Маестро музики і виховательки культури

Леся Баб`як і Леся Кісь викладають у Трускавецькій дитячій школі мистецтв вже три десятки літ. Скільки дітей перейшло через їхні добрі та талановиті руки, скільки інструментів ділилися прихованими мелодіями, скільки пісень було переспівано.

Посміхаються діти, і посмішка прикрашає обличчя двох Лесь: Лесі Володимирівни і Лесі Арсенівни. Радісно їм, що народні інструменти і надалі є популярними, що отримують вони нове життя, нове дихання в спочатку невмілих, а потім дедалі впевненіших дитячих ручках.

Творчий концерт до 30-річчя педагогічної діяльності двох заслужених викладачок ТДШМ ім. Р. Савицького Лесі Баб`як та Лесі Кісь проходив 27 квітня в залі трускавецького Народного дому. Ансамбль бандуристів виконував мелодію з фільму «Генерали піщаних кар’єрів», домристка Ольга Давидова та дует бандуристок у складі Вікторії Спас і Зоряна Собко показували неабияку майстерність, їх змінили Олександр Гординський, Андріана Ключак і Роман Кукуруза, щоб передати естафету далі, хлоп’ячому ансамблю, згодом дуету «Живиця», а потім і ансамблю народних інструментів «Славень», яким керує син Лесі Баб`як Орест. Пахла ніжно липа з однойменної пісні, пахли чебреці, і здавалося, що сидиш не в залі, а на літньому лузі, в зеленому раю з пісні «Мій раю зелений».

Щирі оплески, палкі брава, сльози радості матерів, слова вдячності для пані Лесі (однієї та другої) за те, що виводять в люди та на сцену їхні кровиночки – все це було на концерті. Творчий ювілей викладачок Лесі Баб`як та Лесі Кісь завершився на мажорній ноті – гімном музиці в поезії та життєстверджуючою композицією-піснею «Хай живе любов!». Слова цієї пісні немов підкреслюють життєве та творче кредо викладачок нашої школи мистецтв, які користуються авторитетом та повагою серед учнів, батьків та колег:

Знаю, що важко, та з вірою йду,

Гори долаю, по морю пливу.

Знаю, що важко, та в серці моїм

Є те, що долає і гори, і біль.

Знаю, що важко, та з вірою йду,

Гори долаю, по морі пливу.

Знаю, ще важче чекає мене,

Та поруч надія в любові живе.

Знаю, що завтра я зможу піти

В країни незнані, в далекі світи.

Знаю і хочу, щоб радість була,

Щоб люди всміхались, не було вже зла.

Хай живе (2) любов (3),

Хай приносить радість знов і знов.

Дорогі Лесю Володимирівно і Лесю Арсенівно! Нехай Ваша робота приносить Вам радість ще довгі роки, а нові покоління трускавецьких діточок вчаться від Вас не лише майстерності та любові до музики і народних інструментів, але і добра, віри, людяності! Низький Вам уклін від дітей та батьків!

Володимир Ключак, фото автора та Тетяни Віницької