Нарешті мав нагоду познайомитись наживо з людиною, яка уже десятиліттями презентує новаторську композиторську школу Львівщини далеко у світах. Моє перше знайомство з маестро відбулося ще у студентські роки, коли ми на дискотеках танцювали під пісні самбірської групи «Ван Гог». Звісно, знайомство було одностороннім, оскільки перебуваючи в складі цієї групи пан Юрій і не підозрював, що десь там є такий собі музиканто-журналіст, і що згодом нашим шляхам доведеться перетнутися. «Згодом» відбулося декілька років тому, коли у телефонному режимі ми обмінювалися досвідом щодо використання студійних програм. І ось 3 травня 2018 року нарешті не втримався і вирішив відвідати творчий вечір маестро, який відбувся у Дрогобицькому музичному коледжі ім. В. Барвінського
Справді, попередню нагоду я пропустив, оскільки та відбулася декілька місяців тому на музично-педагогічному факультеті Дрогобицького педуніверситету. Та оскільки пан Юрій не є тепер частим гостем Дрогобиччини, тому вирішив не нехтувати нагодою. І не пошкодував. Концерт сучасної академічної фортепіанної музики насправді виявився куди цікавішим, ніж можна було очікувати. Як зазначила ведуча концерту Ольга Сеник, до творів Юрія Решетаря можна спокійно додавати термін «новаторство», оскільки у його творчості тісно переплітається, естрада, джаз, фолк та інші напрямки. Через це музика сприймається легко для широких верств слухачів. Під час звучання «ноктюрна» у той момент, коли мороз пішов по шкірі, починають напрошуватися алегорії: Вагнер –реформатор? Ні, це швидше Бах ХХ сторіччя, оскільки твори легко звучать, дуже добра і доступна мелодична лінія, ну і доплюсовується сучасний експресіонізм. Так, це щось на кшталт сучасного Баха.
Проте найбільшою цікавинкою даного концерту було те, що більшість творів Юрія Решетаря виконували студенти музичного коледжу, а інколи їх замінювали викладачі. У виконанні останніх запам’ятався солоспів (назву, на жаль, не запам’ятав). Проте вокал Наталії Тиглик-Чумак та акомпанування Олени Денис (Адігналової) проникали до глибини душі. Звісно, під завершення концерту на сцені з’явився сам композитор, який, судячи ще по реакції в залі, був задоволений виконанням його творів. На прощання він подарував слухачам декілька вальсів з його раннього репертуару.
Що найбільше вразило у цьому концерті, так це той факт, що академічна музика має широкий простір для розвитку. Окрім цього переконуюся, що даний музичний напрямок цілком здатний претендувати на широкого слухача при правильній промокампанії і, звичайно, бажанні аудиторії доторкнутися до справді якісної музики. І, врешті, тішить те, що у нас на Дрогобиччині починають відбуватися справді цікаві і неординарні концертні програми, тобто мешканці краю мають змогу нарешті вибирати що слухати. І серед цього вибору є зразки кращої якісної музики. Лишень слідкуймо за афішами…
Ярослав Баран
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень