Лев Грицак: «Я ні від кого не залежу. Окрім – трускавчан…»

By  | 09.10.2010 | Filed under: Некатегоризовано

Коренастий, невисокий, неговіркий, з майже дитячою посмішкою – таке перше враження від знайомства з людиною, яка  вже дві каденції поспіль головує у Трускавці. Це місто, яке відоме всій Україні, нині претендує  повернути собі ім’я одного з найпопулярніших курортів Європи.

Для тих, хто буде  читати цю бесіду скажу відразу: Лева Грицака знаю більше п’ятнадцяти років, відтоді ще, коли він  був головним лікарем санаторію «Карпати». Пригадую, як  пройшовшись, щойно відкритим санаторієм ( від першого до останнього поверху) – я був неймовірно вражений! Як вдало  звичайну споруду масового перебування людей можна було поєднати з витворами справжнього мистецтва?! Запитав тоді: кому в голову прийшла ідея -  перевтілити затишні санаторні  вітальні у своєрідний музей народного мистецтва  Бойківщини:  гобелени, ковальство, різьба?.. І мені сказали: Грицаку. Тоді я й захотів познайомитися із цією людиною.

Йшли роки… Свого часу з преси дізнався, що трускавчани обрали Лева Грицака своїм мером. Щиро порадів і привітав його: значить іще є «пророки у своїй вітчизні!» – подумалось.

Приїжджаючи до Трускавця на лікування, чи у творчі відрядження (уже більше 20 років), ловлю себе на думці, що це місто вже стало мені рідним і близьким. В тінистих алеях старого парку написано  десятки поетичних творів, прозових начерків. Після однієї з таких поїздок я розмістив у «Літературній Україні» велику поетичну  добірку, яку так і  назвав:  «Трускавецькі вірші».

Переді мною (а свіжий  погляд помічає завжди ) пройшли різні часи Трускавця.  Місто переживало занепад: напівпорожні санаторії, напівтемрява, обшарпані дерев’яні вілли. Усе це було не так давно. Але пізніше  я почав  відзначати для себе ( і не тільки я), що обличчя Трускавця різко змінюється. Можливо місцевим жителям за щоденними клопотами це не так кидається  у вічі… і велике помічається лишень  на відстані… Але ж  це – правда!

Вперше за багато років прості трускавчани ( не кажу вже про більш заможних)  нарешті стали зводити нові будиночки… Більше того – виросли цілі  мікрорайони! І це попри  загальнодержавну будівельну стагнацію в країні!  Хто був у Трускавці років десять тому – нині щиро дивується.  Як кажуть: небо і земля!

Ще мене вражає , як трускавчанам  вдається (на відміну, приміром,  від мого рідного  Києва),  гармонійно  поєднувати  стару архітектуру із   сучасною забудовою?  Цього не скажеш про жоден із наших українських курортів. Значить, є голова на плечах у  цього міста!    І  в прямому,  і в  – образному  сенсі.

До об’ємного  інтерв’ю з міським головою Грицаком  (для одного із всеукраїнських видань) я готувався давно, бо переконаний  – це особистість  всеукраїнського  масштабу.  І ось наша зустріч відбулася.

Моєю умовою було єдине – максимальна відвертість співбесідника.  Що з того вийшло, судити вам.

-     Леве Ярославовичу, бути міським головою – це, те про, що  Ви мріяли?

-     Для мене важливим є самоствердження, самореалізація. Я поважаю людей успішних. Дорога до успіху, здебільшого, терниста і важка. І, коли хто думає, що бути  міським головою ( а отже – «крайнім») це така велика насолода… Він глибоко помиляється. Перед тобою – конкретні люди й конкретні проблеми, які треба вирішувати. А не – абстрактне якесь міністерство…

Я люблю працювати на результат.  І так вже вийшло, що посада міського голови  стала своєрідним майданчиком, де можна себе випробувати. Так було і в санаторії «Карпати», з якого  почалася моя трудова біографія в Трускавці. Поставили  з однодумцями амбітну мету – зробити один із кращих санаторіїв курорту. І ми його зробили кращим на той час.

До речі саме тоді, в санаторії «Карпати» я підтримав ініціативу Володимира Козявкіна зі створення клініки відновного лікування. Клініка починалася на базі саме  «Карпат», переїхавши згодом у власне приміщення. Дружбою з В. І. Козявкіним – особистістю неординарною, цікавою, талановитою я дорожу й досі.

-     До речі, подейкують, що «Карпати» – вже у Вашій власності…

-     О!  Що до моєї власності -  багато чого, як Ви кажете, «подейкують». Людям же язики не поприв’язуєш! Доки в Україні  переважатиме бідність – ставлення до заможних людей, на жаль, буде очікувано несприйнятливим.  Щодо «Карпат», то це – закрите акціонерне товариство, де відповідно розподілені акції між засновниками, включно із працівниками санаторію. Через те, «Карпати» аж ніяк не є моєю персональною власністю.  Моя частку у статутному фонді складає усього 20 тисяч гривень.

Якщо вже говорити про певні надбання, то все ми зробили  разом із моєю дружиною Галиною, звісно, з допомогою наших батьків також. У деяких міських депутатів значно більші статки, але вони про них мовчать. Я ж те, що маю –   не приховую. Це вірна ознака того, що мені нема чого боятися.  До того ж,  я ніколи не був скупим. Просто не афішую того, скільки персонально власних коштів моєї родини перераховано на підтримку церковних громад, соціальних проектів, простих трускавчан.

…. Хоча бажаючих перевіряти мої статки було і є предостатньо! Що ж, хай перевіряють!

-     Ви ще забули про гелікоптера…

-     Ціла біда з цим гелікоптером! Ну люблю я небо! Люблю літати! Це моя  мрія, моя «віддушина». Якщо перевести у матеріальну площину, нині багато іномарок автомобілів дорожчі за мого вертольота… А цей апарат є недорогою аматорською конструкцією. Але ж у декого в Трускавці мій гелікоптер   асоціюється чи не з космічним апаратом!

Я ж не буду розповідати, скільки дітлашні трускавецької біля того гелікоптера крутиться…З 1993 року діє аероспортклуб «Сокіл», де навилися літати на різних апаратах уже багато людей.… Ось недавно на Всеукраїнському навчанні з цивільної оборони, що відбувалися в Трускавці, було задіяно й мого вертольота для «порятунку» умовно ранених… Свого часу, на прохання органів МВС гелікоптер був задіяний для виявлення можливих посівів наркотичних культур в у карпатських горах. Часто він використовується для телевізійних зйомок міста (в цілях реклами). Періодично разом з комунальними та санітарними службами ми робимо обліт  міста з метою виявлення джерел забруднення та неналежного утримання в санітарному стані території підприємств.  Взагалі то, варто б його якось пристосувати для користі нашої трускавецької медицини. Всякі ситуації бувають…

-     А нещодавно, кажуть, листівки якісь із нього розкидали над містом…

-     Що, й до Києва дійшло? Зізнаюсь -  це не краща ідея, серед тих, що мені приходили в голову… У якійсь мірі захотілось в такий, хай і наївний  спосіб, «догукатися» до людей. Річ у тім, що я вірю в здоровий глузд трускавчан. І, коли не вдається порозумітися з нашими депутатами…

-     А часто не вдається  з депутатами порозумітися? Говорять, Ви не любите йти на компроміси, не гнучкий…

-     По-перше, я не шланг, аби перед кимсь гнутися. По-друге,  інтересів у наших народних депутатів буває стільки «не народних» інтересів, що  нерви не витримують! Усім хорошим не будеш, я знаю. Як у тому прислів’ї: солодкого – розлижуть, гіркого – заплюють… Намагаюсь у всьому шукати логіку, передовсім -  громадський інтерес…

На жаль, не всі про те дбають. Приміром, дехто з депутатів намагався зірвати сесію 4 жовтня, де мали бути ухвалені надзвичайно важливі для міста питання – початку опалювального сезону. Але таких «саботажників і крикунів» Богу дякувати виявилося меншість. Більшість депутатського корпусу зібралося і оперативно прийняли відповідні зважені рішення.  Коли так звані опозиційно налаштовані до мене депутати бачать, що в них нічого не виходить – тоді вдаються до політиканства.  Підмінюються поняття… Спекулюють на патріотизмі…

-     А, що для Вас є – український патріот?

-     Це та людина, яка дбає про  ближнього свого і свою батьківську землю.  Не «язиком», не емоціями, а – справою. Ми, українці, стільки втратили часу на балаканину, взаємозвинувачення! А тим часом державу шарпають зайди  зі  всіх сторін, шукаючи тут власного інтересу. А, коли ж ми, врешті, будемо дбати про свій, національний інтерес?!

Тому я, передбачаючи Ваше наступне запитання, скажу: у цей час потрібно відсторонитися від  політичних сварок.  Трускавець чекає  ближчим часом серйозна робота – підготовка до зустрічі гостей «Євро-2012». Треба, щоб місто було, як лялечка! Який міський голова у конфронтації з владою здатен вирішити це завдання? Ніякий!  І хто б не сів у це крісло  – наступного дня вже повинен буде підпирати стінки  по київських приймальнях…  Що, не так?!

Ось тільки  нині, перед виборами, деякі мої опоненти завбачливо, як ті папуаси, розфарбувалися у «вигідні» кольори, спекулюючи на святому – довірі людей. Деякі з них, зрадивши партії, у яких вони були іще вчора, наприклад «Нашої України» переметнулися в Європейську партію чи у «Фронт змін»… Я не перебуваючи в жодній партії,  поступив чесно, обравши шлях на конструктив  з нинішньою владою і Президентом.  Та й люди, сподіваюсь, нарешті усвідомили, що міський голова це, передовсім – господарник. Кого-кого, а політиканів нам не бракує! «Шустеріади» по телеканалу «Інтер» уже сприймаються людьми, як захоплюючі телесеріали…

- Серед конкретних, значимих справ не лише для Трускавця, а й для України є щорічне проведення  міжнародного економічного форуму…

-  Так, безумовно. Він надає великого іміджу нашому місту, прилучає інвесторів. А це – благополуччя  для усієї громади.  Приміром цьогорічний форум зібрав  економістів, фінансистів з Польщі, Німеччини, Словаччини, Чехії, США, Канади, Австрії, Швеції, Франції, Румунії, Молдови, Туреччини, Фінляндії, Естонії, Нідерландів… Уявляєте, яке представництво до нас прибуло?! Під час цьогорічного форуму відбулося п’ять офіційних міжнародних зустрічей та переговорів, укладено два міжнародних меморандуми про співпрацю… Є конкретні домовленості про залучення коштів Європейського банку на реконструкцію вулиць Трускавця під велосипедні доріжки…

-     А що такого Ви плануєте зробити в Трускавці ближчим часом?

-     По-перше, маємо подбати про належний готельний фонд до прийому гостей із-за кордону. Велика робота в цьому плані нами уже проведена. Не випадково, вибір випав саме на Трускавець.  А ще плануємо розширити інфраструктуру, задіявши якомога більшу частину населення нашого міста. Маємо оновити наші «ворота» – автовокзал, передовсім. Окрема увага – дорогам, тротуарам, курортному парку… Мрію, щоб в нашому місті нарешті з’явився гідний стадіон, льодовий палац, комунальне відпочинкове озеро з пляжами, аквапарком, спортивними водними базами… Роботу над цими проектами вже розпочато.

-     Ось Ви сказали про зайнятість населення…  Безробітних в Трускавці багато?

-     Трускавець не є винятком серед українських міст. Чимало наших людей на заробітках. Але й серед тих, що нині проживають в місті – частка безробітних чимала. У нас є інша серйозна проблема, про яку Ви, можливо, й не знаєте: невисокі зарплати в людей з одного боку і високі ціни – з іншого. Поїдьте до сусіднього Дрогобича, скупитеся явно дешевше. Річ в тім, що люди із навколишніх сіл і містечок, де припинене будь-яке виробництво, масово кинулися влаштовуватися на роботу в Трускавці, тим самим утворивши своєрідну конкуренцію місцевим мешканцям. Скориставшись таким напливом, роботодавці часто занижують ( до непристойного рівня) заробітні плати, та й ті видають за певними сумнівними угодами, а чи «в конвертах», щоб податки не платити…  З іншого боку торгівельна сфера, зважаючи на велику кількість відпочивальників, намагається заробити на них більше грошей, завищуючи ціни…

-     І куди подітися бідному трускавчанину?

-     Ми бачимо вихід у відкритті соціальних магазинів для місцевих мешканців, де вони за нормальну ціну могли б купити собі повсякденні товари, особливо це стосується продуктів харчування. Кілька таких точок ми вже відкрили. І на цьому не зупинятимемося. Утворимо цілу мережу таких закладів. Практикуватимемо проведення різноманітних сільськогосподарських ярмарків…

-     Як Вам, міському голові, усі ці роки  співпрацюється із ЗАТ «Трускавецькурорт»? Це ж як – держава в державі…

-     Принаймні так вони ( маю на увазі керівництво цього акціонерного товариства) намагаються себе позиціонувати в нашому місті. Взагалі то на цю тему можна багато чого розповісти. Не хочеться заглиблюватися. Саме через мою непоступливість перед «Трускавецькурортом» і виникає чимало проблем, я це чітко розумію. Апетити в людей надмірні. Скільки тиску я витримав, починаючи ще за президентства Л. Д. Кучми, в  намаганні деяких панів  приватизувати трускавецькі  джерела цілющих вод! Ці апетити  досі в декого не зникли. Тому й намагаються «посадити» свого персонального  кандидата в крісло міського голови, щоб той виконав саме от цю «основну місію» – дозволити приватизацію джерел. Доки від мене щось буде залежати, цим планам не  збутися. Це моя принципова позиція. Важливим є те, що я ні від кого не залежу. Окрім – трускавчан. А вони, переконаний, підтримують мене в цьому.

-     Не всі. Хтось же жбурнув цього літа гранату у ваше обійстя?

-     … Ще й дерев’яний дачний будинок спалили. Все це, переконаний, робиться з розрахунком – залякати.  Одначе, знаходяться й такі, що перекручують  події  так, наче б то я сам себе підпалив і сам собі гранату кинув.  Намагаюсь не зважати на це. Хоча, образа іноді проймає. Це ж яку треба мати нездорову психіку, щоб до такого додуматися! Дивує мене й інфантильність наших органів внутрішніх справ. Розслідування триває місяці, а «віз і нині там». Таке враження, що в нас чи не щодня  гранатами жбурляються! Насправді ж це – надзвичайно серйозний сигнал, який подає злочинний світ ( не персонально Грицаку, а всьому суспільству). І безкарність в цьому питанні , «спускання на гальма» ні до чого хорошого не приведе.

-     Можна лишень уявити, як переживає за Вас родина…

-     Це мій надійний тил!  Дружина  – Галина Семенівна працює бухгалтером в санаторії «Карпати» та очолює  фірму «Лемар-Євросервіс». Господиня чудова, рання пташечка моя.  Вона  родом із простої сільської родини, мама все життя пропрацювала на фермі, в полі… Тому й Галина привчена до роботи  з самого малечку…

Виховали двох синів – Ярослава  та Юрія. Різні вони за характером і своїми вподобаннями. Хоча обох, коли іще  коли були маленькими хлопчаками,   навчив їздити на картингах. Юрко той у 8 років уже вправно водив автомобіля. Нині він має ліцензію на право володіння літаком і гелікоптером. Закінчив Львівську політехніку.

Старший, Ярослав,  більше – гуманітарій.  Навчається в інтернатурі Львівського медуніверситету, майбутній лікар-уролог, продовжує нашу сімейну лікарську династію…

-     А самі щось робите з домашніх справ?

-     Аякже! Хто у домі господар?! Із задоволенням навіть домашніх хліб випікаю, розробив свій рецепт бефстроганов (на відварі з білих грибів)… Люблю щось приготувати оригінальне, святкове…

-     Згадайте свій перший день на посаді міського голови. У якому це  було році?

-     У 2002-му… Перший день, перші враження… Коли я зайшов до міськради, то перше, що спало на думку – взяти віника і самому підмести -  наскільки убого і брудно виглядало це приміщення. Досі в підвалі, як реліквія, стоять  засмальцьовані двері до кабінету міського голови, оббиті дермантином… Справа не в їх ціні, а в самому ставленні до самих себе у тодішньої влади міста. Якої поваги можна було чекати від відвідувачів, чи гостей, що бралися за напівзламану ручку дверей?  Що тоді можна казати було про інші справи в місті?

Бюджет Трускавця був  тоді настільки  мізерний, що я аж злякався, як з такими  коштами можна зарадити якимось, бодай,  найнесподіванішим ситуаціям?! І це при тому, що вже розгорнулася тоді  приватизація основних санаторіїв. Можна було лишень здогадуватися, що гроші, судячи з усього, «йшли транзитом» повз міський бюджет.

Не розумію тих, що нині з ностальгією згадують, як свою молодість, оті часи розрухи. Так, саме – розрухи. Місто було занедбане вкрай,  дерев’яні пам’ятки архітектури (ще б пару років такого «господарювання»)  і геть згнили б… Невже забулося?! А нині  дехто з колишніх керманичів  «прикидається під скромнячка», мовляв, ми тут ні при чому. Як «ні при чому»?!

Тому, відповідаючи на Ваше запитання:  і перший мій день був сумний, і другий, і третій, і наступні…. Доки не з’явилися перші ознаки просвітління і обнадійливості, що таки  вдасться виправити ситуацію.

-     А  недоліки  в своєму характері Ви бачите?

-     Безумовно! У кого їх нема?   Більше б мені терпимості (Бог терпів і нам велів) Коли помиляєшся в людині, якій ти довіряв, це – нестерпно боляче. А ще – кажу правду в очі. За, що й страждаю потім. Хоча, як на мене – краще сказати – в очі, аніж – поза очі.

Треба знаходити більше часу для спілкування з людьми. Гадаю, це б значно допомогло мені  в роботі. Знати настрої трускавчан з особистих вражень, а не переказаних кимсь, це  дуже важливо. Але просто фізично не вистачає часу. Хоча люди у моєму кабінеті – завжди. Не міняю свій телефон багато років, оприлюднюю свій мобільний, дзвонять, буває,  навіть  серед ночі….

А ще я дуже впертий у досягненні мети! Говорять, що впертість – одна з основних рис справжнього українця. Можливо саме через те, що вперті – ми й лишаємося українцями?!

-     Леве Ярославовичу, коли Кучма йшов на другий термін президентства, його прихильники говорили приблизно так: першу каденцію він вчився бути Президентом, а ось другу вже працюватиме. Ви ж замахнулися аж на третю каденцію міського голови Чому?

- Лишимо Кучмі – Кучмине… У мене своя думка щодо його президентства. Що ж до мого рішення… Зрозумійте, я належу до тих людей, які не звикли кидати справу на пів дороги. Нині такий важливий період для міста, можна сказати – унікальний шанс зробити його найбільш наближеним до європейських стандартів серед міст України. Як можна цим нехтувати і віддати на поталу політиканству свої задуми, проекти,  вже реально втілене?!  Тому    рішення – балотуватися на третій термін вважаю цілком логічним. Переконаний, трускавчани, які мають здоровий глузд і вболівають за місто (нехай я вже комусь, може, і набрид) усе ж сядуть, продумають, зважать і  вирішать, навпроти кого ставити «галочку».

… Рідко хто «замахується» на третю каденцію. Але я це роблю свідомо. Та й, в народі не дарма кажуть: Бог трійцю любить! То ж сподіваюсь на  Божою поміч  і підтримку людей.

Бесіду вів Микола Гриценко, письменник, журналіст,

Київ – Трускавець – Київ.

Також читайте

Tags: ,
  • Підтримую Просто

    Дійсно Трускавецькі жителі просто зажрались і під натиском всього лайна яке лиється на Грицака з боку зависників вони втратили можливість порівнювати . Тому і кричать те шо їм вбили в голови недруги Грицака . Якщо прийде хтось інший на пост мера , подивитесь куди подінуся благодійність та націоналізм наших “чудо спасителів” і будете чотири роки локті кусати і згадувати тількі про якийсь благоустрій чи інфраструктуру яка була при Грицаку !
    Голова для того щоб думати!

  • Просто

    Читаю і бачу,- прийде Козир -будуть дороги, прийде Матолич – потечуть молочні ріки, буде Юник – заживемо по європейські,буде Крамар і будуть порядні депутати, і не буде хабарників і буде всім щастя. Виявляється що вся проблема в Грицаку. Думаю що всіх хто бачить зло в одній особі мера чекає після виборів сильне розчарування, якщо Грицак не переможе. Виявиться що обіцянки не так-то просто виконати, досвіду в управлінні містом немає і залишиться голосно кричати і займатись політикою, а не господаркою.З усіх критичних коментарів бачу, що Трускавцю треба пройти шлях Дрогобича і Стебника, де правлять пройдисвіти, щоб мати можливість порівняти що отримають взамін Грицака. І вийде як відомому вислові: “Хотілось як краще, а вийшло як завжди”.

  • Freedom

    Дивлячись на нього у мене як до президента відраза!!!Гнати його потрібно…!!!Його час вже пройшов!!!

  • Iryna

    Не афішує??? Оце Ви мене розсмішили. Почитайте новини за 9 жовтня. А ще він не афішує доноси, які пише на різних людей

  • Наталя

    Дійсно, Лев Ярославович не є скупим, не афішує про допомогу церковним громадам та простим трускавчанам. Це ЛЮДИНА З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ, яка в біді не відверне голову в сторону, а реально допоможе.

  • skorpion

    сам голосувув два рази за нього …не можу повірити тепер в це сам.Самий оптімальний варіант це шибениця з стовпів освітлення від міської ради до парку. На кожному по одному “чінуші”. Перший стовп для Грицака (як не як мер).Ідеальний варіант так само але по всій Україні

  • трускавчанин

    Боже одне й те саме. Ходив поверхами, думав як санаторій зробити, любить небо, експедиція…Насторчортіло вже одне і теж. Хай розкаже де ВОДА? де СТАДІОН? де ДОРОГИ? де покращення життя людей, а то Бренів, гора, гелікоптер, і коли вибори то в школі козацький рух відтворюють.Холодильники возять, бойлера, де 20 років не було нічого. А Бобик бігає не знає в яку дірку залізти – жінка ти наша за МАЙБУТНЄ. Ай, одні нерви з таким мером. Що дивно, що 2 рази голосував за нього, в себе в санаторії чуть не бився за нього, вірив. А воно як воно.

  • прихильник

    [img]http://protruskavets.org.ua/protrusk/wp-content/uploads/comment_images/post-5698/2010/10/618441db6d247fd76a27396aa7baf825.jpg[/img][float=center]

  • Представник регіонів

    Але партквиток від нас отримав. та правильно бидло треба дурити. це по-нашему

Новини Трускавця та регіону

Оголошення ТВ

  • №77974 Bactefort капли против паразитов
    17.11.2017 | 08:39

    эффективное уничтожение абсолютно всех видов паразитов любого происхождения; препятствие для дальнейшего развития и размножения паразитов; повышение сопротивляемости организма человека к заражениям различных видов; укрепление иммунной системы; максимально благоприятное воздействие на состояние организма человек в целом; невысокая стоимость, доступная каждому. Також читайтеСергій Розора: «Володимир Свєнтицький і Едуард Леонов – свободівці, патріоти, націоналісти чи провокатори і перевертні, [...]

  • №77972 Трансфер в аэропорт Москвы и Санкт-Петербург.
    16.11.2017 | 18:48

    Трансфер в аэропорт Москвы и Санкт-Петербург по фиксированной стоимости. Встреча на вокзале у платформы. Помощь при транспортировки багажа. И ещё много разных видов услуг. Закажите прямо сейчас. Також читайтеСергій Розора: «Володимир Свєнтицький і Едуард Леонов – свободівці, патріоти, націоналісти чи провокатори і перевертні, які ганьблять національну ідею»? (284)Святослав Грабовський: «Лише нікчеми не йдуть голосувати» (з [...]

  • Archive for Оголошення ТВ »

Архіви