Розумний, скромний і готовий поділитися з дітьми всім, що знає. Так одним реченням можна охарактеризувати керівника шахово-шашкового гуртка трускавецького Будинку учнівської творчості Володимира Винницького. А ще його знають як вчителя, до якого горнуться діти. Бо діти відчувають серцем – він не лукавить, не фальшує, не обманює. А погляд його проникливих карих очей – добрий-добрий, ласкавий і розумний. Словом, Вчитель з великої літери…
Доля не балувала Володимира Винницького. У паспорті місцем його народження вказано село в Іркутській області. В далекому 1946 році на Сибір виселили всю родину Гураль з Тустанович, у тому числі і 15-річну Дарію, майбутню маму Володимира Винницького. Виселили за рішенням особливої наради при МДБ СРСР від 19 жовтня 1946 року на спецпоселення з конфіскацією майна за політичними мотивами, як членів сім`ї учасника ОУН в Іркутську область. Саме тут, в далекому Сибірі, в холодному листопаді 1953 р. народився малий Володимир.
Це був рік смерті тирана Сталіна, рік, який заповідав відлигу, полегшення долі політичних в`язнів. Але ще три роки довелося чекати на звільнення – до 25 жовтня 1956, коли малому Володимиркові було три рочки.
Чи сняться йому ті сибірські холодні ночі і сліпучий сніг? За що терпіла безневинна дитина люті морози, недоїдання, тавро «бандерівця»? Володимир Романович не любить згадувати про минуле. Його не повернеш і не зміниш. А от майбутнє змінити можна, виховуючи в дітях добро, людяність, повагу до інших, почуття власної гідності. Тому і став Володимир вчителем, Володимиром Романовичем.
Багато можна писати про його працю на педагогічній ниві. Після повернення в Україну сім`я Романа та Дарії Винницьких оселилася в Стебнику. Тут Володимир закінчив середню школу № 6, далі поступив до Львівського політехнічного інституту, який успішно закінчив у 1981 році, здобувши фах інженера-електромеханіка. Працював на Стебницькому калійному комбінаті, згодом – інженером в трускавецькому Палаці культури імені Тараса Шевченка, а з березня 1993 – в трускавецькому Будинку учнівської творчості. І ось вже 23 роки трудиться на освітянській ниві.
Володимир Романович – кандидат в майстри спорту з шахів. Міг у 2009 році отримати звання майстра спорту, але для цього треба було їздити на тренінги до Львова, а на кого мав залишити вдома стареньких тата й маму? Вибір було зроблено – сім`я важливіша за кар`єру, тож опікувався батьками. Він – не лише вдячний син, а ще й уважний чоловік для своєї дружини Любові Іванівни, турботливий батько для доньки Соломії.
Міг робити кар`єру в Україні та світі, бо шахи – його стихія. У це важко повірити, але трускавчанин, який живе поруч з нами – знаменитий винахідник, винайшов українські гексагональні шахи, які ще називають козацькими (авторське право на винахід науково-практичного характеру № 9485 від 26.02.2004 р.). В 2012-2014 роках Володимир Романович запровадив у шахову практику викладання інновацію «чотири пішаки проти чотирьох пішаків», застосовує методи темпових ходів та схематичного мислення, запровадив шаховий зошит для початківців та розрядників.
Але зовсім не за наукові винаходи і новітні методики викладання його поважають та люблять діти. Складне шахове мистецтво він пояснює просто, доступно, зрозуміло, так, що діти починають шахи любити, шахами захоплюватися, грати в шахи при кожній вільній нагоді.
Шахи – дуже корисна гра, котра є не лише для розваги, а радше для розуміння життя. Це гра, котра вчить зосереджуватися, думати, аналізувати, прораховувати наступні ходи (свій та опонента), бачити кілька варіантів виходу з ситуації, вміти зайняти вичікувальну позицію і багато чого іншого. Діти, які грають в шахи, вміють легше пристосовуватися до життя, вирішувати житейські проблеми, вони спокійніші, і поразку в житті сприймають не як трагедію, а як шанс – шанс краще підготуватися до нової партії.
Ім`я Володимира Романовича Винницького є добре знаним у шаховому середовищі Трускавця, Дрогобиччини, Львівщини, України. Він – один з ініціаторів та організаторів багатьох шахових та шашкових турнірів, популяризує цей вид спорту де тільки може. Гравців у шахи можна побачити під «грибками» біля бювету, на лавочках у парку, ну і звісно ж, в Будинку учнівської творчості. Приємно, що серед любителів шахів є діти – вихованці Володимира Винницького.
Ми висловлюємо щиру подяку Володимирові Романовичу Винницькому за його роботу, за те, що він навчає наших дітей – навчає шахового мистецтва, а також мудрості, людяності та добра. Бажаємо, щоб його життєва партія тривала довго-довго, щоб ніколи йому доля не ставила ані пату, ані мату, щоб перед ним відкривалися можливості ферзя, а оточення шанувало як короля.
Вдячні батьки вихованців гуртків «Шаховий» та «Шашковий» Будинку учнівської творчості м. Трускавця 
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень