Тема номера:

25 листопада 2008 року в концертному залі санаторію «Карпати» розпочала свою роботу ХХІІІ  сесія Трускавецької міської ради. «Крамар прийшов з народом» - такі слова одного із заступників міського голови Трускавця Лева Грицака, почуті зовсім випадково, вкотре переконали мене, що той «народ» у Трускавці не люблять і краще, щоб він (народ, тобто) взагалі до нічого не пхався, хіба щоб на виборах голосував за НИХ, за тих, кого треба.

До порядку денного було включено кілька питань, найважливіші серед них стосувалися перенесення дати аукціону продажу останньої в Трускавці великої земельної ділянки по вулиці Бориславській, звільнення КП «Наше місто» від сплати держмита та земельного податку, транспортне питання і, врешті те, заради чого народ і прийшов – щодо надзвичайної ситуації, яка мала місце 12 листопада в будинку 74 по вулиці Стебницькій. За наполяганням того ж депутата від БЮТ Руслана Крамара, не досить заслухати інформацію про пожежу та збитки, а потрібно зробити все, щоб ці збитки людям були відшкодовані.

А потім розпочалися депутатські звернення та запити. Наш мер, який і до цього часу виглядав як початківець щодо ведення сесії (ніхто б не сказав, що він вже мером другу каденцію), тепер зовсім став сам не свій, особливо після нападок окремих депутатів-нашоукраїнців, які поводилися просто зухвало. Депутат Михальцевич продекламував вірш Стуса «Як добре те, що смерті не боюся» та запропонував вшанувати пам`ять жертв совєтського режиму хвилиною мовчання. Депутат Ластовецький обурювався написом «Йо-майо» англійською (яке охарактеризував як казанський мат) та оголеною Мерилін  при в`їзді до Трускавця, депутат Пілько підняв питання відсутності стоянки при готелі, що по Лисенка, в результаті чого ця вулиця стала непроїзною, а також відсутності тепла в оселях будинку 36 по Мазепи (відомчий будинок санаторію «Джерело»), депутат Шумин вболівав за долю Садової, яка через розкопки водоканалу перебуває просто в жахливому стані, депутат Крамар домагався належного впорядкування території між будинкового переходу між будинками 64 та 70 по Стебницькій, були і інші запити.

 Неначе оси жалили мера депутати Іванишин та Лаврінок. Петро Кирилович (це Іванишин, якщо хто не знає) звинуватив Лева Ярославовича, що той боїться своїх же підлеглих Лобика, Свіжинського, Когут, Стечкевича та інших, які на «свого» мера» не побоялися написати звернення в прокуратуру. Відповідь Лева Ярославовича була миттєвою: «З чого ви зробили висновок, що я настрашився?», хоча про свою медаль на цей раз голова промовчав. Нагадаємо, що мова йде про те, що в Трускавці можливо розбазарювалися кошти міської громади і голова своїм розпорядженням створив комісію з депутатів, які мали б це питання детально вивчити і зробити висновки, до цієї комісії, до речі, ввійшли і ті, що «освоювали» кошти бюджету розвитку настільки ретельно, що, напевно, не встигали це документально оформляти, і тепер їм би придалося трохи часу. Багато що говорив Іванишин, а ще більше Лаврінок, який звернув мерові увагу, що він не має права коментувати виступи депутатів і так депутатські звернення плавно перейшли до першого питання порядку денного, а саме щодо перенесення термінів аукціону з продажу земельної ділянки  площею 17 га в зв’язку з не поступленням експертизи.

 Міський голова пропонував призначити аукціон на 25 грудня, забувши, очевидно, що в цей день припадає Католицьке Різдво, та й аура в залі була далеко не божеською, хоча ми і не погоджуємося з окремими депутатами, що на цю ауру впливають пам`ятники нечистій силі, які знаходяться неподалік – швидше всього, причиною суцільного чорного негативу в залі були не якісь міфічні чортики, а люди з брудними душами. Як би там не було, а мера підтримали щодо дати аукціону лише поодинокі багнети з його команди, депутат Пілько висловив сумнів щодо доцільності виставлення цієї ділянки на продаж саме тепер, аналогічну позицію зайняла депутатська група БЮТ, а слова-страшилки мера, що в 2009 році Трускавець не матиме коштів на соціальні служби, освіту, медицину, благоустрій були відбиті Іванишиним, який наголосив, що кошти треба освоювати правильно і поки не докопалися до істини щодо використаних до цього часу грошей, нові «подарунки» «добрим дядям» робити недоцільно. Не обійшлося і без казусів – під час виступу депутата від Християнсько-Демократичного Союзу Ю. Алієва депутат М. Кіселичник, директор ПК ім. Шевченка, порадив тому не співати солов`єм і не бути гумористом, а подавати у відставку, на що отримав відповідь, що людину  з 25-річним стажем роботи у відставку «посилати» не потрібно.

Врешті-решт, це питання вирішили перенести на самий кінець, бо вже діло йшло до  полудня, а до справи пожежі 12 листопада ще не приступали. Ми вже багато писали про цю подію, тому зупинимося тут лише на тому, що як депутати, так і присутні мешканці Стебницької дуже несхвально зустріли виступ начальника Трускавецького відділу МНС п. Лучковського, а депутат-юрист від УНП Олег Ковальчин своїми влучними запитаннями переконливо довів, що тут не все гаразд, бо списувати всі негаразди на невідому особу, яка раптом о 11.30 захотіла красти електроенергію, та ще в той момент, коли електрики з КП «Наше місто» проводили ремонтні роботи, якось не личить такій поважній структурі, тим більше, що п. Лучковський, немов від дідька, відхрещувався від необхідності здійснення об’єктивної експертизи, мовляв, ми самі справимося і нічия допомога нам в цьому ділі не потрібна. Незважаючи на трагізм ситуації всіх розібрав сміх, коли почули прізвище одного з електриків-ремонтників – Палій. Виступили по цьому питанні і заступник міського голови п. Марченко, і генеральний директор КП «Наше місто» п. Алієв, врешті-решт всі зійшлися на тому, що люди повинні отримати компенсації, тому питання «що робити?» на даному етапі є значно важливішим, ніж «хто винен?», бо стрілочника знайдуть, а дійсні винуватці не понесуть і так жодної відповідальності.

Фактично весь сесійний день 25 листопада був досить напруженим як для депутатів, так і для мера, проте реальних результатів цей день не приніс. Сесія продовжила свою роботу 27 листопада. Цей день вже був плідний кількома рішеннями.