Трускавецька земля - не для трускавчан!?...

 

В четвер збереться чергова сесія ТМР, одним з питань, які вирішуватимуться - продаж земельної ділянки (17 га) по вулиці Бориславській - останнього великого шматка землі, який ще залишився в Трускавці. Бо решта все - продано, або надано в довгострокову оренду. Коли глянути - а кому саме, то дивуєшся - як не росіянин, то єврей, як не київський, то донецький чи одеський. Трускавчан - власників землі трускавецької - обмаль, їх можна на пальцях перелічити. Чи то дається взнаки довготривала відсутність корінних мешканців на найвищому міському посту, чи яка інша причина, але факт залишається фактом - земля в Трускавці нам не належить, її власники - чужинці, які колись нас загарбували силою зброї, "визволяли", а сьогодні "визволили" нас іншими методами (економічними), забравши землю.

І може питання й не стояло б так гостро, якби ті, кого силою позбавили своїх осель, переселили в "коробки" (багатоповерхівки) і чиї предки в Трускавці мали свої городи, сади, поля, тепер мали змогу отримати якщо не рівноцінну землю, то хоча б рівноцінну компенсацію. Але дзуськи! Чого б це зайди мали піклуватися про трускавчан, якщо в них є свої "корєша", родина, можливість прибутку від земельних оборудок. І дійшло вже до того, що навіть невеличкий кіоск не дозволять тобі поставити, якщо ти маєш трускавецький дух, а якщо хочеш щось продати в курортному парку, чи біля базару, то тобі скажуть, як колись поляки казали на сеймі, "нє позвалям". Бо те, що чужому можна, своєму зась! А як хочеш щось здобути, чи чогось доробитися в Трускавці, то низе-е-енько мусиш вклонитися панунцеві - теж не трускавецькому.

Ми тепер ніби добре живемо - дороги ремонтуються, багатоповерхівки будуються, відпочиваючі приїжджають, фонтани бризкають водою, якої, щоправда в кранах бракує - але чи довго буде цей "рай"? Бо все це - за рахунок нашої трускавецької земельки, яку ми ( та не ми, а ті кого ми помилково впустили в міську раду, як вовка до кошари) так швиденько попродали і тепер проїдаємо, бо в Трускавці не йде розвиток, а проїдання. За Польщі господар скуповував землю, а ледар-нероба та марнотратник продавав і проїдав та пропивав. В Трускавці легко продавати землю, а кошти проїдати та ще й свою кишеньку напихати, бо кожні 4 чи 5 років по ідеї мав би приходити новий господар.

Цікаво, хто ж то полакомиться йти на таку господарку, яку нам залишають по собі?

Оксана Оса