Як відомо, після війни Японія та Німеччина показували чудеса швидкої відбудови економіки та економічного розвитку. Зокрема це стало можливим і тому, що мешканці цих країн дружно всі разом погодилися щільніше затягнути паски, щоб тим самим прискорити відродження і розвиток. Це робили як багаті, так і бідні, як власники підприємств, так і наймані працівники. Якщо і знаходилися якісь свинтуси, які цей важкий час використовували для збагачення, то це була рідкість і ганьба.
В нас теж економіка зайшла в такий кут, що також необхідне затягування пасків. І воно триває. Прибутки людей заморожуються а іноді й зменшуються, а видатки невпинно зростають. Але це йдеться про звичайних роботяг, а є окремі категорії осіб, котрі не лише не затягують пасків, але й не гребують збільшити прибутки.
Коли весною зросла вартість пального, то така «бідна» верства населення як перевізники наробили ґвалту і почали іноді й самовільно збільшувати вартість пасажирських перевезень. Тоді трускавецькі міські перевізники шокували всіх тим, що вартість проїзду зросла з 1,5 до 2,5 грн. (майже на 67%). Порівняно з ними перевізники на маршруті Дрогобич-Трускавець виглядали скромнягами, бо вартість проїзду зросла лише з 3 до 3,75 грн. (на 25%). Але ось в липні виходить розпорядження голови Львівської облдержадміністрації, котре регулює вартість проїзду в міжміських та приміських маршрутках. Тоді ті перевізники, котрі перетерпіли весну і початок літа зі старою вартістю (наприклад з маршруту Дрогобич-Самбір), дозволили собі збільшити ціну проїзду, а ті, хто поспішив це зробити в квітні (Борислав-Стебник), вже більше вартості проїзду не міняли. Але перевізники, що перевозять пасажирів з Дрогобича в Трускавець і назад, знову ж скористалися нагодою ще раз підняти ціни на проїзд – до 4,5 грн.
Незадовго після цього в маршрутку Дрогобич-Трускавець заходить юнак, робить «круглі очі», почувши нову вартість проїзду, і зауважує, що згідно розпорядження голови ЛОДА вартість проїзду не може перевищувати 30 копійок за кілометр відстані. А водій накидується на нього з лайкою. Мовляв, розумник тут знайшовся, треба було уважніше читати розпорядження, бо йдеться про вартість без податку на додану вартість.
Тепер поміркуємо самі. Відстань від Дрогобича до Трускавця – 9 км, а врахувавши, що маршрутка їде з автостанції у Дрогобичі до Стебницького кільця в Трускавці, за допомогою сервісу Google Maps визначаємо, що шлях маршрутки в одну сторону не перевищує 10 кілометрів і 300 метрів. Множимо 10,3 на ЗО копійок і отримуємо 309 копійок (3 грн. 09 коп.). Додамо 20% ПДВ, хоча сам факт нарахування ПДВ сумнівний, бо чи отримують пасажири квитки з касового апарату?
20% від 3,09 грн. становить майже 62 копійки. Тобто вартість проїзду на цьому маршруті повинна бути не більшою за 3 гривні 70 копійок. Виходить, що вже після першого підняття вартості проїзду перевізники перевищили допустимий ліміт, але захланність не має меж, тож відбулося й друге підняття. Значить, тепер майже 80 копійок з кожного пасажира незаконно осідає в кишенях захланних ділків. За словами самих водіїв послугами перевізників користується близько п’яти тисяч пасажирів на добу, тож незаконний дохід становить близько 4000 гривень в день. Ось числа, а числа не брешуть. То невже перевізники, власники маршруток, ті, хто їх «тримає», «дахує» і контролює, не знають елементарної математики?
Після згаданого різкого підвищення вартості проїзду в Трускавці багато людей, зокрема і автор цього матеріалу, вирішили принципово не користуватися послугами міських трускавецьких автоперевізників. Бойкотувати ж маршрутки Дрогобич-Трускавець важко, бо багато людей доїжджають на роботу. Але вже останнім часом можна помітити зменшення кількості пасажирів маршруток і збільшення кількості тих, хто доїжджає електричками. Може таким чином люди навчать перевізників математики, адже схоже, що останні в школі з нею не дуже дружили.
Орест Лещишин, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень