У п’ятницю 14 січня в музеї історії міста Трускавця відбулося справжнє свято для шанувальників автентичної народної музики. В цей день проходив “Український Новий Рік з кобзарями, лірниками та фольклорними гуртами”, організатором якого виступив наш земляк, братчик Київського кобзарського та Львівського лірницького цехів, член Національної спілки кобзарів України, наш давній друг-журналіст Василь Кирилич.
“Вставайте з постелі,
Отворяйте двері,
Ми йдемо до хати
Василя в’язати,
А Василь ся буде
Від нас відкупляти”, –
співав під запальні звуки скрипки давній друг пана Василя Михайло Хай, науковець, вчений-фольклорист. І не просто співав, а реально зв’язав іменинника та уродинника, разом із гуртом автентичної народної пісні “Ладканка” з Дрогобича Михайло Хай привітав Василя Кирилича із 50-літнім ювілеєм, а всіх присутніх – із Старим Новим Роком.
Незабутні хвилини радості від спілкування із нашими першоджерелами подарували гостям свята і учасники іншого фольклорного гурту – “Родовід”. Порадували мистецьким виконанням пісень, дум, балад та композицій і цехмайстер кобзарського цеху із Києва Микола Товкайло, та і сам ювіляр, який виконав чудову пісню-думу “Про правду”, а разом з дружиною Галиною і духовний твір “Свята Кров”.
До речі, весь захід проходив в одухотвореному просторі – це відчувалося і через вітання п. Василя духовними особами та братами і сестрами із його парафіяльної спільноти, і через спільну молитву “Под Твою милість прибігаємо…”, і через задушевне виконання української пісні та української колядки – з любов’ю, ніжністю, трепетом та пієтетом.
Привітали п. Василя з ювілеєм та вручили подарунки і завідувач відділу культури ТМР Світлана Ковальчин, і редактор газети “Франкова криниця Підгір’я” Галина Татаревич, і керівник готелю “Клуб рН” Сергій Розора (до речі, готель “Клуб рН” підтримав дану акцію спільно з санаторієм “Карпати”), і багато інших його друзів, які люблять, шанують та поважають цю прекрасну людину.
Щира, непідробна та необроблена українська пісня, ладканка та колядка, така, як вона існувала споконвіків, наче напоїла кожного з учасників цього воістину небуденного дійства живильною силою цілющого народного джерела, немов оповила чарами Євшан-зілля, змусила виплисти із ока зрадливу сльозу щастя та радості, що є ще на світі люди, яким небайдужі наші предковічні цінності, наші основи, наше коріння. Поки житиме в народі автентична мелодія, автентична пісня, до того часу не зможе підрубати ворог гострою сокирою коріння нашої етнічної свідомості, нашої єдності, не зможе позбавити сили, даної нам предками той, хто сам став безрідним Іваном, “не помнящим родства”.
Зберегти українську пісню, залишити нащадкам спадщину в чистоті та порядку, відновити кобзарство та лірництво на наших землях, а разом з тим залишатися високодуховною людиною, щирим патріотом і просто порядним громадянином рідної держави – такі непрості завдання ставить перед собою пан Василь Кирилич. І нехай Бог допоможе йому у здійсненні його задумів, а нашому народу дарує побільше таких відданих справі людей.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень