Третій рік поспіль гуртківці Будинку учнівської творчості разом з керівниками гуртків: Любов’ю Гривняк, Наталією Салань, Ольгою Кравчук, учнями 9-Б класу СЗШ № 3 разом з класним керівником Валентиною Салань та молодіжною ГО «Фронт Змін» на чолі з Ільницьким Володимиром і Кісаком Тарасом, напередодні Вербної неділі, вирушають до святинь Західної України на прощу.
Цьогоріч, 16 квітня, ми відправились до Почаївської лаври (Тернопільська область). Чоловічий монастир (лавра) – найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської Лаври, в Україні.
За легендою, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від нападу татар в 1240р. У 1597р. А. Гайська подарувала монастиреві чудотворну ікону Матері Божої. Розквіт святині пов’язана з діяльністю Йова Заліза (1602-51рр.)
З 1713-до1832ррю Почаївський монастир був греко-католицьким, саме цей час відзначається найбільшим розквітом, зокрема збудований головний храм Лаври – Святоуспенський
Саме там ми поцілували чудотворну ікону Матері Божої «Почаївська», Стопу Божої Матері Почаївської Лаври. Побували у печерній церкві Преподобного Iова Почаївського, приклались до Мощ Святих Угодникiв Божих. Провели екскурсiю по архiтектурному комплексу Лаври. Свято-Успенський собор (1771–82 pp., арх. Г.Гофман), Троїцький собор (1906–12 pp., арх. А.Щусєв), келії (1771–80 pp.), Архієрейський дім (1825 p.), дзвіниця (1861–69 pp.) висотою 65м., надбрамний корпус (1835 p.)
Наступною зупинкою був Святодухівський скит. У лісі за монастирським цвинтарем на мальовничому пагорбі стоїть Святодухівський скит, відкритий тут 1903 р. Усі споруди цього порівняно невеличкого монастиря, підпорядкованого Почаївській Лаврі, побудовані в неоруському стилі
Останньою зупинкою нашої подорожі стало джерело Святої Анни. За святим переданням, тут явилась ікона Святої Праведної Анни, яку першими помітили пастушки. Незабаром все село дізналося про диво і зібралось на місці явлення образу. Ікону урочистим ходом перенесено до храму, але наступного дня її там не було: вона повернулась на місце явлення. Зрозумівши це так, що можливо, образу не було надано відповідної пошани, селяни вдруге, зі священиками, відслуживши молебень, віднесли ікону до церкви. Але вранці її знову знайшли на старому місці. Тоді всі зрозуміли, що Свята Анна сама вибрала собі місце і не бажає нікуди переходити. На місці явлення ікони було побудовано капличку, де і зберігалась святиня, а також з того часу забило цілюще джерело.
Ми поверталися від озера св. Анни, а численні паломники йшли і їхали до нього, аби набратися сили, снаги і віри. Серед них і автобуси з миколаївськими, херсонськими, навіть кримськими номерами – звідусіль. Важливо, що поїздка відбулась в останні дні Великого посту, саме це дозволить зустріти Великдень із чистим серцем, сповненим духовною силою.
Наталія Салань, керівник гуртка “Старшокласник” Будинку учнівської творчості
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень