Кожна людина має захоплення. Одні люблять співати, інші – збирати маленькі іграшки, монети, марки. Захоплення, хобі дає можливість у повній мірі проявити себе. Вишивання – один з найпоширеніших видів народного мистецтва приносить і буде приносити радість тисячам його шанувальників. Є таке гарне правило: якщо хочеш бути щасливим в житті, зроби своє хобі справою свого життя.
Справжньою візитною карткою українського народного мистецтва є вишивка, корені її сягають у глибину віків. Вишивкою прикрашали одяг, рушники, скатертини, серветки, наволочки, блузки, сорочки. Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Вдягали їх у свята і на щодень. Вишиваний рушник прикрашав не лише хату-світлицю, а й громадську будівлю – храм, школу, що надавало йому національного звучання. Як тим лавровим вінком, вишиваною полотниною увінчували придорожні хрести, статуї святих. Звичай подавати шановним гостям хліб-сіль на вишитому рушнику і досі побутує в нашій країні. Рушникова символіка найбільше відбилася в народних піснях, як сама доля, і з долею народу простелилася через тисячоліття.
В українців було свято вишивальниць – це день святої великомучениці Варвари 17 грудня. У цей день дівчата збиралися разом, молилися, вишивали. Вишивали “хрестиком“, “низзю“, “настилом“ (гладдю), “вузликом“, мережили в довгі зимові ночі сорочку для коханого і посаг для весілля. Ця висока настроєність з молитвою на таке просте і буденне, здавалось би, діло,тільки підтверджує благоговіння і відчуття святості перед барвистим писанням на полотні.
В Україні вишивати вміють у всіх регіонах. На Київщині переважають дрібні геометричні та рослинні мотиви: зірки, квіти, калинові грона. Вишиванки Східного регіону мають переважно рослинні орнаменти, в них більше червоного ніж чорного. Тернопільський регіон прославився на весь світ саме своїми унікальними вишиванками. Це зашиті повністю рукави із сильним переважанням чорного кольору (що символізує трагічні сторінки історії краю).
В руках майстрині вишивка творить диво. Озвучена образною мовою регіону, вона стає справді тим розмаїтим символом України, що несе крізь віки й у віки закодований літопис в простих геометричних узорах, дбайливо складених у скрині руками святих українських прабабусь. І якщо говорити про вишиття на українському одязі, про орнаментальну символіку хатніх оберегів, то усі вони разом творили і творять своєрідний енергетичний та магічний “панцир“ для тіла і душі, для землі, на якій живуть і творять, для всього сущого.
Всіх, хто цікавиться вишивкою, історією її виникнення, різними видами і техніками вишивання, запрошуємо відвідати Трускавецьку центральну міську бібліотеку по вулиці Дрогобицькій, 12.
Підготувала Ольга Зикіна, бібліотекар Трускавецької ЦБ
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень