(продовження)
Між Свидовецьким хребтом і Полониною Красною у долині річки Тересви розкинулося селище лісорубів Усть-Чорна. Тепер воно називається так на честь потоку Чорного, який із західних схилів протікає через центр села. Сам же потік має таку назву не через чорну воду, а через чорні хмари, які з’являючись з-за витоків, обов’язково приносять дощ. Так стверджують місцеві.
Раніше ж село називалося Königsfeld. Так назвали його перші німецькі колоністи-лісоруби з Австрії, котрі поселилися тут ще за часів імператриці Марії-Терезії і, вражені красою долини, нарікли його «королівським полем». Ще кількадесят років тому Усть-Чорна разом із сусідньою Німецькою Мокрою була найбільшим німецькомовним поселенням на Україні. Та часи змінилися, нащадки засновників селища виїхали на історичну батьківщину, в Усть-Чорній залишилося лише кілька німецьких родин, а у місцевій школі німецьку мову вивчають, але тільки як іноземну. Правда, гості з Німеччини, Австрії, як і сусідньої Чехії, тут зовсім не рідкість. У ніч літнього сонцестояння 21-22 червня тут відбувається унікальний фестиваль шайбликів, коли з гори спускають у прірву запалені предмети, схожі на шайбу. Традицію занесли у ці місця перші німецькі поселенці, але зараз про неї забули навіть на батьківщині, в Австрії. А ось тут вона збереглася і щороку збирає чимало туристів з України і закордону.
На лівому березі Тересви починається підйом на хребет Бесали (Бесаги), який є відногою Свидівця. Першим цікавим місцем є гора з романтичною назвою Гора Любові. Зрештою місце як місце. Із заростями іван-чаю. Але яка легенда пов’язана із ним! Її та ще багато цікавого із задоволенням розкаже місцевий екскурсовод і гірський рятувальник з багаторічним досвідом Юрій Петрович Костяк.
Кожен тут може знайти чимало цікавого для себе. У горах багато рослин, занесених до Червоної книги України. Щоби назбирати грибів чи афин не конче дертися в далекі гори. Хоча, як без них? Для знайомства з полонинами досить одно-дводенних походів, які під силу кожному. На берегах річки та узгір’ях є залишки знаменитої оборонної лінії Другої світової – Лінії Арпада. І уявіть: у наших горах можна знайти … тарантула, ми його бачили. Боятися цього найбільшого на Україні павука дуже сильно не слід (почитайте літературу), але обережність не зашкодить.
Приємно провести час у цих місцях туристам допоможуть численні хостели і притулки з усіма зручностями, що є чи не на кожному подвір’ї. Тому із селища зручно вирушати у короткі радіальні мандрівки, а потім повернутися в Усть-Чорну, щоб відпочити, а наступного дні піти ще десь.
Так само гостинно зустріне туристів-початківців Колочава, про яку, мабуть, багато-хто чув. Зовсім недалеко звідси до відомого озера Синевир. Обов’язково треба прогулятися на хребет Пішконю з г. Неґровець та Стримбу. Іти можна лише з найнеобхіднішим, адже надвечір Ви повернетися в село і відпочинете в одному з численних притулків з усіма зручностями. Крім природніх принад, таких, як і в Усть-Чорній, село відоме тим, що тут знаходиться 10 (!) музеїв, найбільш знаним з яких є скансен «Старе село» з бункером Штаєра – тутешнього упівця та пам’ятником Миколі Шугаю – місцевому Довбушу, а також музей Лінія Арпада, де доти, шпиталі і бомбосховища відновлено і облаштовано автентичним військовим інвентарем.
Тож можна уявити наскільки захопливою була наша подорож. Правда, настільки ж захопливою, як і непростою, про що ми вже згадували.
Керівник гуртка БУТ О. Бляхарський
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень