Успішний підприємець, стебничанин Юрій Богданович Нестор разом з багатьма співвітчизниками стояв на Майдані під час Революції Гідності. І саме тоді пан Юрій утвердився в своєму переконанні, що влада – це ми, громада, а не купка жалюгідних покидьків, які диктують нам свою волю. І що влада повинна виконувати волю громади, а не навпаки. Можливо, саме тоді і вирішив Юрій Богданович йти у владу, щоб бути корисним для Стебника. Бо раніше незважаючи на всі прохання друзів та колег він завжди казав: «Ні!».
Юрій Нестор балотується в депутати Львівської обласної ради від Стебника, висунула його партія «Народний контроль».
– Пане Юрію, розкажіть про історію свого успіху…
– За фахом я інженер-електромеханік, в 1993 році закінчив Львівський політехнічний інститут. Тоді інженеру було непросто влаштуватися за фахом, і я пішов працювати в наше Стебницьке училище.
Пропрацював там рік і зрозумів, що це не моє, що я готовий іти щось робити сам. В той час Роман Уневич запросив мене на «Сапсан». Там я працював три з половиною роки менеджером з продажу кухонь. На «Сапсані» я багато чого навчився, для мене це була велика життєва школа.
Коли фірма почала розростатися, я зрозумів, що вже «виріс», що можу йти дальше. Роман в принципі до цього поставився добре, він запропонував мені, щоб ми спільно робили проект по меблевій фурнітурі з австрійською компанією «Blum», в якій я працюю по сьогоднішній день.
Це було в той час економічної кризи, коли заощадження в гривнях зменшилися вдвічі в зв’язку з різким ростом курсу валют. Бізнес був на грані провалу, засновники відмовлялися далі його розвивати, але я взяв на себе зобов’язання і ми вийшли з цієї кризи. Тоді австрійці побачили, що нам можна довіряти, і від того часу я працюю на керівних посадах – спочатку директор представництва, далі директор товариства з обмеженою відповідальністю.
– В депутати йдете вперше?
– Так, в депутати я йду вперше, ніколи не балотувався і чомусь не надто задумувався про місію депутата. Хоча пропозиції були, і то не один раз.
Я чітко розумію те, що нічого складного в депутатстві немає. Адже якщо ти є фахівцем своєї справи в одному, то можеш давати раду і в іншому.
– А чому у Вас визріло рішення балотуватися на область?
– Рішення було не тільки моє, воно було колегіальним. Як і більшість нормальних людей я раніше брав участь у виборах, підтримував тих чи інших кандидатів, хоча не завжди вони перемагали, а якщо перемагали, то не завжди виправдовували сподівання виборців.
Коли я чую фрази «я не йду», «буду тільки когось підтримувати», то розумію, що це звичайні загальні фрази, за якими стоїть боязнь взяти на себе відповідальність.
Після Революції Гідності наша громадська організація «Воля громади» змінила свою тактику – ми вирішили йти у владу. Мої побратими відразу висловили пропозицію, що я повинен йти в обласну раду. Спочатку я відмовлявся, але згодом подумав так: якщо я агітую за когось іншого, закликаю щось робити, закликаю до спільної праці, а сам стоятиму осторонь, то це буде неправильно.
– Які проблеми Стебника потрібно на рівні області піднімати у першу чергу – статус міста, проблеми «Полімінералу», дороги чи щось інше?
– Проблеми треба вирішувати комплексно. Звичайно, що є питання першочергові, такі як вивіз сміття, стан доріг – це людей цікавить найдужче і там можна буде відразу побачити результат. Але це не означає, що вирішуємо одні питання і забуваємо про інші. Повинен бути комплексний підхід.
Проблеми доріг чи вивезення сміття – це буденні проблеми влади на місці, тобто, цими питаннями мають займатися міський голова, виконавчі органи, депутати Стебника врешті-решт. На рівні області потрібно зайнятися програмами, грантами, які йдуть через обласну раду – їх потрібно спрямовувати сюди, щоб розвивати наше місто. Бо часто наша мерія не знає, що робиться на рівні області. Проблема в тому, що вони могли би залучити ці кошти, але цього не відбуваються, кошти оминають Стебник.
Сидіти і чекати, що тобі принесуть і дадуть – це марна надія. Такого ніколи не буде. Кошти ніхто не дасть, цього треба добиватися.
– Пане Юрію, як Ви ставитеся до того, що потрібно посилити співпрацю між містами нашого регіону, вирішувати його проблеми єдиним фронтом, робити промоцію Дрогобиччини спільними зусиллями?
– Це однозначно і воно десь зараз так і вимальовується. Кандидати в мери наших міст ще до виборів домовляються між собою, що вони повинні співпрацювати. Незалежно від того кого обере громада, сідати і домовлятися потрібно, адже ми – єдиний регіон.
– Які питання Стебника треба ставити перед Дрогобичем руба?
– Звичайно, що ми певною мірою залежимо від Дрогобича. Ми ніби єдине ціле, але Стебник завжди чомусь був у другорядній позиції, що є неправильно. У затвердженій Програмі розвитку територіальної громади Стебника передбачено, що ми в 2017 році станемо самоврядною одиницею. Хоча і до зміни статусу, і після цієї зміни треба працювати, щоб був відповідний ефект.
А до адмінреформи, поки ми є одним цілим з Дрогобичем, має бути єдине вирішення наших проблем. Не може бути такого, що ми на окраїні і на нас не зважають…
Коли ми разом з Дрогобичем, то акумулюється більше коштів і є можливість зробити щось масштабніше. Але настрої людей такі, що вони хочуть бути окремо. Хоча ще невідомо, чи це буде краще, чи гірше. Час покаже. В будь-якому випадку нам треба бути сильними, а для цього в нас є всі передумови. В нас є підприємства, які розвиваються, в нас є потужний потенціал, який треба використати…
– Чи не було у Вас бажання йти на міського голову Стебника?
– Це мені пропонували неодноразово і то з різних сторін. Але йти на таку посаду означало б залишити свою роботу, своїх людей, залишити бізнес. Цього я зробити не можу. Врешті-решт у мене є ще зобов’язання перед компанією, в якій я працюю.
– А з тих п’яти кандидатів, які балотуються на посаду міського голови Стебника, кого будете підтримувати?
– Руслана Крамара. Коли ми на «Волі громади» обговорювали питання, що потрібно знайти менеджера і запросити його, щоб він представляв інтереси міста, то зупинилися саме на Русланові Крамарі. Тобто, не він нас шукав, а ми його запросили. Про це, до речі, в своєму інтерв’ю детально розповів мій товариш Роман Уневич з «Волі громади».
Чому ми це зробили? Для того, щоб не було, як раніше – появляється кандидат, який каже: «Підтримайте мене і вам потім буде добре». Нам не потрібно робити «добре», ми є бізнесмени і ми собі самі даємо раду.
Ми йшли від того, що ми беремо менеджера і він працює на благо стебничан. Особисто нам Руслан Крамар нічого не обіцяв, жодних преференцій.
Ми знайшли Руслана Крамара, бо ми побачили його роботу, побачили, що він працює на результат, виконує обіцянки. Тому йому потрібно дати шанс.
– Кажуть, що влада змінює людину і це правда. Часто ті люди, які боролися за справедливість чи проти системи після отримання посади ставали ярими захисниками системи. Чи не буде таке з Вами чи членами Вашої команди?
– За себе можу сказати, що цього точно не буде, бо воно мені абсолютно непотрібне. Ручатися за когось не хочу, але обіцяю, що прикладу всіх зусиль, щоб цього не було.
Політика і бізнес подібні. В бізнесі як? Якщо ти підманув свого клієнта чи партнера, обманув хоча б раз, то до тебе вже немає довіри, з тобою ніхто не захоче мати справи. Моя репутація для мене – найважливіша!
В політиці має бути так само. Люди, які себе скомпрометували, не повинні бути при владі. І в Україні, і в Стебнику.
– Ви – корінний стебничанин, тож чи не болить Вас, що Стебник називають «депресивним», безперспективним, що нема поступу? Як це змінити? Як зробити, щоб Стебник став містом усміхнених, щасливих людей?
– Звичайно, що мене це болить. Оскільки я працюю з іноземною компанією, то практично щомісяця буваю за кордоном, бачу різницю, можу порівнювати. Коли повертаюся додому, то немов потрапляю в інший світ.
Але я не один такий. За кордоном працює багато стебничан і вони такої ж думки як я. Вони – наш потенціал, адже ті люди знають, як може бути краще, як має бути правильно.
А мерія, наші керівники, які приходять до влади, просто не розуміють, як це є там, в Європі. Моя думка – потрібно організувати зустріч з іноземними партнерами, з мерами європейських міст, щоб наші керівники могли перейняти передовий досвід. Я думаю, що ми організуємо такі зустрічі для Руслана Крамара з іноземцями після обрання його мером Стебника.
– Скільки нам іти до того, щоб вийти на рівень хоча б Польщі, Угорщини, наших найближчих сусідів?
– Ми, українці, повинні це робити в два рази швидше, ніж робили вони. Польща йшла цим шляхом двадцять років, нам може бути достатньо й десяти. Але це при тій умові, що не будемо надіятися на одну лише владу, а будемо всі докладати до того зусиль.
Влада працює і ми працюємо, причому ми контролюємо владу, вимагаємо від неї діяти так, як хоче громада. Якщо ми владою незадоволені, то потрібно про це казати, йти на площу, залучати людей, протестувати і вимагати того, чого хочемо.
Але одночасно ми маємо допомагати владі розвивати місто, розбудовувати Україну. Має бути і контроль, і співпраця громади та влади.
– Ви згадали про контроль, йдете в депутати від «Народного контролю»… Хто є в стебницькій команді цієї політичної сили?
– «Народний контроль» – це нова, молода політична сила, створена як платформа, котра об’єднує небайдужих людей. Вона дає можливість людям іти у владу і таким чином реалізувати себе. Тобто її можна навіть назвати «інструментом», я не побоюся вжити це слово.
Я є безпартійним і вважаю, що партія має заслужити, щоб люди тягнулися до неї. У випадку «Народного контролю» ми отримали можливість піти від цієї політичної сили, щоб реалізувати те, чого хоче громада. «Народний контроль» не можна ні в чому звинуватити, бо це є нові люди, які тільки прийшли в політику.
Зі мною в одній команді – медики, освітяни, підприємці, патріоти врешті-решт. Ми пройшли спільно Майдани, ми знаємо і довіряємо одне одному.
– Можете назвати хоча б кілька прізвищ?
– Це Тарас Кучма в Дрогобичі, якого знаю давно, його позиція дуже чітка і мені зрозуміла. Це наш народний депутат Богдан Матківський. Стосовно стебничан, то це освітянин та громадський активіст Тарас Городиський, це громадський активіст Іван Куць, це Андрій Руденко, Наталія Мичуда, Наталія Петрицин, котра приєдналася до нашої команди практично в останній момент, бо побачила, що тут зібралися достойні люди. Це багато інших, всі мають щось позитивне і хочуть працювати на благо Стебника. Про кожного з представників нашої команди можна сказати дуже багато хороших слів…
– На Вашу думку, що є причиною того, що стебничани обирають не тих, кого потрібно? Байдужість, підкуп чи щось інше?
– Я б не сказав, що підкуп, не дуже хтось купляє стебничан… Я б швидше сказав, що це байдужість та легковажність. Люди оцінюють, що той красивий, а в того зовнішність краща, а той корінний стебничанин, а той має презентабельний вигляд. Нема аналізу людини, не дивляться на досвід, на те, що вже зробила людина, наскільки вона щира, який потенціал має. І найголовніше – не обирають професіоналів. А це так важливо для міста.
Практика показала, що успішні менеджери не хочуть іти у владу. Якщо в Стебнику не можна знайти такого, то в чому проблема – давайте запросимо когось з іншого міста, з району тощо.
Такий керівник буде не тільки вирішувати проблеми, він буде їх попереджувати, передбачати, запобігати. В нас як – ми доходимо до якоїсь проблеми і аж тоді починаємо її вирішувати. Будь-який керівник в бізнесі є успішним тільки тоді, коли бачить проблему в майбутньому. У політиці, у владі має бути так само.
Якщо зациклюватися виключно на ремонті доріг чи вивезенні сміття, то це не буде прогрес. Інвестиції, створення робочих місць – це вже інше діло. Як цього досягти? Так, як досягають у всьому світі. В тому числі через сплату податків. Якщо стебничани, які сплачують податки, будуть вимагати від влади прозорості використання коштів, якщо контролюватимуть на що йдуть гроші і впливатимуть на цей розподіл, то зміни будуть обов’язково.
Моя програма – це не розписаний на десятки чи сотні аркушів документ, як це роблять окремі політики. Моя програма – це чітко зрозуміти проблеми і їх вирішувати. Мої основні принципи – це аналіз і правильне рішення.
А якщо від мене залежатиме спрямування коштів на розвиток нашого міста, то, звичайно ж, я все робитиму для того, щоб ці кошти в місто залучати.
– Яким буде Ваше слово до стебничан напередодні виборів?
– Звичайно, що треба прийти і проголосувати. Вибрати достойного представника громади. Бо хочеться, щоб представляли нашу громаду дійсно порядні люди, котрі і хочуть, і можуть робити щось для Стебника. Це наше місто і ми маємо взяти відповідальність за його майбутнє.
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень