Народний депутат України Олег Ляшко збирає підписи, аби зареєструвати Радикальну партію власного імені.
Коли його послухаєш, не можеш не погодитись: так далі жити не можна, потрібні хірургічні втручання. Але справжній його “радикалізм” виявився на день народження Януковича, коли п’яний нардеп попросив президента взяти його до себе прем’єр-міністром. Та ще й вистачило глупоти розмістити це відео у себе на сайті. Ось який я вірнопідданий “радикал”. Ага, зараз! Олігархи дадуть так просто себе розкуркулити.
Радикальною є “Свобода”, яка хоче все й одразу. Радикалізувалася “Батьківщина”, бо запахло смаленим навколо їхньої лідерки. А де ж ви були, нешановні, коли знаходились при владі? Не бачили того безладу?
Нині стає модним бути радикалом. Але за цим проглядає неодмінне прагнення до влади. Ось я стану керівником (держави, області, міста, району, села) – і неодмінно наведу лад. Зазвичай, правда, забувають вказати механізми наведення того ладу. Як завжди.
Радикалізм страшний навіть не своїм більшовизмом, коли старий світ “разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим, кто был ничем, тот станет всем”), а цинізмом носіїв цього радикалізму. І нині бачимо при владі вчорашніх радикалів, які обіцяли нам золоті гори. А нині вони зрозуміли, що влада – це бізнес, а тому радикалізм такому бізнесу протипоказаний. Легше ловити рибку в каламутній водичці, аніж проголошувати гучні гасла. Та й професіоналізму бракує втілювати в життя те, що наобіцяв. То чом би не скористатися шансом особисто збагатитися, забезпечити свою старість, гідне життя дітям, а якщо поталанить, то й онукам?
Найпростіше робити революції, перевертати все догори дригом. Провокаторів, які грають на нашому невдоволенні нинішнім станом речей, вистачає.
Набагато складніше кожному робити щодня чорнову роботу, аби оцих радикалів від політики ставало щораз менше. Не просто на кухні чи в транспорті, на вулиці чи в магазині обурюватися нинішньою владою як у Києві, так і на місцях, а й самому поступати так, аби ця влада не могла поступити негідно з тобою.
Анатолій Власюк, часопис “Тустань”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень