Трускавця.
Закликаю Вас бути мудрими. Закликаю прийти на виборчі дільниці. І пам’ятати: Ваш голос значить дуже багато. Від Вашого вибору залежатиме завтрашній день. Від Вашого вибору залежатиме, чи буде завтрашній день світлим і сонячним. Думайте. Не помиліться.
Справжній християнин не може стояти осторонь суспільних проблем. Справжній патріот не може дозволити собі не брати участь у виборах. Справжній трускавчанин не може дозволити собі залишити напризволяще майбутнє свого міста і своїх дітей.
Трускавець потребує змін. І ці зміни обов’язково настануть!
З Богом! До нових звершень і досягнень!
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень