У Стебнику всі знають талановитого вчителя Володимира Христофоровича Возняка, який виховав не одне покоління учнів. Несподіванкою стало те, що минулого року він очолив об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) «Новинка» і «Новинка-2». Що вже вдалося зробити і що є у планах? Як наблизити Стебник до рівня європейського міста? Що таке волонтерський рух і чому він необхідний у Стебнику? Про це і не тільки – в інтерв’ю з Володимиром Возняком.
«Спрацьовує психологія обивателя»
– Володимире Христофоровичу, чому Ви, вчитель, усе-таки вирішили стати головою ОСББ? Що Вас спонукало до цього?
– Спонукали мене до цього факти, які я бачив щодня у Стебнику. Йшов на роботу – бачив з одного кінця будинку цілу гору сміття, відчував неприємний запах. Пішов з другого кінця будинку – теж побачив купи сміття. І така картина всюди. Знаю, що живуть у цих будинках і вчителі, і лікарі, й інженери. І ніхто на це не звертав увагу, якось люди опустилися, зневірилися, ніби й не бачать, яка страшна екологія навколо їхніх будинків. По декілька місяців сміття не вивозилося. Я вирішив, що можна все-таки навести лад. Я виявив ініціативу – і за один день ми сміття вивезли з нашої території, навели порядок. Мешканці песимістично ставилися до цієї роботи, мене переконували, що це не дасть ніяких позитивних результатів, все одно буде сміття, але я сказав: ні, ми зробимо так, що сміття будуть вивозити, і екологія буде на нормальному рівні. Я продумав усі етапи вивезення сміття, ми зробили майданчик, обгородили його. Люди взагалі відвикли від культури, навіть не зберігають культуру виносу сміття. Це якась страшна картина в житті нашої країни.
– Чи є у Вас однодумці? Чи все-таки Ви самі це робите?
– Зрозуміло, що я сам не можу це все зробити, я хочу спиратися на колектив мешканців будинків, які входять у наші об’єднання, але біда в тому, що люди вже у новій державі стали пасивними, особливо молодь. Люди зневірились у майбутньому. Тому я й не сподівався на те, що мешканці наших будинків будуть мені активно допомагати. Були однодумці, але мало. Розумієте, спрацьовує психологія обивателя: хтось прийде, вивезе сміття, прибере територію. Люди й досі думають, що хтось за них має все робити.
– Що Вам вдалося зробити за той час, коли Ви стали головою двох об’єднань?
– Я казав нашим людям, що треба покосити, вийти на суботник, прибрати сміття із підвалів. Прийшли люди, але дуже мало. Якщо, наприклад, у будинку сто квартир, приходило сім-вісім чоловік. Ми почистили підвали, винесли, а потім вивезли сміття, позабирали сміття з дахів. Є активні люди, які мають життєву позицію, але їх мало. Ось саме мала активність людей є однією з негативних рис нашої держави. Мало людей, які стоять на державній позиції.
«Ми повинні пишатися своєю землею, підтримувати екологію на належному рівні»
– Ви вчитель. Як Ви відчуваєте: Вам легше вчити дітей чи переучувати дорослих?
– (Сміється). Легше вчити дітей, ніж переучувати дорослих. Ось людина доросла, вона могла би зрозуміти, що допомоги не буде, ніхто за нас не зробить, з іншої країни не приїде, не буде за нас робити. Це наша земля, ми на тій землі живемо, ми повинні пишатися своєю землею, підтримувати екологію на належному рівні. Людина повинна прикрашати свою землю.
– Пам’ятаю, як Ви пропрацювали тижнів два-три головою об’єднання і сказали, що йдете геть. Потім знову місяців через два-три, коли щось не виходило, Ви знову заявили, що йдете геть. А тепер як? Вже не йдете?
– (Сміється). Коли ставало важко, думка завжди приходила, що пора йти. Але якщо я піду, то сміття залишиться. Навіть якщо я не буду головою об’єднання, то буду активним членом правління і буду старатися, аби сміття вивозилось, а санітарний стан будинків був у нормальному вигляді.
– Але ж самого вивезення сміття недостатньо.
– Так, і я це зрозумів. Потрібно, щоб майданчик, призначений для сміття, був обгороджений. Мало того, повинна бути людина, яка би приймала це сміття. Ми сміття сортуємо. Скляні пляшки – окремо, пляшки з пластика – окремо. Ящиків ми поки що не маємо, а все складаємо в окремі мішки. Ті пляшки робітник собі здає, і ще має додатковий прибуток. Тепер вже цей об’єм із пляшок не входить до загального сміття. У Броницю від нас везуть набагато менше сміття.
– А мешканці платять цьому робітникові?
– Так, по 2.50 з кожної квартири. Це невеликі гроші, але для об’єднання це економія грошей. Чоловік ще й підмітає, стараємось, щоб у нас було завжди чисто. Бачки ми накриваємо. Хочемо зробити металеві кришки, щоб не чути було запаху сміття.
«Наша влада за роки незалежності втратила довір’я людей»
– За яких умов ОСББ можуть ефективно працювати?
– Об’єднання тільки тоді буде працювати, якщо в ньому працюватиме правління. До правління входить одна людина із кожного під’їзду. Вона знає кожного мешканця у своєму під’їзді, і якраз через кожного члена правління я матиму уяву про стан справ у всьому будинку. Якщо немає нормальних членів правління, то, значить, і немає нормальної роботи. На мою думку, щоб ефективно запрацювало об’єднання, мають нормально працювати члени правління. Коли я ходив по боржниках, аби вони платили квартплату, розмова не давала ефекту. А коли прийшло до квартири шість чоловік, членів правління, розмова була вже зовсім іншою. Тому я кажу, що правлінці не повинні бути заочниками. А в нашому об’єднанні, я переконався, є багато заочників.
– Чи багато залежить від власного прикладу керівника?
– Треба власним способом життя показувати приклад іншим людям. Я це використовую в школі, став використовувати і в об’єднанні. Росте трава, треба її косити. Я беру косу в руки, кошу. Кошу день, кошу два. З’явився один мешканець з косою, став помагати, і назбиралось максимально три чоловіка, які в середньому працювали два дні. Якщо прибиральниця працює погано, я не соромлюсь, показую їй, як треба замітати. Після цього вона працює краще. Але люди бачать, що я те роблю, і те роблю, але не бажають, щоб було добре. Є такі люди. Вони люблять рахувати чиїсь гроші. Вони думають, що я працюю, рахунки собі відкриваю, заробляю капітально, десь сіно заганяю. А я ходжу, прошу, аби те сіно швиденько забрали, щоб воно не зігнило. Але я на таких людей не звертаю уваги, стараюсь, щоби всюди було чисто, був порядок, а вони хай собі говорять. І в державі нашій має бути приклад того чи іншого керівника. Керівники міста повинні своїм прикладом показати, що вони мають наміри дійсно щось для міста зробити. Але наші люди зневірились. Якщо мені важко, то через те, що наша влада за роки незалежності втратила довір’я людей. Мені важко оце довір’я людей заробити. Якщо я роблю щось добре, вони це сприймають з підозрінням: мовляв, він хоче мати з того вигоду. Не вірять, що я це можу зробити просто так.
– Я чув, що Ви ще й свої гроші вкладаєте.
– Інколи доводиться. Ось прошу водія вивезти сміття. Йому ж треба заплатити. Я взагалі вважаю, що за кожну роботу треба платити, працю треба поважати й оцінювати. Ось і беру гроші з пенсії й плачу. Ті, з ким ми маємо договір про вивезення сміття, працюють недобросовісно, можуть тиждень-два не приїхати, не повідомивши про це.
– Що Ви найближчим часом плануєте зробити для свого об’єднання?
– Я бачу, що Стебник перетворився в загальну смітникову яму. Куди не глянеш, у будь-якій частині міста бачимо папери, пляшки. Лісові масиви, які прилягають до нашого міста, захаращені купами сміття. Вже його стільки, що це загрожує катастрофою. Я вважаю, що нам треба активно взятися за санітарний стан нашого міста. Чи наші керівники міста вже пам’ять втратили, якщо не розуміють, що санітарний стан міста залежить і від наявності урн для сміття. При різних владах такі урни в місті були. А що тепер сталося? Урн немає – людина кидає папірці будь-де. Не треба купувати щось дороге, можна виготовити самому. Берете два кільця, з’єднуєте їх дротами діаметром 5-7 міліметрів, в цей зрізаний конус пускаєте пластиковий мішок, прив’язаний на резинці, – і все, багато розуму не треба. Поставити ці урни в центрі Стебника, по вулицях – стане набагато чистіше в місті. Далі. Є багато лавок, на яких не можна сидіти, бо там відсутні дошки. Біля лікарні взагалі нема лавки, на зупинках нема. Візьміть алею, яка йде від «Резону» вниз. Колись вона була чиста, акуратна. Тепер вона засмічена. Ще багато можна говорити на цю тему, але…
«Я планую створити в Стебнику волонтерський рух»
– Я чув, що Ви хочете запровадити у Стебнику волонтерський рух?
– Я вступив у громадську організацію «Вірність і справедливість». Мені імпонує те, що там хочуть відновити чи, вірніше, створити волонтерський рух, бо він існує в Європі, а у нас нема. Саме за допомогою волонтерського руху можна відновити екологію міста. Тільки за допомогою волонтерського руху ми в найближчий час зможемо розв’язати проблему засмічення Стебника. Це не зробить ні п’ять людей, ні десять. Тут вже можуть підключитися багато людей. Засмічена у нас річка Солониця, засмічені лісові території біля Стебника, засмічені парки, – все потребує рук. А це можуть бути руки волонтерів. Я планую створити в Стебнику волонтерський рух. Волонтер – це насамперед свідома людина в суспільстві, патріот своєї країни. Волонтерський рух дає можливість покращити життя людини в суспільстві. Він дає можливість здійснити свої мрії, бажання, допомогти людям. Людина призвана на цій землі допомагати хворим, немічним. Волонтери і в цій сфері можуть знадобитись, а не тільки в екології. Можна надавати адресну допомогу. Насамперед я думаю організувати волонтерів у школах, тут будуть основні центри волонтерського руху. Молодь має брати найактивнішу участь у волонтерському русі. Але молодь у нас трохи невихована, вона виросла у такий час, тому треба керувати тим волонтерським рухом, там повинні бути поставлені люди десь до сорока років, більш досвідчені, які би навчали молодих людей.
– Колись були піонерські, комсомольські організації, тимурівці. Старої ідеології нема, і нової нема.
– Власне, ми хочемо запровадити волонтерський рух, аби підняти активність насамперед молоді. Це робота багатогранна, вона дає можливість людині розкрити свою душу, подарувати добро людям.
– Чи нема у Вас бажання стати депутатом міської ради?
– Справа в тому, що я бачу свою активну роботу в іншому. Ясно, що наш депутатський корпус повинен бути свідомий. Я думаю, що він має працювати не так, як сьогодні. Я сам висуватися в депутати не буду, але якщо мені люди довірять, я постараюся їхнє довір’я виправдати. Але сьогодні я просто хочу змусити тих депутатів нормально працювати, змусити владу працювати. Я хочу показати, якщо ми всі разом візьмемося до справи, будемо менше говорити, обіцяти людям, а більше будемо працювати, – то у нас буде результат.
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень