Кошмар

/Замальовка/

Присвячується Тарасу, котрий себе впізнає

Коли ти слабкий, до тебе приходить кошмар. З руками, ногами і темним минулим. Не конче вночі, може прийти і вдень. Він тобі нав’язаний, ти не можеш його позбутися, він – твоя тінь. Інакше кажучи, кошмар – твій радник.

Тепер від нього залежить твоя доля. І твоє майбутнє. Ти відданий йому на поталу. Ти зробиш все, як він скаже, хоч на людях ти начальник, а він всього кошмар. Насправді ж ти – його невільник.

Кошмар за тебе рішає справи в поліції, на підприємствах, бо він бита бяка. Крутився де слід, був де треба, все знає і все вміє. Поряд з ним ти ніхто, хоча тобі й повірили. І щоб вирулити зі складної ситуації, ти повністю покладаєшся на кошмара. І не знаєш і не відчуваєш, як затягується петля на твоїй шиї. Бо кошмар – це насправді твій смотрящий, щоб ти не впоров якусь справедливість чи якесь добре діло. Щоб ти був повністю підконтрольним. І ти на це погодився.

Без кошмара було інакше. Були друзі, які підставляли плече у трудну хвилину. Були відкриті вороги. Були спокуси, які ти долав і допомагав долати іншим. Але прийшла влада. Прийшли труднощі іншого характеру. І появився кошмар.

Ти не спиш і цей кошмар – зовсім не сон. Ось він – у гарному новому піджаку, з маскою розумного та довірливого обличчя. Йому дужче б пасувало бути на твоєму місці, він же такий презентабельний, з животиком, накачаний, улесливий. Але він нещирий і ніколи йому не зайняти твого місця – люди відчувають фальш. Та й вигідніше йому бути твоєю тінню, твоїм кошмаром.

Минає дев`ять місяців, відколи ти почав змінюватися. Тепер ти – це не ти, а твоє крісло. Твої вороги стали закадичними приятелями. Друзі помаленьку відійшли в сторону. Одних ти сам відштовхнув своїми безглуздими діями. Інші не змогли пробачити того, як ти змінився. Треті побачили зраду. Про решту постарався кошмар.

Ти йдеш площею і тебе перепиняють люди. Вони щось хочуть, на щось скаржаться, щось пропонують. Вони ніколи нічим не задоволені. Їм завжди щось треба, і навіть ти не можеш їм цього дати. Але в очі сказати це важко. Легше вихлюпнути гнів, біль, безпорадність на невідомих ушльопків. Легше спростити життя собі і покластися на кошмара.

Ти – не наркоман. Ти не спиш. Ти живеш в реальному світі. Чому ж не позбудешся кошмара? Слабка воля? Зобов`язання? Страх втратити опору, котра видається надійною?

Згадай те, що було рік тому. Півтора. Два. Тоді кошмара не було і ти був Людиною. Зараз ти – тінь. Тінь свого кошмара, в якого ти насправді стажер. Так не має бути. Це каже той, хто бажає тобі лиш добра.

Володимир

About WOLODYMYR

Błogosławieni którzy wprowadzają pokój, albowiem oni będą nazwani synami Bożymi.