Не так давно мені вперше потрапила до рук одна трускавецька газета, яка так і називається «Трускавецька ґазета». Хоча пише, що це № 6 чи 10, але попередні я не бачив, тому й не знаю, про що в них писалося.
Мене особисто обурюють цинізм та нахабство, а також вседозволеність, які так і проявляються в статтях редактора цієї газети Руслана Солонця. Розпочинає він із того, що скучив за нами, читачами, бо не виходила газета буцімто через суди, по яких їх тягав Лев Грицак. Якщо в попередніх номерах були такі ж статті, як і в цьому номері, то таких журналістів треба в тюрму садити, а не штрафувати, чи що там їм присудив суд за позовом Грицака. Бо Грицака можна не любити, але як мера варто поважати кожному, хто живе в цьому місті.
Невідомо з якої причини цей Солонець раптом обрушується на опонента Грицака Руслана Козира. Ти вже визначся, чоловіче, за кого ти, а не критикуй всіх і все. А то як якийсь підпільний шпигун, Солонець знає про якісь підпільні зустрічі Козира з його московськими хазяями, пише, що той роздає гречку. Але ж не лише один Козир роздає гречку, це роблять і інші кандидати. Звідки відомо про шалені затрати Козира на політичну кампанію, та й брехня, що рейтинг Козира хіба 2%, думаю, що десь 4 – 4,5% цей кандидат має.
Та й діло навіть не в Козирі чи в Грицакові, а в принципі – як газета може дозволяти собі оббрехати людину. На місці цих кандидатів міг бути й інший. Просто та легко образити людину ні за що ні про що, бо так хочуть кілька молодих людей, які доводять потім у суді, що вони не слони.
Я не вмію писати і не хочу цим займатися, але такі газети допікають до живого. Ні з того ні з сього така лавина бруду, нерозуміння суті проблем. Для прикладу, хіба Грицак може самовільно кудись спрямовувати кошти, призначені для підготовки до опалювального сезону? А як тоді казначейство, правоохоронні органи, врешті решт депутати, суд? Чому бреше Руслан Солонець, що в Трускавці нема пам’ятника трускавчанам, які загинули в ІІ світовій війні? Нехай підійде до того меморіалу, про який так пише, що там поховані енкаведисти чи й ніхто не похований і прочитає, що там пише. Або що поганого, що Козир продавав двері на трускавецькому базарі? Чому згадує без їхньої згоди в своїй газеті цей журналіст прізвища вчителя та депутата Ігоря Ластовецького, якому Козир обіцяв посаду директора другої школи, прізвище журналіста Лещишина, звідки така обізнаність? Від Богдановича? А може цей Солонець теж приїхав з Києва не просто так, а як помічник чийогось політтехнолога, наприклад Швеця, Кульчинського чи Процишина, з якими він так дружить? І чи має Трускавець спокійно спостерігати за такими журналістами, яким давно місце в зоні?
Іван Сас, трускавчанин»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень