В № 25 нашого «ТВ»  за 17.12.2008 р. ми опублікували список діючих депутатів Трускавецької міської ради. Сьогодні ж хочемо ознайомити вас, шановні читачі, з тими особами, які були за крок від успіху, але все таки не потрапили в міську раду. Метою цієї публікації є донести до вас, трускавчани, інформацію, хто ж є хто в нашому місті, щоб не виявилося, що будучи симпатиками однієї політичної сили в 2006, людина раптово діаметрально змінює погляди в 2009 – 2010, щоб лише допастися до заповітного «корита».
Отже, розпочнемо з тих партій, які представлені в ТМР двома депутатами. Від КУНу могли б потрапити до ради О. Багрій, А. Бега та М. Мількович, якщо б пройшла вся перша п’ятірка. Шкода, що не пройшли, бо треба було б і чесних лікарів мати депутатами. «Свободу» б могли представляти О. Хомик, І. Бондар та І. Струбіцький.
І. Циган, В. Белз та О. Соловей могли б отримати депутатські мандати, якщо б УНП (тоді – Блок Костенка – Плюща) мала 5 «штиків» в ТМР.  Не пройшли і християни (ХДС) М. Гумега, Р. Федурко та О. Богуцький. Троє депутатів має «Пора», не пройшли ні «лицар Вітчизни» О. Ткаченко, ні О. Кабальний.
А ось  політичні сили, що взагалі не потрапили до міської ради: Партія Регіонів (С. Павлечко, С. Вронський, Ю. Петруняк, В. Сарахман, С. Гринько), «опозиційний» блок «НЕ ТАК!» (В. Лук’яненко, О. Коребков, А. Дацьків, С. Мінакова, С. Чапля), Партія Зелених України ( Я. Ковальський, Н. Крамар, В. Дудяк, О. Іваницька, С. Вовків), Блок Юрія Кармазіна (А. Іваночко, М. Гасиндич, Віктор Возняк, керівник «Альфа-плюс», брат якого був депутатом в 2006 – 2008 рр., Б. Стасишин, Б. Шахбазов), Народно-Демократична Партія (журналіст Орест Лещишин, екс-депутат Микола Іваник з клубу «Сива давнина», О. Бучко, М. Ігнацевич та вчителька Ольга Мотика), Соціалістична Партія України (начальник дитячого санаторію «Джерело» Сергій Саранча, підприємець Андрій Сафіяник, редактор газети Тетяна Татомир, а також М. Сисан та В. Бесарабов), Блок Литвина (В. Беляк, М. Мацьків, керівники військового санаторію та санаторію «Батьківщина» Л. Прокопович та В. Ченцов та екс-депутат Омелян Дяків), «Реформи і Порядок» (С. Сенишин, О. Ємельянов, А. Макара, який до того ж балотувався на посаду мера, В. Трущак та П. Габшій).
Не обговорюємо сьогодні найбільші політичні сили міста, які за результатами виборів-2006 отримали відповідно 14 та 11 мандатів – «Нашу Україну» та «ВО «Батьківщина», адже вони взяли по максимуму. Не коментуємо і результати «Третьої сили», для яких 5 міських депутатів – найкращий результат, про який можна було лише мріяти.
А от щодо «Відродження», політичної сили, яка повністю у всьому підтримує нашого мера, можна копнути дещо глибше. Отже, крім 5 депутатів, до першої десятки ще входили генеральний директор санаторію «Карпати» Володимир Маринкевич, приватний підприємець Володимир Павлишин, директор трускавецького «Укртелекому» Михайло Знахоренко, голова профкому міської лікарні Володимир Чуба (це вже три Володимири), заступник директора з СШ № 2 Любов Чайковська  – всі особи компетентні.
З другої десятки кандидатів двох вже немає в живих, а з інших 8 варто назвати таких людей - заступник начальника управління Пенсійного Фонду України в Трускавці Олександр Кропивницький, начальник управління Фонду соцзахисту Юстина Когут, головний лікар «Молдови» Валерій Бабелюк, директор Терцентру з обслуговування пенсіонерів Олена Пилат, екс-секретар ТМР В’ячеслав Умнов, чия дружина все ж стала депутатом за квотою цієї ж політичної сили.
Всього «відродженців» було 27 і було відомо, що №№ 21 – 27 завідомо не пройдуть, як то син мера Ярослав,  помічник мера Олег Блажівський, а також Мирослав Бурик, який був «замикаючим шествіє». Доцільно відмітити, що із всіх вищеназваних кандидатів в депутати від партії покійного Кірпи  біля 10 були на той момент членами зовсім інших політичних партій (не просто безпартійними – nota bene!), але були включені в передвиборчий список через свої гучні імена, як люди, про яких місто чуло і то неодноразово.
Ми не зупиняємося на завідомо непрохідних аутсайдерах 2006 року, таких як Республіканська Християнська Партія України чи Партія Промисловців і Підприємців України, оскільки перша взагалі висувала хіба трьох кандидатів, а друга героїчно не захотіла йти в блоці «НУ». Хочемо лише зауважити, що значна частина із всіх вищевказаних прізвищ дуже скоро фігуруватиме як в нових списках кандидатів, так і маячітиме перед очима на біл-бордах та в наших поштових скриньках, ну якщо не дуже скоро, то принаймні орієнтовно через півроку це точно. А про тих, хто є діючими депутатами, чи тих, хто «не дотягнув» до кінця  каденції через виключення, я вже мовчу. І кому повезе вже в 2010, побачимо. Бо хто що б там не казав, але багато залежить і від нас, тих простих трускавчан, які долю міста комусь та й мусять довірити. Аби ж то знову не помилитися…

Андріан Марічик

 

 

№ 4 (30) 21 січня 2009 р.