Нинішній рік особливий – у вересні відзначатимемо потрійне свято: День нафтовика, День міста, а головне – 625-річчя заснування Борислава. Так склалося, що сьогодні на нафтових підприємствах найбільше тримається наше місто, а «левова» частка коштів у міський бюджет надходить від НГВУ «Бориславнафтогаз». Наша розмова про нинішній день підприємства і як воно готується до ювілею – із начальником управління Ігорем Михайлишиним.
– Ігоре Богдановичу, вже шість років Ви очолюєте підприємство, провідне в Бориславі за кількістю, багате добрими традиціями. Що можете сказати про сьогоднішній день колективу? Як би відтворили його поглядом першого керівника?
– У мене із самого початку не було ніяких проблем із кадрами, і це головне. Бо я прийшов у цілком сформовану команду. В мене були сильні попередники – перші керівники Ігор Копач, Олег Веклюк, головний інженер Олександр Васьків. Мені прийшлося провести незначну ротацію, і то у зв’язку із виходом на пенсію керівників середньої і вищої ланок. Цілковито виправдали мій вибір Руслан Іваницький – начальник центральної інженерно-технологічної служби, Руслан Скверис – заступник начальника управління із фінансів, Володимир Костецький – головний інженер управління. Зараз на зміну заступникові з соціальних питань Валерію Мельникову прийшов його син Віталій, який до цього працював на відповідальній посаді в цеху матеріально-технічного забезпечення.
Міцні в нас і керівники цехів. Шкода, що йде на пенсію начальник прокатно-ремонтного цеху експлуатаційного обладнання Ярослав Кавич, але в нього є чудова заміна – Ярослав Крушко. Кадри в нас – на своєму місці. Це направду «золотий фонд» і управління, й усього Борислава.
Дуже потужний у нас цех підземного і капітального ремонту свердловин – тут працюють відмінні фахівці, знавці своєї справи. Всі ми діємо згуртовано, як єдина команда. До того ж, люди ще дорожать роботою – такі часи…
– І як колектив витримав зиму, що минула? Чи не вплинула вона на виробничі показники?
– За минулий рік ми-спрацювали дуже добре – не було ніяких природних катаклізмів. Цього ж року зима направду стала для всіх нас серйозним випробуванням. Ми навіть гадали, що буде значно гірше. Все позамерзало. А з природою не пожартуєш. «Джин» сидів до пори, до часу тихо у пляшці, а під час морозів він дав поштовх усім тим викидам, нафтопроявам.
– Пане Ігоре, останнім часом у реґіональній пресі, по телебаченню писали й показували про різні нафтові й газові жахи в Бориславі. Як Ви ставитеся до такої інформації?
– В тій інформації багато перебільшено, викривлено. Хочу всіх заспокоїти: ситуацію ми тримаємо під контролем. А оскільки зима була надто суворою, то й підкинула нам сюрпризи.
Я застеріг би в іншому: основна загроза йде від шахти, яка кинута напризволяще, вже тривалий час вона без догляду й нагляду, затоплена водою. Щодо загазованості, такої, яка є в Бориславі, в цивілізованому світі роблять інакше: за державні кошти відселяють цілий населений пункт. У нас же цього не буде – держава таких грошей не дасть.
Але тут є інша обставина: в доброму розумінні ми приречені мінімізувати загазованість, бо поруч -всеукраїнські курорти Трускавець і Східниця. У нас працює цілий підрозділ, який ліквідовує прояви загазованості, займається відповідною профілактикою. Відповідає за це заступник начальника управління з техніки безпеки Михайло Данчишак. Власне, ці люди освоюють щороку мільйони коштів, що їх виділила «Укрнафта». Тільки торік – 14 млн. грн. Діє ціла Програма, але вона одностороння, укрнафтівська. Ми стараємося максимально підключити оті сотні й сотні свердловин до вакуумних ліній і відкачуємо газ разом із киснем. Найбільше спасіння Борислава, що тут — «роза вітрів», і оті газові випари просто видувають перетяги. В іншому випадку тут би ніхто не міг жити.
– Які перспективи нарощення запасів нафти і газу й, відповідно, нафтогазовидобутку? Ми можемо сьогодні говорити про надії на чергове відродження Борислава, чи й надалі буде така невизначена ситуація?
– На жаль, нині така ситуація, що в Бориславі нафти видобуваємо мізер. Головним чином показники нам робить Старосамбірське родовище. В самому нашому місті більше проблем, аніж нафти і газу.
А щодо перспектив – усе залежить від політики в державі щодо нафтової галузі. Якщо уряд і всі інші керівні чиновники визначать нафтову галузь як пріоритетну, зменшать податковий тиск, тоді й можна буде сподіватися. Ми свято віримо, що колись буде краще.
– То ж хотілося б почути конкретніше: скільки цього року заплановано пробурити чи розпочати буріння нафтових свердловин? Бо саме буріння є основою основ нарощення запасів нафтовидобутку…
– Заплановано чотири свердловини. Але, на жаль, реалії такі, що не всі можемо задіяти тільки з однієї причини: нам блокує буріння влада на місцях, зокрема, в деяких районах. Від нас вимагають іноді побудувати в якомусь селі школу, чи в райцентрі лікарню. Аж тоді нададуть дозвіл на буріння. На жаль, люди не розуміють, що таким чином рубають гілляку, на якій сидимо. Нафта і газ — це ж енергетична незалежність держави!
– Ігоре Богдановичу, а як у Вас співпраця з бориславською міською владою? Видаються вони дещо натягнутими?
– У нас нормальні робочі стосунки з міським головою Володимиром Фірманом. Скажу так: мені імпонує стиль роботи першого керівника міста. Всі його рішення – на користь громади. А щодо перспектив нашої співпраці – ПАТ «Укрнафта» планує виділити кошти містові на соціальні потреби й у зв’язку з підготовкою до 625-річчя. Ми живемо в цьому місті й небайдужі до вирішення соціальних проблем.
Але хотілося б водночас, аби влада тісніше співпрацювала з нафтовиками при прийнятті тих чи інших рішень, бо в кінцевому результаті наші інтереси завше мають співпадати.
Наше нафтогазовидобувне управління — одне з найстаріших підприємств України. Тут кожен старається дотримувати багаторічних традицій. Якщо сказати образно, ми дорожимо людьми, а люди дорожать нафтовою професією.
Хотів би згадати добрим словом ще деяких наших ветеранів. Передовсім – колишніх начальника управління Ярослава Мацьківа, начальника УТТ Ярослава Жукевича. Особливо хотів би подякувати за багаторічну самовіддану роботу заступникові начальника Валерію Мельникову, який нещодавно пішов на заслужений відпочинок.
– Декілька слів про Ваші захоплення у хвилини дозвілля…
– На першому плані поза роботою у мене сім’я – дружина, діти. А ще люблю пограти на гітарі. Дружу з музикантами Борислава, Дрогобича, Трускавця, головним чином, із гітаристами…
– Що Ви хотіли б побажати колективові, нафтовикам міста, всім бориславцям на ювілейний рік?
– Колективові – злагодженої роботи і добрих показників, бо це основа нашого життя. Містові — процвітання – до цього ми всі маємо докласти розум і руки. Всім краянам -достатку, гідно жити, як і належить європейцям.
– Дякую Вам, пане Ігорю, за розмову. Від імені редакції «Нафтовика Борислава» прийміть щирі вітання з нагоди Вашого першого п’ятдесятиріччя. З роси Вам і з води!
– Хай і вам щастить!
Бесіду вів Роман Соловчук, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень