Незвичайний прийом провів міський голова Трускавця Руслан Козир. Нещодавно він зустрівся з активним учасником народного супротиву трускавчанином Іваном Курієм, який відповідно до рішення суду перебуває під домашнім арештом. Іван – перший наш земляк, який арештований «за організацію масових заворушень» на вул. Грушевського в Києві; перший, якому правоохоронці наділи на ногу браслет стеження; і перший, до якого на зустріч приїхав міський голова.
Руслан Ярославович привітав юнака з поверненням до рідного міста, в знак моральної підтримки його патріотичних прагнень, за нескореність духу, активну громадянську позицію, вірність патріотичним традиціям Трускавця та гідний приклад служіння Українському народу нагородив Івана Курія грамотою та цінним подарунком.
– Ну, як тобі вдома?- запитав голова.
– Вдома краще, ніж у СІЗО, але гірше ніж на Майдані, – відповів Іван. Він розповів міському голові, як в ніч побиття студентів, щось в ньому перевернулось, і він наступного дня вже поїхав на Київ. На Майдані став козаком першої сотні. Разом з товаришами витримав другий штурм «Беркуту» на барикадах вул. Інститутської. Їхня барикада була єдиною, яка тоді поза межами Майдану встояла. Як ніс вахту. Як ночував на Майдані, в КМДА, Будинку профспілок, а потім в Жовтневому палаці.
Як зі своєї барикади після вахти подався на вул.. Грушевського подивитися, що там відбувається. Як був там ранений гранатою, що розірвалася під його ногами, і як був схоплений людьми у цивільному. Як дві доби його тримали в СІЗО і не давали навіть води, і він вже думав, що про нього всі забули. І про велику радість, коли на суді побачив найдорожчу людину – свою сестру Оксану, і ще багато незнайомих людей, які його вітали і підтримували. І як здивувався, коли прокурор на суді звинуватив його в організації масових заворушень і переконував суд, що він, Іван, привів за собою на вул. Грушевського від трьох до п’яти тисяч людей. І як після суду, коли отримав умовну волю, хотів дременути на Майдан, але побоявся, що цим тільки зашкодить своїм побратимам, які ще під вартою, і яких через його вчинок можуть не випустити…
На запитання, за що ж стояв Іван Курій на Майдані, і за що терпів, мучився і тепер терпить, відповів: за правду, за справедливість, за те, щоб жити по-людськи. Від політики Іван далекий. І про це говорить просто. Те, що говорять політики на сцені, їм, майданівцям, вже набридло слухати. Вони за дію, а не за побрехеньки. Одиниці з сотні мандатованих нардепів варті потиску їхньої руки. Ось така правда в першої сотні Майдану.
Коли розмова з міським головою зайшла про справи буденні, про завтрашній день, Івана обдало сумом. Він закінчив стебницьке ПТУ, отримав фах електрика, микався по заробітках, одружився, росте у нього трьохрічний син Василько-Віталік, якого він любить і яким гордиться, а ось життя з дружиною не склалось, розійшлися. Мати на заробітках в Іспанії, а батька нема, відійшов минулого літа у засвіти…Живе тепер з сестрою та племінницею. Перебиваються якось, підтримують одне одного. Перед Майданом він фасував цукерки в коробки, які Святий Миколай мав принести трускавецьким дітям. А мріє Іван Курій стати ковалем. То була ще мрія його діда, який почав був вже ставити кузню, та життя його обірвалося. Ось Іван і живе тою мрією. Якось побував у кузні свого товариша, взявся за молот біля горнила і викував вперше в житті залізну троянду – подарував сестрі Оксані. Цей дарунок для сестри дорогий. Вона принесла троянду і похвалилася голові. І справді, натхненна квітка вийшла в Івана.
Руслан Козир пообіцяв Івану Курію, що як не пропаде в нього бажання працювати з вогнем і металом – допоможе йому влаштуватися ковалем.
Попрощалися Іван Курій і міський голова не за руку – обнялися, як побратими. Біду тепер вони ділитимуть навпіл: і Іванову, і всенародну.
P.S. Коли міський голова прибув у свій робочий кабінет, його вже чекала відвідувачка: пані Романа Магур. Вона – трускавчанка, вчитель математики, дітей своїх нема, то ж разом з подругою Світланою Майбородою поїхали на Майдан, аби полегшити там побут синів-героїв інших матерів. Пані Романа була на суді, коли оголошували домашній арешт Івану Курію. Прийшла до голови, аби разом з ним поїхати до Івана. Хотіла передати йому привіт з Майдану. А ще хотіла повідомити, що люди, які йому принесли передачу в тюрму, це Степанюки Валерій та Галина і їхній син Олекса з Ірпиня. Маємо надію, що Іван Курій про це довідається з нашої публікації. Кріпись, друже Іване!
Відділ інформаційного забезпечення Трускавецької міської ради
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень