Хто володіє інформацією, той володіє світом!
Видається з 14 серпня 2008 року № 19 (142) від 15 березня 2010 р.
Новини Трускавця та регіону
Трускавець на конференцію єврейської освіти збере 450 учасників з різних країн
З 15 по 18 березня в Трускавці пройде найбільша в Європі міжнародна конференція єврейської освіти «Лімуд Україна». Туди завітають понад 450 учасників з України, Росії, країн СНД, Ізраїлю, США, Китаю і Європи. І на кілька днів курортне місто перетвориться на центр єврейського світу. Про це ЗІКу повідомили організатори заходу.
Лімуд – це єврейський освітньо-культурно-розважальний захід, який надає можливість активного навчання: від єврейської духовності та філософії, до сучасної геополітики і секретів єврейської кухні. Лімуд організовує до восьми занять одночасно на вибір учасників кожну годину, більш як 120 освітніх сесій за три дні. Серед викладачів і доповідачів Лімуда – відомі академіки, професори і журналісти. Лімуд виник у Британії 30 років тому і швидко перетворився на міжнародний проект, який проходить більш ніж у 20 країнах світу, і, зазвичай збирає понад тисячу учасників. З часу заснування в конференціях Лімуда взяло участь більше 30 000 чоловік. У країнах СНД Лімуд реалізується вже два роки.
У цьогорічному Лімуді на Львівщині свої доповіді представлять: регіональний директор Гілеля, виконуючий директор об’єднаної Єврейської спільноти України Аксельруд Осик, головний редактор незалежного журналу «Ї» Тарас Возняк Тарас, який прочитає лекцію про полікультурну Галичину, лікар-психіатр, дисидент Семен Глузман та багато інших.
Якщо знайдеться інвестор, стадіон у Трускавці може стати одним з найкращих в Україні
За словами головного архітектора Трускавця Олександра Грищенка, після реконструкції місцевий стадіон за стилем буде одним з найкращих в Україні. Вже готова проектна документація на стадіон на 5 тис. місць. Згідно неї, західна трибуна стадіону нагадує за стилем «Донбас Арену» в Донецьку. Про це 12 березня повідомив кореспондент ЗІКу.
За кошторисними цінами 2008 року вартість будівництва західної трибуни стадіону становила 9 млн. грн. «Ми не можемо знайти інвестора, який би погодився вкладати кошти в будівництво стадіону, оскільки до нього не передбачена проектна дорога. В бюджеті міста такі кошти в 2009 році не були закладені. Без запроектованої дороги не можливе будівництво стадіону», – зазначив Олександр Грищенко.
Інший варіант облагородження території стадіону – передача його в оренду. Громадська організація «Федерація футболу м. Трускавця» створена в грудні 2009 року, яка об’єднує дитячу футбольну команду ЗАТ «Трускавецькурорт», вимагає в Трускавецької міської ради передачі міського стадіону в оренду. Але міська рада не поспішає приймати таке рішення, бо федерація фінансується за спонсорські кошти.
Через нестерпний “сушняк” дрогобичанин поцупив з “Рукавички” спиртного на 600 гривень
28 лютого та першого березня до міськвідділу міліції надійшли заяви від працівниці супермаркету “Рукавичка” добродійки Г. про дві крадіжки алкоголю. За розшук невідомого зловмисника взялися дільничні інспектори Дрогобицького МВВС Олександр Журун та Роман Шкляр. Працювали інспектори, не шкодуючи вільного часу, адже зловмисник міг скоїти ще не один злочин. І наполегливість молодих професіоналів дала результат. Було затримано громадянина Г., дрогобичанина, якому так хотілося халявної випивки.
Дрогобицькі депутати висловили протест проти призначення Д. Табачника Міністром освіти та науки України
12 березня на позачерговій сесії Дрогобицької міської ради прийнято текст телеграми до Президента України Віктора Януковича, у якій зокрема, висловлено протест проти призначення на посаду Міністра освіти та науки України Дмитра Табачника. Дрогобицькі обранці вважають, що людина, яка відкрито демонструє свою ненависть до українства, не має права бути на такій посаді.
За вимагання хабара арештовано завідувача родильного відділення Дрогобицького пологового будинку
Як стало відомо з поінформованих джерел, вчора, 11 березня, за вимагання хабара за виконану хірургічну операцію (кесаревий розтин) взято під варту завідувача родильного відділення Пологового будинку Дрогобицької міської лікарні № 1 добродія Ц. Добродій Ц., вимагаючи від пацієнтки 1600 грн., не віддавав їй паспорт та відповідну медичну довідку. Ймовірним наслідком цього трафунку може стати зміна керівництва пологового будинку.
З понеділкової наради 15 березня
- Заступник міського голови Віктор Марченко звернув увагу присутніх на відповідальне ставлення до своїх функціональних обов’язків генерального директора КП «Наше місто». «В той час як сьогодні зранку в Дрогобичі ніхто навіть не думав виїжджати на дороги, у Трускавці дороги розчищені, акуратно посипані піском і це незважаючи на недофінансування», - зазначив Віктор Миколайович, сам мешканець Дрогобича.
- З 15 березня IV мікрорайон Трускавця отримуватиме воду цілоденно, повідомив генеральний директор ТзОВ «Трускавецький водоканал» Володимир Возняк. «Ми не гарантуємо, що не буде жодних збоїв, але все зробимо для виконання взятих нами зобов’язань», сказав Володимир Франкович. Він повідомив, що причиною ущільнення графіку подачі води минулого четверга по вулиці Сагайдачного був слабкий тиск у водогоні з Дрогобича.
- Керуючий справами ТМР Ігор Петранич скритикував тих керівників відділів, які зловживають відрядженнями, подаючи документи на їх оплату навіть по два рази на місяць. «Відрядження оплачуються тільки після підписання відповідних розпоряджень міського голови», зазначив Ігор Михайлович. Він висловив здивування, що в час передових інформаційних технологій, зокрема Інтернету, окремі керівники відділів возять звіти до Львова особисто, так, начебто це якимось чином могло щось змінити. Запросив керуючий справами міської ради і на юридичне навчання по заповненню податкових декларацій по доходах, яке відбудеться у вівторок, 16 березня, о 10.00.
- Епідеміологічна ситуація та ситуація із захворюваннями на грип та ГРЗ стабільна, міська лікарня працює в звичайному режимі, повідомив її головний лікар Йосип Свіжинський.
- Заввідділом освіти ТМР Орест Лобик зазначив, що до 18.00 31 березня можна реєструватися на здачу зовнішнього незалежного оцінювання. А ТРК «Алсет» повідомила, що трускавецькі учні можуть зробити це в СШ № 14 міста Дрогобича, що на вулиці М. Грушевського.
- Міський голова Лев Грицак дав доручення керівнику КП «Наше місто» Юрію Алієву поскидати сніг та лід з дахів будинків, особливо на Сагайдачного, 19 – мешканець цього будинку зранку 15 березня прийшов до Лева Ярославовича з проханням допомогти вирішити проблему, протікає стеля, доводиться підставляти тазики.
- Повністю полетіла система опалення в двох під’їздах на Стуса, 13 – працівники КП «Наше місто» змушені були в терміновому порядку зробити її капітальний ремонт, повідомив керівник цього підприємства Юрій Алієв. Він теж повідомив, що невідомі зловмисники викрали ліфтовий дверний двигун в І під’їзді будинку 2 по вулиці Стуса – така крадіжка комунального майна стається вже не вперше, а міліція, за словами Юрія Алієвича, займається лише «констатацією фактів та перепискою». Проблему було вирішено за рахунок коштів КП «Наше місто», ліфт не працював всього кілька днів.
- В суботу в ДЮСК «Спортовець» пройшли змагання учнів та їхніх батьків з плавання «Разом до Олімпу», взяло участь 11 сімей, перемогли представники СШ № 2, повідомив О. Лобик, головний освітянин Трускавця.
- Внаслідок пожежі, причиною якої стало коротке замикання, згорів процедурний кабінет в санаторії «Женева», повідомив начальник трускавецького відділу МНС Микола Лучковський. А в ніч з суботи на неділю в результаті падіння льоду з даху будинку 1а на вулиці Івасюка було вибито вікна в одному з помешкань. На даний час надзвичайними готуються до можливого паводку, який за даними синоптиків можна буде очікувати в третій декаді березня.
Володимир Ключак
Мистецтво кордонів не має
Весну мистці студії Копчак зустріли цього року в Ялті. Саме там проходив ХІХ Міжнародний ярмарок «Крим. Курорти. Туризм - 2010», на який провідний український туроператор «Реді Рест» запросив відому творчу родину з Трускавця презентувати свої живописні твори. Виставка Мистецької студії Копчак привернула велику увагу організаторів, учасників та відвідувачів ярмарку. Мешканці Ялти та гості міста з інтересом знайомилися з яскравою творчістю Віри і Юрія Копчаків та їхніх дітей: Оксани і Тараса Голиків, Наталії Поліщук, Андрія та Юлії Копчаків, які показали Криму мальовничі Карпати. А в рідний Трускавець художники привезли свої кримські етюди з морем та скелями, на яких розцвітає мигдаль.
Арт-студія Копчак – активний учасник різноманітних пленерів живопису та мистецьких акцій. Художники плідно працюють над створенням нових картин, водночас встигаючи донести своє світосприймання глядачеві в Україні та закордоном. 19 березня в польському місті Тарновські Гори відкриється виставка творів родини, що розпочала своє «європейське життя» на Днях Трускавця в Лімановій, потім її побачили в Кракові. Далі за підтримки мера Лева Грицака та міської влади ця виставка живопису мандруватиме Німеччиною, поширюючи славу Трускавця в Європі.
А вже в квітні мистці представлять свої нові твори в закарпатському Хусті, звідки й розпочнеться презентація виставки по різних містах України. Спостерігаючи за творчістю арт-студії Копчак можна сміливо сказати: «Мистецтво кордонів не має».
На фото: на виставці в Ялті; в Гурзуфі; Віра Копчак на етюдах.
В. К.
Спішіть скоріш добро зробити ближньому!
Милосердя. Як його сьогодні бракує в суспільстві! Кожна людина шукає вигоди. Ступінь по золотому. Творити добро та милосердя стає не модно. Біблія говорить нам: "Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний". Милосердя - це невід’ємна частинка кожного християнина. Але як важко знайти в наш час милосердне серце. Ми пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з головою асоціації інвалідів "Серце Допомоги", стебничанином Романом Ярославовичем Кіндратишином.
- Романе Ярославовичу, розкажіть, будь-ласка, про асоціацію та її діяльність.
- Асоціація була зареєстрована 10 квітня 2009 року. Поширює свою діяльність по Львівській області. На сьогоднішній день асоціація налічує 110 членів-інвалідів 1, 2 та 3 груп загального захворювання. Всього лише в місті Стебнику інвалідів 1 та 2 груп налічується понад 630 чоловік. Членом асоціації може стати кожний інвалід, незалежно від віку та групи інвалідності.
На даний час асоціація користується тимчасовим приміщенням, яке нам надає безкоштовно асоціація підприємців міста Стебника. Проте ми очікуємо на своє власне приміщення, яке пообіцяла надати місцева влада в особі мера міста Романа Калапача.
- Що викликало в Вас бажання працювати з інвалідами?
- Ще понад десять років тому, було створено підприємство МП "Підрядник" при асоціації хворих на гемофілію південно-західного регіону України, де повинні були працювати інваліди. Я керував цим підприємством. Але в зв'язку з тим, що хвороба прогресувала у моєму тілі, я був змушений залишити роботу. Після чого власник змінив керівника та ліквідував підприємство. В своєму серці я завжди виношував мрію допомогати знедоленим людям. Адже я сам являюся інвалідом першої групи. І тому, хто, як не інвалід, може зрозуміти інваліда?! Зціливши мене від хвороби (гемофілія), Бог дав мені бажання свідчити про Його любов, милість та творити милосердя ближнім.
- Чи є бажаючі підтримувати Вашу працю?
- Асоціація є ще не такою відомою на сьогоднішній день. Але ми працюємо над тим, щоб кожна церква та підприємець дізналися про нас та, по можливості, підтримували. Досить відкритою до нас є місцева влада, депутати, асоціація підприємців. Була надана одноразова допомога місією "Вістка Миру" із м. Трускавець. Але найбільшу реальну допомогу до сьогодні ми отримували від церкви "Добра Новина", за що ми вдячні керівникам та пасторам церков.
- Що вже зроблено для полегшення життя інвалідів?
- Не так багато ми встигли зробити. Адже через відсутність приміщення лише в вересні місяці ми розпочали свою діяльність. Але на даний час сформоване керівництво асоціації, виготовлені посвідчення та всі необхідні бланки для ведення документації. Маємо власний комп'ютер. Залежно від часу вступу в асоціацію, деякі інваліди вже тричі отримували продуктові набори. Понад 50 інвалідів отримали гуманітарну допомогу (одяг та взуття). Деякі з інвалідів отримали засоби першої необхідності. Працюємо для створення осередків по селах. Планів є багато, але не достатньо можливостей.
