Вибачте, що ми вижили!

By  | 14.12.2017 | Filed under: Публікації

Всі, хто пройшов війну, і повернувся додому!

Можливо кожен, хто пройшов «гарячі точки» сучасної україно-маскальської війни, згадуючи безсонними ночами загиблих побратимів, задавав собі дике для «нормальних» людей питання: «Чому я вижив?». Ті, хто вижив на Саур-Могилі у Іловайську, у Вуглегірську і Дебальцево, у Широкіному і Авдіївці, ДАПі та ЛАПі, кожен, хто хоч раз тягнув на руках помираючого товариша, чи витирав сльози, несучи труну побратима: «Чому я вижив, а він ні?».

Для звичайних людей це може здатись незрозумілим. Річ у тім, що кожен, хто добровільно пішов на війну, або ті, хто мав можливість «відмазатись», але вирішив, що честь і Україна вища за життя, був морально готовий загинути, чи повернутись калікою на все життя. Кожен, хто зробив всередині себе цей страшний і важкий крок, сказав для себе: «Я мушу! Це моя земля!». Тому смерть товариша для нас є раною, яка ніколи не заживе! Я час від часу приходжу на могили і це стає все важче і все більше болить!

Для «простих» людей суха статистика, яка звучить з уст різних «речників»: «Сьогодні в зоні проведення АТО загинуло двоє військових та поранено п’ятеро!», звучить просто як цифри, але не для тих, хто бачив, як це насправді виглядає!

Я вірю в Бога і маю надію, що це все не просто збіг обставин, те, що я тут живий, цілий і майже здоровий, можливо, комусь там, на небі, це потрібно! Але всі ми (вояки) з кожним днем пересвідчуємось, що ми все менше і менше комусь потрібні тут.

Війна у суспільстві стала такою ж звичною річчю, як поїздка в маршрутці на роботу. «95 квартал» чи там «Танці з зірками» є важливішими за чиєсь життя! Все більше і більше ловиш на собі ненависні погляди: «Знову ці АТОвці! Коли ж вони заспокояться? Чому їх там всіх не повбивали?». Ви такого ніколи не чули? Я вже чув!

Я пам’ятаю 2014 рік, коли я повернувся з ротації. Я просто сам йшов вулицею у формі, весь чорний, страшний і зарослий, і якась жіночка підбігла, щоб просто доторкнутись до мене. Я пам’ятаю, як люди пхали в кишені якісь купюри, хоч ми від них відмахувались. Пам`ятаю, як у кафе, де обідав, виносили шматок торту в подарунок! І я пам’ятаю, як зовсім недавно у формі їхав з якоїсь зустрічі у Львові і люди, сідаючи в автобус, займали вільні місця. Я сидів у передніх рядах і коли автобус виїхав зі Львов, то залишилось тільки одне вільне місце – коло мене. Я себе відчував як прокажений!

Можливо, жінки бояться неадекватної поведінки, яку час від часу проявляють поламані війною солдати, а чоловікам просто встидно, що він «там» не був?

Повірте, я б віддав все, щоб стати таким, як до війни, але, на жаль, це неможливо! Цей добрий, веселий і щирий довоєнний Леонід Федевич залишився десь на полях коло Горлівки назавжди! Як і кожен, що пройшов пекло війни. З кожним днем мені все легше спілкуватись з вояками і важче з «мирними». Лише з солдатами і з волонтерами ми навіть мовчати можемо на одній мові, розуміючи, про що ми мовчимо!

Я чудово розумію, що ті, хто воював не святі, що вони часто «чудять без баяна», що між нами і «мирними» з кожним днем росте провалля, але не ми у цьому винні!

Більшість не уявляє, який постійний біль у душі, як важко повертатись у світ, де ти майже для всіх став зовсім чужим, навіть для рідних!

Є безперечно речі, які роблять вояки, які я ніколи особисто не прийму. Скажімо, на одній з зустрічей з головою Львівської облдержадміністрації якийсь дуже нетверезий воїн зі Сколього практично зірвав цю зустріч криками: «Де моя земля? Чому мені не дають землю?». Цікаво, він йшов воювати за землю чи за Україну, і чи хоч заяву написав?

Я також ніколи не зрозумію тих, хто пройшовши війну і засівши у високих кабінетах на м’яких стільцях, тупо «дерибанить і пиляє» все, що погано лежить і для яких колишні побратими вже давно стали чужими «ніщебродами». Я не зрозумію тих, хто бувши всього 3-5 днів в «зоні проведення АТО», махає своїм посвідченням УБД і вимагає преференції і всім нав’язується як «воїн».

Нас часто використовують і будуть використовувати у своїх інтересах політики і представники влади. Все, що зараз робиться в державі, приклад цьому. Вже АТОвці «воюють» з АТОвцями, а виграють у цьому нечесні на руку політики!

Але час все розставить по місцях, «ліві» відпадуть. Справжні – залишаться! А біль і розпач не закінчиться ніколи. Прірва між воїнами і «мирними», на жаль, буде лише зростати, можливо колись все залагодить його величність Час.

Для всіх, кому ми, воїни, так заважаємо – ми у цьому всьому не винні! Ми просто хотіли захистити свою державу! Ми не такі погані! Нам просто було не все одно! І нам від того, що робиться зараз, гірше, ніж вам!

Вибачте, що ми вижили!!!

Леонід Федевич, Фейсбук

Також читайте

Tags:

Газ на авто. Трускавець

Новини Трускавця та регіону

ТОП коментованих за тиждень

  • None found

Оголошення ТВ

  • Трускавець Встановлення та ремонт ГБО
    22.06.2018 | 15:09

    Індивдуальний підхід до кожного клієнта. Намагаємось вирішити навіть найскладніші проблеми Вашого авто. Встановлення та ремонт ГБО Діагностика ГБО Компютерна діагностика Ремонт електропроводки та електричних елементів Дрібний ремонт оптичних систем та елементів салону м. Трускавець вул. Бориславська, “Бориславські гаражі” +38 099 162 8988 +38 097 732 8957 Головна сторінка http://avtospotlv.com.ua/ avtospotlv@gmail.com Також читайтеТрускавець відсвяткував (0)Спацер по [...]

  • Трускавець запрошує на День молоді
    20.06.2018 | 16:10

    Також читайтеМузей придбає старі речі для експозиції (0)Продається земельна ділянка з житловим будинком у Трускавці (вул. Бориславська) (0)Запрошуємо на фестиваль “Трускавка-Фест” (0)Запрошуємо на турнір повітряних куль (0)

  • Archive for Оголошення ТВ »

Архіви