Свою Україну любіть!

«Знаєш! Я дуже тебе люблю!

Я все життя тебе любив! Більше ніж будь-що, чи будь-кого на цьому світі! Більш ніж своє життя!

Я бачив, як ти народжувалась! Я був у цей момент з тобою! Я стояв на колінах, плакав і молився. Я ніколи в житті так не плакав і так не молився! Я дуже добре пам’ятаю цей момент, бо я це бачив на власні очі!

Ти не завжди любила тих, хто любив тебе понад усе. Ти любила тих, хто був гарний, красиво говорив, а вони тебе завжди обкрадали!

Але я все одно люблю тебе! І якщо тобі буде потрібно – віддам за тебе своє життя, бо нема у мене нічого ціннішого ніж ти!

Дякую, що ти у мене є! Ти все моє життя!

Моя УКРАЇНА!

З Днем Народження, рідна!»

Ці проникливі слова воїна АТО Леоніда Федевича (уродженця Трускавця) вартують набагато більше, ніж рамочки з прапором від політичних партій на Фейсбуку, ніж закручені сентенції від політиків різного штибу, ніж демонстративно одягнені вишиванки, за якими все ж не сховаєш правду про власну душу, ніж інтерв’ю негідників та биття себе в груди. Бо право говорити про свою любов до України має той, хто довів цю любов ділом.

У Трускавці, зрештою як і у всій Україні, День незалежності відзначали по-різному. Хтось вшануванням загиблих воїнів та молитвою за Україну, хтось участю у святкових концертах та інших заходах, хтось в родинному колі чи виїздом на природу.

Можливості гарно відсвяткувати були, та й культурна програма в курорті виявилася нічим не гіршою, ніж на День міста. Два дні насичених подій – кожен міг обрати собі те, що до вподоби.

На День національного прапора своїм виступом трускавчан та гостей міста-курорту порадував гурт «Йорий клоц». Фоль-рок-ватага запалювала, заводила, створювала фантастичний настрій, веселила і розважала. Давні пісні з різних регіонів України у їхньому виконанні звучали по-новому, переважно драйвовіше та запальніше, ніж в оригіналі, але від того зовсім не гірше. Кульмінацією стала «Вербовая дощечка», яка зірвала кількахвилинні аплодисменти. І це у не надто щедрому до оплесків Трускавці. Хлопців не відпускали зі сцени, поки вони не виконали ще одну пісню «на біс» (пісня «П`яниця»).

Театр на ходулях «Глорія» та гурт з Івано-Франківська «КораЛЛі» теж внесли свою лепту в те, щоб у Трускавці День незалежності-2017 запам`ятався надовго. Ну і не можна оминути увагою виступ легендарного Тараса Петриненка, який заспівав як свої культові, так і маловідомі пісні. І не тільки заспівав, а ще й дав хороший урок любові до України – своїми розповідями, своєю поезією, своїм внутрішнім переконанням, що любити Україну – це наш святий обов’язок.

Свято відшуміло і ми повертаємося до буднів, до щоденної рутинної роботи. Без пафосних фраз, без вишиванок, часто з наріканнями та тривогою. В ці будні про любов до України говорити не прийнято (якщо ти, звісно, не політик). Тому саме для буднів (а не для свят) варто згадувати слова Леоніда Федевича, розміщені на початку цієї статті. А також пам’ятати слова Тараса Шевченка, які й досі не втратили своєї актуальності, хоча й були написані в ХІХ столітті: