Якщо б у кожній парафії були такі священики як отець Володимир Бондарчук, настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці (м. Трускавець), то з патріотизмом прихожан було б все гаразд, і українці не сумнівалися б, якою мовою спілкуватися і які пісні слухати. Зберігаючи та відроджуючи давні традиції, потрібно і нове, «модне», ставити винятково на україномовні рейки, – вважає священик. І не просто вважає чи говорить, а своїм прикладом і діями показує, як це робиться. Відродження традицій та творення чогось нового не суперечить одне одному, а навпаки, доповнює.
Фестиваль церковних хорів, який у Трускавці проходить вже втретє, цьогоріч приймала власне церква Покрови Пресвятої Богородиці. З легкої руки Релігійно-просвітницького центру імені отця Івана Валюха, який діє при трускавецькій парафії св. Миколая, та керівниці Центру Роксолани Мартинюк, фестиваль стає щораз популярнішим заходом, про що свідчить кількість зацікавлених осіб.
У цьому році фестиваль дещо розширив свою «географію»: на відміну від 2016-2017 рр. цьогоріч участь в ньому взяли не лише хори трьох греко-католицьких парафій Трускавця, а ще й гості з Дрогобича – квінтет Дрогобицької духовної семінарії та колектив Львівського обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича. Виступи гостей стали гарним доповненням до співів місцевих трускавецьких хористів, а вертеп у виконанні артистів драмтеатру став без перебільшенням родзинкою заходу.
Консервативна традиція передбачає, що негативні персонажі вертепу (Чорт, Жид, Смерть та інші «перебранці») не повинні навіть заходити на церковне подвір`я. В давні часи важко було собі уявити, що в приміщенні церкви може проходити театралізований виступ народного «вертепу» із жартами чи закликами Чорта до злого. Але зараз церква виконує ще й культурно-просвітницьку місію, тож театралізовані постановки на свято св. Миколая з негативним персонажем Антипком чи той же вертеп – вже не диковинка, а реальність. А якщо ці постановки ще зроблені так високопрофесійно, як у виконанні артистів Львівського муздрамтеатру, то геть забуваєш про старі звичаї, що «нечисті в церкві не місце».
Які гарні українські колядки, як же чудесно лине понад склепіння церкви хоровий спів! Кожен хор із Трускавця – це окрема історія: одні зачаровують слухачів неземними голосами, інші технікою виконання, треті неординарними обробками чи древніми піснеспівами. Та всіх єднає любов до Церкви, співу і до Різдвяних свят, які по праву вважаються найрадіснішими святами в Україні.
Суботній вечір 10 лютого подарував трускавчанам не лише дві години чудової коляди всередині церкви Покрови, а ще й танці та забави на подвір`ї церкви, під звуки тієї ж коляди та класичних творів. Може трохи дивно чути звуки вальсу №2 Дмитра Шостаковича та бачити кружляння неподалік церкви, але, знову ж таки, це нові віяння заходу, де в католицьких та православних церквах це стало нормою, не кажучи вже про протестантські згромадження та їх способи євангелізації та гуртування церковних спільнот.
Мороз – не завада побути довше біля церкви. Ті, хто не загрівся танцем, можуть грітися глінтвейном з корицею, та спілкуватися з близькими по духу людьми на найрізноманітніші теми – коляди, традицій, політичної ситуації, локальних чи загальнодержавних справ тощо. І в такі миті розумієш, що церква – це не лише храм, де потрібно молитися, а «екклезія», місце зборів, де громада щось обговорює, вирішує, проводить дозвілля з користю для душі.
– За кілька днів ми завершуємо Різдвяний період і вступаємо в інший, нічим не гірший період церковного календаря, – каже о. Володимир Бондарчук. Так, дійсно, з 14 лютого Західна Церква, а з 19 лютого Східні Церкви розпочинають Великий Піст – час навернення, роздумів, покути, час переосмислення важливого і відмови від суєти.
Кожен період в церковному календарі є важливим і має свою місію. Як написано в Книзі Екклезіаста, «для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!» (Кн. Екклезіаста, 3:1-8). Використати належний час належним чином – ось в чому мудрість. Тому і радіємо в Різдвяний період від народження Божого Дитяти та прославляємо Всевишнього колядою, щоб потім протягом сорока днів роздумувати над страстями Спасителя та Його розп`яттям задля нашого спасіння.
Але поки ще не розпочався Великий Піст, поки ще тривають останні карнавальні дні, можна веселитися, слухаючи слів Жида чи Чорта з вертепу, можна стати в коло і потанцювати разом з отцем задля відродження давніх українських зимових традицій, можна випити скляночку грітого вина і порадіти, що в нашому Трускавці фестивалів не бракує. У тому числі і тих фестивалів, які організовує чи яким сприяє Церква в особі її священиків та таких інституцій як Релігійно-просвітницький центр.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень