Мабуть, є щось символічне в тому, що майже одночасно відійшли у Вічність колишній президент Чехії Вацлав Гавел і диктатор Північної Кореї Кім Чен Ір.
Взагалі Історія, насміхаючись над нами, частенько підносить нам подібні сюрпризи-символи, але ми не вміємо в них вдивлятися.
Послуговуючись старими штампами радянської агітації та пропаганди, можемо сказати про “два світи – два способи життя”. І це наглядно видно на смертях двох, без перебільшення, особистостей, які увійшли в Історію. Все значення в тому, хто, коли і кому поставить “плюс” чи “мінус”.
Смерть Кім Чен Іра нагадала кончину ще одного диктатора – Сталіна. Ті ж самі ритуальні плачі людей, які щиро вірять, що втратили найдорожчу людину. І – щира туга за людиною, яка була моральним авторитетом не лише у Чехії, а й у світі, розуміння того, що в Україні не було свого Вацлава Гавела, і ми поступово йдемо до свого Кім Чен Іра.
19 грудня, коли у всіх на устах були смерті цих двох антиподів, Європа не відштовхнула нас, але й по-братськи не обійняла. Отже, Янукович, який аж ніяк не є моральним авторитетом в Україні, а тим більше у світі, змушений іти азійським шляхом, все більше зближаючись з Росією. Північно-корейсько-російський варіант нам поки що не загрожує – як і, на жаль, чесько-європейсько-цивілізований. Виходить така собі “сіра” Україна на маргінесі світової історії…
Символічні смерті Вацлава Гавела і Кім Чен Іра, які зійшлися в просторі та часі, ніби підштовхують нас до розуміння двох шляхів поступу людства. Один веде до цивілізованого суспільства, нехай і з усіма його мінусами, інший заводить у тупик – неодмінно ядерний, за яким чатує смерть. Але навіть моральний авторитет не є гарантією того, що вдячні нащадки гідно продовжать його справу, що оксамитова революція в Чехії принесе бажані плоди. Так само нема жодних гарантій, що наступник Кім Чен Іра зможе повернути корейське суспільство до демократії, хоча цей молодий чоловік і навчався в Європі. Чи вистачить йому мудрості об’єднатися з Південною Кореєю? Чи приклад об’єднаної Німеччини – вже далеке минуле? Батьки і діти – одвічна проблема людства, яка у геополітичному вимірі набирає символічного сенсу.
Однозначних висновків із цих двох смертей не зробить і Україна, яка вустами своїх керівників лише декларує поступ у Європу, а насправді весь час озирається на Азію. Не можна йти вперед, озираючись назад. Північною Кореєю в найближчі тридцять років керуватиме внук Кім Ір Сена. Допустимо, що Україною керуватиме син Януковича, друзі якого нині міцно сидять у Національному банку, міліції, податковій?
Вацлав Гавел зіграв найкращу п’єсу в своєму житті. Опустилася завіса, вдячні глядачі стоячи аплодують. Лунають плачі за Кім Чен Іром, і ще не одне покоління північних корейців житиме в дурмані.
Символічно, що візит Миколи Азарова до Чехії, запланований заздалегідь, співпав зі смертю Вацлава Гавела, але черговий запис українського прем’єр-міністра у траурній книзі пам’яті навряд чи поверне нашу державу обличчям до Європи. Чергова підказка Історії не побачена і не почута…
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень