За підсумками цьогорічних виборів до місцевих органів влади міська організація ВО «Свобода» набрала найбільше голосів виборців. Відповідно й депутатів у міській раді «Свобода» має найбільше, аж шість. Виходячи з цього, лідеру бориславських «свободівців» Юрію Химину запропонували посаду секретаря міської ради, яку він прийняв. За нього проголосували 19 депутатів і це орієнтовно та кількість, навколо якої буде формуватися активна і конструктивна депутатська більшість.
Незважаючи на доволі молодий вік, Юрій Химин встиг «засвітитися» і бути поміченим у громадських справах нашого міста. 2010 року він очолив міську організацію ВО «Свобода» і цього ж року відразу сім «свободівців» вперше стали депутатами Бориславської міської ради, де зайняли тверду позицію виразників і захисників інтересів громади. Треба зазначити, що «Свобода» і її лідер Олег Тягнибок у 2010 році мали неабияку підтримку всього українського суспільства. Та й зробили чимало добрих справ, які не забуваються, зокрема припинили «кнопкодавство» у Верховній Раді, добилися (хоча й частково), щоб депутати і високопосадовці виступали державною мовою. А потім відбулися надзвичайні події – Революція Гідності, окупація Криму, війна на Донбасі. І «Свобода», і Олег Тягнибок десь втратили відчуття усвідомленої необхідності, виправданої доцільності тих чи інших вчинків і висловлювань. Як результат, партія не подолала прохідного бар’єру у загальнонаціональному виборчому округу, а шість депутатів-мажоритарників у Верховній Раді – невеличка втіха для міцної та ідейно згуртованої партії. Але існує незаперечна житейська істина – ніхто нікому не може нашкодити більше, ніж кожний шкодить сам собі.
Власне з цього почалася наша розмова з новообраним секретарем Бориславської міської ради, лідером «свободівців» Юрієм Химином.
– У чому причина втрати позицій «Свободи» у національному масштабі?
– Причин багато, вони мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. Партія у всьому конкретно розібралася і визначилася. Тут не час і не місце вдаватися до докладного аналізу, та й не вправі я, голова міської партійної організації, виступати від імені всієї партії.
Щодо втрати позицій, то не такі вони страшні, як декому хотілося б. Жодної трагедії не сталося, «Свобода» набрала голоси у всіх регіонах України, маємо шість депутатів у Верховній Раді, представлені в багатьох обласних, міських і районних радах. Політична кон’юнктура швидко змінюється, тому ми і надалі активно розбудовуємо низові партійні структури і впевнено дивимося у майбутнє. А в Бориславі ми не те, що втратили, а навпаки, наростили свій потенціал, випередили інші політичні сили, про що свідчить сьогоднішня наша розмова.
– А яка різниця між вами та іншими політичними силами?
– Різниця велика. Як правило, «інші політичні сили» створюють під конкретну особу за рік-два до чергових виборів. А після виборів ці «сили» зникають, як роса на сонці, про них ніхто і ніколи добрим словом не згадує. Так сталося, на жаль, з «Нашою Україною», на яку люди мали велику надію, але з великої хмари мало дощу. На відміну від всіх тих політичних проектів, за якими, як правило, стоять олігархічні групи з певними клановими інтересами, «Свобода» чи не єдина серед проукраїнських новітніх партій має власну ідеологічну платформу. Ця платформа чи ідея не нова, вона віками виношувалася в українському суспільстві, в головах і серцях найвидатніших представників нашого народу – жити заможно і щасливо на своїй Богом даній землі. Лаконічно і разом з тим глибоко філософічно про це сказав наш геній Тарас Шевченко: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Всі спроби прив’язати «Свободу» до різних шовіністичних, людиноненависницьких теорій чи рухів, є просто ворожою пропагандою, маренням кремлівських апологетів «єдіной і нєдєлімой».
– Які стосунки в партії між рядовими і лідерами, чи нема загрози виникнення нового ідола – непогрішимого вождя?
– Звичайно, стосунки в нашій організації товариські, людяні, я би сказав, навіть сердечні. Свободівець завжди спішить на допомогу свободівцю, як, зрештою, й іншим людям, якщо проти них поступають несправедливо. Звертаємося один до одного лагідним словом «друже», як і повинно бути серед людей, які мають одну ідею, одну мету, які палають бажанням втілити цю мету в дійсність. У нас можна говорити все, що думаєш, але бажано думати перш, ніж говорити. Заборонених тем нема, але є партійна і людська етика, є субординація, як і в будь-якій організації. Стосовно лідерства? Тягнибок – особистість з особливою харизмою громадського лідера. Проте він настільки розумний і досвідчений у політичних справах, що навіть гадки такої не допускає: творити з когось (тим паче із себе) новітнього вождя.
«Свобода» є партією українського народу і цим все сказано.
– Чи не плануєте дружні, толерантні принципи запровадити у міській раді?
– Обов’язково. Хоча депутати представляють десять різних політичних сил, та перш за все, ми – люди, бориславці, громадяни єдиної України. Всі ми йшли на вибори з певними програмами, обіцянками і виконати все це – наш прямий обов’язок. З перших своїх кроків на посаді секретаря міської ради намагаюся вникнути у всі програми, знайти раціональне зерно, визначити пріоритетні напрямки і спільними силами знаходити способи і засоби їх вирішення. Розумію, що звучить це досить загально, але за тиждень роботи конкретики напрацювати неможливо. Єдине, що твердо гарантую бориславцям – міська рада буде працювати прозоро, не буде підкилимних рішень, все буде під пильним оком засобів інформації та громади.
– До речі, що сталося з 12 гектарами землі на Мразниці, які планувалося передати у приватні руки?
– Справді, минулої каденції виникло таке питання. Була пропозиція виділити 12 гектарів землі під будівництво житлових котеджів, так званого біфункціонального житла. Що це таке? Житло, комунікації, облаштування території споруджує і проводить власник за свої кошти, сам там проживає і частину комплексу здає піднаймачам. Але така пропозиція не набрала необхідних голосів.
– Чому не звітували про роботу під час минулої каденції?
– У перші роки, тобто 2011-2012, ми практикували звіти за нашу роботу перед громадою. А потім у 2013 – стався Майдан і всі наступні події. Не треба особливо пояснювати, що «свободівці» з Борислава були активними учасниками всіх цих подій. Нам було не до формальних звітів, ми робили і робимо конкретну справу і бориславський «свободівець» Юрій Черкашин найяскравіше свідчить про нашу роботу на всю Україну.
– Як сталося, що у прохідному списку «Свободи» появилися вихідці з інших партій?
– Ігор Михаць і Роман Яворський, які минулої каденції належали до «Фронту змін», зарекомендували себе активними і порядними депутатами, багато зробили і роблять для громади. Тому, порадившись, ми включили їх до нашого списку. Інших причин не було і не могло бути. Зрештою, список формую не я, все вирішувалося колегіально, згідно Статуту ВО «Свобода».
– І все-таки, конкретно стосовно перших дій на посаді.
– Скажу відверто, я обіцянок не роздаю. Не виголошую, що завтра у нас все буде гаразд. Ми ще не маємо бюджету, не знаємо, на чому стоїмо. Щоб рухатися вперед, треба спершу визначитися, де ми є тепер. Дайте нам трішки часу і конкретні справи будуть робитися. Не шукаю собі дешевого, популістського авторитету. Якщо виконаю щось із того, що запланував на перший період, то люди самі побачать і скажуть, добре воно, чи ні. Тоді зустрінемося і поговоримо…
Що ж, пан Юрій Химин справляє враження скромної, ввічливої людини. А це багато значить, якщо зважити на те, що він де-юре друга за статусом особа у місті. Від його роботи залежить дуже багато, то будемо надіятися, що робота ця буде плідною і корисною. Час покаже, а надія вмирає останньою.
Богдан Британ, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень