…Дрогобицький район – один із небагатьох, в якому повністю відсутнє харчування школярів. Навіть малозабезпечених, навіть з багатодітних сімей.
Все тому, що «грошей нема».
Районна рада киває на райдержадміністрацію – що, мовляв, тендери довго проводили, райдержадміністрація – на районну владу, що коштів не передбачили. Деякі депутати пояснюють: харчувати невигідно, вигідно на «енергозбереження» – бо, мовляв, на тому можна кошти «відмити». Словом, такий-от пінг-понг, в якому «ніхто не винен» і «всі винні». А ще «винна» «держава», якийсь абстрактний зібраний образ «януковича-порошенка». І дарма, що в інших районах дітей (бодай малозабезпечених) таки харчують – у нас винен «хтось». І «ніхто»…
У четвер, 12 листопада, новообрані депутати Дрогобицької районної ради, яких із 47-ми аж 27 (!) нових, складали присягу і обирали голову ради. Думалось: ну скільки терпіти можна, ну досить, голодних дітей ніхто не пробачить. Але де там! Як і анонсувалось, на посаду голови подали свої кандидатури Михайло Сікора (РУХ), Роман Бейзик (БПП) та Ігор Голяк (Громадянська позиція). Зважаючи, що в кулуарах лунали думки мовляв нема за кого голосувати, нема альтернативи, свою альтернативу запропонував «ГР «Народний контроль», висунувши кандидатуру «першопрохідця», депутата райради, діючого військовослужбовця 29-річного Дмитра Куція. Цей намір «Народний контроль» попередньо не озвучував, не проговорював. Крок був з метою показати: «Хто хоче працювати – шукає можливості, хто не хоче – причини». Серед причин могло прозвучати «нема альтернативи». Ось, запропонували.
Але, як виявилось, до альтернатив депутатський корпус, навіть більш ніж наполовину оновлений, насправді не доріс, тож у ІІ тур вийшли з відривом Михайло Сікора та Роман Бейзик. Голосування ІІ туру було провалено – жоден з кандидатів не набрав більшості. І лише після перерви і нового голосування Михайло Сікора різко рвонув вперед – 30 «за».
А в адресу Дмитра Куція в той час пролунало: «Так кар’єру не роблять». Мовляв, все вже погодили, а тут на тобі – новий. «Я не кар’єру прийшов робити, а роботу. Так і буде, в будь-якому випадку», – коротко відповів депутат.
У своєму виступі він, до слова, зазначив: «Словами і патетикою 25 років усі так «любили» нашу країну і наш район, що станом на сьогодні Дрогобицький район за соціально-економічними показниками опинився на найнижчих щаблях рейтингу Львівщини. І це не зробив якийсь там абстрактний збірний образ януковича чи порошенка. До цього причетні усі ми. Ви вдумайтеся! У нас – колосальний потенціал у сфері сільського господарства, у сфері туризму, можливості запуску промислових підприємств, розвитку дрібного і середнього бізнесу самими мешканцями району… Щоб не по заробітках їздили, залишаючи дітей сиртами, а тут, на місці, творили свій добробут, будували своє життя… Усе це марнується, не використовується, не розвивається».
Депутати не почули. До альтернативи, до відповідальності вони виявились не готовими, «не доросли». Водночас, оскільки була альтернатива і нею не скористалися, нарікати потім зможуть лише на себе.
А ще прикметно, що змін чомусь не захотів колишній депутат Микола Кобільник. Виступаючи з трибуни, він розповів як його осінило наприкінці минулої каденції, як аж тоді побачив що “всюди крадуть». Мовляв, до того часу повірити в таке не міг. Колись ярий прихильник Михайла Сікори, цього разу він висловлював свою підтримку не то п. Сікорі, не то п. Бейзику. Ба, більше: він дозволив собі нецензурні висловлювання і ненормативну лексику в бік діючих військовослужбовців-депутатів. Мовляв, він (який у зоні АТО пробув 45 днів), має право говорити, а ті, хто служить з квітня 2014-го і по тепер (півтора року!) – ні. Цензура від колишнього депутата, який похвалився, що подарував сесійній залі свого часу ікону, аж зашкалювала. Очевидно, забув що вже не депутат, а ті, хто депутати – можуть вільно висловлювати свою позицію, і тим паче – пропонувати альтернативу.
Окремої уваги вартують виступи самого п. Сікори, у якого завше хтось винен. А він – герой, не боїться. Тобто, у всьому винна райдержадміністрація, а він її не боїться, і нікого не боїться, і все буде добре, і все зробимо, і взагалі… Начебто і не було попередніх каденцій, і не було результату, за яким у районі бездоріжжя, район – аутсайдер за соціально-економічними показниками, у районі – голодні діти!
Під завісу дня і сесійного засідання було обрано також заступника голови – за пропозицією Михайла Сікори затверджено кандидатуру Володимира Стецівки (КУН). «Дякую що дотримуєтесь домовленостей», – зазначив останній. Таким чином роботи позбувся колишній заступник Роман Урбан, якого перед тим сам п. Сікора дуже розхвалював, мовляв «ми зробили». Щось, та й «зробили» мабуть, але політичні домовленості – понад усе.
Практика «договорняків», голосування за посади, голосування за сумнівну «стабільність» продовжується.
Наступного тижня, у наступний четвер, депутати ділитимуть комісії. Теж за схемою «договорняків»?
Голодні діти – ось показник роботи районної ради. Який, як видно, влаштовує переважну більшість. І не «хтось» в тому винен, а місцева влада. І люди, які це терпіли – і знову тих же обрали.
Марія Кульчицька, МедіаДрогобиччина
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень