Хто володіє інформацією, той володіє світом!
Видається з 14 серпня 2008 року № 53 (79) від 30 липня 2009 р.
Новини Трускавця та регіону
Суддя з Дрогобича вже в тюрмі
Судова палата у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області винесла вирок по кримінальній справі, порушеної по факту отримання хабара колишнім головою Дрогобицького міськрайонного суду Калічаком В. М. Вироком було призначено покарання у вигляді позбавлення волі терміном на три роки.
А тим часом нам стало відомо, що один з трускавчан теж може бути притягнений до відповідальності за дачу хабара колишньому голові Львівського апеляційного адміністративного суду п. Зваричу. Факт дачі хабара зафіксовано на відео, проте поки що беруться за крупнішу рибку.
Побували на Парашці
Група трускавчан за підтримки міської громадської організації «Батьківщина молода» минулими вихідними (24 – 26 липня) здійснили похід на найвищу вершину Національного природного парку «Сколівські Бескиди» - гору Парашку. Трускавецькій молоді не стали на заваді навіть несприятливі погодні умови. Легенда говорить, що назва гори походить від сестри князя Святослава (іменем його названо урочище Святослав) Парашки, яка була вбита на цій горі Святополком Окаянним.
Слідство по махінаціях триває
Ініціативна група «Захист прав пайовиків» 27 липня направила два листи – один Генеральному прокурору України п. Медведьку, а другий міністру внутрішніх справ України п. Луценку. Нагадаємо, що ця група була створена у Трускавці з метою захисту прав осіб, обманутих фірмою ДП «Делакс-Житлобуд», яка не виконала свої обов’язки перед донорами будівництва. Натомість у середу, 29 липня з пайовиками поспілкувалися представники обласної прокуратури – слідство в цій справі ще далеке до завершення.
Старший слідчий з особливо важливих справ слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області підполковник міліції п. Гелецький проводив слідчі дії по розслідуванні кримінальної справи – оглянув близько 10 квартир в різних будинках (3, 7, 9 по вулиці Скоропадського у Трускавці), склав протоколи огляду та відібрав пояснення і заяви від власників квартир.
Настрій у людей бойовий, вони щораз дужче гуртуються і дійшли висновку, що шлях переговорів та звернень у різні інстанції до нічого не приводить, їм потрібно діяти більш радикальніше та рішучіше. Коли чиновники міської ради та правоохоронних органів не дотримуються букви закону, то чому вони мають її дотримуватися – звучало риторичне запитання на зборах. Слідчий обласної міліції оглянув недороблені помешкання в жахливому стані, окремим громадянам (тим, які ще не отримали на руки право власності згідно умов договору) порадив звертатися до суду, а тим, хто має такий документ та зобов’язання фірми-забудовника усунути недоробки, лише поспівчував, бо фірма в документі не вказала термін усунення цих недоробок. Всього біля новобудов зібралося біля 45 – 50 чоловік.
А вже в четвер, 30 липня до пайовиків виїхали представники трускавецького міськвиконкому. Делегація з 8 чоловік на чолі з мером Левом Грицаком поспілкувалася з окремими пайовиками. Мер Трускавця пообіцяв особисто переговорити з п. Торським (директор компанії «ТКС»), щоб той посприяв у виділенні коштів для виправлення недоробок. Мав зустріч з головою ініціативної групи «Захист прав пайовиків» п. Василем Герльовським і представник інспекції ДАБК (Держархбудконтролю).
Вчити англійську стане легше
Збільшилася кількість телевізійних каналів, які отримують споживачі кабельного телебачення у Трускавці. Однією з новинок стала трансляція каналу «English club», який дає змогу вчити англійську мову в посиленому режимі чи вдосконалювати її. Радує, що в пакеті програм залишилося і польське телебачення (TVP Polonia), а кількість музичних каналів збільшилася з 2 до 5.
Долар вже по 8.20
У Трускавці долар в обмінниках подорожчав, придбати його можна по 8.20. Проте невідомо, чи долар і далі буде зміцнюватися, чи зміцниться наша національна валюта. Одні експерти прогнозують зростання долара до 11 – 12 гривень, інші натомість вважають, що долар впаде до 6 – 6.50.
Власна інформація
На громадських слуханнях у Дрогобичі стосунки виясняли з допомогою кулаків
В неділю, 26 липня, у Народному домі ім. І. Франка відбулися громадські слухання про результати перевірки виконання міського бюджету обласним контрольно-ревізійним управлінням. Наприкінці заходу у залі зчинилася бійка.
Коли виступав заступник голови Дрогобицької міської організації Партії регіонів Володимир Катриняк, на сцену із спробою вихопити у нього мікрофон та зверненням до присутніх «Чи є у Дрогобичі націоналісти?», вийшов міський голова Дрогобича першого демократичного скликання, член Громадського форуму Дрогобиччини Мирослав Глубіш. Через декілька хвилин між ним та головою Дрогобицького товариства «Лемківщина» Володимиром Байсою, який спробував засвистати слова Мирослава Глубіша, зав’язалася бійка, проте представники міліції оперативно вгамували тяганину, вивівши одного з учасників розборок із залу.
На громадських слуханнях була прийнята резолюція, підготовлена Громадським Форумом, у якій висловлено ряд вимог, що будуть представлені на розгляд сесії міської ради. Зокрема, є пропозиції залучити КРУ для додаткових перевірок фінансової діяльності, включити голову та заступників Громадянського форуму Дрогобиччини до складу виконавчого комітету та звільнити деяких посадових осіб за невідповідність займаним посадам.
А вже 27 липня дрогобицький міський голова Микола Гук на оперативній нараді з керівниками відділів, управлінь та служб дав доручення начальникові юридичного відділу Оксані Хемич організувати створення будинкових та вуличних комітетів, голови яких братимуть участь у громадських слуханнях. «Лише тоді на громадських слуханнях буде представлена вся громада міста», – сказав Микола Гук.
До такого висновку він дійшов, аналізуючи вчорашні громадські слухання у Дрогобичі, організаційний рівень яких, на його думку, був дуже низьким. «Сьогодні яка політична сила привела своїх прихильників, та й бере верх. Це є анархія», – зазначив Микола Гук.
Ех, дороги…
«Автомобільна дорога - лінійний комплексінженерних споруд, призначений для безперервного,безпечного та зручного руху транспортних засобів». Закон України «Про автомобільні дороги».
Те, що «Вас вітає курортополіс Трускавець!» можна зрозуміти ще не прочитавши відповідну бетонно-літературну конструкцію при в’їзді до славного міста Нафтусі і першого у світі мера-карлсона. Україна – країна народжених літати. У Києві мер – космонавт, у Трускавці – льотчик. Тому вимагати, щоб ваші зуби не клацали, викришуючи пломби біля «Дніпра», а голова не лускала в стелю авта на Стебницькому кільці – марно. Народжений орлом – навіть асфальт на гніздо тягне, тому дорога – це справа винятково тих, хто приречено плазує на другій передачі в сторону Стебника. Але цього року, як нікотрого іншого, Трускавецьким дорогам прийшов гріб з музикою, якраз такий, як стояв по дорозі на Стебник – найбільший у світі.
А у славному місті Дрогобич, що сусідує з містом Трускавець, нещодавно сталась знакова подія: на людському рівні відбулось остаточне примирення трьох європейських націй. Народний переказ твердить, що поляк Мацєй, знаний на місцевих теренах, як Мацик-Курва-Давай-Давай, привіз своїм автом до Дрогобича німецького партнера по бізнесу – переказ не зберіг його імені, тому – хай буде Ґанс. Ґанса везли з Шегинь на Дрогобич мальовничими просторами Львівщини, через Комарно і Самбір… Очевидно, десь поблизу Брониці, де траса Дрогобич – Самбір розвалюється на двоє і всі авта в обидва боки їдуть обочинами, бо дорожнього полотна не існує, Ґанс заплакав. Він плакав щиро, як дитина. Сльози змішувались з порохами від українських доріг і, залишаючи брудні патьоки на щоках, капали на колись білі німецькі джинси – Ґанс каявся. Він розгублено белькотав Мацику, що розуміє, чому їх, німців, не люблять у цьому краї. «Яких же ми завдали їм руйнувань у війну, що вони досі не змогли відновити доріг?!» - патетично питав себе й Мацика Ґанс. Мацик мовчав. Він завжди замовкав, коли проїжджав Шегині. У Мацика під колесами була масакра, яку місцеві звуть дорогою і, хоча, він щоразу знав на що йде, їдучи автом до Дрогобича, проте так ніколи й не звик…
Ґанса відпоювали від шоку у самому Дрогобичі, спільно українці й поляки. Вони довго пояснювали, що контрибуцію за дороги можуть взяти з німців «діньгами» і не варто йому, Ґансу, побиватись – гроші ж у нього є. Ну нє?! Ґанс трішки відійшов і ходив винятково пішки, бо не міг повірити, що вулицями древнього міста, де народився Юрій Котермак і де жив та загинув Бруно Шульц, можна їздити. Втім, в те, що вулицями Дрогобича можна їздити, не вірять навіть місцеві мешканці. Однак, українець сильний тим, що може ігнорувати об'єктивну реальність. І те, від чого у німця стає серце – українець спокійно називає дорогою…
Наш патріотичний край, де в органах влади практично не лишилось москалів, а жиди – тимчасово не представлені, починається на повороті у Пісочному, акурат там, де закінчується дорога. Ви знаєте ту дорогу? Зі Львова на Чоп? О! Її робили македонці. Сини македонської землі проклали полотно від Львова до Чопа, за європейською технологією – в дорогу 90% фінансування і матеріалів, решта 10% - у свою кишеню. У результаті – місцями ідеально рівна дорога з прекрасною інформативною розміткою і чудовими розв'язками. Ось уже три роки поспіль вона не піддається дії страшної галицької погоди, яка у Дрогобицькому районі стирає з лиця землі цілі міжміські траси. Так! Клімат, тільки клімат винен у тому, що всі дороги закінчуються у Дрогобицькому районі. Сувора природа не дає шансів нашим дорожникам і місцевій владі збудувати і підтримати у нормальному стані дорогу, яка могла б витримати 25-ти градусну літню спеку, 20-ти градусний зимовий мороз, весняні грози та осінню слоту. І все – в межах одного календарного року!
Деякі несвідомі громадяни кажуть, що якби наші шляховики використовували, як македонці, європейські технології – тобто в дороги вкладали не 10% від фінансування і матеріалів, а, хоча б, 50%, то такі дороги могли б бути вічними, як Єгипетські піраміди. Та суворі закони природи кажуть, що начальнику райавтодору неможливо їздити на джипі хорошими дорогами. У них несумісність, спровокована рідкісним видом алергії – фінансової. А джипи – така ж прикра річ, як сємочки. Раз спробуєш – не відірвешся. Тому, передові досягнення вітчизняного шляхобудування полягають у наступних стандартах:
1. Дорога повинна вистояти до кінця фінансового року, щоб у КРУ не виникло питань;
2. Дорога повинна витримати дощ;
3. Дорога повинна розтанути разом зі снігом, що є запорукою нового фінансування з бюджетів різних рівнів.
Чи ж не логічними є ці прості стандарти, які одночасно заміняють принципи? І як же правильно та чітко підходять до справи наші майстри доріг! Вони не ремонтують ті вибоїсті непорозуміння постійно – бережуть ту державну копійку, що залишаться на мінімальний рівень підтримання дороги у належному стані. Ці люди використовують залишки фінансування з максимальною ефективністю, тільки на час відвідин Президента (Прем'єр-міністра).
Перший раз будову століття можна було спостерігати ще у 2004-му, коли наше благословенне місто, з короткочасним візитом на АТ НПК «Галичина», відвідав тодішній прем'єр–міністр В.Ф. Янукович. Той ремонт доріг запам’ятався тим, що проводився з відвагою і жертовністю будівельників БАМу кілька днів. Була вилизана ОДНА вулиця і розпочаті кілька ще. Або фінансування, або ентузіазм закінчився після відвідин Віктора Федоровича. Роботи були припинені і, на зрізані фрезом, до ще радянського асфальту, залишки доріг просто нанесли свіжу розмітку. Виглядало напрочуд свіжо та символічно – ніщо інше не могло так наочно показати міцний зв'язок поколінь і відданість традиціям.
Так же невимовно гарно було спостерігати шляховиків у Дрогобичі, які, перед візитом Ющенка до Нагуєвич, на ювілей І.Франка, кинулись робити дорогу від Дрогобича до Каменяревого села. У тому буремному для місцевого бюджету 2006-му – це була дійсно будова столітя! Кремезні хлопці у засмальцьованих куфайках сипали асфальт просто в калюжі і працювали безупину кілька діб, якраз у саму слоту. За кілька днів 15-кілометровий відтинок шляху був вилизаний і рівненький, як президентський стіл. А цей… Ющенко, прилетів вертольотом. Ну хоч раз би поступив по-людськи! Люди стратились, дорогу робили…
Ця дорога імені Ющенка пішла хвилями, ще не встиг Віктор Андрійович долетіти до Києва. А на наступний, після ювілею Франка, день, вона вже мала такий вигляд, наче саме тим трощеним асфальтом босі ноги малого Іванка, сина рудого Яця-коваля, прошкували собі до міста, шукати науки… Який професіоналізм у наших дорожників! Оцініть, як точно розраховано, яку кількість матеріалу слід додати в дорогу, щоб вона витримала візит поважного гостя і – ні на день довше! – не простояла.
А як багато асоціацій з'являється від наших доріг! А скільки перспектив постає перед моїми очима, коли я бачу, як ремонтуються великі та маленькі вулиці, провулки, траси та автостради! Я прозріваю не тільки туманні європерспективи, а й цілком реальну дату Європейського чемпіонату з футболу. Євро – 3120 може у нас відбутись. Не раніше. Ні. Бо це – технологічний процес.
Тішиться моє серце, спостерігаючи, серйозних мужчин, що рубають на рівненькі клаптики залишки наших доріг. Як тонкий–тонкий шар асфальту лягає на товстий шар гравію і апатичний водій катка самохідного філософськи курить на узбіччі, поки кобіта в помаранчевій камізельці натужно пре поперед себе чавунний каток на паличці, упираючись животом і загрібаючи ногами. Де ж ти ще побачиш таку життєву і таку точну алегорію «Україна під керівництвом Уряду і Президента долає кризу?!»
Ні! Що не кажіть, а наші дороги – це досконала ілюстрація держави, її ідеальний фотопортрет. І мені буде дуже шкода, коли їх зараз відремонтують. Ціле щастя – що не надовго. До наступної весни.
Канаріс, www.durdom.in.ua
Виставка ікон з бісеру у Єпархіальному музеї Трускавця
У Єпархіальному музеї м. Трускавця 28 липня 2009 року відкрилась перша персональна виставка ікон з бісеру «Струни сакрального мистецтва» сім’ї Благути, що мешкає в селищі Журавно, що на Жидачивщіні.Це вперше в історії музею експонуються роботи авторами яких є уся сім’я, чоловік з дружиною та двоє дітей, що займається таким цікавим видом мистецтва як бісероплетіння.
Відкриття виставки розпочалося привітальним словом о.Василя Нестера, особистого секретаря Владики Юліана Вороновського. У своєму виступі отець наголосив: «мені дуже приємно вітати , таку творчу та гарну сім’ю, із відкриттям першої персональної виставки, і думаю не випадково те, що Ви свої перші починання робите у нашому музеї. Тому хай Господь Бог благословить і примножує Вашу працю, аби люди духовно користали з побаченого».
До слова була запрошена п. Оксана Благута, яка фактично підштовхнула та заохотила усіх решта членів сім’ї до цієї праці. Пані Оксана розповіла усім присутнім про техніку відтворення бісером ікон «це двостороннє плетіння, наче мозаїка, із щільно припасованих і скріплених ниткою один до одного різнокольорових бісерин, які відображають певний візерунок. На сьогоднішній день вплетені понад два з половиною мільйони бісерин. Кожна робота є єдиною в своєму роді. Розмір робіт сягає від 8 до 100тисяч бісерин. Відтворення є достатньо копітке, так як потребує досить багато терпіння, уваги та часу».
Із уст присутніх п. Оксана та п. Володимир у свою адресу почули безліч запитань на які вона з задоволенням відповідала.Ось деякі серед них:
- Ми знаємо що уся Ваша сім`я займається бісероплетінням, а чия це була ідея, або хто перший почав займатися цим видом мистецтва?
Бісероплетінням кожен із нас почав займатися незалежно один від другого. Я ще в дитинстві нанизувала на нитку різнокольорові бісеринки і плела з них «коралі», браслети на руки. Подорослішавши, я прикрашала бісером одяг, який, до речі, шила чи в’язала собі сама . Разом з тим вишивала салфетки, доріжки, рушники.
Чоловік Володимир, в юнацькі роки, теж пробував нанизувати бісер на жилку і якось виготовив собі ремінь, який був модним в ті роки, широкий, різнокольоровий, з певним візерунком.
Син Іван, бувши учнем, мабуть, третього класу, виготовив невеличке полотно, 5 х 6 см, із зображеним на ньому хрестиком. Воно, до речі, є ще і зараз.
Дочка Христина, як і кожна дівчинка, тягнулася до прекрасного. Маленькою, років 6 чи 7 вона виготовляла браслети собі та подругам. Клас 3, вона вже виготовляла браслети із вишитими іменами, різноманітні квіточки, листочки, чудові кольє.
А вже до відтворення самих ікон долучила всіх я. Хотілося зробити, щось таке гарне, щоб раділо око і тішило душу. Я перепробувала безліч варіантів аж поки не зупинилася на цьому. Чесно кажучи, коли я працювала над своїм першим твором, , я не знала що з цього вийде. Я спробувала відтворити Плащаницю -- моє серце зімліло. Я побачила очі Господа нашого Ісуса Христа і не змогла залишитися байдужою до цієї праці. Ті живі очі дивилися мені в саму душу. Пізніше чоловік замовив рамку до цього образу і ми вирішили його освятити. Родичі, знайомі чи гості всі, хто бачив цей образ, були вражені надзвичайно.
- Пане Володимир чи є у Вашому творчому сімейному доробку робота, яку Ви робили усією сім’єю?
Я, син та дочка майже одночасно почали пробувати свої можливості. Ми почали відтворювати образ «Я є дорога, правда і життя», проект якого розробив син. Частинка душі кожного з нас є в цьому образі . Дружина зараз розробляє проекти, їй допомагає те, що Вона добре малює. Буває так, що хтось із нас побачить і купить гарну вишивку і вже на основі неї ми працюємо, але в кожному випадку стараємося творити вічне з вірою і добротою в серці.
- Скільки потрібно часу Вам для виготовлення однієї роботи, та скільки років Ви уже займаєтесь бісероплетінням?
Наприклад, на вплетення приблизно 50 тисяч бісерин потрібно працювати повний робочий день протягом 2.5 – 3 місяців. Я разом із своєю сім’єю: чоловіком Володимиром , сином Іваном та дочкою Христиною, відтворюємо в бісері ікони та твори мистецтва, в основному, на релігійну тематику уже на протязі десяти років.
- Чому саме релігійна тематика є основною у Ваших роботах?
Тому, що Господь є змістом нашого життя, є нашою втіхою і спасінням.
- Це Ваша перша персональна виставка. Чи надалі плануєте виставляти свої
роботи?
Аякже. Ми просто зобов’язані виставляти свої роботи, аби кожен хто це бачить збагатився духовно і примножив свою віру.
Ми щиро подякували п. Оксані та п. Володимиру за цікаву і змістовну розмову, та побажали подальших творчих успіхів у їхній нелегкій, проте досить благородній справі. Після презентації робіт п. Оксана дала для всіх охочих майстер-клас, а ті, що взяли в ньому участь, переконалися: аби творити таку красу, потрібно багато витримки, терпіння і, звичайно, неабиякого вміння.
Тарас Шафран, директор Єпархіального музею
Незалежне видання «Трускавецький вісник». Всі права застережені. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: E-mail: anda_panda@ukr.net, тел. 8-097-38-36-112. Публікація в Інтернеті - на www.protruskavets.org.ua – «Сайт Трускавця про Трускавець».
