Миколу Міхновського сучасники коронували словом як Апостола української державної самостійності. Він також заклав теоретичні основи українського націоналізму, хоча творцем ідеології революційного націоналізму в Україні є Дмитро Донцов. Поряд цих двох ідеологів кінця XIX – поч. XX ст. історія поставила третє ім’я – В’ячеслава Липинського, теоретика ідеології українського консерватизму.
Міхновський Микола родом із Прилук. Освіту здобув на юридичному факультеті Київського Університету св. Володимира. До політичного життя долучився ще в студентські роки: 1891 року Микола Міхновський став одним із засновників таємного Братства тарасівців. Політична програма Братства тарасівців – “Profesron de foi молодих українців” була написана у співавторстві із Миколою Міхновським та іншими братчиками.
Це була перша спроба сколихнути сонне плесо політичного життя на східноукраїнському просторі. Братство проіснувало недовго: було розгромлене царською охранкою. Програма “Profesron de foi молодих українців” була досить революційною і містила деякі положення українського політичного націоналізму.
Слова “націоналіст” і “націоналізм”, які й досі так лякають усіх “запліднених марксистсько-ленінською ідеологією”, народилася 1869 року на сторінках англомовної “Дейлі ньюс” і означали: “захисник інтересів нації”, “захист інтересів нації”.
М.Міхновський понад сто років тому надав цим поняттям інтегрованого-всеохоплюючого, всепідвладного характеру: нація над усе, Україна – українська, соборна – над усе! Відомий дослідник історії України в діаспорі Володимир Янів дав Миколі Міхновському високу оцінку: ”Міхновський – ідеолог державної самостійності України, яку вперше проголосив у своїй промові на Шевченківському святі, а пізніше обґрунтував-переважно історично-правними підставами – у програмових писаннях для УНП».
Ідею самостійництва та ідеологію українського націоналізму М.Міхновський популяризував у часописах, які заснував із невпинною енергією попри всілякі адміністративні заборони. Це, зокрема, ”Самостійна Україна” (1905)”,”Хлібороб” (1905), ”Запоріжжя» (1906), ”Слобожанщина” (1906), ”Сніп” (1912-1913). Брав участь у виборчих кампаніях до Державної Думи. Протягом 1909-1914рр. керував діяльністю національно-патріотичної організації “3-тє товариство взаємного кредиту”, був членом Товариства ім. Квітки-Основ’яненка.
Ідеологічним творам М.Міхновського вже більше ста років. Але вони не тільки історична пам’ятка. Ідеї закладені в них, суголосні нашому часові, коли на терези історії знову покладено дилему : бути чи не бути єдиній і неподільній , незалежній і самостійній Україні…
Література: 1. Міхновський Микола. Самостійна Україна; Справа української інтелігенції.-К.:МАУП,2007.-352с.:іл.-(Б-ка українознавства;Вип.7); 2. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради :Бібліографічний довідник .-К.: Київська нотна фабрика ,1998.-254с.; 3. Мороз В.Я.Україна у двадцятому столітті:1900-1920 роки.2-ге вид. -Львів: Астролябія,2010,-496с.; 4. Шаповал Ю.Держава: Ілюстративна енциклопедія України .- К: ”Баталія –Друк”,2001,-159
Підготувала зав. відділом з основного виду діяльності ЦБС м. Трускавця Діана Боднарчук
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень