В теперішній нестабільний час, коли навіть перегляд новин може викликати серйозне погіршення стану здоров’я, як ніколи необхідна здорова психіка, адже від неї залежить стан усього організму. Про це ми й розмовляємо з психотерапевтом санаторію «Алмаз» Михайлом Данилком. Символічно, що розмова наша відбулася саме в День психолога.
Михайло Йосипович Данилко закінчив у 1982 році Івано-Франківський медінститут за спеціальністю невропатолог. В 1985 році він перекваліфікувався на психотерапевта. Зараз працює психотерапевтом в філії «Санаторій «Алмаз».
– Михайле Йосиповичу, яка різниця між психологією, психіатрією та психотерапією?
– Психологія в перекладі з латині означає «наука про душу». А поруч з нею існують медичні науки: психіатрія – лікування душі та психотерапія – лікування душею. Обидві вони використовують напрацювання психології, психіатрія лікує психічні захворювання («душевні розлади»), а психотерапія крім того ще й ряд інших, зокрема соматичних захворювань.
– Але з цими недугами борються вузькопрофільні медики – терапевти, хірурги, урологи, ендокринологи та ін. То яка роль психотерапевтів?
– Дуже часто причина таких захворювань гніздиться в психіці, а медики часто лікують наслідки, не усуваючи самої причини. Також лікування у психотерапевтів практично безмедикаментозне, наші пацієнти не змушені бігти в аптеку й купувати недешеві хімічні препарати, котрі, як відомо, одне лікують, а інше руйнують. Але медикаментозне лікування має свої плюси і свої мінуси. Я не буду їх коментувати. Між лікарями, котрі використовують медикаментозне лікування та фармацевтичними компаніями з одного боку та психотерапевтами з іншого існує така собі «домовленість про ненапад», і пацієнти самі вирішують, яке лікування обирати і до яких спеціалістів звертатися.
– Але зекономивши на медикаментах, пацієнт витрачає на недешевому лікуванні у психотерапевтів…
– Так, і це тому, що психотерапевти не працюють з системі Міністерства охорони здоров’я і змушені покладатися лише на свої сили. Після заборони психотерапії Сталіном в 1937 році, її відновив своїм указом очільник СРСР Горбачов. Але це було показовим, насправді психотерапевти не отримали підтримки і розраховують на власні сили. Все ж вартість послуг психотерапевтів у нас порівняно невисока. Якщо найдешевший годинний сеанс в розвинутих країнах коштує 150 євро, то в нас найдорожчий – 300 гривень. І це в Києві, а в інших містах вартість послуг психотерапевтів ще менша. Взагалі ж психотерапія переживає певну кризу. Це пов’язано з тим, що темп життя пришвидшується. Лікування в психотерапевта тривале, може тривати декілька місяців. Тому дехто вважає простішим купити якусь «чудо-таблетку» чи кілька таблеток і вилікуватися. Але не думає, що лікує наслідок, а не причину.
– А яка різниця між психотерапевтами та психоаналітиками?
– Не можна говорити про різницю, адже психотерапія – обширна галузь медицини, яка поділяється на багато різних видів чи технік, і психоаналітика – одна з них.
Наприклад директивна психотерапія – метод нав’язування особі певних корисних аксіом, котрі вона не хотіла визнавати. Директивна терапія включає в себе гіпнотерапію, метод переконання та ін. € тренінгова терапія – певні вправи для вдосконалення особистості. Наприклад комунікативні тренінги, котрі навчають культурі спілкування, бізнес-тренінги та ін. Цікава техніка театру, тобто психодрама. Суть такого методу полягає в тому, що проблема пацієнта, якийсь конфлікт в ролях розігрується на сцені, а сам пацієнт виступає в ролі глядача. Дієва методика але небезпечна, бо пацієнти настільки переймаються цим, що можливі протипокази, в найгіршому випадку інфаркти чи інсульти. Тому проводять відбір пацієнтів. І лише для деяких з них застосовується метод психодрами. Чимало серйозних проблем пацієнти переносять з батьківської сім’ї в свою, а потім передають дітям. З цими проблемами бореться сімейна психотерапія. Останнім часом стало відомо про гуманістичну та тілесну психотерапії. Остання акцентована на первинних тілесних задоволеннях. Є ще танатотерапія, тобто терапія смерті. Вона вирішує екзистенціальні проблеми, її застосовують до пацієнтів, схильних до депресії і суїцидних настроїв. Зараз в Європі дуже поширена позитивна терапія – настроювання пацієнтів на позитив. І, як я вже казав, підвидом психотерапії є психоаналіз, чи, інакше кажучи, психодинамічна терапія. Вона в свою чергу теж має чотири напрямки.
– З Ваших слів можна зробити висновки, що психотерапія багато в чому ґрунтується на теоріях, які радянська філософія і психологія трактувала як «шкідливі буржуазні теорії». Фрейдизм, екзистенціалізм… А як щодо біхевіоризму?
– Ви мені справді нагадали про ще один напрямок – колективно-поведінкову психотерапію, котра ґрунтується на біхевіоризмі і досліджує зв’язок поведінки людини зі станом її організму і її психіки.
– Чи справедливо вважають засновником психотерапії Зігмунда Фрейда?
– Фрейд – англійська транскрипція його прізвища, а оскільки він австрієць, то правильніше говорити Фройд. Так, він заснував психотерапію, зокрема психоаналіз. Правда вже його учні дещо змінили і вдосконалили його вчення, певних змін воно зазнає і надалі. Мало хто знає, що сімейний склеп Фройдів, де поховані батьки Зігмунда, є в Бучачі, тобто знаменитий психіатр і психоаналітик – виходець з Галичини. Недаремно в Галичині і взагалі в Україні психотерапія була доволі поширеною, поки, як я вже казав, її не заборонив Сталін.
– Чому він це зробив?
– Діяльність психотерапевтів суперечила вихованню «універсальних солдатів» – знаряддя кремлівських правителів. Але я вважаю, і багато хто зі мною погоджується, що хоча офіційно психотерапія була заборонена але декілька психотерапевтів пішли на службу режиму, і в результаті буквально за одне покоління вдалося багатьох громадян перетворити у «гомо совєтікус» – осіб з обмеженим розвитком, та зовсім іншими цінностями, ідеальних підданих тоталітарного режиму. Таким «перевихованим» особам властиві масивний страх опинитися поза натовпом і чимось виділитись, а також агресія. І досі ще не вдалося викорінити наслідки цього. Підтвердження – події на сході країни. Загиблий депутат носив сліди тортур, властивих російським спецслужбам. До них могли вдатися примітивні і агресивні особи. Насправді ж діяльність психотерапевтів спрямована на добро, на розвиток особистості, пробудження власної гідності. Безперечно в створенні Майдану в 2004 році та Євромайдану 2013-2014 років є певна частка діяльності психотерапевтів, котрі допомагають людям відчути себе особистостями, а не слухняною отарою.
– А як психотерапевти ставляться до релігії?
– Наше вчення не суперечить, а навіть узгоджується з християнством, тому традиційно українські психотерапевти тісно співпрацюють з християнськими конфесіями. Одна австрійська вчена сказала: «Якщо наші психотерапевти в неділю збираються і обговорюють професійні проблеми, то львівські психотерапевти в неділю йдуть до церкви».
– Які науки використовують психотерапевти?
– Звичайно, психологію, біологію, фізіологію, філософію. Хоча здається, що наша діяльність нічого спільного з математикою не має, однак інтегрування, кореляція визначення похибок та інші математичні прийоми широко застосовуються в психотерапії. Будь-яка наша теорія потребує доказів, і ми доводимо її математично.
За якихось десять сеансів своєї мети я досягнути не можу але принаймні допомагаю людям розібратися в собі, своїх проблемах, визначити причини своїх захворювань і закласти початок майбутньому лікуванню. До речі, ми дуже багато говоримо про психотерапію, а цю інформацію можна знайти в Інтернеті, а не про лікування конкретних захворювань. Візьмемо наприклад цукровий діабет. Відомий вчений Носсрат Пезешкіан наводить притчу про дервіша, котрий закликав багатого принца залишити свої маєтки і вирушити у святі місця. Принц погодився, але захотів, щоб дервіш негайно пішов з ним. А сам дервіш відмовився, бо не мав з собою плаща і боявся його залишити. Цю притчу я розповідаю пацієнтам на своїх сеансах. В ній дервіш символізує діабетика. Відомо ж, що в хворих на цукровий діабет II типу є достатня кількість інсуліну, однак він не переробляє глюкозу. Чому? Бо цього не хоче підсвідоме сам хворий. Хоч діабетики здебільшого не є багаті, для них властивий страх якоїсь втрати, надмірна заощадливість і педантичність, емоційна нестабільність. Таким людям важко жити, і вони підсвідоме «підсолоджують» собі життя, не даючи інсуліну переробляти глюкозу. Психотерапевти допомагають таким людям змінити себе і своє ставлення до світу, в результаті чого потреба «внутрішнього підсолодження» відпаде.
– А чому Ви наводите прикладом саме цукровий діабет?
– Не випадково ж ми говорили про біхевіоризм. Ваша поведінка, зокрема те, як Ви витягнули блокнот і почали в ньому занотовувати нашу розмову, навело на думку, що Ви потерпаєте від цього захворювання. Це проблема душі, і лікувати її треба душею.
Розмову вів Орест Лещишин, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень