Хто володіє інформацією, той володіє світом!

Видається з 14 серпня 2008 року                                                  № 27 (53)  від  03 квітня  2009 р.

 

Новини Трускавця та регіону

Побалакали і розійшлися

XXVI сесія ТМР завершила свою роботу. Всі найактуальніші питання депутати відклали „до кращих часів” – це і стосовно вирішення патової ситуації з теплопостачанням та автономним опаленням, і щодо критичної ситуації з незадовільним водопостачанням, а  статут територіальної громади міста взагалі вирішено приймати після проведення конкурсу.

Проте „свої” кровні питання депутати і мер „протягнули” як і належить.

ГО „Воля” очікує від міської влади Трускавця надання приміщення

Як повідомив нашому кореспонденту один з керівників трускавецької ГО “Воля”, зразу ж після реєстрації її члени мають намір звернутися до мера Трускавця щодо надання приміщення. Згідно чинного законодавства влада має сприяти громадським організаціям в таких справах. До речі, в сусідньому Дрогобичі влада має намір всі громадські організації розмістити в окремій будівлі, оскільки це було б і зручно, і вигідно економічно. В нас такою спорудою донедавна був будинок 3 на Стебницькій, який рішенням міської ради передано громаді св. Миколая (УГКЦ).

До річниці Дмитра Грицая

1 квітня минуло 102 роки від дня народження нашого земляка з с. Дорожів  Дмитра Грицая, старшого від Бандери всього на 2 роки. Відомий Грицай своєю участю в підпільному русі під псевдо „Перебийніс”. Вшанували Грицая в його рідному селі та Дрогобичі. В Трускавці одна з вулиць в напрямку Станилі носить його ім`я.

Мер привітав екс-мера

Чинний мер Трускавця Лев Грицак привітав колишнього мера Дрогобича та колишнього народного депутата Олексія Радзієвського з 60-річчям. Ювіляр побажав нашому міському голові швидкого одужання, оскільки факт мав місце ще 28 березня. Колишній комуніст Олексій Радзієвський все ж користується авторитетом у Дрогобичі і його вважають одним з реальних кандидатів на посаду мера Дрогобича в 2010 р.

Суд став на захист інтересів дитини-сироти

25 березня суд в Трускавці виніс рішення у справі 12-літньої дитини, мати якої померла два роки тому, а біологічний батько на даний момент перебуває в Італії і долею дитини ніколи й не цікавився. Наше видання зразу взяло цю справу під особливий контроль і ми раді були вислухати подяку за інформаційну підтримку від позивача в цій справі.

Суддя Марчук В. І. задовольнив позовні вимоги дядька дитини, про що останній повідомив наше видання по телефону. „Виграно битву, але ще не війну, - зазначив п. Микола, -  при нашій бюрократії швидко добитися справедливості непросто, навіть якщо мова йде про дитину-сироту”.

Нова громадська організація створена в Трускавці

31 березня  відбулися установчі збори по створенню нової громадської організації в Трускавці. Спочатку виглядало, що це є збори партійців „Відродження”, наскільки „примелькалися” обличчя, проте виявилося, що ні. Нова ГО має намір робити Трускавець європейським, здійснювати поступ у розвитку нашого міста-курорту. Очолив нову громадську організацію директор ЗСШ № 1 п. Володимир Щигель, екс-депутат ТМР.

До речі один з тих екс-депутатів, чиї повноваження були припинені влітку минулого року, торік теж створив ГО, проте активізується вона під вибори. Так само як і створена 31 березня.

Калапача вивели зі складу дрогобицького міськвиконкому

Екс-мер Стебника Роман Калапач вже не є членом виконкому в Дрогобичі, таке рішення прийнято 1 квітня. Проте замість нього секретаря міської ради Стебника п. Куцана до складу виконкому не ввели і таким чином Стебник знову дрогобичани обділили. В той час, коли Калапач проявляє ініціативу щодо поновлення на посаді через суд, дрогобицькі депутати самі просять вищу владу чимшвидше провести вибори мера в місті Котермака, адже ситуація погіршується з кожним днем, а в.о. голови п. Алла Гладун тільки розмахує руками на прес-конференціях як Ющенко (бо обидвоє належать до однієї політичної сили), а робота робиться надто мляво.

Без світла, без газу, без води, без каналізації...

Клієнти будівельної фірми „Делакс-Житлобуд”, які мають права на помешкання в новобудовах по Скоропадського (район ЗСШ № 3), звернулися до нашої редакції, щоб знову нагадати холдингу ТКС про необхідність підведення життєво необхідних комунікацій, як це і було передбачено в договорах. По цьому питанні, як і по інших важливих для трускавчан, в ефірі ЛТБ (12 канал) в п’ятницю 3 березня виступатиме депутат ТМР від „Пори” п. Юрій Яворський.

Місячник з облаштування спортивних майданчиків

проходить в Дрогобичі протягом квітня. Підсумки конкурсу на кращий з них будуть підбиті в кінці місяцяц, а учасниками місячника є в основному різні навчальні заклади, в тому числі і ДДПУ та технікуми, повідомила ТРК „Алсет”.

Урочиста сесія міської ради в Дрогобичі

пройшла з нагоди чергової річниці підняття над Ратушею державного прапора. Ця подія мала місце 2 квітня 1990 року, коли національне синьо-жовте знамено опинилося на місці червоно-синього. Випередив Дрогобич тоді хіба що Стрий.

На урочистій сесії виступив міський голова Дрогобича першого демократичного скликання Мирослав Глубіш, поблагословив присутніх отець-канцлер СДЄ УГКЦ Тарас Герасимчук. Виступили теж дворазовий мер Дрогобича Михайло Лужицький та діючий обласний депутат від БЮТ Михайло Ваврин.

Одні смітять, інші прибирають

Розпочалася активна підготовка Трускавця до Великодніх свят, головний еколог Трускавця п. Василь Крук закликав всіх до наведення порядку, комунальникам теж побільшало роботи. Проте варто пригадати, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять, а для цього треба внутрішнього самоконтролю та підвищення рівня культури. Бо ті, хто реально загадили Трускавець, прибирати його і так не будуть. Обійдеться добровольцями та „примусовими” добровольцями.

Найбільш забрудненою територію в Трускавці можна вважати відрізок обабіч вулиці Мазепи від залізничного переїзду в напрямі Стебницького кільця, який виглядає на справжнє сміттєзвалище.

Дрогобицькі рухівці готуються до виборів

Троє депутатів Дрогобицької міської ради, які пройшли за списком „Нашої України”, створили свою депутатську групу. Це Роман Курчик (очолив нову фракцію), Віра Байса та Ігор Войтович, повідомляють ТРК „Алсет” та ЗІК.

Власна інформація

Сьогодні у Дрогобичі вшанують пам’ять Івана Павла ІІ

Сьогодні, 3 квітня, архієпископ Львівської архідієцезії Римо-католицької церкви Мечислав Мокшицький відкриє авторську виставку медалей Кшиштофа Хвалєби «Слідами прощ Івана Павла до Польщі» в костелі св. Варфоломія в Дрогобичі.  Вона присвячена 4-й річниці смерті Івана Павла ІІ. У програмі урочистостей з вшанування  пам'яті Івана Павла II – Служба Божа, концерт, покладання вінків та молитва біля пам'ятника Івана Павла ІІ. Організовують захід Дрогобицький відділ Товариства Польської культури Львівської землі та Полоністичний науково-інформаційний центр ім. Ігоря Менька Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка.

У Бориславі в озері студент знайшов труп невідомого чоловіка зі зв’язаними скотчем руками і ногами.

 31 березня до правоохоронців звернувся студент Бориславського професійно-технічного ліцею. У місті Бориславі в озері він виявив труп невідомого чоловіка віком 35–40 років. Про це ЗІК повідомили у правоохоронних органах. У процесі проведення експертизи на голові трупа було виявлено закриту черепно-мозкову травму, яка не була смертельною в момент отримання. Руки та ноги чоловіка злодії зв’язали скотчем та скинули його в озеро.

У Трускавці чоловік зарізав дружину та доньку, після чого всадив собі ножа в шию та викинувся з вікна

 30 березня у Трускавецький міський відділ міліції надійшло повідомлення про крики, шум та бійку в квартирі по вул. Дрогобицькїй,14. Правоохоронці, які виїхали на місце події побачили тут жахливу картину. Громадянин Г., 1950 року народження, безробітний, під час сварки наніс ножові поранення в грудну клітку своїй дружині Г., 1952 року народження та своїй дочці Г., 1979 року народження. У результаті отриманих ушкоджень вони померли. А  чоловік вистрибнув через вікно, де його без свідомості знайшли працівники міліції. Його доставили в реанімаційне відділення Трускавецької міської лікарні з різаними ранами шиї, руки, забоєм головного мозку, неврогенним шоком. За даним фактом слідчий відділ Трускавецького міського відділу міліції порушив кримінальну справу щодо громадянина Г. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України.  Наше Інтернет-видання в минулому номері вже писало коротко про цю трагедію.

На Львівщині гей задушив свого 82-річного коханця

Працівники Яворівського РВ ГУ МВСУ в Львівській області завершили слідство у справі вбивства 82-річного чоловіка. Заарештований, на якого чекає суд, зізнався у скоєному. Про це повідомив начальник Яворівського РВ ГУ МВСУ в Львівській області Руслан Домніцак. Головний міліціонер Яворівського району каже, що прізвищ потерпілого та нападника, місця їх проживання він не хоче називати з етичних міркувань, бо в цих людей є родини, а справа набрала пікантних обрисів. «Лише скажу, що громадянин Х. задушив вдвічі старшого від себе дідуся під час сварки в стані алкогольного сп’яніння. Обидва ці чоловіки були коханцями», – зазначив у розмові з власкором ЗІКу майор міліції Руслан Домніцак.

У цьому році ВАТ «Укрнафта» востаннє виділить 88 млн.  грн.. на боротьбу із загазованістю у м. Бориславі

У 2009 році на м. Борислав, згідно галузевої програми зменшення загазованості навколишнього середовища, яка фінансується ВАТ «Укрнафтою», буде виділено 88 млн. грн. Про це ЗІКу повідомили у міській раді Борислава. Галузева програма зменшення загазованості навколишнього середовища у Бориславі діє з 2006 року. У 2006-2008 роках Бориславу було виділено 22,115 млн грн на проведення герметизації наявних свердловин та шуфрів-колодязів, яких в Бориславі є понад 22 тисячі. У 2009 році програма зменшення загазованості навколишнього середовища буде завершена.

www.zik.com.ua

Про побратимські і партнерські зв’язки міста Трускавця

Трускавець має багато побратимських та партнерських зв’язків, які сприяють тому, що наш курорт є знаний в світі. Одним з міст в Україні, з яким останнім часом активізувалася співпраця, є курорт Слов`янськ на Донеччині. Натомість Вашій увазі пропонуємо матеріал про міста-побратими Трускавця за кордоном. Матеріал взято з сайту міської ради.

 

	Ліманова (Польща).    Місто Ліманова знаходиться у воєводстві Малопольськім, в повіті Лімановськім. У 1975-1998 рр. місто адміністративно належало до воєводства Новосондецького. Знаходиться 25 км на захід від Нового Сонча, у гирлі річок: Мордарка, Яблонець і Старовійського, на річці Совліна (притоки Лососін).  Пряме залізнодорожне сполучення з Новим Сончем і Краковом; у місті є уряд повітовий та міський, уряд гміни Ліманова.
	Ясло (Польща). Ясло — повітове місто в південно-східній частині краю, у воєводстві Підкарпатськім (з 1999 р.). 1975-1998 рр. місто адміністративно належало до воєводства Кроснінського. Знаходиться на висоті від 225 до 380 м. над рівнем моря на перетині рік Віслока, Ропа і Ясьолка.  Патроном міста є св. Антоній. Є єдиним місто в Польщі з такою назвою. Станом на 6 лютого 2007 р. у місті налічується 38 104 мешканців.
	Перемишль (Польща). Перемишль (пол. Przemysl, вимов. Пшемишль), місто розташоване за 12 кілометрів від українсько-польського кордону. Населення – 68 тисяч мешканців, територія – 44 кв. Км. Перемишль лежить над рікою Сян на перетині важливих залізничних та автомобільних шляхів. У 1975-1999 рр. місто було центром Перемиського воєводства. Зараз є повітовим центром Підкарпатського воєводства. Ще у Х ст. Перемишль був центром князівства племені білих хорватів та осідком найдавнішого на галицьких землях єпископства. Від 980-х років був приєднаний Володимиром Великим до Київської Русі. Потім став центром удільного князівства Рюрика та Володаря Ростиславовичів й одним із значних міст Галицько-Волинського королівства. В ХІ-ХІІІ ст. за Перемишль точилася безперервна боротьба між руськими, польськими, угорськими володарями. Битва під Ярославом 17 серпня 1245 р. закінчила довгий період боротьби Данила Галицького з угорсько-польською коаліцією і чернігівськими князями за галицький престол. Після спустошення околиць Львова та Галича татарами князь Лев Данилович мав намір саме Перемишль зробити головним центром своєї держави. У XIV ст. Перемишль увійшов до складу Польщі, а в 1389 році король Володислав ІІ Ягайло надав місту магдебурзьке  право.  Місто було важливим торговим та ремісничим центром. У Перемишлі налічували до 18 цехів: шевців (уперше згадано в актах 1386 року), різників (1400), ковалів та слюсарів (1471), седлярів(1482), кушнірів (1509), столярів (1537), пекарів (1558), кравців (1561), броварників (1561), цирульників  (1574), ткачів (1578), капелюшників (1580), крамарів (1591), золотників та малярів (1625), гончарів (1634), музикантів (1754), мулярів та теслярів (1798). Кожен цех мав свою вежу на міських мурах. А з прадавніх часів над містом височів укріплений замок. У 1657 році перемиські міщани напали на валку, яка везла вино для війська семигородського князя Юрія ІІ Ракочія. Розлючений князь послав військо, щоб здобути Перемишль та вирізати усіх чоловіків. 1 березня 1657 року трансильванські вояки зайняли та пограбували приміський монастир реформатів і розпочали штурм міста. Міщани ледве відкупилися від неприятельського війська, а своїм порятунком стали завдячувати святому Вінцентові, мощі котрого перебувають у Францисканському костелі. Відтоді св. Вінцент став покровителем міста.    У Перемишлі були резиденції греко-католицьких та римо-католицьких єпископів. У 1412 році король Владислав Ягелло передав руський кафедральний собор на замку латинникам. У 1460 році розпочалося будівництво нової римо-католицької катедри, яка після численних перебудов збереглася донині. Православні та греко-католицькі владики Перемисько-Самбірсько-Сяноцької єпархії, окрім Перемишля, перебували в різний час у Валяві, Лаврові, Самборі.    У 1784 році цісар Йосиф ІІ передав єпархії для кафедрального собору ліквідований монастир отців кармелітів. Натомість від греко-католиків забрали недобудований собор на Владичому. Від нього залишилася вежа з дзиґарем, зараз тут розташований музей люльок.    У період діяльності греко-католицьких єпископів Інокентія та Георгія Винницьких, Ієроніма Устрицького (1715-1762), Атанасія Шептицького (1762-1779), Максиміліана Рилла (1779-1793), Антона Ангеловича (1796-1808), Михайла Левицького (1813-1818), Івана Снігурського (1818-1848), Григорія Яхимовича (1848-1860), Томи Полянського (1860-1869) та інших Перемишль став важливим осередком галицького національного відродження, який називали „Атенами над Сяном”.    „Перемишль має великі заслуги у справі перших починів пробудження українського народу до нового життя й до першої освітньої праці та поширення національної свідомості, він навіть випередив до певного ступеня головний і природний осередок українського культурного життя – Львів,” – писав черемиський  філолог та історик Євген Грицак (1890-1944).
	Сянок (Польща). Сянок, Сянік, (пол. Sanok), місто в Низькому Бескиді, на сході краю Горлицько-Сяніцької улоговини, над рікою Сян; осередок східної Лемківщини, тепер повітове місто Кроснянського воєводства в Польщі. 31000 меш. (1974). Розміщений на перехресті шляхів з Перемишля через Лупківський перевал на Закарпаття й Угорщину та на захід через Кросно до Польщі, Сянок був княжим городом і боронив шлях на Угорщину. Входив до складу Перемиського, згодом Галицького князівства. Перша згадка з 1150 (в Іпатіївському літописі), 1339 дістав магдебурзьке право від князя Юрія II Тройденовича і став чималим торгово-ремісничим осередком. З середини 14 століття входив до складу Польщі і був центром Сяноцької землі (у складі Руського воєводства); з другої половини 16 століття занепадає. У 1668 — 75 тут жив перемиський єпископ Антоній Винницький (відтоді перемиські єпископи у своєму титулі вживали додаток «сяноцький»). З 1772 Сянок входив до складу Австрії як округове, а пізніше повітове місто. У середині 19 століття Сянок нараховував 2 500 мешканців, потім його населення почало зростати у зв’язку з будовою залізниці і деякою індустріалізацією: 1880 — 5 100, 1900 — 9000, 1921 — 12 100. Колишнє українське місто зазнало (так само, як північно-західна частина Сяноцького повіту, а частково й околиці Сянока) полонізації; у 1880 українці становили 18%, 1900 — 13,5%; національний склад населення на 1. 1. 1939 у тис. і % такий: українці — 1,8 (11,5%, вони здебільшого вживали польську мову), поляки — 8,7 (56%), євреї — 5,1 (32,5%). Проте Сянок був осередком життя Східної Лемківщини (див. 1 277 стор.; там і прізвища укр. діячів); з 1930 у Сяноку діяв музей «Лемківщина», у 1936 — 44 Сянок був осідком Лемківської Апостольської Адміністратури. Українське життя пожвавилося у 1939 — 44 (тоді кількість українців зросла до 3 000), воно майже цілком занепало після примусового виселення українців з Лемківщини у 1946 — 1947.    Тепер Сянок є промисловим містом (автобусний завод, ґумова, керамічна фабрики і харчова промисловість); регіональний музей (багаті українські фонди, зокрема ікони з колишнього українського музею «Лемківщина»), музей народного будівництва (Muzeum Budownictwa Ludowego) скансенівського типу з багатими матеріалами з Лемківщини, Бойківщини й Посяння (чимало українського матеріалу також у періодику музею «Materialy ...», з 1969), заснований 1958. Пам’ятки архітектури: замок (сучасна будівля 1523 — 48, реставрований 1672 — 74 і 1952 — 53), костьол і монастир францісканів (17, 19 століття), церква класицистичного стилю (1784 — 89). У Сяноку діє православна церква й відділ Українського Суспільно-Культурного Товариства.
	Дзялдово (Польща).Дзялдово (спочатку – „Soldov”, нім. Soldau) – місто і гміна в воєводстві Вармінсько-Мазурскім, у повіті Дзялдовскім. Місто знаходиться на березі річки Дзялдовка (назва притоки річки Вкри). У 1975-1998 рр. місто адміністративно було у воєводстві Цечановскім. В 1999 році стало повітовим містом (повіт Земскі) воєводства Вармінсько-Мазурського. Патроном міста є св. Антоній. Видатні особи: Юліан Нововєйскі, Лєон Вєтманьскі, Катажина Станкевіч.
	Аннополь (Польща). Аннополь – місто у воєводстві Любельскім, в повіті Красніцкім, поблизу р.Вісли, столиця гміни Аннополь. В минулому місто адміністративно належало до воєводства Тарнобжеського. За даними від 31 грудня 2004, місто налічувало 2679 мешканців.
	Долни Кубін (Словаччина). Долни Кубін (слов. Dolny Kubin, нім. Unterkubin, угор. Alsokubin) — місто в північній Словаччині, розташоване на ріці Орава в долині між гірськими масивами Мала Фатра, Оравська Магура і Хочскі Врхи. Населення близько 20 тис. чоловік. Долни Кубін був вперше згаданий в 1314 році як найбільш ремісницько-землеробське поселення. В 1604 р. Долни Кубін спалили гайдуки. В 1632 р. Долни Кубін став містом. В 1683 ненадовго в Долнім Кубіні зупиняється військо союзника — польського короля Яна III Собеського, який вів свої війська до Вени. Перебування дружнього війська, на жаль, мало жахливі наслідки для міста — воно було пограбовано. З 1712 р. Долни Кубін став центром Орави. В 1960 р. почалась індустріалізація і швидкий ріст міста.
	Земля Ватлінген (Німеччина).  Ватлінген (нім. Wathlingen) — селище міського типу (нім. Gemeinde) в Німеччині, в федеральній землі Нижня Саксонія. Входить до складу району Целле. Підпорядковується управлінню Ватлінген. Населення 6317 чол. Займає площу 17,68 км.кв.
	Друскінінкай (Латвія). Друскінінкай (лит. Druskininkai, польськ. Druskieniki) — курортне місто на півдні Литви, самостійна адміністративна одиниця, не входить ні в Алітуський, ні в Варенський повіти. Місто розташовано на правому березі р. Неман у місці впадіння в неї річки Ратнича, в 129 км від Вільнюса, в 128 км від Каунаса і в 42 км від Гродно. Кінцева станція залізнодорожної гілки (19 км) від лінії Вільнюс — Гродно. Бальнеологічний, грязевий і кліматичний курорт. Перші згадки села Друскенікі датуються 1563 роком, Литовська Метрика. Назва походить від рідкого литовського слова druskininkas, яке означає люди, що займаються соляним промислом, а скоріш за все — від слова «druska» (тобто «сіль»). Статус курорту Друскеники отримали в 1793 р., коли особистим лікарем польського короля Станіслава Августа було експериментально підтверджено лікувальні властивості мінеральних джерел. Популярність ці мінеральні джерела отримали ще в кінці XVII століття, коли місцевий селянин Пранас Сурутіс (Сураучюс) і його діти прославились в околицях як «знахарі».
	Лудза (Латвія).  Лудза (лит. Ludza), до 1918 Люцин — місто на сході Латвії, в Латгалії, адміністративний центр Лудзенського району. Залізнодорожна станція на лінії Резекне — Великі Луки. Населення — 10 247 мешканців (2004).  Відомий з 1173 р. (один із старійших міст Латвії). В 1399 р. тевтонці побудували в місті замок на місці старого латгальського  замку, використавши Лудзу як східний форпост Лівонії. Магдебурзьке право — з 1777 р.
	Даугавпілс (Латвія). Даугавпілс, також Двінск, (На латв. — Daugavpils; на латгальській — Daugpils; на литовській — Daugpilis; на німецькій — Dunaburg; на польській — Dyneburg або Dzwinow або Dzwinsk; на білоруській — Дзвінск) — місто в Латвії, на річці Даугава (Західна Двіна), поблизу кордону з Литвою (25 км) і Білорусією (33 км); друге по величині і значенню місто Латвії після столиці Риги. Засноване лівонським орденом в 1275 як замок Дінабург на річці Двіна. В 1561—1772 Дінабург належав Речі Посполитій і був центром Лівонії. Магдебурзьке право отримав в 1582. В 1656—1667 російське місто Борісоглєбск. Переіменований в Двінськ в 1893. 31 грудня 1917 року постановою РНК РСФСР Двінський  повіт Вітебської губернії був переданий  до складу Радянської Латгалії». В січні 1920 року місто було окуповано польськими військами, які прийшли на допомогу Латвійській Республіці, очищене від загонів латвійського радянського уряду (латишських стрільців) і переіменоване вдячними латишами в Даугавпілс. На основі мирного договору, заключеного 11 серпня 1920 року в Ризі, Двінськ і Двінський повіт  були передані від Росії Латвії.
	Гміна Сянок (Польща).

Джерело:  www.truskavets-city.gov.ua

Політичні колядники

Хоча надворі Великий Піст і ми невпинно наближаємося до Великодня, тема новорічно-різдвяних свят немов переслідує нас, „малих українців”. То суддя Зварич потішив народ у не дуже веселий час своїми байками про засівальників-колядників і дав змогу кожному помріяти, що й до нашої хати такі колядники завітають, а тепер стопами пана Зварича пішов і президент, який давно остогид своїм розмахуванням рук, а ще більше тим, що „кинув” народ, „зливши” його в унітаз, як про це співає в своїй новій пісні Кузьма Скрябін. Бо обіцяв одне, як кажуть, гори-доли, а прийшлося, то і бандити не в тюрмах (Колєсніков – депутат, а Пенчук – крайній винний), і „любі друзі” „задовбали” своєю простотою, а ще більше цинізмом, і ідеї народної Помаранчевої революції так спаплюжені, що навіть мер Трускавця розчарувався в ній J. А найдужче його то болить, що депутати призначили вибори на кінець жовтня, як то і пише Конституція. Дійсно, що кого обходить, що тебе обрали аж у третьому турі, що інавгурацію провели аж після всіх свят, тоді ніхто не задумувався про те, що настануть нові вибори через 5 років, а пан Ющенко триматимуться за крісло, як за соломинку, або як голий за терня. І от тепер пішла мова, що він МУСИТЬ яко всенародно обраний та бабою Параскою поблагословлений бути аж до січня 2010 на „почотном”  посту, а там Бог дасть, то можна буде знов опертися на Конституцію, яка глаголить, що вибори все-таки мали б бути в останню неділю жовтня.

Невідомо, чи мають  там Балога з Кислинським та іже з ними хоч краплину совісті, щоб бідний народ ще на різдвяно-новорічні свята мордувати, бо чи уявляєте собі Святу Вечерю з політичними колядниками, які носитимуть „колачі” як подяку за прийдешній голос чи може Новий Рік, де „Іронію долі” та „Самого  удома” що п’ять  хвилин перебиває грізне „ТАК!” чи „Тому що...”

Те, що до виборів народ готується по страшній силі, видно хоча б на прикладі маленького Трускавця, де маю честь останні кілька років замешкувати. Всі „відродженці” з партії покійного Кірпи масовкою побігли в нову громадську організацію, яку очолив один з екс-бютівців, якого з тріском „викопотили” з міської ради,  „Свобода” аж тепер почала очищатися від окремих брудних бізнесменів, один з нашоукраїнців очолив „Єдиний центр”, а інший піде працювати „на” чи „під” Яценюка – немов щурі розбігаються, лише би не втратити корито і знов стати депутатом. А тут ще голоси за мажоритарку почали лунати, бо треба міську раду перетворити в Клуб Головних Лікарів міста Трускавця, бо ой лишенько, яка ж недоля, частина головних лікарів не змогла пройти в 2006 і тепер їм від того аж недобре. Навіть самого пана мера інфаркт прихопив від людей (пригадую собі слова однієї вчительки, яка  скаржилася, що в школі добре б працювати, якби не діти – так і наш мер був би задоволений, якби в Трускавці були лише вчителі, лікарі та працівники його санаторію і більше ніхто). Бо людям не можна на сесії ходити, людям не треба би свої права захищати, а депутати би підтримали своїм „veto” нашого мера навіть у сатанинській справі, бо є за що казати людям „nie pozwalam”, коли тобі „капає” з мерських відходів, немов з рогу достатку.

Отака от фігня, малята, як писав покійний Юрко Покальчук, отакі справи з колядниками, які вже обдумують своїми політтехнологічними мізками, як народ знов обвести навколо пальця і зробити, щоб знову наш бравий містер Ю із країни укрів сидів під шведським штандартом, щоб тварини типу тхорів та кролів не вивелися з нашої ВРУ, щоб друг-зек чи якийсь чернівецький щур потрапив у Кабмін, де „припинив би займатися популізмом” і так прикрутив той недокручений чесний народ, щоб йому і голодна кутя була замість ікри та замість простого селянського масла, а не хімічного спреду. Бо з кожним роком говорять, що „ці вибори будуть найбрудніші та найважчі за всю історію України”, а ніхто не робить, щоб було дійсно чисто в нашій українській хаті, а жилося легше не лише товстосумам, а й пенсіонерам, студентам, робітникам, селянам, військовим, інтелігенції, підприємцям... А якщо хтось і робить щось для цього, то отримує лише палки в колеса та ворожі погляди та сичання-побоювання, що ця „хтось” та й стане нашим президентом і буде і життя полегшувати, і хату чистити. Так як порядна і працьовита жінка мусить робити-доробляти  за своїм недолугим гугнявим прищавим чоловіком.

А тим часом наближаємося до Великодня і символічно є те, що це найбільше християнське свято наступає після Великого Посту, після суму та очікування – радість, після страждань – надія на справедливість. Бо надія вмирає останньою, а вірніше, не вмирає, бо інакше не варто й жити, якщо нема надії. Тому і в нашого народу надія на покращення мусить бути,  надія, що „згинуть наші воріженьки, як роса на сонці” і що „в своїй хаті своя правда, і сила, і воля”.  І надія, що може після гіркого розчарування від 2004 року, після обману, цинічнішого якого, напевно, не буває, прийде новий час для України, без „політичних колядників”, без бренькання на наших нервах, без „вічних” депутатів та мерів, які в нас вже сидять в печінках. Дай то Боже діждати...

Володимир Ключак

Загальнообов`язкове солідарне пенсійне забезпечення.  Звідки беруться пенсії ?

    Зазвичай, коли ти молодий, вчишся чи працюєш, то питання пенсій видається не дуже актуальним. Проте, з наближенням пенсійного віку все частіше приходиться задумуватись: «А як же я буду жити, коли перестану працювати. Що дасть мені держава?».

    Це питання ставлять собі сьогодні не тільки ті, кому до пенсійного віку залишилось 5 – 10 років, але й свідома молодь. Зокрема, їх цікавить: «Звідки беруться пенсії? Від чого залежить їх розмір? На що можу розраховувати від держави? ».

    Так склалось історично, що в Україні довший час існував тільки один вид пенсійної системи – загальнообов’язкове державне солідарне пенсійне забезпечення. Скільки людина працює, стільки часу платить пенсійні збори. Коли ж перестає вона працювати – отримує пенсію. Весь парадокс полягає в тому, що 35 чи 40 років особа працює, сумлінно сплачуючи все, що вимагає держава, а при досягненні пенсійного віку отримує пенсію, розмір якої не може зрозуміти. Де ж ті гроші, що вона давала державі собі на пенсію?

    Справа в тому, що Пенсійний фонд не є фондом у звичайному розумінні цього слова. Це, скоріше, віртуальний фонд, у якому кошти не лежать, як "золото в мішках", а проходять "транзитом" від джерел їх формування до пенсіонерів-отримувачів.  ПФУ лише веде облік та адміністрування руху цих коштів. Свого часу нинішні пенсіонери, коли працювали і сплачували пенсійні збори, утримували  тодішніх пенсіонерів.

    Як же виглядає процес нарахування пенсійних виплат?

Для нарахування трудових пенсій приймається заробіток, який не перевищує 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, яка не перевищує 4-кратного розміру мінімальної заробітної плати, враховується для призначення пенсії повністю. Кожна наступна частина заробітку враховується для призначення в такому розмірі: в межах 5-го мінімуму заробітної плати – 85%, 6-го – 70%, 7-го – 55%, 8-го – 40%, 9-го – 25% і 10-го мінімуму заробітку – 15%.

Пенсії за віком нараховуються за нормою 55% заробітку за стажу роботи в чоловіків 25 років і жінок – 20; з інвалідності І групи – 70%; ІІ – 60% і ІІІ – 40% заробітку, а в разі втрати годувальника – 30% заробітку померлого годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї.

Через 2 роки пенсію можна перерахувати за умови, що за ці 2 роки середній заробіток вищий, ніж той, з якого раніше було нарахована пенсія. Якщо пенсіонер бажає повернутися на раніше отримувану пенсію, проводиться не переведення з однієї пенсії на іншу, а відновлення раніше призначеної пенсії.

Нарахування пенсії працівникам деяких категорій і професій має свої особливості. Ця особливість полягає у правилах визначення заробітку для нарахування пенсій. Чинне пенсійне законодавство на цю особливість зважає, і на них поширюється загальний порядок нарахування пенсій.

Під час нарахування пенсій громадянам України, які працюють в установах за кордоном чи в міжнародних організаціях, за основу береться заробітна плата, яку вони отримували перед від’їздом, або за їхнім вибором заробіток, визначений для громадян України – переселенців із інших держав. Порядок виплати пенсій викладено в статтях 84, 92 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і відомчих нормативних актах. Після призначення пенсії всі документи надходять спеціалістові з виплати, який на їх підставі відкриває особливі рахунки пенсіонерів.

Громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців перед виїздом за кордон. Cуми пенсій тим, хто виїхав до інших країн, переводяться щоквартально Пенсійним фондом України, починаючи з дати припинення їх виплати в Україні.

Cуми пенсій, що належать пенсіонерові та неотримані через його смерть, не включаються до спадщини і виплачуються тільки непрацездатним членам сім’ї, які перебували на його утриманні та належать до загалу забезпечуваних пенсією в разі втрати годувальника. Виплачується, якщо за нею звернулися не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

З пенсії може бути утримано не більше 50% її розміру: на утримання членів сім’ї, на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на компенсацію збитків, завданих каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку зі смертю годувальника, на повернення завищених сум заробітної плати у передбачених законодавством випадках. За всіма іншими випадками стягнень може бути утримано не більше 20% пенсій. Не можна утримувати з пенсії недоїмки за податками, зборами та іншими видами заборгованості. Є два способи виплати пенсій за місцем проживання пенсіонерів: через відділення зв’язку та ощадні банки. Пенсії належить виплачувати щомісяця наперед.

Чи можна самому вирахувати собі розмір майбутньої пенсії і що при цьому слід врахувати?

Найперше, потрібно правильно вивести індивідуальний коефіцієнт підвищення зарплати, — пояснює Володимир Носенко, заступник начальника головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області. — Із 2004 року для його обрахунку береться власна зарплатня за період, що в даний час перевищує 12,5 років (за будь-які 5 років до 01.07.2000 року та за весь час роботи після цієї дати). Зарплата за ці 12,5 років подається в місяцях. Це 150 місяців. Середній заробіток за цими даними зрівнюється з середньою зарплатою по Україні помісячно на той час. Виводиться 150 коефіцієнтів заробітку. Вони додаються. Це робить комп’ютер. Людина може зробити це сама, якщо має усі дані за місячні зарплати за цей час. Загальна сума ділиться на 150. Так визначається індивідуальний коефіцієнт заробітку.

Треба знати, що заробіток обмежується. До 2000 року це обмеження було на рівні 5,6 середньої зарплати по державі за відповідний період. Із 1 січня 2008 року рівень обмеження складає 8800 грн. Під час розрахунку пенсії з 1 січня 2008 року не треба додавати до пенсії минулорічне підвищення пенсії зі зростанням середньої зарплати. З нового року цю доплату ліквідовано.

Загалом, щоб визначити розмір пенсії, потрібно індивідуальний коефіцієнт заробітку помножити на середню зарплату під час призначення пенсії за 2006 рік — 928,81 грн. та помножити на коефіцієнт страхового стажу. Він є також індивідуальним для кожної людини. Для його визначення потрібно перевести стаж людини в місяці та поділити на 1200 і помножити на нову оцінку трудового стажу за рік, яка з 2008 року становить 1,2. До цієї суми слід додати доплату за понаднормовий стаж, що обраховується як відсоток від основної пенсії людини (не більше 470 грн.) за кожен повний рік роботи (понад 20 років стажу жінкам і 25 — чоловікам).

За словами заступника міністра праці та соціальної політики Олени Гарячої, з прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у солідарній пенсійній системі відбулося чимало позитивних змін. Найперше - зросла вартість одного року страхового стажу на 35 відсотків: з 1% до 1,2% з 1 січня 2008 року та до 1,35% з 1 жовтня 2008-го. Більш ніж утричі збільшено заробітну плату для обчислення пенсії, яка застосовувалася при перерахунку пенсії у 2004 році. А саме: з 306 грн. до 928 грн.  Це дозволить відійти від запровадженої раніше сумнозвісної "зрівнялівки", коли пенсії більшості пенсіонерів встановлювалися на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Заступник міністра праці проінформувала, що середній розмір пенсії з урахуванням зазначених змін у січні 2008 року становить 750 грн., або збільшився на 27% порівняно з минулим роком. А до кінця 2008 року очікується, що він збільшиться до 808 грн. або на 37%.

Уряд переконаний, що одночасне збільшення заробітної плати, з якої призначено пенсії, та збільшення вартості одного року страхового стажу дасть можливість забезпечити справедливість у розмірах пенсій, призначених у різні роки, а отже й здійснити їх диференціацію. Якщо у грудні 2007 року середній розмір пенсії перевищував мінімальний на 42% (590 грн. проти 415,11 грн.), то у січні 2008 року це співвідношення вже становить 60% (750 грн. проти 470 грн.), а до кінця поточного року досягне 62% (808 грн. проти 498 грн.).

Як відомо, головним джерелом доходів фонду є обов'язкові збори: податки в розмірі як мінімум 35,3% до нарахованої зарплати, які сплачують усі роботодавці і працюючі. Тому нинішні пенсіонери отримують із ПФУ не власні накопичення, а гроші нинішніх платників.  І якщо з якихось причин нарахована зарплата працюючим зменшується, то знижується і обсяг надходжень до ПФУ.

Підготувала: Наталя Копичин, регіональний консультант м. Трускавець

Інформацію по НПФ «Покрова» можна отримати по безкоштовній гарячій лінії: 8 800 503 63 90, на сайті  www.pokrova.in.ua. Свої запитання, відповіді на які Ви хочете отримати, надсилайте на адресу консультаційного центру в місті Трускавець:  НПФ «Покрова», оф.117, вул.С.Бандери 19, м. Трускавець, 82200; e-mail: truskavets_nk@vseapf.com.ua

На книжковій полиці. Навряд чи знайдеться людина, яка б не чула про пригоди дітей капітана Гранта, не знала про  Мауглі чи про „останнього з могікан”. Ці персонажі супроводжували дитячі роки багатьох поколінь. І якщо „роман з книжками” на все життя складається не у кожної дитини, то музичні екранізації пригодницької класики ми всі добре пам`ятаємо, знаємо, любимо. До таких пригодницьких книжок належить і дитяча повість Генріка Сенкевича „В пустелі та джунглях” (1911), видана львівським „Арткласом” в 2007 році.

Попри те, що Сенкевич є автором достатньо відомим і популярним серед української читацької аудиторії, саме цей твір польського письменника тривалий час був знаний переважно у колі фахівців з польської літератури. В основі сюжету – дивовижні пригоди двох дітлахів, Стася Тарновського і Нель Раулісон, у пустелі й джунглях африканського континенту. Через інтриги дорослих вони стали заручниками групи тубільців. Звісно, все має щасливий кінець, адже історію було написано саме для дітей. Завдяки своєму розумові, кмітливості, досконалому знанню іноземних мов і географії Стась урятував себе і маленьку Нель від смертельної небезпеки.

Постає питання: чому ця книжка мало відома на наших теренах? На мою думку, відповідь – у християнському світогляду, який прищеплюється юному читачеві на сторінках книжки. Юний Стась не лише опікується маленькою Нель: він також навертає на християнство своїх чорношкірих друзів. Він виявляє стійкість у вірі і не зрікається Христа навіть тоді, коли, здавалося б, вирішується питання життя і смерті. Він ховає загиблого дослідника зі Швейцарії згідно з християнськими законами та звичаями, а також хрестить хворих на смертельну хворобу тубільців, щоб їхні душі після смерті потрапили до раю. За великим рахунком, ця повість також і про ісламо-християнське протистояння, яке і сьогодні приносить стільки біди на чорному континенті.

Книжка вчить не втрачати розум і не впадати у відчай у критичних ситуаціях, вчить шляхетної поведінки і лицарського ставлення до жінки. Вона сповнена гуманізму, але водночас не є „педагогічно-набридливою”, а це гарантує успіх серед дитячої аудиторії. Можна радіти, що видання нарешті вийшло друком в Україні: тепер і наші читачі можуть насолодитися неймовірно цікавими і повчальними пригодами Стася і Нель. Адже ця книжка варта того, щоб бути у кожному домі, де ростуть діти. Видання не просто знайти у вільному продажу, та й коштує воно недешево. Підказуємо: шукайте у дитячих бібліотеках.

Тетяна Дзядевич, „Католицький вісник”

Духовні вправи на  квітень 2009

В міру того, як прибували води потопу, - підіймався також Ковчег. Так нас повинні підносити вгору наші страждання.  Св. Ансельм з Кентерберри

Лише любов знає, як вчинити, щоб, даючи іншим, - збагатитися самому.  Клемент Брентано

Надмір доброти не шкодить.  Св. Августин

Краще сто сльозинок витерти, ніж одну викликати.  Олександр Фредро

Немає нічого неможливого для того, хто вірує; немає нічого важкого для того, хто кохає.  Св. Бернард

Набагато важливішим, ніж доведення невіруючому факту існування Бога, є такий Його показ, завдяки якому він зміг би Його завважити.  Анрі де Любак

Інших можна вести лише тим шляхом, котрим сам ідеш.  Св. Едита Штайн

Той, хто покидає все заради Божої любові, знає, що залишає небагато в порівнянні з тим, що отримує. Св. Альберт Великий

Ти, Маріє, є благословенним Троном, на якому возсів Господь наш Ісус Христос, і завдяки якому усе відновив: людей та речі.  Св. Петро Даміані

Душі, що віддаються молитві, є справжніми жертвами самозречення, головним рятунком своєї країни та усієї Церкви.  Бл. Гонорат Козьмінський

Розпочнімо турботу про наших дітей від вибору імені. Нехай живуть вони, маючи за взірець святого, ім`я якого носять.  Св. Йоан Златоустий

Шлях досконалості настільки довгий, наскільки довге життя людини.  Св. Пій з Петрельчіни

 

Анекдот.   Батько наставляє сина перед виїздом на курорт:
- Ти ж, синку, там пильнуй. Дівчата зараз розбещені, хвороби різні мають. Будь обережним. Не дай Бог підхватиш якусь заразу. Приїдеш додому – заразиш жінку, невістка - мене, я – мамку. А ти ж нашу мамку знаєш – вимре все село!

Надіслав Володимир Швед