- Поділіться, будь-ласка, Вашим минулим?
- Не так приємно згадувати минуле, якщо життя проходило без Бога. Все моє дитинство пройшло по лікарнях. Хвороба перешкоджала навіть в навчанні. Пізніше, з роками, щоб затамувати біль тіла, я почав вживати алкоголь. Поряд з алкоголем з’явилися інші шкідливі звички, які приводили до гріха. Страждала мама, пізніше дружина та діти. В 35 років я став інвалідом другої групи. Так пристрастився до «зеленого змія», що вже в 40 років я був інвалідом першої групи. Тільки за допомогою милиць я міг пересуватися. Моя дружина бачила для мене лише два виходи: кладовище або лікарня для душевно хворих. Диявол повністю оволодів мною та вирішив мене знищити.
- Як Ви зустрілися з Господом?
- На протязі всього життя, як і всі люди, я вважав себе християнином. Приблизно двадцять років тому, я зустрівся з одним надзвичайним чоловіком. Він розказав мені про Божу любов, милість та спасіння. Неодноразово він молився за мене та допомагав мені матеріально. Лише через деякий час я дізнався, що він являється пастором євангельської церкви. Час від часу я відкривав Біблію, яку отримав в подарунок від Андрія Степановича. Але, не розуміючи нічого, знову клав її на полицю.
Неодноразово відвідував служіння євангельської церкви. Але в мене була батьківська віра та своя церква. Кожного разу йдучи до церкви, дружина давала мені гривню для пожертви «на Боже». Інколи я туди заходив, але частіше я зустрічався з друзями, і та гривня йшла на випивку. Так я продовжував "служити Богу". Такий я був християнин. В 2007 році я сім разів лежав в лікарні. Я не знав, що зі мною робиться. Купляв горілку, щоб вгамувати біль, але пити її не міг. Думав, що мені дружина підсипала таблеток чи наворожила. Але вже в той час Господь стукав в моє серце. Я отримав від Нього слово: "Шукай скарб!" Я не зрозумів, що шукати. Але коли взяв в руки Біблію, то відчув, що саме вона являється найціннішим скарбом. Одного січневого дня, в 2008 році, я перший раз переступив поріг церкви "Добра Новина". Сам Господь через пастора промовляв до мого серця. І наступної неділі я покаявся та віддав своє серце в Господні руки. Він спас мене, простив всі мої гріхи. Моментально звільнив мене від алкогольної залежності та інших шкідливих звичок. Зцілив від гемофілії та частково зцілив мої ноги. Сьогодні я вільно ходжу без милиць і працюю на роботі. Бог хрестив мене Духом Святим, і я заключив заповіт з Ним через святе водне хрищення. Він вклав в моє серце людей, подібних до мене, щоб служити їм. Я щасливий, що той, для кого не було надії на життя, сьогодні може нести надію іншим людям.
- Ваші плани для подальшої праці?
- Ми бажаємо розширювати свою діяльність по містах та селах області, відкривати осередки та допомагати самій нужденній категорії людей. І ще я працюю над тим, щоб відкрити підприємство, де будуть працювати інваліди. Адже таким чином ми зможемо поліпшити їхній матеріальний стан та відірвати від самотності. Коли будемо мати більше приміщення, плануємо проводити регулярні зустрічі з інвалідами, створити для них місце відпочинку для духа, душі та тіла. При можливості – готувати обіди для інвалідів. Багато людей є розбиті своїм горем, хворобою. Зустрічі, спілкування з подібними вселяють надію, що я не полишений, є зміст життя. Основне моє бажання, щоб кожен інвалід пережив Божу милість, Його прощення та зціляючу силу.
- Побажання для наших читачів.
- Щоб кожна людина особисто зустрілася з Богом. Тільки Він є відповіддю на всі запитання. З Ним можливо все. Він є наш Спаситель та Лікар. Зверніть також увагу на людей з певними вадами здоров’я. Якщо маєте можливість, допоможіть, підтримайте, розрадьте. Адже Ісус сказав: «Що Ви зробили для одного з найменших цих, зробили для Мене». Тому, поки маємо час, робімо добро, творімо милосердя.
Спілкувався Володимир Кузьмич,
пастор церкви «Добра Новина» м. Стебник
Стратегія розвитку міста-курорту – погляд зі сторони
Незважаючи на відмінності в політичних поглядах, сповідування різних ідеологій, різне бачення перспектив Трускавця представниками його політичних еліт, в одному вони єдині – Трускавець мусить розвиватися в першу чергу як місто-курорт. Без цього розвитку майбутнє його жителів було б фатально нецікавим, депресивним і убогим. Убогим як в плані розваг та моралі, так і в матеріальному, економічному, фінансовому, адже саме прибульці, відпочиваючі, курортники становлять основне джерело доходів для пересічного трускавчанина. І навіть той, хто ніколи не брав на квартиру відпочиваючих, не займався туристичним бізнесом і ніхто з його сім’ї не працював і не працює в жодному з санаторіїв чи готелів, розуміє, що все у Трускавці мусить бути підпорядковане єдиній меті – збільшенню кількості відпочивальників, бо саме від них залежить стан доріг, розвиток торгівлі, комфорт в закладах різного типу (не лише освіта, медицина, а й інші), благоустрій цілого міста, добробут.
Не так давно відділ з питань реклами курорту вилучили зі штатного складу КП «Наше місто», навантаживши цією роботою відділ з питань рекреації, туризму, благоустрою та екології трускавецької міської ради. Чи ефективно працюватиме в цьому напрямку штат в складі трьох осіб, які і крім цього мають масу інших обов’язків? Чи потрібно ввести ще кілька додаткових місць, залучити до цієї сфери діяльності осіб, які не просто складатимуть місячні, квартальні, річні звіти, але працюватимуть в поті чола для виконання поставлених завдань?
Питання стоїть не так в цьому, як в тому, що кожен з нас, незалежно чи це власник (керівник) готелю, санаторію, ринку, школи, оздоровчого закладу, малого приватного підприємства, будь-хто інший – мав би внести свої раціональні пропозиції по посиленні промоції Трускавця як курорту, підвищенні його іміджу та рейтинговості, а окрім пропозицій не поскупитися – при розумному інвестуванні кошти могли б окупитися досить швидко. Навряд чи Трускавець з його ресурсами, в тім і інтелектуальними, потребує «варягів» - столичних чи інших дядь, які з розумним виглядом тицятимуть під ніс перспективні плани та багатоцифрові розрахунки, серед яких левова частка припадатиме на їх же забезпечення. Невже Трускавецька міська рада з її чисельними відділами та роздутим штатом, Асоціація промисловців і підприємців Трускавця, керівники відомчих та інших санаторіїв, ЗАТ «Трускавецькурорту», готелів великих і малих, туристичних фірм, політичних партій, депутати та інші зацікавлені особи не могли б спільно виробити стратегію розвитку Трускавця як курорту? А чисельні громадські організації хіба не могли б на кілька тижнів відкласти свої атаки на міську владу чи опозицію, щоб спільно, за одним столом вирішити ряд таких важливих для міста-курорту питань, серед яких головне – його реклама, перспективи, бачення розвитку?
Я, будучи в певному сенсі профаном, «чайником» в питаннях реклами, все ж дозволю собі на Ваш розсуд винести кілька своїх поглядів з цього питання. Буду радий, якщо хоча б один з цих пунктів візьмуть до уваги ті, хто має владу, гроші, амбіції, прагнення заробляти і надалі, а найголовніше бажання щось робити в цьому напрямку, візьмуть і використають для доброї справи промоції курорту, в якому ми живемо.
1. Додаткові дослідження мінеральних вод. Мінеральні води Трускавця, серед яких «Нафтуся» є королевою, досліджувалися ще в ХІХ столітті, їхній лікувальний вплив ніхто не оспорює. Але більшість про це знає лише в загальних фразах. Чи існують монографії, дисертації по дослідженні трускавецьких мінеральних вод, якщо так, то як їх використовують для популяризації Трускавця? Хто займався такими дослідженнями в останні 10 – 20 років, яких результатів досягнуто? Які процедури проводяться на нашому курорту, в чому їх унікальність, чим вони корисні і як їхню користь обґрунтовують медична та інші науки? Якими повинні бути курси лікування мінеральними водами, дозування, чи не можуть бути побічні ефекти? Як проводиться діагностика для подальшого лікування водами Трускавця? Чи можна їхати в Трускавець з метою профілактики захворювань, яких саме? Де відгуки тих, кому наші джерела (а їх є 14 плюс озокерит та сіль Барбара) реально допомогли, кого поставили на ноги? Які чудові лікарі, визначні фахівці, працюють у Трускавці? Бо виглядає, що окрім професора Козявкіна, солідних імен немає, але хіба це так? На всі ці та інші питання інколи важко знайти відповіді навіть нам, тим, хто живе у Трускавці, не кажучи вже про наших братів і сестер зі Сходу, Півдня, Півночі чи з-за кордону. Рекламуємо шикарні апартаменти готелів, власні санаторії та власні СПА, власне новітнє медичне обладнання, забуваючи про головне – «Нафтусю», «Софію», «Марію», «Юзю», озокерит. На що опираємося, коли пропонуємо їхати саме в Трускавець? Невже не страшно, що Східниця, Моршин та інші курорти витіснять нас помаленьку з цього сегменту і вийде так, що лікують ТАМ, а ТУТ лише відпочивають? Людям, клієнтам потрібно себе пропонувати, постійно нагадувати, пропозиції робити такі, від яких важко або й неможливо відмовитись. За другорядним не забути про головне – Трускавець був ще за часів Австрії і Польщі відомим європейським бальнеологічним курортом і саме так треба його позиціонувати, а не як містечко борделів чи тайських масажів, не як просто відпочинок, а як відпочинок лікувальний. І від цього виграють всі.
2. Не конкуренти, а партнери. Часто при рекламуванні того чи іншого санаторію, СПА-центру, готелю чи іншого закладу в Трускавці складається враження, що рекламодавець хоче показати в позитивному світлі виключно себе, інколи – на шкоду «конкурентам». Зрозуміло, що коли клієнт обирає один заклад для відпочинку, то він одночасно не побуває в іншому. Але все одно від приїзду клієнта виграє ціле місто – приїжджий іде на базар, в магазини, купує сувеніри на згадку про перебування в Трускавці, відвідує ресторани, сауну, певні процедури тощо. Потрібно не бути короткозорим, а дивитися в корінь, отже, головною метою має бути приїзд клієнта саме в ТРУСКАВЕЦЬ, а вже те, куди саме він приїде і чому його вибір такий, а не інакший, є справою якщо не другорядною, то і не першорядною. Звичайно, що працювати потрібно і для іміджу конкретних оздоровниць чи турфірм, але всі спільно маємо працювати на імідж міста. А такого партнерства інколи бракує. І це не голослівні слова – підприємці, які надають одні послуги, але не надають інші і при цьому тісно співпрацюють із сегментами, до яких вони не мають безпосереднього стосунку, завжди в виграші порівняно з гордими ізоляціоністами, які діють виключно за принципом «Я САМ».
3. Трускавець як туристичний центр. Не віддаючи нікому статус першокласного лікувального курорту, спрямованого на оздоровлення сечостатевої, травної та інших систем організму, необхідно думати і про привабливість Трускавця як частини великого туристичного маршруту, як міста, яке має що запропонувати для показу приїжджим. Близькість до Дрогобича, в якому є багато визначних пам’яток архітектури, в певному сенсі і шкодить нашому курорту, але нема такої шкоди, яку не можна б використати на благо. Розробка переліку пам’яток, які варто відвідати саме в Трускавці, розробка привабливих, цікавих туристичних маршрутів за участю спеціалістів в галузі туризму та практиків, видання буклетів зі скрупульозно, до дрібниць дослідженим та перевіреним текстом та дизайном та їхнє розповсюдження, в тім безкоштовно по всіх оздоровницях міста, а також на різноманітних виставках та презентаціях, обов’язкове акцентування на близькості Дрогобича, Тустані в Уричі, скель Бубнища та інших атракцій, можливо Славського, якихось сакральних об’єктів тощо, все це має бути підпорядковано меті включення Трускавця до карти найпривабливіших туристичних маршрутів Західної України в цілому, а Львівщини зокрема. Вважаю, що таку роботу можна проводити і спільно з Дрогобицькими міською та районною владою, заручившись в цьому випадку підтримкою дрогобицького лобі, яке часто до проблем Трускавця ставиться з позицій заздрісного сусіда. Шукати не ворогів, а партнерів, які допомогли б не лише здобути для нас так важливий статус курорту державного значення, але і реально промувати Трускавець як одну з перлин регіону, який варто зробити туристично привабливим.
4. Погляд на Схід і на Захід. Реклама – двигун прогресу, торгівлі, розвитку, в тім і розвитку Трускавця. Достукатися до сердець та кишень потенційних клієнтів буває важко, але пробувати треба. Люди, які вже заробили собі немалі статки у Трускавці знають, що принцип Маккіавелі «Мета виправдовує засоби» не такий вже й цинічний, як його намагаються інколи подати. Гроші не пахнуть і один з кандидатів на посаду мера так і заявив: «Я готовий стояти при в’їзді в Трускавець і цілувати руку росіянину, поляку чи кожному іншому, хто везе в Трускавець гроші». На зустрічі мера міста з підприємцями керівник санаторію «Карпати» Володимир Маринкевич розповів, що реклама на азербайджанському телебаченні привела до значного притоку відпочивальників з цієї країни в санаторій, який він очолює, тому і було спільно вирішено зайнятися промоцією Трускавця назовні, тобто для Росії і пострадянських країн, зокрема на РТР «Росія». Хто пам’ятає ще 80-ті роки і тисячі вихідців із Закавказзя та Середньої Азії в Трускавці, справжнє людське море біля бюветів і «золотий час», коли пропозиція місць в приватних помешканнях дорівнювала попиту? Хіба неможливо постаратися, щоб такі часи в позитивному значенні слова повернулися? А можливостей тепер ще більше, бо можна сподіватися, що не лише гості зі Сходу, але й із Заходу будуть приїжджати в Трускавець лікуватися. Одним з перших кроків в цьому напрямку, на мою думку, має бути більш посилене залучення Інтернет-ресурсів, які мали б розумно рекламувати Трускавець не лише українською та російською, але і англійською, німецькою, польською, чеською, литовською та іншими прибалтійськими мовами, можливо теж і азербайджанською, вірменською, щоб розширити кількість тих, хто прочитає про Трускавець у всесвітній мережі і вибере саме нас, можливо навіть як «хороший закордонний відпочинок». Участь у різноманітних виставках, більш активна співпраця з Львівською ОДА по залученні коштів для цього, розробка буклетів на різних мовах і промоція нашого міста при кожному закордонному відрядженні наших трускавецьких чиновників – це лише окремі штрихи тої роботи, які варто зробити для експансії на світовому ринку лікувальних та туристичних послуг. Саме бренд «Трускавець» потребує розкрутки, а не тільки бренди якогось окремого санаторію чи готелю. Близькість Євро-2012, якщо Львів не вдарить обличчям в грязюку, збільшує наші шанси розтрубіти всьому світові, що ми є, існуємо і що ми чекаємо на гостей.
5. Сервіс по-трускавецьки. Немаловажне значення має те, з якими настроями не лише їдуть в Трускавець, але і повертаються з нього. І що потім про наше місто розказують. І тут ми кульгаємо, відстаючи на багато позицій не те що від провідних європейських курортів, але навіть від інших курортів України, навіть від Львова. Дорогі трускавчани, чи задоволені ви обслуговуванням вас в наших трускавецьких ресторанах, принаймні в деяких? А чи думаєте ви, що відпочиваючі в захваті від перебування в окремих блискучих на вигляд (це в кращому вигляді, а інколи обшарпаних ззовні) готелях, санаторіях? Інколи складається враження, що в погоні за швидкими заробітками власники одних чи інших забувають про таке явище як «табличка ділення» і не вкладають навіть частини того, що потрібно вкладати в подальший розвиток, в інфраструктуру, в промоцію, в комфорт. Є звичайно кілька брендів, які ставлять високі вимоги на перше місце в Трускавці, але який це відсоток в порівнянні з іншими? Заради тої ж вигоди жертвується професійністю кадрів і замість того, щоб взяти на роботу кваліфікованого спеціаліста, набирають гамузом (оптом) дешеву робочу силу з сіл Дрогобицького, Сколівського, Самбірського, Турківського та інших районів нашої області, які можуть навіть інколи собі дозволити підняти тон в розмовах з клієнтом, які не готові працювати на високому рівнів, надавати високий сервіс, адже не навчені цього. Правила «Клієнт завжди правий» в окремих закладах міста начебто не існує, в результаті часто з відпочинку їдуть з неприємним осадом, інколи з відчуттям, що тебе «надули», обманули, використали і з бажанням більше сюди не повертатися. А гість у себе на батьківщині, на фірмі, із знайомими ж спілкується – от і маємо приклад готової антиреклами. В Трускавці фактично є вже неформальний клуб основних гравців, які могли б зайнятися контролем стану речей, послуг, які надаються – не виключено, що варто вводити жорсткі санкції до тих, хто заплямовує репутацію курорту в цілому, хто хоче грати у свою гру за своїми правилами, плюючи на інших. Як розробити певну колегіальну відповідальність – це вже до тих самих основних гравців, яких інакше називають Клуб Головних Лікарів.
6. Не виносити сміття з хати. Проблеми має кожне місто. Чи не для всіх це дороги, житлово-комунальне господарство, екологія, водопостачання, для окремих ще й рівень злочинності, корупція, транспортне сполучення, чистота влади. Люди, які їдуть на курорт, мають цього всього достатньо в себе вдома, вони хочуть потрапити в такий собі «рай», де відчують опіку та турботу, піклування, від якого сподіваються оздоровлення, поправи фізичної форми та самопочуття, можливо розваг. Тому гучні заяви певних політиків місцевого рівня про катастрофічний стан того чи іншого (дороги, ЖКГ, тепло- чи водопостачання, інфраструктура, сервіс) швидше відлякують потенційного клієнта, ніж приваблюють. Тому потрібно бути максимально обережними, щоб не вийшло, що намагаючись зашкодити чинній владі, можна зашкодити всьому місту, курорту, який нас годує. Гострі, інколи навіть справедливі сюжети на обласному телебаченні, на загальноукраїнському радіо навряд чи допоможуть тому чи іншому претенденту на посаду депутата чи мера в Трускавці. Бо не так багато виборців нашого міста уважно дивляться (та чи дивляться взагалі?) 12-й канал, а тих, хто слухає радіо «Ера», то і взагалі в нашому місті одиниці. І навряд чи передачі на ЗМІ вищого рівня дуже вплинуть на думку пересічного трускавчанина, який сам знає, що й до чого, бо бачить власними очима проблеми міста. Але дуже вже негативно може це вплинути на тих, хто збирає манатки і хоче їхати на відпочинок. В останній момент грошовитий пан може відмовитися від Трускавця власне через антирекламу, яка робиться такими передачами. Є в нас дві міські опозиційні газети, одна з яких має сайт свій і використовує ще два дрогобицькі Інтернет-ресурси, є місцеве телебачення, то може варто на цьому і зупинитися, а не вести підривну діяльність, спрямовану на нищення влади Грицака та нищення статусу курорту?
7. Всі види реклами. Без сумніву, Трускавець має подумати над проведенням акцій, які можуть дати результат. Реклама на білбордах в міста Центру, Сходу, Півдня України коштуватиме грошей, їх треба шукати і треба знайти. Графічна продукція, яку можна і безкоштовно розповсюджувати в поїздах сполученням із Західною Україною, особливо з Трускавцем, і на виставках бізнесових та туристичних, і в Києві через партнерів-знайомих, яких немало в трускавецького бомонду, нашої еліти, як би ми її не любили. В Інтернеті потрібно ще попрацювати над тим, щоб рівних в сегменті реклами курорту у нас не було, причому «на Схід і на Захід» (дивись пункт 4). Телебачення, спеціалізовані журнали, флаєри, радіо, в тім FM, заручення підтримкою впливових осіб в міністерствах, областях, департаментах. Хтось скаже, що останнє попахує корупцією, але хіба не казали ми, що мета виправдовує засоби? Хіба не варто напрягатися, якщо куш великий? І чим погана фраза з «Хрещеного батька» Маріо П’юзо, що варто робити такі пропозиції, «від яких неможливо відмовитись»?
Насамкінець ще раз хочу сказати, що всі вищенаведені пропозиції є результатом аналітичної роботи дилетанта, точніше – вчителя історії, а не менеджера з туризму, не бізнесмена, не головного лікаря санаторію чи власника чи керівника готелю чи пансіонату, врешті-решт не піар-менеджера. Можна мої зауваги скритикувати в пух і прах (якщо в вас хіба нема алергії на пух і прах), висміяти, але не можна заривати голову в пісок і казати, що проблеми нема або що вона вирішиться сама по собі. Варто розпочинати роботу в цьому напрямку, не давати собі кілька років чи навіть місяців на розкачку чи чекати, що нехай це робить влада (одні), ті, кому це потрібно (другі) чи виключно замкнуте коло осіб (треті). Від залучення коштів, від приваблення відпочиваючих, від співпраці з особами, які мають владу на рівні області та столиці, залежить те, як рухатимемося далі, чи розвиватимемося. Бо Трускавець мусить розвиватися, адже стояння на місця, стагнація означає регрес, рух у зворотному напрямку. Обов’язком кожного небайдужого трускавчанина є долучитися до благородної справи розробки стратегії розвитку курорту Трускавець, промоції курорту, посилення його іміджу, репутації, твердої позиції в гроні курортних міст не лише України, але всього світу.
Володимир Ключак
Про Шевченка, Бандеру, Гука… а також про популізм, брехню та неугодних писак
Нещодавно довелося мені прочитати страшилку про спотворений Дрогобич і я вжахнувся, що про місто, в якому я вчився 5 років на стаціонарі і в якому такий прекрасний міський голова, можна щось погане писати. А ще більше я вжахнувся, коли почув уривок з виступу того ж міського голови (маю на увазі Миколу Петровича Гука) на шевченківських днях, показаний ТРК «Алсет», а згодом прочитав ідентичні слова зі статті його дружини, яка вірою і правдою служить трускавецькій опозиції, яка фактично опозицією і не являється.
Прямою образою моїх релігійних переконань (і думаю, що не лише моїх, а й кожного християнина, незалежно чи це православні, чи греко-католики), вважаю висловлювання дрогобицького мера про те, що день 9 березня як день народження Тарас Шевченка – це, цитую, «національне Різдво». В нас в Україні давно не рахуються із заповіддю «Не сотвори собі кумира», те, що з почуттями християн не дуже й рахуються, вже стало майже нормою. Не можна не бути згідним із висловлюваннями, що Тарас Григорович – наш український пророк, хоча душа болить, що Франка навіть в тому ж Дрогобичі вшановують меншою мірою, ніж Шевченка. Але промовчати на фразу «національне Різдво», відкриту зневагу нашої християнської віри, навряд чи варто. Уявімо собі, що в Росії хтось назвав день народження Пушкіна «національним Рождєством» чи в Польщі день уродин Міцкевича «Польскім Божим Народзенєм». В Дрогобичі ж можна все, особи духовні, в тім і єпископи, промовчать, нічого не скажуть.
Іншою червоною ниткою у виступі Гука пролунало, що Шевченко писав начебто до Європарламенту: «Брешеш, людоморе! За святую правду-волю розбійник не стане!». Бо, бачте, поляки зініціювали в Європарламенті мало що не образу нашої держави, вимагаючи відмінити присвоєння Бандері звання Героя України. Мені пригадується стаття Юрія Винничука з березневого POST-Поступу, в якій він порівнює вчинок Ющенка (видання даного указу) із тим, як солдат перед дембелем нагадив на стіл купку замполіту чи прапорщику. І в одному, і в другому випадку купка мала, а запах від неї ой як неприємний. І дійсно, хіба не було в Ющенка часу давати звання Бандері Героя від 2005 до 2009? Але суть проблеми і в іншому – хіба від того, що цей указ побачив світ, Бандера реально став героєм для Сходу і Півдня України, та й для Центру? І можлива відміна даного Указу хіба змусить нас, галичан, засумніватися в тому, що Бандера герой? Як ми не сумнівалися в цьому за складних комуністичних часів, то не змусить нас зрадити нашим ідеям ні Янукович, ні Табачник, ні Європарламент з його польськими депутатами та головою.
До речі, депутати Дрогобицької міської ради прийняли звернення до Європарламенту, наслідуючи приклади Львова та Тернополя. Але хіба нам Європа указ? Європа завжди стояла на стороні сильного, пригадати хоча б аншлюс Австрії чи захоплення Судет, чому це ми маємо дивитися голодними очима їй до рота, чи не краще показати їй кулак, саме його вона боїться, а не закручених зворотів у грамотних зверненнях органів місцевого самоврядування. Щоправда, дивно, що ще трускавецька ГО «Рада міста» не прийняла більшістю голосів аналогічне звернення, адже останнім часом вона виступає мало не як представник влади, біля якої Дрогобич виглядає радше на сателіта, а не на старшого брата Трускавця. Та й не дивно, бо головою крутить шия, а в цьому випадку міським головою Дрогобича керує прес-секретар ГО «Рада міста», дружина Миколи Петровича пані Валентина, яка, напевно, і підготувала одночасно, для нього та й для прес-релізу ГО «людоморівські тексти» Шевченка, якого читала, напевно, хіба ще в пізньому дитинстві. Бо суть Шевченка загубилася за політиканством; якимось надто безликим, канонізованим постає наш Кобзар в розумінні цієї достойної пари. Раджу прочитати дослідження Оксани Забужко, художній твір про Тараса Зінаїди Тулуб, а також ще щось із Шевченкіани, щоб не робити таких проколів у майбутньому. Адже якщо вибори перенесуть аж на 2012, то ще може двічі пан Микола виступатиме в якості міського голови Дрогобича, а так можна договоритися і до «національного Благовіщення», «національної Пасхи», «національних Вознесіння та П’ятидесятниці», «національного Миколая» і невідомо чого ще.
Ніхто не є проти спорудження пам’ятника Бандери в Трускавці, а не барельєфу (хоч в Дрогобичі генералу УПА Роману Шухевичу в травні саме барельєф, а не пам’ятник, відкриють біля міської Ратуші, вірніше, на її стіні). Проте варто керуватися здоровим глуздом, а не безпідставними амбіціями, дивитися на стан справ реально, а не через призму фантастичного бачення себе чи когось іншого на посаді мера. Наказ Держбуду України та Мінкультури України № 231/806 від 30 листопада 2004 року треба взяти і прочитати хоча б, а потім вже верещати, що хтось не хоче пам’ятника Бандері. Бо не Грицак і не Ключак вирішуватиме, буде чи ні пам’ятник Бандери в Трускавці окремо стоячим (перепрошую, але іншого виразу важко підшукати), подібно як і не Козир чи Валентина Гук. Розділ 3 Порядку спорудження (створення) пам’ятників та монументів чітко регламентує організацію проектування, виготовлення та встановлення таких пам’ятників і фахівці, а не чотири вищевказані чи інші якісь особи, вирішуватимуть, як цей пам’ятник має виглядати, хто його робитиме – Самотос (бо хтось хоче саме так) чи інший відомий скульптор. А може на Самотосові світ стоїть?
Втім, наслідуючи Дрогобич, який має честь мати власну Книгу рекордів Гіннеса, пам’ятник цибулі та музей дрогобицької ковбаси в майбутньому, свято пампухів та копці з бульбою вже сьогодні, можемо так заангажуватися, що і дороги до рівня Дрогобича будемо підводити, і порядок на вулицях, зокрема і щодо стихійної торгівлі. Це жарт, але не дай Боже такі жарти перевести в реальність, бо все таки маємо дещо вищий рівень, чого стидатися?
Відкинувши нездоровий запал та облишивши приватні антипатії, хочеться задати кілька запитань для пані Валентини Гук та пана Руслана Козира. Мені як жителю Трускавця та особи, певним чином причетної до висвітлення подій у нашому курорті, цікаво знати:
1. На коли (якщо не число та місяць, то принаймні рік) плануєте відкривати пам’ятник Бандері у Трускавці?
2. Як думаєте забезпечити його від можливих актів вандалізму? Хоч як не хотілося би про це говорити, але маємо сумні приклади з пам’ятником Макомацькому.
3. Де ви прочитали, що ідея пам’ятника Бандері є «аморальною», що пишете про це?
4. Відколи це Р. Козир став «постійним опонентом діючої влади» і мало не головним суперником Грицака на майбутніх виборах, адже він навіть не входить в трійку симпатій трускавчани, де друге місце належить Євгену Юнику, а третє ділять між собою Андрій Кульчинський, Руслан Крамар та Ігор Кісак, чи не є п. Козир часом технічним кандидатом Лева Ярославовича?
5. Наскільки можливим є несанкціоноване встановлення пам’ятника Бандері в Трускавці, без всіх відповідних погоджень, які можуть затягнутися не на місяці – на роки?
6. Хіба нашій всесвітньо відомій оздоровниці нема ким і чим пишатися окрім «патріотичності» (де ж таке слово ви «вимацали», пані Валентино)?
7. Хто винен, що пам’ятника Свободи у Трускавці дотепер нема, чи нема в цьому і вини тих депутатів, які входять в ГО «Рада міста»?
8. Чи потрібно трактувати як вмисну образу чи як екзальтований афект звинувачення влади Трускавця та ЗМІ, які не поділяють ваші позиції, в «підлій брехні», «україножерстві», а також як погрози словами «обухом по голові»?
9. Прохання вказати конкретно прізвища тих «писак», як «собі облюбували вождика і поклоняються» йому?
10. Чи є у вас совість?
Спекуляції навколо Бандери у Трускавці є штучними – це очевидно кожній здорово мислячій людині. Є проблеми, які треба вирішувати, є речі, які треба обговорювати. Помилка Лева Грицака в тому, що він дозволив дати себе втягнути в непотрібну дискусію, спровоковану політтехнологами, які гарно відробляють гроші, які в них вкладаються. У Трускавці не стоїть питання в тому, герой чи не герой Бандера. Він герой і він наш, нас всіх, а не хіба ГО «Рада міста», яка волає «Не руш нашого Бандеру!». У Трускавці постане пам’ятник Бандері, як і пам’ятник всім тим, хто докладав свої зусилля, боровся за волю і незалежність – від давніх часів до сьогодення. Так вирішили депутати, так вирішила громада міста, яка сказала своє слово і не потребує виправлень та уточнень від різних ГО, створених під вибори. З одним можна погодитися з автором статті «Ми на правильному шляху» - рівнятися нам з Дрогобичем має бути соромно, адже ресурсні можливості в нас набагато кращі. Трускавець випередив по всіх параметрах (позитивних) весь регіон, від того і заздрість по-українськи та по-сусідськи, від того і втручання Дрогобича, а саме дружини дрогобицького мера у внутрішні справи Трускавця.
Трускавець є надто ласим шматком, щоб на нього не звернули увагу різні проходимці, анекдот про яких розповів Лев Грицак на останній сесії 12 березня. Але ми всі повинні не дозволити цим проходимцям (перепрошуємо за вжиття такого русизму) взяти владу в нашому чудовому, Богом благословенному місті.
Володимир Ключак
В здоровому тілі – здоровий дух
Вже минуло два тижні з того часу, як в трускавецьких школах розпорядженням міського голови впроваджено ранкову гімнастику. Щоб переконатися в доцільності такого кроку та вивчити настрої учнів, ми вирішили відвідати одну зі шкіл міста та на власні очі побачити, чи виконується дане розпорядження та як виконується. Наш вибір впав на СШ № 3, де директором працює депутат Трускавецької міської ради від партії «Відродження», хороший педагог і просто чарівна жінка, вмілий менеджер та порядна людина Галина Іванівна Умнова.
Ранок, 8 година. Де-не-де поодинокі перші учні підходять до рідної школи, адже ранкова гімнастика розпочинається о 8.15, тобто за 15 хвилин до початку уроків. Вчителів ще не видно, а Галина Іванівна вже на своєму робочому місці. Отже маємо трохи часу, щоб поговорити не лише про ранкову зарядку, але і про інші аспекти життя школи.
«Те, що впроваджується ранкова зарядка, не всі сприйняли з захопленням, - каже Галина Іванівна. – На відміну від сусідніх з Трускавцем міст, в нас навчання розпочинається не о 9 годині, а о 8.30. А тут ще й зарядка, так що приходиться раніше вставати. Коли ж в кінці березня переведуть стрілки годинників на одну годину вперед, ці незручності будуть ще більш очевидними. Але є і переваги такого кроку нашого міського голови – гімнастика сприяє отриманню заряду енергії учнями та й звичайно сприяє їхньому фізичному розвитку».
Коли ми йшли до «третьої школи», ми уявляли собі, що всі учні роблять вправи у спортзалі, проте виявилося, що наші уявлення були помилковими. «Вчителями фізичного виховання було розроблено комплекси вправ як для молодших, так і для старших учнів, було проведено тренінги із вчителями школи. Тому в нас ранкова гімнастика проводиться в спортзалах тільки для тих класів, в яких першим уроком буде фізкультура. Інші ж учні проводять безпосередньо гімнастику в своїх класах під наглядом та керівництвом вчителів, які мають в них перші уроки», - пояснює директор школи.
І дійсно, пройшовши по класах після дзвінка на зарядку, бачимо, що розпорядження Лева Ярославовича Грицака тут виконують, в одних випадках зарядку ведуть вчителі, в старших класах самі учні керують проведенням комплексу вправ, покликаних розрухати інколи заспаних ще учнів та спонукати їх до отримання заряду бадьорості, свіжої порції здоров’я. Не побачили ми лише першокласників – в них уроки тривають по 35 хвилин, тому і зарядка відповідно розпочинається не о 8.15, а о 8.30. З окремими з учнів ми поспілкувалися, ось що вони думають з цього приводу.
Оксана: «Я вважаю, що зарядка потрібна, адже в школі має бути не лише розвиток розуму, але і вдосконалення тіла. Для цього ми ходимо в басейн, для цього маємо уроки фізкультури, займаємося в гуртках. А зарядка додатково сприяє збереженню нашого здоров’я. А те, що треба трішки швидше встати, так це нічого – для нас це своєрідне самовиховання».
Василь: «Воно ніби нічого не змінює, помахати там трохи руками, ногами, покрутити тулубом, поприсідати, але я по собі відчуваю, що це корисна річ. Раніше бувало, що до кінця уроків відчуваю втому, навіть сонливість, головний біль, а відколи впровадили зарядку, то став себе краще почувати».
Іван: «Моя мама казала, що в них теж була зарядка і то дуже добре. Може і нам прийдеться звикати. Думаю, що не дуже правильним є те, що зарядка обов’язкова, бо все примусове сприймається інколи як погане (сміється)».
Галя: «Та потрібна мені та зарядка як їжаку футболка…»
Оля: «Я вважаю, що зарядка потрібна, але робити її варто було не перед заняттями, коли і так всі прийшли з дому, пройшлися, а десь після 4 – 5 уроку, коли вже починаєш втомлюватися…»
Микола: «Правильно, давно треба було, а то будемо, як ті здихлики, що їдуть до нас лікуватися, які хіба сидять за комп’ютерами в офісах. І фізкультури більше уроків треба зробити замість алгебри та геометрії. Я гадаю, що зарядка не пошкодить – це точно».
Вчителі не дуже горіли бажанням давати свої коментарі, тим більше в присутності директора школи, проте видно було, що їхні думки теж розділилися. Проте зразу видно, що таке нововведення вони не сприймають як зміну надто велику, таку, що її варто обговорювати. Проблем у школах, в тому і в СШ № 3, вистачає і так. У школі, яка розрахована на півтори тисячі учнів, навчається 465 дітей, ніхто з 68 вчителів не має повного навантаження. Освіту давно зробили піддослідним кроликом, якого ніхто не питає, хоче він змін, реформ, які стали в Україні безкінечними, чи не хоче. Автор цих рядків сам 10 років пропрацював у школі вчителем та заступником директора і добре знає шкільні проблеми. Так, відміна на початку тисячоліття поточного оцінювання призвела до спаду успішності, зазнало провалу і перехвалене особистісно-зорієнтоване навчання, 12-бальну систему впроваджували в авральному порядку, що не могло не відобразитися на її ефективності.
Нема спільної думки у вчителів і стосовно зовнішнього оцінювання – Галина Іванівна вважає його великим позитивом, бо діти з малозабезпечених сімей, неліниві та здібні учні набагато легше можуть тепер поступити у вищі учбові заклади. Проте є і вчителі, які вважають, що з приходом на посаду міністра освіти Дмитра Табачника ЗНО відмінять.
До речі, цю тему обговорювали досить активно і 15 березня на понеділковій нараді при міському голові, особливо після заяв віце-прем’єр-міністра Семиноженка стосовно зовнішнього незалежного оцінювання – тема була цікава не лише начальнику відділу освіти Оресту Лобику та меру міста Леву Грицаку, але всім присутнім.
…Раз, два, три, чотири… Учні присідають, роблять «ножиці», повороти тулубом, вправи для розвитку рук, ніг, шиї… Ранкова зарядка у Трускавці поступово стає звичайним щоденним атрибутом. Навряд чи хтось подякує міському голові за таке нововведення, але він вже звик робити добрі діла, не очікуючи вдячності. І хто зна, може лише через багато років, коли з зимових олімпіад українські спортсмени не будуть повертатися без медалей, хтось та й скаже в інтерв’ю: «І одним із факторів того, що я отримав (-ла) цю золоту медаль, стало те, що в моїй рідній школі у Трускавці була ранкова зарядка…»
Володимир Ключак
Незалежне видання «ТРУСКАВЕЦЬКИЙ ВІСНИК». Всі права застережені. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир КЛЮЧАК. Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди. Контакти: Email: anda_panda@ukr.net, тел. 097 38 36 112. Публікація в Інтернеті: на www.turportal.org.ua/visnyk «Інформаційний портал курорту Трускавець», окремі матеріали на www.protruskavets.org.ua – «Сайт Трускавця про Трускавець».
