Хто володіє інформацією, той володіє світом!
Видається з 14 серпня 2008 року № 22 (145) від 24 березня 2010 р.
Новини Трускавця та регіону
Копія Плащаниці в Трускавці
З минулої неділі в Трускавці перебуває копія Туринської плащаниці, привезена з собору св.. Юра у Львові. Святиня переміщається вже проторованим маршрутом – з 21 по 24 березня вона перебувала в церкві Покрови, з 24 до 27 виставлена для поклоніння в церкві св. Миколая, а в церкві Іллі копія Плащаниці, оригінал якої не змогла знищити навіть пожежа туринського храму, перебуватиме з цієї суботи аж до середи Страсного тижня, тобто до 31 березня. Завдячуємо перебуванню копії Плащаниці в нашому місті депутатам ТМР Олександру Чебаненку та Юрію Яворському.
Смерть у мерії
У вівторок, 23 березня, в приміщенні дрогобицької міської ради помер водій однієї з міських маршруток, який прибув для розгляду скарги на нього, написаної невдячними пасажирами. Чоловік нещодавно пережив інфаркт і йому не можна було хвилюватися. Піднявшись на другий поверх, чоловік присів у крісло і йому раптом стало дуже погано. Швидка прибула вчасно, але вже нічим зарадити не змогла. Як інформує наше джерело, водій був передпенсійного віку.
Церква Покрови потребує розбудови
Настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці у Трускавці о. Володимир Боднарчук має намір розбудувати храм, адміністратором якого він являється, з цією метою він звернувся до БФ «Трускавчани», повідомили нас у фонді. Детальніше про свої плани отець розповість на прес-конференції на тему «Ваш камінець у розбудові храму Покрови Пресвятої Богородиці», яка пройде наступного понеділка о 12.00 в готелі «Прем’єр». Чи буде присутній на зустрічі отець-сотрудник Зеновій Максимів, який раніше працював у Лішнянському деканаті, а не так давно призначений на цю посаду декретом правлячого архієрея СДЄ, не повідомляється.
А тим часом нам стало відомо, що БФ «Трускавчани» свої зустрічі з мешканцями міста проводить вже не в кінотеатрі «Злата», а планує проводити в «Міленіумі», повідомляє наше джерело.
Вода в «Спортовці» належної якості
Директор ДЮСК «Спортовець» Любомир Мацькович в ексклюзивному коментарі нашому виданню відкинув закиди про те, буцімто вода в басейні «Спортовця» не належної якості і може містити загрозу для здоров’я відвідувачів басейну. «Буквально кілька днів тому ми мали перевірку санстанції, яка взяла на пробу воду з нашого басейну і жодних відхилень від санітарно-гігієнічних норм виявлено не було», зазначив Любомир Євстахович. Він підтвердив той факт, що вода знезаражується гіпохлоритом натрію, подібно як у більшості басейнів Трускавця, врешті-решт саме його використовують і для знезараження питної води. Вміст цього компоненту у воді басейну становить 0,053 мг/літр при нормі 0,05 – 0,07 мг/літр. Як надто дорогу річ для «Спортовця» директор цього позашкільного закладу вважає розмови про необхідність доведення води в басейні до європейських стандартів шляхом посріблення води (у Трускавці такий метод використовується тільки в санаторії «Женева»). Для довідки: плавальний басейн ДЮСК «Спортовець», відкритий у вересні 2009 року, є одним за найбільших та найкраще оснащених в нашому місті, використовують його як для навчання дітей, так і для проведення змагань. Найбільша кількість відвідувачів у басейні – з 15.00 до 19.30.
Стихійну торгівлю подолано?
Посилилося патрулювання міліціонерами місць, де традиційно проводилася стихійна торгівля. Це стосується не лише таких «точок» в мікрорайонах, але і територій біля нижнього та верхнього бюветів. Не всі цим задоволені, особливо ті, хто таким незаконним способом заробляє собі якусь копійчину на прожиття. Проте торгівці, особливо ті, які мають певний дах, можливо навіть в чиновників, вірять, що після Паски стан справ покращиться і контроль послабиться.
Трускавецький магазин обікрали на мільйон
Дана інформація є непідтвердженою та неперевіреною і відноситься до категорії чуток. Отож, нещодавно один з магазинів у Трускавці неподалік від Універмагу обікрали на суму близько 1 мільйона гривень. Зловмисники винесли не лише золото та ювелірні вироби, але і хутро, інші цінні речі. Людський поговір звинувачує в цьому відсутність охорони та неналежне, а інколи і халатне ставлення до своїх обов’язків персоналу цього магазину, назву якого ми з відомих причин не вказуємо.
Власна інформація
Маршрутки «Львів-Дрогобич» знову їздитимуть до залізничного вокзалу
До постійної депутатської комісії інженерного господарства, транспорту і зв’язку Львівської міської ради надійшло звернення від керівництва міста Дрогобича про те, що на маршруті «Львів-Дрогобич» відбуваються нелегальні перевезення пасажирів мікроавтобусами на 6 або 8 місць, які не мають жодних дозволів на надання таких послуг. Про це від спільного засідання депутатських комісій Львівської міської та обласної рад повідомив голова комісії Львівської міської ради Василь Попович.
Зі слів Поповича, звернення влади Дрогобича також стосувалося і нерегульованих кінцевих зупинок приміських маршрутів у Львові. Адже кінцеву зупинку маршруток «Львів-Дрогобич» перенесли із залізничного вокзалу на Автовокзал на вулиці Стрийській, натомість маршрутки «Львів-Трускавець» та «Львів-Східниця» й надалі без жодних проблем курсують на залізничний вокзал, що й створює непорозуміння серед водіїв та самих пасажирів.
Попович зазначив, що нелегальні мікроавтобуси довозять пасажирів із Дрогобича на залізничний вокзал, натомість офіційні перевізники, які надають послуги на цьому маршруту, везуть людей тільки до автовокзалу на Стрийській. Відтак, ті маршрути, які виграли тендери, стають нерентабельними, «а на нелегальних ми не можемо вплинути».
Василь Попович також повідомив, що у розпорядженні комісії є фотоматеріали про те, як нелегальні перевізники мікроавтобусами перевозять пасажирів у напрямку Дрогобича, Трускавця та Східниці. «Як на Львівщині здійснюються перевезення з і до курортних міст – чорт ногу зломить», – прозвучало на засіданні комісії. На засіданні комісії також були представники із Дрогобича, які наголошували на тому, що жителі міста не розуміють, чому трускавецьким чи стрийським маршруткам можна їхати до залізничного вокзалу, а дрогобицьким – зась.
Підсумком розмови про перевезення пасажирів до Дрогобича стало те, що дрогобицьким маршрутам дали добро на подальше перевезення пасажирів до залізничного вокзалу у Львові. На засіданні комісії представники уповноважених органів повідомили, що ухвала сесії ЛМР про заборону руху приміських та міжміських маршрутів буде діяти тільки із укладенням нових договорів між замовником та виконавцем: Львівською ОДА та представником перевізника. А оскільки зараз діють угоди, підписані раніше, то до закінчення терміну їх дії, маршрутки «Львів-Дрогобич» надалі мають право возити пасажирів на залізничний вокзал.
«Якщо у схемі руху вказано «залізничний вокзал», то можете їздити», – зазначив Василь Попович, відповідаючи на запитання представника із Дрогобича. «Доки немає тендеру, – зеленого світла вам. Згідно із схемою руху», – додав Василь Попович.
Учасники засідання також домовилися найближчим часом провести виїзди мобільних груп, які здійснять рейд щодо нелегальних мікроавтобусів, які «завелися» у цьому напрямку.
Полюс підкоряється не кожному
15 квітня 2010 року минає 10 років з того часу, коли українські парашутисти вперше десантувалися на Північний полюс. Експедиція в складі 22 осіб, серед яких 5 жінок, приземлилася буквально в кількох метрах від точки полюсу, що вдається вкрай рідко, адже лід знаходиться в постійному русі і вибрана для десантування дільниця, як правило, відпливає з точки нульового меридіану.
Над полюсом повітря має підвищену щільність і при розкриванні парашута стається досить сильний динамічний удар. Українські десантники катапультувалися при достатньо високій швидкості – 300 км/год. Зразу ж за бортом літака члени експедиції відчули мініатюрні часточки льоду, яким насичене полярне повітря. Кришталики льоду барабанили по окулярах, били по ділянках обличчя, не захищених маскою.
Десантування відбувалося з військово-транспортного літака Іл-76. Більшість парашутистів стрибали з висоти 1,5 тисячі метрів, на цій висоті температура сягала -450С. При приземленні температура становила «всього» -270С.
Окрім таких майстрів парашутної справи як офіцери повітряно-десантних військ Іван Білас та Георгій Манчуленко, майстри спорту Володимир Кузнєцов та Юрій Залевський, голова Федерації парашутного спорту України Ігор Терлов, донька заслуженої парашутистки України Валентини Закорецької Юлія, стрибали і двоє людей в якості «пасажирів». Це були телекоментатор Валентин Щербачов і тодішній головний лікар санаторію «Карпати» з курортного містечка Трускавець Лев Грицак. Стрибали вони в тандемі на дещо більших парашутах, проте і з більшої висоти – 2,5 км.
На Північному полюсі експедиція пробула близько двох годин, за цей час на крайній північній точці нашої планети було встановлено Державний прапор України, прапори ВПС, ВМФ нашої держави, спонсорів. Встигли навіть провести на полюсі футбольний матч. Повернулися учасники даної експедиції з полюсу на спеціально підготовленому літаку Ан-28, російських вертольотах, а також на літаку Ан-26, на Україну добиралися на військово-транспортному Іл-76.
Головною метою даної експедиції було привернути увагу до парашутного спорту, наглядно продемонструвати можливості українських льотчиків і авіатехніки. Тоді це був достатньо сміливий задум і саме в честь 10-річчя цієї події, а також до Всесвітнього дня авіації і космонавтики і до Дня працівників ракетно-космічної галузі України і проходить у Трускавці Всеукраїнський фестиваль екстремальних видів спорту «Трускавецький ДРАЙВ-2010». В програмі фестивалю – і показові виступи авіамоделістів та мотопарапланеристів, і парний льотний та вищий пілотажі на літаку Як-55 та десантування парашутистів з літака Ан-2, і демонстрація фільмів про екстремальні види спорту та зустріч з учасниками першої національної полярної експедиції «Україна – Північний полюс – 2000».
Фестиваль «Трускавецький ДРАЙВ-2010» проходить 17 – 18 квітня за сприяння ТСМГО «ЗМАГ» і ГО «Клуб пригодницького туризму «Інстинкт» та під патронатом міського голови Трускавця Лева Ярославовича Грицака, одного з учасників експедиції на Північний полюс 10-річної давності.
Володимир Ключак
Чим живе Дрогобич,
або Гук з «дружиною» доурядувалися?
«Шановна редакціє, пишу вам з надією на те, що з вашою допомогою вдасться змінити жалюгідний стан справ в нашому місті. Подивіться сьогодні на Дрогобич. Почну зі стану доріг. Головні магістральні вулиці перетворились на бездоріжжя. Трускавецька від МРЕВ до центру, Стрийська, Самбірська, Княгині Ольги, Пилипа Орлика, Бориславська... Всі ці вулиці "ремонтували" минулого року. Я особисто бачив як біля МРЕВ клали асфальт в грозу, коли перед тим 2 місяці була суха погода і машини товклися по шутрі. Зараз там вже величезні ями і то за півроку після "капітального ремонту" відрізка, а осінній ремонт дороги навпроти "Рукавички", і що там зараз-гірше ніж було до ремонту! І так далі... вони латають ті дороги, а за 3 місяці там знову ями!!! Хто відповідальний за викинуті гроші?
Візьмемо вуличне освітлення. Незрозуміло, що вони зробили на Грушевського, де світить через ліхтар, Трускавецька, де вже роками ті самі темні проміжки, Володимира Великого, Кн. Ольги, Бориславська і навіть ліхтарі на площі Ринок, біля Юрія Дрогобича і Шевченка не горять.
Чому в нас нема дорожньої розмітки і ті кілька зебр на переходах стираються за місяць!!! Де люди мають переходити дорогу?!
Всі певно бачили озеро біля вокзалу і на Бориславській. Вони не чистять водостоки!!!
Вони кажуть, що нема грошей, а самі їх нераціонально розтринькують!!! Чому не зробити у 4 рази менше ремонтів доріг за сезон, але ЯКІСНИХ щоб вже не повертатись туди роки?! Чому вкручувати лампи, які перегоряють від перепадів напруги чи температури, а не вкрутити спеціальні з стабілізаторами і плафонами?! І туди не повертатись роками?!
Бо вони так відмивають гроші!!! Гуки, Іванціви , Гладуни і т.д. довели місто до страшного стану, розрухи і ганьби. Мені соромно виходити на вулицю!!! І вам певно теж. Вони трактують нас як електорат, джерело доходів для їхніх магазинів, барів, автосервісів, аптек... Наш мер Гук великий патріот, але я знаю точно, що патріотизм-це любов до своєї землі і людей. До чого він довів своє місто, одне з найбільших міст Галичини!!! Воїни УПА і Шухевич і Грицай і Коссак не боролись за Україну, де міста в темноті, ямах, болоті і бруді. Їм було би соромно за таку розруху. А Дрогобич зараз у страшній розрусі! Гук не має морального права прикриватись патріотизмом.
Гук і депутати знов збираються латати ями на дорогах старими способами, не покращуватимуть інфраструктуру міста... Все як завжди. Мені вже це набридло. Навіть в мірках України Дрогобич є дуже занедбаний! Мені 18 років, я їздив по Україні, був в Польщі, Німеччині, Франції. Я хочу відчувати себе людиною на вулиці! А те що в нас робиться - це СОРОМ!!! Я вже не можу то терпіти, треба щось робити, організовуватись, протистояти свавіллю, корупції і хамству з їхньої сторони!!!
Шановні Адміністратори сайту. Будь-ласка, помістіть цей лист на Вашу сторінку. Може старші і мудріші відвідувачі запропонують якийсь вихід з цієї ситуації! Дякую.»
Від редакції «ТВ»: Заголовок статті – від «Трускавецького вісника», на ДрогІнфо заголовок звучить «Лист, сповнений болем». Хоча ми стараємося не надто влізати у справи Дрогобича, щоб не наслідувати дружину дрогобицького мера, яку місто, яким керує її чоловік, а також катастрофічний стан у ньому, хвилює менше, ніж Трускавець, але прочитавши крик душі на ДрогІнфо, все ж вирішили опублікувати лист до їхньої редакції на нашому ресурсі. Слово «дружина» в нашому заголовку подано у значенні «команда», в тому, що це слово в лапках, жодного підтексту немає.
З прийому міського голови
Більше двох годин (з 10.00 до 12.15) тривав прийом у міського голови цього вівторка. На прийомі побувало 16 відвідувачів, причому двічі заходило по двоє осіб, тривалість часу на одну людину становила від 2 – 3 хвилин до півгодини. Цікаво зазначити, що деяких відвідувачів на прийомі в мера цього року ми вже бачили принаймні 2 – 3 рази. Отже, люди зверталися до мера з такими питаннями:
1. Мешканець Сагайдачного, 22 звернувся з проханням щось зробити – після ремонту даху та встановлення ринв вода тече вже не по фасаді будинку, а затікає до помешкання – це коли вода в ринві замерзає. Робити новий проект та реконструкцію даху ніхто не буде, проте мер дав доручення представникам КП «Наше місто», а цю структуру під час прийому представляли п. Том Мінчак та п. Лариса Грошко, розібратися та допомогти людині. Одночасно мер зауважив, що під час огляду міста, яке він здійснював у понеділок на вертольоті, було виявлено справжній бедлам на даху цього будинку і попросив прибрати весь хлам, зокрема дошки.
2. Пан Віталій Шаран просив дозволу на реалізацію картин на релігійну тематику (мистецьких творів) як представник однієї з церков міста. Для таких цілей в курортному парку виділено 7 місць. Щоб отримати такий дозвіл, людині порадили принести відношення від священнослужителя даної церкви.
3. Юлія Олексин, яка так і не вселилася в квартиру по Івасюка, оскільки самозахоплення вже узаконили, просила посприяти у налагодженні водопостачання – мер дав доручення КП «Наше місто» вивчити таку можливість та зробити все залежне від влади, щоб жінка мала воду.
4. Трускавчанка має понад 5 тисяч боргу та теплопостачання і холодну воду, їй зробили реструктуризацію на 3 роки, але оскільки зарплата в жінки маленька, вона просила продовжити цю реструктуризацію на 5 років – питання буде вирішено позитивно.
5. Мешканка п’ятого поверху на Івасюка, 1 просить дозволу встановити автономне опалення через постійну сирість – це питання розглядатимуть на засіданні міськвиконкому у квітні, обстеження даної квартири вже було проведено, залишається чекати на рішення виконкому та позитивний результат для мешканки.
6. Мешканець 9 поверху на Стуса, 1 Петро Боднарчук незадоволений якістю водопостачання – вода не подається навіть за графіком, а встановлювати бак запасу води у людини немає бажання. Проблему намагатимуться ліквідувати працівники водоканалу, її причина можливо у тому, що забилися фільтри на лічильниках.
7. Про свою біду розповів і викладач педуніверситету Володимир Саратовський, який виховує донечку, але час від часу виникають певні проблеми з матір’ю дитини, яка через суд хоче відібрати право батька на виховання доньки. Пан Віктор заявив про те, що дії адвоката Павляк (дружина колишнього прокурора Антоненка) та Апеляційного суду, головою якого колись був Зварич, на даний час не спрямовані на захист інтересів дитини та навів ряд деталей, які ми в силу певних обставин не можемо опублікувати для широкого загалу.
8. В 6 квартирах будинку 78 по Стебницькій минулого тижня внаслідок короткого замикання старої електропроводки погоріла побутова техніка. Пригадується приклад пожежі на Стебницькій, 74 з 2008 року. Люди хочуть скласти опис майна, яке вони втратили, але для цього потрібно знайти відповідних експертів. Представниця юридичного відділу підтвердила, що КП «Наше місто» не вправі складати подібні акти, тим більше, що це пішло б їм на шкоду. Не було задоволено і особисте клопотання мешканки про надання їй в оренду земельної ділянки.
9. Незадоволені діяльністю голови ОСББ, що по Стебницькій, 76, Ольга Макарова, Єва Татарська та інші жильці будинку. Пан Михайло Хомич не пояснює, куди ж ідуть кошти, жартуючи, що «на подарунки, бензин та горілку», тому люди платять за старими цінами, через що їм не завіряють довідки. За словами відвідувачок, в будинку збори не проводилися вже два роки – мер доручив Віктору Марченку, своєму заступнику, вияснити суть справи, а також організувати такі збори. Незадоволені жильці і захопленнями підсобних приміщень у підвалі, купою асфальтно-дорожніх відходів під вікнами нібито для проведення дренажних робіт, тим, що кошти не йдуть на розвиток даного будинку.
10. Вкотре прийшла з проханням вирішити квартирне питання пенсіонерка зі скаргами на грибок, цвіль та погані умови життя. Проблема ускладнюється хворобою чоловіка-інваліда.
11. Мешканець вулиці Мазепи п. Володимир Церковник порушив ряд питань – неякісної продукції (хлібобулочні, м’ясні та заморожені вироби) в супермаркетах міста (було названо два торгові бренди), зловживанням своїм монопольним становищем компанії, яка надає в Трускавці послуги з кабельного телебачення і якою, за словами п. Церковника, керує депутат ТМР Володимир Лаврінок, порушення водіями автомобілів правил паркування (паркують на тротуарах), відсутність в регіоні елітного будинку для престарілих, русифікація в готелях Трускавця, відсутність реакції на його звернення-прохання зрізати дві товсті черешні за 3 метри від будинку (вже тих, хто садив, давно нема в живих, а черешні чоловіку продовжують заважати), питання самовільних прибудов, які псують картину в місті, відсутність меценатів (за приклад Володимир Дмитрович навів рідний Добромиль, де є два мільйонери, один з яких – власник «Женеви» Лопушанський) та інше. Розмова мешканця з головою міста вийшла досить цікавою та конструктивною. «За непорядки штрафуйте і буде купа грошей в казні, а чиновники повинні виконувати свої посадові обов’язки» - з такими словами мешканець покинув зал.
12. Мешканка вулиці Сагайдачного переживає, що їй не видають право власності на житло, куплене нею ще на початку 90-х рр., начальнику відділу приватизації п. Галині Грицьків доручено розібратися та допомогти жінці, безпідставність побоювань якої очевидна.
13. Учасник бойових дій з Дрогобицької, 10 п. Михайло Кміть вважає, що він не повинен платити за підключення водоканалу. Проблему голова пообіцяв вирішити. Виявилася одна цікава деталь – більше тижня тому заступник міського голови дав доручення управлінню архітектури вивчити стан справ, але видно, за словами Віктора Марченка, пан Шумин (депутат ТМР) перепрацьовує, що не знайшов часу по сьогодні підготувати не те що відповідь для мешканця, а і ознайомити з реальністю посадових осіб міської ради. «Сильно зайнятий і не встигає» - пролунала репліка.
14. Пані Ковалик з Сагайдачного хоче перевести в статус житлового приміщення, в якому проживає з дітьми, виникають певні проблеми, оскільки юрист КП «Наше місто» п. Артур Дикий толково не зміг пояснити жінці алгоритм її дій, через що вона повторно мусила звертатися до мера. Жінка згідна сама оплатити всю необхідну документацію, тепер її консультуватим е безпосередньо аж до вирішення всіх питань п. Лариса Грошко.
На закінчення варто зауважити, що потрібно мати сталеві нерви, щоб зберігати спокій та виваженість на прийомі, адже люди трапляються різні і деякі навіть після 10 – 15 хвилин своєї бесіди не можуть толково пояснити, чого ж вони хочуть і що до їхніх проблем має міська рада чи безпосередньо голова. Проте Лев Грицак хоч і не говорить «Почую кожного», все ж старається допомогти вирішити наболілі проблеми тим, хто звертається. В міру своїх повноважень та можливостей.
Володимир Ключак
Соціальний центр матері та дитини у Дрогобичі
Соціальний центр матері та дитини у Львівській області створений за ініціативи і кошти держави з метою збереження рідної сім’ї для дитини та покращення соціальної підтримки жінок-матерів, які опинились у матеріальній скруті, у конфлікті із родиною, зраджені близькими людьми, осуджені оточуючими, без житла, а також часто без будь-яких умов для існування.
Працівниками Центру за період діяльності (із червня 2006 року) була надана допомога 27 молодим матерям і їхнім новонародженим дітям із різних куточків Львівщини. Наш заклад став на протязі 18 місяців для них тимчасовою затишною домівкою, справжньою школою для молодої матері, де їх навчили доглядати за собою та дитиною, організовували навчання в освітніх закладах, готували їх до самостійного життя. На допомогу їм приходили фахівці: соціальні працівники, педагоги, психолог, медична сестра, залучалися по потребі юристи, духовні особи, медики та ряд інших спеціалістів.
Частими гостями у нашому закладі є люди, готові у будь-яку хвилину прийти на допомогу потребуючому. Вони стали надійними нашими партнерами: це духовні особи із різних християнських конфесій, це жінки із молитовної групи, це небайдужі громадяни м. Дрогобича та інших міст і сіл Львівської області, це представники благочинних і громадських організацій, окремі підприємці та волонтери. За це ми їм уклінно дякуємо!
Для того, щоб зберегти дитину у рідній сім’ї і підтримати жінку-матір у складній життєвій ситуації, потрібна тісна співпраця соціальних центрів матері та дитини із соціальними службами, різними державними установами, лікувальними закладами, родичами і суспільно активною громадою.
Якщо у нашому суспільстві буде більше небайдужих жертовних людей, тоді і зменшиться дітей-немовлят, які б могли стати сиротами.
Французький письменник і богослов Мішель Кваст писав: «Знати: що багато людей вмирає з голоду, що багато людей не має праці або має платню, за яку не можна виживати, багато вмирає від пошестей, багато старців, сиріт без жодної опіки… знати це все і нічого не робити – це підписати перед Богом собі присуд».
Звертаюсь до молодих, одиноких, вагітних жінок, матерів з новонародженими дітьми:
- Не відмовляйтесь від своїх дітей;
- Не покидайте їх у пологових будинках;
- Звертайтесь за порадою і допомогою у соціальні служби, які діють у кожному районі і місті України;
- Телефонуйте цілодобово у соціальний центр матері та дитини у Львівській області (вул. Шептицького, 7, м. Дрогобич, Львівської обл., 82100 Україна, тел.: (03244) 1-01-43 тел./факс: 3-89-20 e-mail: cmalviv@gmail.com )
- І ми Вам обов’язково допоможемо.
Директор соціального центру матері та дитини у Львівській області Галушко Галина Володимирівна,
стаття написана в 2009 році
Архітектурна анархія
Те, що у Трускавці певні чиновники, особливо «депутати від архітектури», не на своєму місці, видно неозброєним оком. Це розуміють відпочиваючі, які з кожним роком щораз більше дивуються, що така галицька перлина як Трускавець, втрачає свою привабливість з кожним роком і то шаленими темпами, це тим більше розуміють і місцеві люди. Ті, хто тут народився, виріс, хто приїхав і прожив тут все своє життя, хто вважає Трускавець за рідну домівку. Хаотична забудова, без погоджень і дозволів, непродумане будівництво останніх років фірмами, репутація яких не є кришталево чистою, кулуарні домовленості, виділення земельних ділянок для забудови «потрібним» людям там, де будівництво категорично заборонено. Можна наводити безліч конкретних прикладів, коли людина, пройшовши всі митарства, все ж не може збудувати собі невелику споруду, а в той час «відгехкуються» багатоповерхівки, незважаючи на протести сусідів, на порушення власне архітектурного характеру – будівлі, які несуть загрозу не лише в переносному, але і в прямому значенні, загрозу для життя та нормального функціонування людей.
Приклад конфлікту щодо будівництва за адресою Дрогобицька, № 6 є більш ніж показовим у цій проблемі. Приватна забудова, центр міста, здавалося б, які можуть бути проблеми? Але це лише на перший погляд. бо саме ці фактори - центр, приватна забудова – і стали ласим шматком для задоволення апетиту віруючого (так він себе декларує) громадянина Німеччини, який всупереч всім правилам, розпочав свою діяльність щодо будівництва багатоповерхівки, заручившись підтримкою влади міста Трускавця. Яким чином заручився – питання до нього. а ми спробуємо розібратися в цьому конфлікті по порядку.
Отже, 13 червня 200 року на засіданні виконавчого комітету Трускавецької міської ради було прийняте рішення № 137, яким надавалося дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим приміщенням магазину на першому поверсі по вулиці Дрогобицькій, № 6 в місті Трускавці. Дозвіл надано громадянину Німеччини Маголі Богдану Миколайовичу. І воно б нічого. якби не ряд моментів, які таке рішення виконкому ставлять до рівня абсурдного.
Першим таким моментом є те. що на вулиці Дрогобицькій, 6 вже знаходиться будинок, який на праві спільної часткової власності належить двом особам - брату та сестрі, Багрію Олегу Володимировичу та Грицай Ользі Володимирівні. Кожна з- цих осіб є власником ½ ідеальної частини будинку. Пані Ольга Грицай без відома та згоди брата продала належну їй частку в будинку та частку земельної ділянки п. Маголі. Пан Олег Багрій вважає, що в такому випадку його права як співвласника буди грубо порушені, так само як порушені і статті 355 — 377 Цивільного Кодексу України. Так, зокрема, стаття 362 ЦК України говорить про переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності і одночасно встановлює вимоги щодо порядку такого відчуження одним із співвласників. Лише з огляду на цю обставину, рішення виконкому міської ради Трускавця № 137 від 13.06.2007 р. не може залишатися в силі.
Але це ще не все. Виявляється, що і юридичної адреси (Дрогобицька, 6) не існує взагалі. Не існує, бо ще 28 липня 2005 року міськвиконком (в попередньому, тобто в дещо іншому складі) прийняв рішення № 125 власне щодо впорядкування поштової адреси приватного будинковолодіння по вулиці Дрогобицькій. № 6. Згідно пункту 1 рішення № 125 від 28.07.2005 р., ½ ідеальної частини будинку, що знаходиться у власності п. О. Багрія, присвоєно поштову адресу, Дрогобицька, 6. кв. 1, а пунктом 2 цього ж рішення ½ ідеальної частини будинку, яка тоді була у власності п. О. Грицай - м. Трускавець, вул. Дрогобицька, 6, кв. 2.
Третім моментом щодо будівництва багатоповерхівки за цією адресою, який не може не насторожувати, є земельні питання. Навіть не одне, а кілька. Так, як всупереч нормативам, які регулюють будівництво об'єктів такого типу, можливо було надати дозвіл па будівництво багатоповерхівки на земельній ділянці площею близько 0,0600 га? Окрім грубого порушення норм ДБН ( а на них, видно, ніхто і не звергав уваги, коли таке рішення приймалося), тут очевидними є і грубі, недопустимі порушення норм протипожежних та санітарних.
А згідно генерального плану забудови міста Трускавця забудова центральної частини міста багатоквартирними будинками взагалі не передбачена.
І котрим вже по черзі моментом, який ставить під сумнів законність прийнятого міськвиконкомом рішення по забудові, є сам договір купівлі земельної ділянки. Пан Магола Б. оформив нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки за вищевказаною адресою на підставі договору купівлі-продажу, зміст якого не відповідав дійсним обставинам справи. Тобто, як зазначено у даному договорі, предметом продажу була земельна ділянка в місті Трускавці по вулиці Дрогобицькій, 6 начебто без наявних на ній об'єктів нерухомості. І це в той час, коли за цією адресою знаходився будинок (житловий причому), де проживало двоє співвласників.
Невідомо, чи при прийнятті цього рішення посадові особи були поінформовані про всі ці моменти, обставини справи. Навіть якщо і ні, то піти глянути, про який будинок іде мова, не склало б великої для них трудності, адже розміщений він не так далеко від міської ради. Будинок, про який іде мова, є цільною будовою з кінця ХІХ століття і з'єднаний спільними комунікаціями і з технічної точки зору будівництво там багатоквартирного будинку з вбудованим приміщенням магазину є взагалі технічно неможливим. Простіше кажучи, квартира пана Олега Багрія від квартири пані Ольги Багрій (чи пана Богдана Маголи після придбання) відділена лише спільною стіною – початок будь-якого будівництва однією стороною призведе до руйнування частини будинку, яка належить іншій стороні з автоматичним позбавленням всіх благ цивілізації – електропостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення.
В червні 2010 року буде вже три (!) роки від прийняття злощасного рішення трускавецьким міськвиконкомом. Злощасного, оскільки від цього моменту для п. Олега Багрія, поважаної у Трускавці людини, націоналіста та патріота, визначного фахівця своєї справи, людини, яка любить, щоб все було зрозуміло та знаходилися на своєму місці, щоб права людини поважалися і все відбувалося в дусі закону, настали часи «підвішеного» стану. Що кожен з нас відчував би па місці цієї людини, якби і в нас була подібна ситуація, коли ти йдеш на роботу і не знаєш, чи застанеш на рідному подвір'ї батьківську хату, а не купу будівельного сміття та вириті екскаватором котловани. В якій ще державі влада, а особливо влада місцева не зважає на інтереси громадян цієї держави, але зважає на іноземців, які можуть купити власність, землю, майно з порушенням закону і не несуть за це жодної відповідальності?
Не можна оминути увагою і той факт, що на п. Олега намагалися «вплинути» - сам п. Богдан Магола разом зі своєю матір`ю і прорабом, який веде будівництво цього громадянина Німеччини на українській землі по інших об’єктах, двічі приходили до стареньких батьків дружини цього порядного чоловіка – приходили з метою переконати їх у необхідності вплинути на свого зятя. Та не просто приходили, а мало не погрожували, насміхаючись просто у вічі та говорячи приблизно таке: «Якщо ви не хочете чи не можете вплинути на свого зятя, то скажіть йому, що ніякі суди йому не допоможуть, в нас є адвокати і головне гроші, а гроші завжди перемагають». Аякже, всюди вже все вирішено, схоплено, як у нас кажуть, а тут якийсь лікар пробує противитися, опиратися – та що ж це таке? Слід зазначити, що в стареньких батьків після цього значно погіршився стан здоров`я, загострилася гіпертонічна хвороба, почалися проблеми з серцем, адже якщо перший візит пана Маголи був досить спокійним, то про другий цього аж ніяк не скажеш. І причому це роблять «віруючі», люди, які декларують свою відданість праву та закону…
Говорити про те, що Олег Володимирович сидів ці два роки склавши руки, не випадає. Скільки листів у різні інстанції написано, скільки відповідей отримано... Відповідь начальника управління архітектури та містобудування № 199 від 10.10.2007 р., відповіді з міської ради, відповіді на запит депутата Ігоря Ластовецького, голови міського КУНу, членом якого є п. Олег, скарга міському голові Трускавця п. Грицаку Леву Ярославовичу, подана ще в серпні 2007 року, сила-силенна інших документів...
Окрім освоєної в юні роки професії лікаря, пан Олег міг би вже підробляти і юристом, і спеціалістом з питань архітектури та будівництва, міг би здавати екзамени щодо протипожежної безпеки, цивільної оборони, щодо санітарних норм, які діють в Україні. Та він хоче і далі служити людям своєю благородною професією лікаря, вірячи, що кожен повинен виконувати саме свою роботу, роботу свого серця, за яку ти ще й отримуєш гроші. Але не кожен так робить як п. Олег, бо в інакшому випадку не було б цих двох років тяганини, коли все зрозуміло на перший погляд, не було б тих «ходінь по муках», не було б. зрештою, і цієї етапі. Багато в нас в Україні говориться про правову державу, про правове суспільство, але про що можна говорити, коли дотримання законності в нас лише на папері, а практика, па жаль, показує зовсім інші приклади. Такі як у справі будинку № 6 по вулиці Дрогобицькій у Трускавці. Непримітного, звичайного житлового будинку, на який зазіхнула грошовита людина з Німеччини, яка вирішила робити свій бізнес у Трускавці, не зважаючи на права чи інтереси п. Олега. А органи, які б мали стати на захист громадянина України, зайняли вичікувальну страусину позицію - «порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих»...
Якби цей випадок у Трускавці, в області, в державі був винятком, поодиноким непорозумінням, писати про це може й не було б потреби. Але сумно стає від усвідомлення того, що таких фактів порушення прав людини безліч, що є недопустимим в європейському суспільстві. Так багато говориться про правову державу, про наші прагнення до Європи, до стандартів істинної, а не показово-паперової цивілізації, але все це зводиться нанівець лобіюванням чиновника (як у даному випадку маємо з якимось чиновником у Трускавці), чи й прямим підтвердженням заяложеної істини, що «бабло перемагає все». Держава Україна не стала на захист свого громадянина у його намаганні відстояти правду (а правда тут одна) в конфлікті з громадянином іншої держави, на місцевому рівні воліють про цю проблему не говорити, вдаючи, що все відбувається в рамках законності. Але ж це не так. От і виходить, що Шевченкові слова «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля» стали звичайним анахронізмом, адже на прикладі Трускавця бачимо, що і хата, виявляється, належить не нам, а чужинцям, і волі маємо стільки, скільки нам відпустить її «добрий дядя», а про якусь правду і говорити не доводиться. І приклад пана Олега Багрія щодо врятування свого ж помешкання тут є показовим.
ТМК
Методи проповіді свідкам Єгови
Свідки Єгови у Трускавці активізувалися
У вівторок, 30 березня, після заходу сонця свідки Єгови Трускавця відзначать «спомин-річницю Ісусової смерті». Зроблять це вони в залі санаторію «Весна», що на Суховоля, 33, о 19.30. Дана релігійна спільнота вважається сектою не лише католиками та православними, але і переважною більшістю протестантських (євангелістських) спільнот, адже свідки Єгови не визнають божественності Ісуса Христа та не вірять у Пресвяту Трійцю.
А через місяць, 25 квітня о 10.30, єговісти проведуть спеціальне зібрання у своєму домі молитви на Бориславській, 31 на тему «Коли настане справжній мир та безпека», повідомляє наше джерело.
Слід знати, що свідки Єгови є тоталітарною і досить небезпечною сектою, людина, яка потрапила в їхні тенети, піддається тривалій психологічній обробці, як зрештою, і в кожній секті. Подаємо Вашій увазі декілька фактів, які варто знати нам, християнам, щоб не повестися на облудні слова єговістів та навіть попробувати вирвати їх із тенет, якими опутано їхню душу та свідомість.
Загальна інформація про свідків, яку необхідно знати для християнина
Перш за все метою методів проповіді не є висміювання чи приниження жодного Свідка Єгови особисто; як правило, це щирі й віддані своїй вірі люди. В якомусь сенсі вони більше нагадують овець, що заблукали, ніж хижих вовків, оскільки вони обмануті організацією, за якою стоїть ціла історія лжепророцтв і лжевчень. Свідки Єгови щиро вірять, що, залишивши організацію, приречуть себе на загибель в Армагеддоні. Вони потребують нашої любові й співчуття. Ми хочемо, щоб вони, як і будь-яка інша людина, прийшли до істинного пізнання того, чому вчить Біблія, і розуміння того, що тільки Ісус Христос може гарантувати спасіння. Тільки через особисті взаємини з Ним ми можемо знайти прощення і вічне життя. Якщо у вас виникло бажання привести свідка до Христа то вам необхідно пам'ятати наступні речі:
1. Добре знати основні доктрини Вартової Вежі а також їхню організаційну структуру. Тому що багато християн, стикаючись з Свідками Єгови, розлучаються з ними, переживаючи вкрай негативні почуття. Вони не розуміють ні самих "єговістів", ні систему, яка за ними стоїть.
2. Механічне, без пояснень, повторення заучених біблійних фраз типу: "Вам повинне народитися зверху", -±- може тільки затвердити Свідків в думці, що вони одні знають істину.
3. Проповідь Євангелія єговістам повинна мати дві сторони: спочатку викрийте їх помилки, а потім покажіть їм правду. Вкажіть їм на їх помилки і на вирвані з контексту посилання. Поставте Свідків Єгови перед лицем реальності Ісуса Христа. Ми покликані Словом Божим для того, щоб дати відповідь всякій людині (1 Петра 3:15).
4. Свідків Єгови учать давати готові відповіді на найпоширеніші доводи, які християни приводять проти їх- псевдовчень. Отже, який би шлях ви не вибрали, в Свідків Єгови є відповіді на всі питання. Як краще всього розказувати їм про Бога? В своїй бесіді головне не дозволяти їм вдаватися до готових відповідей і формулювань.
5. Не збентежуйтеся великою кількістю цитат, які Вам будуть приводити. Як правило, більшість з них з кров'ю вирвані з контексту. Пам'ятайте, що Свідки знають не Біблію, а її тлумачення Товариством Вартової Вежі.
6. Крім того, Свідків Єгови учать, що їх організація є видимою Божою організацією на землі і, через цю обставину, володіє монополією на знання істини. Кожний Свідок знає, що весь світ, а особливо так званий "християнський світ", належить сатані і виконує його волю, тому ніхто з їх співбесідників не може сказати нічого істинного. Свідки Єгови приходять до нас не вчитися, а проповідувати! Таким чином, якщо Ви хочете, щоб Ваша розмова принесла якусь користь, Ви повинні допомогти Свідку перестати дивитися на речі очима Сторожової Башти.
7. Важливо дивитися на свідків Єгови так, як ви дивитесь на людей, котрі потребують спасіння.
8. Моліться і дозвольте Святому Духу вести в дискусії на одну або дві теми. Звертайте увагу на контекст кожного вірша і переконайтеся в його розумінні перш, ніж переходити до наступного.
9. Постарайтесь поділитися тим, що Бог зробив у вашому особистому житті, і дайте зрозуміти свідку Єгови, що він може отримати те ж саме.
Як свідкам проповідувати про Христа?
1. Простіше і швидше всього це можна зробити за допомогою Біблії і їх власної літератури. Нижче наведено один із способів, за допомогою яких за 10-15 хвилин Ви можете показати будь-якому люблячому істину Свідку Єгови, що організація його одурює. Природно, цей спосіб не єдиний і, можливо, не ідеальний, але у багатьох випадках він вже дав свої результати.
2. В кожного Свідка, який приходить у Ваш будинок, є з собою "червона книжка", в більш вузьких кругах відома під назвою "Ви будете жити вічно в раю на землі." Саме з цієї книжки Свідки беруть інформацію, яку підносять потенційним новонаверненим. Оскільки ця книжка випущена Сторожовою Баштою, видимою Божою організацією, то все в ній повинне бути правдою, і абсолютно все в ній повинне відповідати Біблії. Ви попросіть свого співбесідника відкрити цю книжку на 170 сторінці, де зображено розп'яття Ісуса Христа на вертикальному стовпі (оскільки Свідки рахують хрест лише язичницьким символом), і потім говорите: -Ви не допоможете мені зрозуміти, одну річ? (Пам'ятайте, що він прийшов учити Вас, а не вчитися!) Ця картинка відповідає дійсності? - Звичайно, - відповідає він. -Значить, Ісус був розіпнутий на стовпі, а не на хресті? - В цьому не може бути ніяких сумнівів. - Тоді допоможіть мені, будь ласка, розібратися в одному питанні -скільки цвяхів було вбито в руки Ісуса? - показуєте на картинку. - Один. Обов'язково добийтеся, щоб він визнав, що на картинці обидві руки Ісуса пробиті єдиним цвяхом. Після цього Ви відкриваєте свою (або його) Біблію від Івана 20:25, де читаєте наступне: "Якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів, і не вкладу пальці в рани від цвяхів, і не вкладу мої руки в ребра Його, не повірю."
Тепер Ви можете з чистою совістю запитати його, яка книга говорить правду, Біблія або "Жити вічно". Хто обманює читача? Де істина? Відповідь очевидна. Звідси слідує закономірний висновок: якщо Товариство Сторожової Башти одурює його в дрібницях, то чи можна їм вірити у великому? Якщо Ваш співбесідник любить істину, то він погодиться з Вами і буде слухати Слово Боже, а не слова "Божої організації ".
Тепер, коли упевненість Свідка в своїй правоті і його залежність від організації поколивалися, Ви можете показати йому на підставі Біблії, що все, чому його учили, суперечить Писанню. Тільки пам'ятаєте, що ціль Вашої розмови – не викрити його в брехні, а показати йому правду. Говоріть з любов'ю. Не сперечайтеся - свідчіть. Прислухайтеся до співбесідника, покажіть йому, що Вам насправді небайдужа його доля. Свідків учать, що християни, не мають Божої любові - покажіть йому, що це не так. Іноді Ваша щира любов може розтопити броню, яку не пробити ніякою логікою.
За матеріалами релігійної преси
Поезія
Сюжет у стилі «кава-брейк»
Протерта пам'ять образу твого,
Але й при цьому грають дивні ноти.
Уже й не пам’ятаю я чого
Був зачарований під час роботи.
Просте кафе, що є у місті «Ікс»
Прості слова вітання й перші фрази
За кавою не зрозумів ідеї «фікс»
Бо трапилось воно зі мною все одразу.
А потім Львів, Дрогобич, Трускавець,
Нові слова й ідеї сенсаційні.
І мала ж ти тоді такий терпець
Там бути поруч у кав’ярнях провінційних.
А потім, потім, потім був фінал.
Дзвінок, гудок, відсутність абонента.
Уже тоді спокійно я писав,
Що хтось не хоче чути компліменту.
Не хоче, не бажає, не горить.
Почути знову, й знову, й знову, й знову,
Що є в житті одна єдина мить -
Та мить мовчання, що замінює нам мову
Що було потім, це - новий сюжет,
Який написано уже не нами.
Це нова кава і новий куплет,
А може нова збірка із віршами
Чи має ця історія рімейк?
Чи будуть в ній продовження і зміни?
Наразі стоп, а може - «кава-брейк»!
Продовження залежить від… (ім’я дівчини за замовчуванням)
Ярослав Баран, м. Стебник
Реклама
Незалежне видання «ТРУСКАВЕЦЬКИЙ ВІСНИК». Всі права застережені. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир КЛЮЧАК. Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди. Контакти: Email: anda_panda@ukr.net, тел. 097 38 36 112. Публікація в Інтернеті: на www.turportal.org.ua/visnyk «Інформаційний портал курорту Трускавець», окремі матеріали на www.protruskavets.org.ua – «Сайт Трускавця про Трускавець».
