Підпільний єпископ Йосафат Федорик та Трускавець

By  | 16.05.2017 | Filed under: Публікації

Єпископ Йосафат Федорик прожив 82 роки. Уродженець міста Ярослава (нині Польща) священичий сан прийняв у 31 рік, а два роки перед тим прийняв монаший постриг. Тоді, в 1926 році, приймаючи довічні обіти у Чині Святого Василія Великого, майбутній єпископ і подумати не міг, які випробування готує йому доля. Гоніння, ув’язнення, підпільне служіння і нарешті смерть від руки «милосердного» кагебіста, який в лікарні припинив страждання старенького єпископа.

За даними Вікіпедії, Йосиф Федорик народився 20 грудня 1897 р. в Ярославі у сім’ї залізничника Романа Федорика та Розалії Раделіцької. Незабаром родина переїхала до Стрия. У 1918 р. Йосиф закінчив Стрийську гімназію і того ж року вступив до Львівської духовної семінарії, яку закінчив у 1921 р. Йосиф Федорик також вступив до Василіянського Чину, в якому прийняв чернече ім’я Йосафат.

Брат Йосафат Федорик проходив новіціат у Крехівському монастирі. У 1924—1928 рр. вивчав теологію в Римі, здобув ступінь доктора богослов’я. 18 квітня 1926 р. склав довічні чернечі обіти, а 1 січня 1928 р. прийняв священиче рукоположення з рук єпископа Ісаї Пападопулоса. Викладав філософію і богослов’я в Добромильському (1928-1930) і Кристинопільському (1931) монастирях. У 1931-1936 рр. провадив місійну діяльність на Підляшші (був парохом неоунійної парафії в м. Городло та в довколишніх селах). У 1937-1938 рр. був катехитом при Лаврівському монастирі. З 1939 р. – ігумен у Перемишлі. З 1941 р. по 1944 р. був катехитом в українській гімназії у Холмі. З березня 1944 р. – ігумен Золочівського монастиря.

Виступав проти «возз’єднання» УГКЦ з РПЦ, автор листа до Раднаркому УРСР від духовенства Золочівського деканату. 4 чи 5 вересня 1945 р. був заарештований і засуджений на 6 років виправно-трудових робіт (вирок за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР). Це стаття, яка передбачала за антирадянську пропаганду і агітацію позбавлення волі на строк не менш як 6 місяців аж до розстрілу або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства.

Отець Йосафат Федорик опівночі, коли всі вже спали, відчиняв церкву й починав відправу. Через городи під плотами тінню прокрадались до нього вірні. Але переслідувачі Греко-Католицької Церкви цинічно стверджували, що о. Й. Федорика судили не за те, що він правив Святу Літургію, а за політику. І це правда, бо совєти не змогли пробачити отцю Федорику його заяву до уповноваженого в справах РПЦ п. Ходченка (серпень 1945 р.), в якій священик послідовно, використовуючи богословські аргументи, а також конституцію СРСР, обґрунтував неправомочність і недоцільність об’єднання УГКЦ з Російською Православною Церквою.

Спочатку отця Федорика тримали в тюрмі у Львові, а потім вивезли разом з іншими в’язнями на Донбас в каменоломні. Там під кінець листопада 1946 року під час великих морозів в’язнів тримали в наметах. Від виснажливої праці й надзвичайно тяжких умов життя багато з наших людей, як пізніше писав Владика, помирало. Він також лежав потовчений камінням. У листах до своєї родички сестри Служебниці благав якоїсь помочі в харчах та одягу.

Покарання отець Йосафат Федорик відбував у Донлагу МВД м. Сталіно. 25 березня 1947 р. Верховний Суд СРСР скасував вирок. У 1948 р. священик повернувся до Львова, пройшов бухгалтерські курси, працював бухгалтером у с. Жабиня Зборівського району Тернопільської області. Водночас він підпільно душпастирював до 1950 року і налагодив контакти з греко-католицьким та римо-католицьким духовенством, надсилав пакунки ув’язненим священикам. У 1950 році знову повернувся до Львова, де працював бухгалтером.

28 березня 1952 р. — другий арешт отця Федорика, вирок за ст. 54-1а КК УРСР («зрада Батьківщини») на 25 років виправно-трудових робіт. Покарання відбував у Воркуті, Новокузнецьку Кемеровської обл. 18 березня 1960 р. отець Йосафат Федорик був звільнений зі спецпоселення у м. Бішкек (Киргизстан) та прибув до Караганди (Казахстан).

Тобто, десятиріччя свого життя отець Йосафат Федорик відбув в сталінсько-хрущовських тюрмах.

У 1964 році отець Йосафат Федорик був таємно хіротонізований єпископом Олександром Хірою як екзарх на Центральну Азію. Як зазначає у своїй монографії «Керівництво Української Греко-Католицької Церкви під радянським режимом, 1946-1989: сучасні підходи вивчення релігійного підпілля» ректор Українського Католицького Університету, доктор, єпископ Борис Ґудзяк, Йосафата Федорика екзархом на Центральну Азію призначив ще Йосиф Сліпий, тож можна зрозуміти, що хіротонія з рук єпископа Олександра Хіри була для о. Федорика лише фактичним довершенням інституційних формальностей.

У 1967 році (через сім років після звільнення) таємно висвячений єпископ УГКЦ Йосафат Федорик повернувся до України і оселився в місті Трускавці. Своє повернення на Батьківщину він пояснював тим, що його активна діяльність у Караганді, Фрунзе та інших населених пунктах Середньої Азії неодноразово переривалась органами радянської влади. Свій екзархат Йосафат Федорик залишив під опікою владики Хіри.

Спецслужби мали свою версію на рахунок повернення Владики Федорика: “Його перекинули для активізації уніатства в західних областях України… Кардинал Сліпий не останню скрипку відводить йому в своїх планах створення Києво-Галицького патріархату”.

На Західній Україні в цілому і на Дрогобиччині зокрема єпископ Федорик діє задля збереження структур підпільної тоді УГКЦ. 1 травня 1974 р. в с. Вільхівці Жидачівського району Львівської області єпископ Йосафат Федорик таємно хіротонізував Павла Василика, який дочекався незалежності України і вже тоді міг дати свідчення про подвижництво єпископа Федорика (помер владика Павло Василик в 2004 році). А в 1968 році прийняв в лоно УГКЦ отця Павла Кіндратишина з Дрогобича, який на той час був настоятелем церкви Покрови в Добрівлянах Дрогобицького району (УПЦ).

У жовтні 1970 року єпископ Федорик у селі Вільхівцях рукоположив на священиків Миколу Сивика, Любомира Матуру, Макарія Флячка, Августина Дзюрбана. Ще одним священиком, заслуженим для УГКЦ, якого висвячував єпископ Йосафат Федорик, був отця Ілля (монаше ім`я Йосафат) Лесів ЧСВВ. Висвячував його єпископ у тих же Вільхівцях на Жидачівщині на свято Благовіщення (7 квітня) в 1979 році.

Ось як згадує про єпископа отець Микола Сивик (дружина отця Сивика була рідною племінницею єпископа Федорика): «У нашій хаті він відправляв Службу Божу, сповідав. Якось владика Йосафат каже мені: «Миколо, ти можеш бути священиком бо є здібний, але, напевно, боїшся або соромишся». «Та вже застарий», – відповідаю я. «Ні, це не причина, – напосідав владика, обов’язково вчися». І давав книжки, перевіряв знання з катехизму, пояснював чимало незрозумілих речей».

Доклав єпископ Йосафат Федорик і багато старань до розвитку Згромадження Сестер Пресвятої Євхаристії. Владика купив для сестер чотири будинки: три у Львові та один у м. Самборі. В той час сестри працювали на державних роботах, але нелегально допомагали священикам: готували і переносили (з одного місця до іншого, де можна було зібратися вірним) всі необхідні речі до Служби Божої, катехизували дітей, молодь та старших, готували наречених до тайни Подружжя. Згромадження розвивалося і в час виходу з підпілля налічувало 28 сестер.

Але переїзд активного єпископа-василіянина з Казахстану на Західну Україну окрім позитивів мав і свій негативний момент – намічається розкол в самій УГКЦ між «групою Федорика» (радикальніші греко-католики, вплив отців-василіан) та «групою Стернюка» (поміркованіші греко-католики, чий напрям отримав перемогу після легалізації УГКЦ). Але це тема зовсім іншого дослідження.

Дванадцять років, проведених таємним єпископом Йосафатом Федориком на Західній Україні в цілому та у Трускавці зокрема – найменш досліджена частина його життя. Прибувши до «всесоюзної оздоровниці» у віці 70 років, духовний наставник не сидів склавши руки. Таємно відправляв Службу Божу, освячував домівки вірних, які горнулися до нього, підтримував у горі та розпачі, вселяв надію на краще.

А роки йшли. КГБ стежило за непокірним єпископом, вичікуючи слушного моменту. І такий момент настав, коли одна з задавнених хвороб пастиря загострилася. Помер єпископ Йосафат Федорик в лікарні у Стрию 28 грудня 1979 р.

Є велика підозра, що старенького пастиря отруїли. І ця версія заслуговує на увагу. Бо досить лише згадати блаженного єпископа Теодора Ромжу, якого отруїли в Мукачівській лікарні після спланованої автомобільної аварії. А ще варто пригадати отруєння в санаторії у Кисловодську відомого історика Михайла Грушевського. А скільки ще випадків вдало виконаних операцій КГБ є досі нерозкритих!

Політичні діячі, духовні лідери, письменники, митці та прості звичайні патріоти України – скільки ж їх винищено в тоталітарному суспільстві, яким був Радянський Союз! Щупальця КГБ проникали всюди, агенти КГБ проникали і в націоналістичне середовище, і до інтелігенції, вони одягали білі халати лікарів, костюми науковців, ряси священиків. В багатьох селах досі живуть спогади про засланого попа-кагебіста. Для прикладу, в селі Ямельниця Сколівського району (неподалік Трускавця) старші люди і сьогодні згадують попа Шпака, який одного разу, будучи п`яним, хизувався пістолетом, витягнувши його з-під ряси.

Але підпільна УГКЦ діяла незважаючи на заборону. Вірні слухали Службу Божу з Ватикану, незважаючи на глушіння, на неприємності, на які могли наразитися. Таємно висвячувалися священики та єпископи. Серед цих єпископів, які служили своїй Церкві і своєму народові до кінця, був і Йосафат Федорик ЧСВВ.

Зараз прикро спостерігати за непорозуміннями, які існують в УГКЦ стосовно Чину Святого Василія Великого. У свій час саме отці-василіяни внесли неоцінимий вклад у збереження греко-католицької церкви. З середовища отців-василіян виводився і митрополит Андрей Шептицький, пам’ятник якому споруджено у Трускавці в 2010 році з ініціативи та за кошти мецената Лева Грицака.

Зараз у Трускавці планують поставити пам’ятник подвижнику Української Греко-Католицької Церкви Патріархові Йосифові Сліпому (до 125-річчя від дня його народження). Це ініціатива настоятеля парафії Покрови Пресвятої Богородиці у Трускавці отця Володимира Бондарчука, міської організації партії «Батьківщина» та міського голови Трускавця 2002-2010 років, генерального директора ГКК «Карпати»  Лева Грицака.

Віриться, що і світлої пам`яті єпископ-василіянин Йосафат Федорик, який у Трускавці прожив останні дванадцять років свого життя, удостоїться хоча б меморіальної дошки. Тому редакція «Трускавецького вісника» буде вдячна за отримання будь-якої інформації про єпископа Йосафата Федорика, яку можна надсилати на електронну скриньку anda_panda@ukr.net Ця людина вартує, щоб про неї не забували. Тим більше, що в 2017 році минає ювілейна дата – 120-річчя від дня народження єпископа Федорика.

На фото: 1) отець Йосафат Федорик (лектор філософії) з братами студентами філософії в Добромилі. 1929-1930 рр, 2) єпископ Йосафат Федорик після заслання. Фото радіо «Воскресіння»: http://www.rr.lviv.ua/albom.php?type=2&item=2279&z=1&p=6 та з соцмережі Твіттер https://twitter.com/pan_zugzwang/status/681512697347883008  

Підготував Володимир Ключак

P.S. Автор статті висловлює щиру подяку панові Маркові Вариводі за ідею вшанування пам`яті єпископа Йосафата Федорика у м. Трускавці.

Література:

1. Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D1%81%D0%B0%D1%84%D0%B0%D1%82_(%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BA)

2. Інтернет-ресурс «Католицька ієрархія» http://www.catholic-hierarchy.org/bishop/bfedoryk.html

3. Радіо «Воскресіння» http://www.rr.lviv.ua/albom.php?type=2&item=2279&z=1&p=6

4. Сайт Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ http://sde.org.ua/home/archive/item/2681-vidijshov-u-vichnist-o-pavlo-kindratyshyn.html?tmpl=component&print=1

5. Фейсбук, допис від 09.05.2017 https://www.facebook.com/groups/1505638109741731/?fref=ts

6. о. д-р Борис Ґудзяк, «Керівництво Української Греко-Католицької Церкви під радянським режимом, 1946-1989: сучасні підходи вивчення релігійного підпілля» http://religion.gif.ru/ukr/gudzyaka.html

7. Михайло Козак, «Список священиків, які були вбиті, закатовані або померли з голоду в сибірських таборах» на Інтернт-ресурсі Vox Populi http://www.vox-populi.com.ua/rubriki/istoria/represiie-proti-cerkvi/spisoksvasenikivakibulivbitizakatovaniabopomerlizgoloduvsibirskihtaborahprodovzenna8avtorkozakmihajlo

8. «Львівський псевдособор – відповідь ченців-василян», Інтернет-ресурс «Католицький оглядач» http://catholicnews.org.ua/lvivskiy-psevdosobor-vidpovid-chenciv-vasiliyan

9. «Нова Зоря» http://novazorya.if.ua/04042013/1293-2013-04-09-16-36-04

10. Інформаційний ресурс УГКЦ http://news.ugcc.ua/news/v%D1%96dnovlennya_chernechih_ob%D1%96t%D1%96v_u_sester_presvyatoi_yevharist%D1%96i_60562.html

Також читайте

Tags:

Газ на авто. Трускавець

Новини Трускавця та регіону

Оголошення ТВ

  • Для любителів риболовлі
    30.05.2019 | 13:17

    Також читайтеДо уваги населення міста Трускавця (0)Запрошуємо на роботу (0)Великдень у Трускавці (афіша) (0)Молоді люди з Трускавця можуть виграти грант у розмірі 15 тисяч гривень (0)

  • Запрошуємо на роботу
    27.05.2019 | 14:33

    Готельно-курортний комплекс «Карпати» (м. Трускавець, вул. Карпатська, 2) запрошує на роботу кухарів, мангальщиків, офіціантів, покоївку, молодшу медичну сестру, робітника із догляду за тваринами. Заробітна плата згідно зі штатним розписом. Довідки за тел. (03247) 6-21-22 (відділ кадрів). Також читайтеДля любителів риболовлі (0)До уваги населення міста Трускавця (0)Великдень у Трускавці (афіша) (0)Молоді люди з Трускавця можуть виграти [...]

  • Archive for Оголошення ТВ »

Архіви