Голова правління – головний лікар Закритого акціонерного товариства “Санаторно-готельний комплекс “Дніпро-Бескид” Олександр Іванович Чебаненко є депутатом Львівської обласної ради. Цього року він знову вирішив балотуватися.
Чому він пішов на цей крок? Що зробив і ще хоче зробити для трускавчан?
Про це і не тільки – в цьому інтерв’ю.
– Олександре Івановичу, чому Ви йдете в депутати Львівської обласної ради?
– Я працюю в бюджетній комісії Львівської обласної ради. Втягнувся в цю роботу. Був на всіх засіданнях нашої депутатської комісії. За останній рік вдалося зробити багато, але можна було для Дрогобиччини зробити набагато більше.
– Що Ви маєте на увазі?
– Є чимало проблем, які можна було би розв’язати, але все щось ставало на заваді. Були гроші на дороги, на культурні об’єкти, на соціальні проекти й таке інше. Але якщо нема проекту на дороги, на інші об’єкти, то ці питання просто не доходили на розгляд до бюджетної комісії. Розумію, що це від мене не залежало, але боляче, що через інших людей, які не професійно поставилися до своєї справи, Трускавець багато втратив. І розумію, що міг би допомогти нашому місту, але…
– Але все ж таки щось вдалося зробити.
– Однією із заслуг як депутата Львівської обласної ради вважаю встановлення рентген-апарату в Трускавецькій міській лікарні. Це було пряме фінансування із державного бюджету, майже мільйон гривень, але довелося багато попрацювати, аби рентген-апарат усе-таки дійшов до нашого міста, бо на нього в області було багато охочих.
– Зрозуміло, що хочете багато зробити для Трускавця. Але у Вас уже все є, про що інші можуть лише мріяти. Навіщо нові клопоти, турботи?
– Роботу депутата Львівської обласної ради я вже знаю зсередини. Думаю, що зміг би з обласного бюджету якусь частину коштів скерувати для потреб Трускавця. Але, найголовніше, я знаю наше місто, знаю його проблеми. Бюджет сьогодні в Трускавці не такий уже й великий. Насамперед це пов’язано зі зменшенням кількості відпочивальників на курорті, хоча є й інші аспекти цієї проблеми. Ось мандат депутата і дасть мені можливість допомогти рідному місту.
На вибори я йду від “Батьківщини”. Як депутат Львівської обласної ради буду піднімати перед урядом, Верховною Радою питання про повернення санаторно-курортного лікування. Ця проблема має бути розв’язана на державному рівні.
У минулі роки за рік реалізовувалося близько 70 тисяч путівок. Ці люди приїжджали в Трускавець завдяки програмі державного санаторно-курортного лікування. Ще плюс 30 тисяч путівок щороку було додатково, бо їхали ті, хто мав тут родичів і таке інше. Тобто ці 100 тисяч путівок уже були закладені для Трускавця. А це і гроші для місцевого бюджету, і робочі місця для наших людей. Ми ж можемо порівняти те, що було і що маємо. Санаторії – напівпорожні, багато ставок скорочено, люди працюють на пів-ставки, а то й на чверть. Особливо боляче спостерігати таку картину в період так званого міжсезоння. Це січень-березень, аж у квітні люди починають приїжджати, тоді курорт потрохи відживає. Якщо взяти по Львівській області, то лише в курортній інфраструктурі 100 тисяч осіб втратили роботу.
Розумію, що відразу всього зробити не вдасться. Але є бажання й можливості хоча б наполовину поповнювати бюджет Трускавця за рахунок санаторно-курортного лікування. Для цього треба поновити санаторно-курортне лікування за рахунок держави. Одночасно слід поновити соціальне страхування, бо одне без іншого жити не може.
Людям дуже потрібні саме такі державні путівки. Курорт наш знаний. Вже не треба щось додатково говорити про Трускавець, бо всі знають його можливості щодо лікування тих чи інших хвороб.
Як звичайна людина, керівник я роблю все, що можу в цьому напрямку. Але ви ж самі прекрасно розумієте, що мандат депутата обласної ради дозволить зробити набагато більше.
– Наскільки реальним є зараз створити у Трускавці вільну економічну зону? Пам’ятаємо, що щось подібне вже було – “Курортополіс “Трускавець”.
– Я думаю, що її легше буде поновити, ніж створювати нову. Безумовно, до цього питання ми повернемося, бо є багато прикладів, як піднімався той же Китай і багато інших держав, коли створювали свої економічні зони. Китай мав 25 економічних зон, коли заявив про себе. Тепер китайці завоювали весь світ і у них біля ста економічних зон.
– Ви багатьом людям допомагаєте. Люди Вас знають. Але, мабуть, було таке, що ті, кому Ви допомогли, виступав потім проти Вас. Як Ви до цього ставитеся?
– Коли мені було 15 років, пішов з життя мій батько. Пам’ятаю, як він мені казав: “Синку, намагайся завжди допомагати бідним людям”. І я це роблю, не звертаю уваги, не прошу якоїсь там великої подяки. Як є можливість, то я, безумовно, допомагаю. За ці роки надав майже півмільйона гривень матеріальної допомоги таким людям. По будь-яких питаннях, з якими люди звертаються, я підставляю своє плече.
– По Трускавцю до обласної ради кандидатами в депутати йдуть колишні Ваші учні. Ви допомогли їм, як кажуть, стати на ноги. Як Ви ставитесь до цієї конкуренції?
– Я став керівником, коли мені було 29 років. То були часи Брежнєва, коли керівниками призначали у 65 років. Я завжди робив ставку на молодь. Ті, кому я допомагав ставати на ноги, досягнуть своєї мети. В цьому я впевнений.
– Що таке найважливіше Ви би хотіли зробити у своєму житті?
– Є одна мета, але я про це скажу трошки пізніше. А взагалі хочу зробити Трускавець справді курортом світового рівня. Мені довелося побувати на багатьох курортах. Я був членом Всесвітньої організації курортів, брав участь у багатьох міжнародних конгресах, які проходили на курортах Європи, Азії, Африки. Хотілося би довести Трускавець до такого рівня, як, скажімо, Баден-Баден, інші відомі у світі курорти. Але треба вкласти в це серйозні кошти, щоби курорт відповідав своєму призначенню, щоби було видно, що це справді курорт.
Сьогодні треба облагородити курортний парк, бодай повернути його до такого стану, яким він був колись. Треба поміняти доріжки, зроблені з бетону. Є ж технології, різнокольорові плитки-“кісточки”, з малюнками. Треба, щоби попрацювали хороші дизайнери, щоби хотілось приїхати на цей курорт. Треба наситити Трускавець ще більшою відпочинковою інфраструктурою. Вона сьогодні майже відсутня.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень