Хто володіє інформацією, той володіє світом!

Видається з 14 серпня 2008 року                                                  № 73 (99)  від  06 жовтня  2009 р.

 

Новини Трускавця та регіону

Рак шийки матки

Як повідомив головний лікар міської лікарні Йосип Свіжинський, в жовтні у Трускавці проходитиме обстеження жінок на виявлення захворювання на рак шийки матки (орієнтовно після 10 числа). Виявлення цього онкологічного захворювання жінок на ранній стадії може значно полегшити процес лікування.

Засідають комісії ТМР

В понеділок, 5 жовтня, в міській раді відбулося засідання комісії з надання субсидій, у вівторок о 14.00 – комісії з надання допоміг малозабезпеченим. Натомість у середу о 12.00 засідатиме регуляторна комісія, а  в четвер, 8 жовтня – оргкомітет по святкуванні Дня створення УПА, повідомляє наше джерело в ТМР.

Роботу керівників відділів проаналізують

Наступного понеділка в міській раді буде проведено аналіз роботи керівників всіх її відділів, а до 1 листопада буде завершено роботу по щорічній оцінці працівників міськвиконкому. Про це на щопонеділковій нараді повідомив керуючий справами ТМР Ігор Петранич.

В армію не поспішають

Як повідомив п. Адам Ластовецький, 40 трускавецьких призовників (а це 20% від наших призовних ресурсів) ухиляються від призову, не мають бажання прийти на призовну комісію. Він попросив начальника Трускавецького МВ УМВСУ Василя Бурика та відділи, які працюють з молоддю, допомогти у вирішенні цієї проблеми та вплинути.

Квартири в гуртожитку приватизують

Проходить приватизація квартир в гуртожитку, що на Івасюка, 9. Про це повідомив  міський голова Лев Грицак на щопонеділковій нараді. Таке рішення було прийнято після звернення депутата Гарванка.

Ситуація з водопостачанням неоднозначна

1 м. куб води для населення може подорожчати з 4. 08 грн. до 5.60, якщо не буде прийнято позитивного для людей рішення на вищому рівні, повідомив керівник трускавецького водоканалу Володимир Возняк. Він теж запевнив, що скоро подаватимуть воду з питного озера. Проте головний лікар міської санстанції Наталія Когут висловила дещо іншу думку, зауваживши, що було проведено заміну лише 1 фільтра з 8 (тобто не проведено заміну фільтрувальних елементів по первинній очистці води), коагулянт на час перевірки був відсутній, а самі очисні споруди були готовими лише на 50%. В будь-якому випадку, найближчі кілька тижнів покращення ситуації з водопостачанням сподіватися годі.

Вірні зустрінуться в Рудках

10 жовтня в місті Рудки, що біля Львова, відбудеться зустріч осіб, які належать до так званих «розарієвих товариств» - відмовляють щодня по десятку вервиці. У зустрічі планують взяти участь і окремі вірні з Трускавця.

Понад 100 трускавчан – за автономне опалення

В суботу, 3 жовтня в залі «Злати» відбулася зустріч більше 100 мешканців нашого міста з депутатом ТМР, головою ради Блоку Юлії Тимошенко у Трускавці Русланом Крамаром. Основне питання, яке було обговорено – чи доцільно залишати у Трускавці централізоване опалення, переходити на змішану систему чи повністю переводити місто на автономне опалення. Всі присутні висловилися за підтримку останньої пропозиції. Також кожен міг взяти для ознайомлення спецвипуск (додаток) газети «Наша Батьківщина» з матеріалами як щодо перспективної схеми теплопостачання у Трускавці на основі автономного опалення, так і щодо правових відносин мешканців з КП «Наше місто» відносно оплати чи неоплати наданих чи ненаданих послуг.

Натомість на щопонеділковій нараді в мерії теж пролунала думка щодо потреби узаконення самовільно встановленого автономного, але по кожному окремому випадку взято.  Детальніше про цю проблему – в одному з наступних випусків «ТВ».

Прийматиме Сеник

8 жовтня, в четвер, з 11.00 до 14.00 в залі засідань ТМР прийом  мешканців Трускавця проводитиме голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник. Нагадаємо, що він закріплений за Трускавцем від «Нашої України» так само як депутат Наталія Лаврецька від БЮТ. Жодного трускавчанина в обласній раді цього скликання, на жаль, немає.

Будівництво вулиці Проектної призупинено

До початку зими має бути влаштована чорнова основа вулиці Проектної, повідомив спеціально для нашого Інтернет-видання заступник начальника УЖКГіБ Іван Гайванович. Проте на даний час там роботи призупинені – причиною цього є невиконання зобов’язань окремих працівників ринку до 1 жовтня залишити певні прилягаючі до дороги території.

Власна інформація

Вісті зі Стебника

• Павло Побережний вийшов зі складу стебницького міськвиконкому. “У зв’язку з моєю незгодою із політикою нинішнього керівника міста, яка проявила себе в попередні роки як така, що нехтує інтереси та потреби стебничан й веде до занепаду нашої громади, а також через моє принципове небажання займатися у складний для міста період політиканством, - виходжу з виконавчого комітету”, - сказано у заяві Павла Побережного від 30 вересня.
• За інформацією з власних джерел, минулого тижня у Львові відбулося чергове засідання Апеляційного суду стосовно Стебницького меблевого магазину. Судова справа, що тривала понад рік, закінчилася програшем для громади міста. Суд залишив магазин панам Середницьким. Нагадаємо, що останні отримали його від міської ради в оренду, а потім прихватизували, не заплативши у міський бюджет жодної копійки. До повернення Романа Калапача виконувач обов’язків міського голови Геннадій Куцан упевнено курував цю проблему, навіть домігся за підтримки залучених міськрадою юристів скасувати в Господарському суді право власності на цей об’єкт компанії Середницьких. На думку багатьох, саме за це пан Куцан і поплатився мерським кріслом. Одразу ж з поновленням на посаді Калапача Середницькі отримали перемогу.
• На вівторковій нараді у міській раді, яка після довгої перерви уперше проходила під головуванням Романа Калапача, начальник Стебницького відділення міліції Вадим Рябцев стверджував, що проблемою номер один для міста є проблема алкоголізму. За його словами, п’ють усі підряд, включаючи й підлітків. Мабуть, уже давно назріло питання про закриття так званих “нічних магазинів”, в яких о будь-якій порі можна купити спиртне і дозвіл на функціонування яких міська рада не давала. Крім того, непоодинокі випадки, коли в денний час продавці продають неповнолітнім алкоголь. Мабуть, тут повинна активно працювати не лише міліція, а й громада.
• Як повідомив начальник КП “МВУЖКГ” Володимир Вакуленко, мешканці міста нарешті можуть зателефонувати в його “контору” на вулиці Мазепи. Телефонний апарат тут був і раніше, але не “чув” дзвінків розлючених стебничан. Тепер, запевняє Володимир Вакуленко, зателефонувавши за номером 44- 31- 20, кожний стебничанин матиме гарантію бути почутим, а його проблема у міру можливостей  буде розв’язана. Зараз відбувається заміна телефонного апарату на вулиці Симоненка. Нині він теж не “чує” стебничан, але згодом, зателефонувавши на 44-10-35, можна буде теж розв’язати проблеми, пов’язані з житлово-комунальним господарством.
• Проблематичним залишається розв’язання проблеми доїзду до Дрогобича. Водії не дотримуються графіку, маршрутки їдуть переповненими. У вечірній час або в святкові та вихідні дні взагалі не можна добратися до сусіднього міста. При цьому два перевізники - “Сігма” і “Канзас” - звично кивають один на одного, звинувачуючи конкурента. Тепер керівник “Сігми” Володимир Яртим заявив, що, мабуть, відмовиться від перевезень на Дрогобич. Отож, єдиним монополістом залишиться “Канзас”?

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»

Наступний тиждень у Дрогобичі буде демократичним

З 12 до 16 жовтня відділ сім’ї, молоді та туризму виконавчого комітету Дрогобицької міської ради проведе тиждень місцевої демократії. Як повідомила начальник відділу Леся Пашко,у рамках цього тижня відбудеться зустріч учасників Школи лідера та Молодіжного парламенту з керівництвом міста, начальниками структурних підрозділів, які поділяться з молодими людьми досвідом роботу у сфері місцевого самоврядування. Крім цього, члени молодіжного парламенту візьмуть участь у тренінгу “З історії самоврядування». Для усіх кандидатів на посаду дитячого міського голови, вибори якого відбулися кілька місяців тому, буде організована пізнавальна гра «Що? Де? Коли?». Завершиться тиждень демократії конкурсом творчих робіт «Самоврядування міста Дрогобича в різні історичні часи». Заплановано, що у заходах візьмуть участь більше ніж 50 молодих осіб.

У Дрогобичі новим заступником міського голови може стати екологічний інспектор Богдан Бах

Дрогобицький міський голова Микола Гук запропонував посаду заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства Богданові Баху, який нині працює на посаді державного екологічного інспектора.

Наразі Богдан Бах проходить процедуру погодження у постійних комісіях міської ради. Остаточне рішення буде прийнято на сесії міської ради, запланованій на 16 жовтня.

Посада заступника міської ради з питань житлово-комунального господарства є вакантною четвертий місяць, відколи з неї звільнився Богдан Іванців.

Дрогобицька міліція не маже дати раду з жінками- продавцями спирту

У центрі Дрогобича, на ринку, жінки продають спирт та саморобну горілку. Про це 5 жовтня на оперативній нараді повідомила начальник відділу сім’ї, молоді та туризму виконавчого комітету міської ради Леся Пашко. За її словами, цю проблему вона порушувала і на минулого тижня, однак нічого не змінилося. До речі, нелегально алкоголь у цьому місці продають уже понад 10 років і часто його купує молодь.

Представник правоохоронних органів, присутній на нараді, пояснив, що вжиті заходи і продавальниці алкоголю покарані адміністративними стягнення. Секретар міської ради Алла Гладун, висловлюючи сумнів щодо ефективності цих заходів, зауважила: «Якщо б так було, то за стільки років ці жінки б мали збанкрутувати і піти з торбами».

Дрогобичанка не розуміє, чому не працює ліфт, а від концертного туру «З Україною у серці» дрижать шибки

Депутат Дрогобицької міської ради Віра Байса повідомила на нараді в Ратуші, що до неї звернулася мешканка одного з будинків вул. М.Грушевського, де вже рік не працює ліфт. «Жінці сказали, що ліфт потребує капітального ремонту, на який влада немає коштів», - каже Байса. – Жінка не може зрозуміти, чому на проведення гучного концертного туру «З Україною в серці», від якого дрижали шибки, гроші є, а на ремонт ліфту нема, і люди на 9 поверх мусять пішки ходити».

Присутній на нараді лідер Дрогобицької організації ВО «Батьківщина», який є членом виконавчого комітету міської ради, Михайло Ваврин, сказав, що «ми всі маємо відповідати за це, що в будинку не працює ліфт». Разом з тим він відзначив, що концерт був корисним, бо ніс до громади українську пісню.

За самовільне будівництво притягують до адміністративної відповідальності

На адресу Дрогобицького міського голови Миколи Гука надійшла інформація від начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Михайла Сірківа, про те, що інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області провела перевірку об'єкту будівництва на вул. Підкови,4 в м. Дрогобичі. Встановлено, що гр. Тхір Г.М., на вул. Підкови,4 у Дрогобичі, проводить самовільні будівельні роботи з реконструкції гаражу з добудовою до нього, чим порушено ст. 9.27 Закону України «Про Архітектурну діяльність» та ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій». Будівельні роботи проводяться на неприватизованій земельній ділянці (договір дарування будинку ВВО № 34249В від 17.12.2004р. )

За самовільне ведення будівельних робіт з реконструкції гаражу гр. Тхір Г.М. притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з ч.З ст.96 КУпАП (постанова №3/46 від 18.09.2009р.) та приписом №3/46 від 17.09.2009р. зобов'язано припинити будівельні роботи, у тридцятиденний термін з дня отримання припису подати в інспекцію ДАБК документацію, передбачену ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій». Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області також провела перевірку об'єкту реконструкції на вул. Міцкевича,9 кв.5 у Дрогобичі. Встановлено, що в приватизованій квартирі № 5 та цокольному приміщенні під нею самовільно проведено будівельні роботи з реконструкції (переобладнання), що є порушенням ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій». За проведення самовільних будівельних робіт з реконструкції приватизованої квартири гр. Вовк В.Г. притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з ч.З ст.96 КУпАП (постанова № 3/38 від 27.08.2009р.) та приписом №3/38 від 26.08.2009р. зобов'язано подати документацію, передбачену ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій».

Іван Тихий, www.drohobychanyn.io.ua

Представники світової спільноти відвідають Львів

З 13 по 15 жовтня у Львові відбуватиметься 72-ий Міжнародний Семінар Роуза-Рота, в якому візьме участь близько 100 делегатів з різних країн-членів Парламентської асамблеї НАТО. В межах зустрічі учасники розглядатимуть питання євроатлантичної інтеграції України, а також регіональної безпеки нашої держави. Про це повідомили у прес-службі "Фонду розвитку України". Нагадаємо, Семінар Парламентської асамблеї НАТО традиційно тричі на рік збирає понад сто учасників. Такі зустрічі стали авторитетною трибуною для обміну думками між членами НАТО, парламентаріями, урядовцями та незалежними експертами стосовно найбільш актуальних питань безпеки, вироблення спільних бачень стабільного майбутнього європейського континенту.

Христина Каспшишак, керівник прес-служби "Фонду розвитку України", конт. тел.: 80935153109 та 80673705054

Очима професіонала

Техногенна катастрофа в Стебнику: казка чи реальність?

Зеновій Васильович Варивода з 1989 до 2001 року працював керівником Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства “Полімінерал”. Як ніхто інший, він розуміє, чому занепав колишній калійний завод і взагалі калійна галузь в Україні. Пропонуємо вашій увазі його статтю “Техногенна катастрофа на Львівщині: казка чи реальність?”, люб’язно надану автором для стебницької газети «Воля громади».

Останнім часом практично по всіх інформаційних каналах прокотилася потужна хвиля публікацій про загрозу техногенної катастрофи на руднику № 2 державного гірничо-хімічного підприємства “Полімінерал” в місті Стебнику Львівської області. На цю тему проводяться численні засідання різноманітних комісій – як державних, так і громадських – і таке інше. Чи ж насправді нам загрожує така катастрофа? Чи це страшна казка, видумана журналістами, чи сувора реальність?

Як відомо, водопритоки на руднику № 2 цього підприємства з’явилися в 1978 році після Бухарестського землетрусу. Сама по собі поява будь-якої води – прісної чи солоної – з підземних джерел чи з поверхні є для-будь-якої копальні аномальним явищем, бо може привести до її загибелі. Для соляних же копалень (в тому числі й калійних) вона є ще страшнішою, бо вода, розчиняючи калійні чи соляні пласти, приводить до утворення підземних пустот (карстів), що, врешті-решт, може привести до обрушення поверхні над цими пустотами, а це, в свою чергу, може викликати навіть техногенний землетрус.

У світі з початку розробки калійних родовищ – а це середина позаминулого століття – налічується близько 80 затоплених рудників. Причому, як правило, затоплення проходило доволі швидко, і в більшості випадків ставалося раптово. Одні з них затоплювалися упродовж кількох днів, як, наприклад, рудник франко-конголезької компанії “Компані де потас де Конго”, який пропрацював лише кілька років, - тут у 1977 році водопритоки упродовж трьох днів зросли з сімнадцяти до десяти тисяч кубічних метрів за годину. Подібна аварія трапилась у Росії на руднику № 3 компанії “Уралкалій” в 1986 році неподалік міста Березники. За кілька тижнів невеликий струмочок перетворився на потужний потік, а через кілька місяців на місці прориву води утворилось озеро глибиною сто метрів. Через дев’ять років тепер уже на руднику № 2 компанії “Сильвініт”, яка працює на тому ж родовищі, в результаті п’ятибального землетрусу упродовж кількох секунд на площі 950 метрів на 750 метрів утворився провал завглибшки більше ніж чотири метри. Від масштабної катастрофи місто Солікамськ, яке розташоване над виробітками цього рудника, врятував щасливий випадок: з пластів, що лежать вище, опустився двадцятиметровий шар пластичної глини, який “запечатав” водоносний горизонт, не дозволивши воді проникнути в рудник. В січні 2006 року на руднику № 1 того ж “Уралкалія” стала поступати вода, притік якої за десять днів досяг 1200 кубічних метрів за годину, і рудник довелося закрити. Збитки від цієї аварії, яка привела до втрати копальні, обрушення земної поверхні (що, своєю чергою, пошкодило 29 високоповерхових житлових будинків, шкіл, міську інфраструктуру та знищило майже один кілометр залізниці, теплоелектроцентраль) становлять близько 800 мільйонів доларів США. А через часткову втрату родовища держава як компенсацію за втрачені запаси руди, що залишилися в копальні, може вимагати у компанії 25 мільярдів доларів США. Також драматичними виявилися наслідки затоплення калійного рудника в місті Ранненбург (передмістя Ганновера, Німеччина). Тут за два тижні у копальню поступило 7 мільйонів кубічних метрів води, просідання поверхні досягало 25 сантиметрів на день. Довелося навіть евакуювати частину мешканців міста.

Здавалося б, після таких драматичних подій потрібно назавжди відмовитися від розвитку калійної промисловості. Але ж ні! Ті ж німці (а вони, між іншим, є засновниками калійної промисловості) вважають, що калій треба добувати всюди, де він є. До речі, так і роблять у всьому світі – будують все нові й нові калійні копальні.

Так, наприклад, у Білорусі в травні цього року здано в експлуатацію новий калійний рудник, будується ще один і проектуються чергові два. В Росії проектуються і будуються нові рудники як на старих, так і на нових родовищах. І навіть у Туркменистані білоруси проектують калійний комплекс. При цьому ризик виникнення аварій, як стверджують фахівці, завжди є практично виправданий. Так, наприклад, загальна вартість закриття аварійної копальні у Бішоффероді (Німеччина) складає 120 мільйонів євро. Але ж ця копальня у минулому столітті дала економіці країни 7 мільярдів євро. Тому в усьому світі існує практика: якщо водопритоки у шахті є порівняно невеликими, треба робити все, щоб копальню зберегти, витрати на утилізацію води завжди окупляться. Адже будівництво нової копальні, за підрахунками канадських спеціалістів, складає тисячу доларів США за одну тонну видобутої руди (тобто середній рудник потужністю один мільйон тонн руди на рік коштуватиме один мільярд доларів США). Таким чином, дбайливий господар цінує те, що має. Ось, наприклад, у Канаді на руднику К-1 і К-2 компанії “Мозаїк” (до її складу після злиття з іншими компаніями входить відома ІМС Глобал) існує водоприток порядка дві тисячі кубічних метрів на добу – і нічого, копальня функціонує і дає продукцію. Тільки одного разу за весь час її роботи, в січні 2007 року, коли притоки різко зросли до десяти тисяч кубічних метрів на добу, постало питання про її закриття. Але після стабілізації притоків на попередньому рівні питання відпало саме по собі.

Що ж діється у Стебнику? На руднику № 2, як уже було сказано, в 1978 році почався водопритік, який згодом стабілізувався на рівні до тисячі кубічних метрів на добу. Тоді ж за участю провідних спеціалістів країни був розроблений відповідний проект з перехоплення та відкачки цих потоків в існуюче на підприємстві хвостосховище. Згодом для ліквідації цього хвостосховища та утилізації розсолів, що поступають, була побудована дослідно-промислова установка поблизу села Кавсько Стрийського району у відпрацьованих газових горизонтах (на периферії знаменитих підземних газових сховищ) з розсолопроводом довжиною 26 кілометрів та поглинаючими скважинами глибиною 1800 метрів. Крім дослідно-промислової установки, яка була здана в експлуатацію, але не введена у дію через інспіровані різними політичними партіями протести населення (це було на початку буремних 90-х років минулого століття), система перехоплення поступаючих у копальню води успішно функціонувала до 2001 року. При цьому треба зауважити, що потенційні інвестори ще в ті роки виявляли прискіпливий інтерес до підприємства, не вбачали у таких водопритоках ніякої загрози для рудника і повністю схвалювали всі роботи, які в цьому напрямку велися на підприємстві, - а це надзвичайно авторитетні компанії в галузі видобутку калійних добрив (італійська “Італкалі” і вже згадувана північноамериканська ІМС Глобал). Щорічні витрати на виконання цих робіт та підтримку природоохоронного комплексу підприємства в цілому виділялись із Держбюджету і становили 2-3 мільйони гривень.

І ось раптом у січні 2002 року під абсолютно надуманим приводом про відключення електроенергії для підприємства (надуманим тому, що відключення електроенергії було не постійним, а лише кілька разів і тільки по 6 годин на добу, що аж ніяк не могло привести до аварійного затоплення копальні, бо відкачка води не велася цілодобово, а тільки по кілька годин на добу після накопичення її в спеціально збудованих під землею так званих зумпфах, які мали зберігати як мінімуи тридобовий запас водопритоків) неймовірно швидко приймається рішення Мінпромполітики про так звану “мокру консервацію” цього рудника.

Такими ж блискавичними темпами розробляються проекти, проводяться “експертизи”, приймаються відповідні рішення - і народжується “Комплексний проект консервації рудника № 2...”, розроблений Львівським інститутом “Гірхімпроект” та прийнятий до реалізації в 2004 році. Реалізація проекту фінансується, ясна річ, із Держбюджету – і вже щорічно по 7-10 мільйонів гривень. Постає логічне питання: чим же був гірший менш затратний проект сухої консервації, який вже реалізовувався на підприємстві (схвалений, між іншим, іноземними фахівцями) та забезпечував консервацію розкритих рудником запасів для використання в кращі часи потенційними інвесторами чи державою – від нового “проекту”, який фактично ставив хрест на руднику № 2 з його запасами калійної руди (бо ніхто ще у світовій практиці не реанімував некеровано затоплений соляний (калійний) рудник? Відповідь напрошується тут аж до банальності проста. Комусь це було вигідно, або “в потрібному місці у потрібний час” збіглися інтереси різних інституцій, які у якійсь мірі мали стосунок до цієї проблеми. В результаті – “Полімінерал” припинив виробництво калійних добрив і бездумно топить рудник, який фактично затоплюється сам, а, списуючи всі негаразди на проект і стихію, проектний інститут “проектує” і “веде” авторський нагляд, забезпечуючи собі існування. В той же час Мінпромполітики не має головного болю з виробництвом і забезпеченням вітчизняного сільського господарства калійними добривами (виробництва ж бо немає), конкуренти – білоруські та російські калійні виробники - потирають руки: конкуренції на українському ринку немає (а потреба України – півтора мільйони тонн калійних добрив щорічно), можна диктувати ціни (ціна на основне добриво – хлористий калій – за сім років зросла в п’ятдесят разів – до тисячі доларів США за одну тонну) і таке інше. При цьому всьому всі вітчизняні “учасники проекту” комфортно себе почувають за рахунок бюджетних коштів на реалізацію “Комплексної програми консервації рудника № 2...”. З передбачених 103 мільйонів гривень за п’ять років виділено 38 мільйонів гривень – погодьтеся, що у нашій державі не кожен проект може похвалитися таким відсотком фінансування. І ніхто, зауважте, ще не сказав: а чи дали якийсь ефект вже використані немалі кошти (хоча є висновки колегії Рахункової палати від 25 січня 2009 року про їх нецільове використання)? Як ніхто не говорить сьогодні про те, що цей проект був від початку авантюрою і неминуче мав привести до прогнозованого фіналу – загибелі рудника з підготовленими до видобутку запасами руди. Втім, ситуація, яка зараз тут спостерігається, є насправді небезпечною: підземні виробітки заповнюються без жодного контролю, що може привести та й вже приводить до масових карстопроявів, просідань поверхні й таке інше. Тому з великим ступенем імовірності можна сказати, що при подальшій “реалізації” такого “проекту” більшу чи меншу техногенну катастрофу ми напевне отримаємо. Тобто страшну казку про можливість техногенної катастрофи у кращих традиціях радянських часів успішно перетворюють в реальність. Звідси й зрозуміла інформаційна масована атака в засобах масової інформації: треба готувати громадську думку до гіршого, і себе, любих, ініціаторів авантюри, підстрахувати. Чого варта істерична заява в одній з газет інституту “Гірхімпром” про його програш у тендері на екологічний моніторинг об’єктів гірничої хімії в регіоні (в тому числі й “Полімінералу”) на користь спеціалістів Львівської політехніки. А як же – весь цей час ми проектували, ми й самі себе моніторили... А тут раптом хтось незалежний так промоніторить, що мало не здасться...

Та є ще одна, не менш серйозна причина такої інформаційної навали. Це намагання відлякнути потенційних професійних інвесторів. Адже підприємство підлягає приватизації в цьому році. Вже проведена інвентаризація майна, проводиться оцінка цілісного майнового комплексу (хоча ці процедури не заважають підприємству продавати за безцінь майно, яке до цього ж таки майнового комплексу входить). Цілком очевидно, що з приходом серйозного інвестора (а такі є, і вже заявили про себе в процесі проведеного Фондом держмайна України вивчення попиту) буде проаналізована вся попередня діяльність підприємства, і, очевидно, комусь таки доведеться відповісти за всю пагубність прийнятих технічних рішень.

Зеновій ВАРИВОДА, член-кореспондент Академії гірничих наук України, кандидат технічних наук,

газета «Воля громади»

Р.S. У цьому році “Полімінерал” отримає із стабілізаційного (!) фонду ще 2 мільйони гривень на реалізацію цього ж проекту... Це додатково до 6 мільйонів гривень, уже передбачених бюджетом. Процес продовжується, панове...

 

Предтеча Майдану -  студентська «Революція на граніті»

    Місяць жовтень в українській незалежній демократичній державі характеризується кількома вагомими подіями для нашого народу, а саме напевне багато хто пам`ятає події дев’ятнадцятирічної давності, коли у Києві  відбулася студентська «революція на граніті» — перша масова акція опору комуністичному режиму, що тоді вже хитався. Ну і також цього року виповнюється п’ять років Помаранчевій революції — кампанії протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками президента  Віктора Ющенка.

     Давайте все ж таки трохи детальніше зупинимося на події, яка дала поштовх  усі наступним, а насамперед проголошенню незалежності нашої держави. Восени 1990 року радянська молодь, що хотіла незалежності  України, провела на площі Жовтневої революції у Києві, яка після цього стала Майданом Незалежності, безпрецедентний захід, що ввійшов в історію як "студентське голодування" або ще - "революція на граніті".. Адже незабаром   виповнюється дев’ятнадцять  років цій мирній студентській революції, коли протягом двох тижнів у жодному з міст України не було розбито навіть жодного вікна, але відбулося повалення уряду Віталія Масола. Як відомо, у жовтні 1990-го активістам Української студентської спілки і Студентського братства вдалося підняти на боротьбу чи не все українське студентство. Як згадував потім один із трьох співголів того голодування, а нині керівник Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній, першу листівку написав він сам і вніс туди дві вимоги — націоналізація майна Компартії України та комсомолу, а також перевибори Верховної Ради на багатопартійній основі, щоб позбавити владу старої комуністичної номенклатури. Згодом зібралося все керівництво Української студентської спілки, яку очолював Доній, і наступного дня з’явилася третя умова — протест проти підписання нового Союзного Договору, тобто крок до незалежної України. Ще через кілька днів приїхала делегація зі Львова і додала нових два пункти: юнаки-українці повинні служити на території України, а глава Ради Міністрів Віталій Масол має піти у відставку.

      Під тиском напівпідпільних громадських організацій, які розбили намети на холодному граніті столичної площі Жовтневої революції (нині майдан Незалежності), влада надала студентам годину прямого телеефіру на УТ-1. Молодь закликала тоді однодумців до всеукраїнського страйку, і наступного дня до її акції протесту були готові долучитися не тільки вищі навчальні заклади, а й заводи і фабрики. Частину вимог влада виконала, зокрема звільнила з посади Віталія Масола, однак намічені на весну 1991-го перевибори парламенту не відбулися. До того ж народні обранці підняли віковий ценз для кандидатів у депутати до 25 років, відкинувши таким чином можливість оновити політичну еліту. Коли ж вибори пройшли, то цей закон скасували…

      Маємо також спогади учасника цієї революції п. Ігоря Насалика,  який зазначає  «Мало хто згадає вимоги студентів, мало хто пам'ятає подробиці тієї революційної пори, тому що багато ідеалів того протистояння залишилися нереалізованими, але емоційний стан пам'ятається багатьом - жменька студентів виступила проти потужного тоталітарного монстра. Їх були не сотні й сотні тисяч, як в час "помаранчевої революції", їх було тільки півсотні голодуючих і декілька сотень тих, хто підтримував молодь». Після „революції на граніті” було таке ж розчарування суспільства, як і нині після революції на Майдані. Проте без „революції на граніті” не було б незалежності України, не було б і Помаранчевої революції.

   Як бачимо, що "помаранчева революція" 2004 року, як і "революція на граніті" 1990 року, як і акції "Україна без Кучми" чи "Повстань, Україно!", як і ухвалення Конституції України 1996 року, є складовими більш тривалого та масштабного процесу. Цей процес саме і слід назвати новітньою українською революцією.

 Адже успішна революція, тобто докорінна зміна соціально-економічної, політичної і культурної сфер суспільного життя, дуже рідко відбувається за короткий проміжок часу.

 Скажімо, американська революція, яка завершилася створенням найпередовішої на той час демократичної держави, тривала понад десять років; майже стільки ж часу зайняла і польська революція – від створення "Солідарності" до здобуття нею влади та реалізації проголошених засадничих принципів.

 І навпаки: "короткі" – це зазвичай невдалі революції. Наприклад, російська демократична революція свого часу тривала лише півтора роки, 1917-18, вона завершилася перемогою контрреволюції після розгону спершу більшовиками, а за якийсь час – білогвардійцями єдиної легітимної, законно обраної влади – Установчих Зборів. "На злеті" була придушена радянськими танками угорська революція 1956 року; за тридцять із гаком років довелося починати все спочатку і проводити не лише загальнодемократичні перетворення, а й люстрацію осіб, котрі скомпрометували себе співпрацею із загарбниками та душителями революції.

Відтак українська революція не виглядає винятком: вона складається із кількох етапів, більш чи менш результативних, і своїм змістом має ствердження незалежної демократичної Української держави на місці колоніальної території російсько-радянсько  імперії.

   Так чи інакше, але “революція на граніті”, повністю організована силами студентства, не мала на той час аналогів у всьому Старому світі (“оксамитові революції” у Східній Європі у 1989-му проводили більш зрілі політики). Вперше російськомовні Дніпродзержинськ та Одеса об’єдналися на рівні політичних вимог зі Львовом та Івано-Франківськом. Вперше запекла боротьба проти влади завершилася мирним шляхом, під музику “Мертвого півня” і Марії Бурмаки. Вперше перемога демократичних сил дала впевненість суспільству, що воно може вирішувати найважливіші громадські проблеми.

 Тарас Шафран (стаття в друкованому вигляді вже опублікована в часописі «З любов`ю у світ»)

 

І “кріт” не дасть собі раду

Богдан Асафат: “Витягували з каналізації памперси, піцу і таке інше”

Здається, останнім часом в основному вдалося розв’язати проблему з вивезенням сміття. Але тепер щораз більше стебничани нарікають на виведення з ладу каналізацій, затоплення фекаліями їхніх підвалів. На цю тему розмовляємо з першим заступником міського голови Богданом Асафатом.

- Пане Богдане, чому такий плачевний стан з ремонтом каналізацій у Стебнику?

- Коштів немає, раз. Ці роботи повинні фінансуватися за рахунок виключно міського бюджету. Тобто має бути створена бригада, яка би цим займалася, повинні бути складені акти виконаних робіт – і відповідно тоді виділяються кошти. А зараз маємо обмежену кількість тих коштів. Така ситуація з каналізацією і в багатоквартирних будинках, і в приватному секторі. Нещодавно на вулиці Микелити забилась каналізація, і вся вода текла по асфальту зверху. Я сказав, водоканал зробив - і слава Богу, що зробив, тому що люди йшли до церкви, а там досить широко текло, метра півтора-два.

- Але ж слабка виконавська дисципліна, погодьтеся. Мало не на кожній вівторковій нараді у міській раді піднімається питання, скажімо, по будинку на Володимира Великого, 10. Там фекалії в підвалі. Біля шостої школи постійно вода тече. З тижня на тиждень приймаються рішення, даються вказівки, а нічого не виконується і переноситься на наступну вівторкову нараду.

- Така ж ситуація була на Грушевського раніше. Завжди щось виникає. Я веду до того, що наші системи водопостачання і водовідведення, а також каналізаційні системи є старими. Я вже три роки працюю у міській раді, але ніхто ніколи не виділяв кошти. Ці системи дуже важливі для багатоповерхових будинків, але це є питання людського фактору. На Грушевського із каналізації витягнули цілий замотаний кульок. Як він туди вмістився? Витягували з каналізації памперси, піцу і таке інше. Я вірю працівникам водоканалу, що за такого ставлення людей практично неможливо працювати. Це ж каналізацію може прорвати у будь-який час, а потім ті самі люди, що це зробили, ще й нарікають: мовляв, чому не ремонтуєте? Крім того, ці будинки були споруджені ще за Радянської влади. Тоді головне було здати будинок в експлуатацію, а як – це вже нікого не цікавило. Можливо, там були і порушення, а ми зараз пожинаємо плоди. Скажімо, маємо таку ситуацію на Мельника, 4. Ви кажете, що слабкою є виконавча дисципліна. Але щоб відповідна служба робила ці ремонти, вона повинна мати достатній штат працівників і необхідну техніку. Спеціальний пристрій для цього – “кріт” – є у Дрогобичі, ми не маємо. Але, з іншого боку, водоканал за дренажну систему не відповідає.

- Який Ви бачите вихід із ситуації?

- Навіть якщо передбачити кошти на виконання усіх цих робіт і надавати їх КП “МВУЖКГ”, то підприємство повинно мати відповідну техніку. А спочатку треба відкачати всі ці фекалії, а потім ще й пожежною машиною промивати. Так що це дуже складна процедура, ми техніки не маємо. Треба насамперед закупити відповідну техніку. А зараз є вихід один. Я бачу оптимальний варіант – це закласти гроші у бюджет і заключити угоду з “Дрогобичводоканалом”, щоби вони виконали всі роботи і склали про це відповідний акт. Отже, нема чим робити і нема за що робити. Я би хотів звернутися до людей, щоб люди зрозуміли наші проблеми. Ми почали процес заварювання сміттєпроводів і винесення їх на сміттєві майданчики. Люди лінуються викинути сміття на цей майданчик і тому все скидають у каналізацію. Особливо каналізація пошкоджується після того, як у неї скидають відходи від євроремонту. Але, шановні стебничани, не викидайте це все в унітаз, бо будівельні суміші, шпакльовки мають здатність роз’їдати труби або накопичуватись і коксуватись, що потім ніякий “кріт” не дасть собі раду.

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»

Не треба нам пі-пі

Про політичну проституцію сьогодні говорять всі, кому не ліньки. В Україні в цілому, а в Трускавці зокрема вже стало нормою «лягати» під «нові» обличчя вищих політиків, чи не під обличчя, а під щось друге, бо як ляжеш під обличчя, то потім попробуй волосини з рота повитягувати. Ніби порядні люди насправді дуже далекі від порядності, а їхня щирість є такою ж показною та напускною, як і їхня доброта та турбота про інтереси мешканців нашого курорту. Чомусь всі, а особливо діючі депутати саме перед виборами нагадують собі, що треба дбати про «народ» і починають так «дбати» про нього, що аж блювати хочеться від такої «дбайливості». Одні створюють нові ГО, інші – «народжують» газети чи фонди, ще інші – «звітують», що всі погані, хіба вони хороші. Проте є в них одна спільна риса – ніхто не хоче брати відповідальності за той стан речей, який є на сьогодні і ніхто не хоче визнати свою співвідповідальність за прорахунки, допущені владою. Це, знаєте, так, якби було групове зґвалтування, а на суді семеро свідчили б проти одного, що це він, мовляв, один є злочинцем, а вони захищали, та, на жаль, бідаки, так і не захистили від ганьби дівчинку після третього аборту.

В Трускавці є діючих 38 депутатів, проте мізерна кількість з них готова визнати «Так, ми влада і ми відповідаємо за розвиток нашого міста за останніх чотири роки». Одні кажуть «Ми зразу ж оголосили себе опозицією», а інші – «Ми теж опозиція, хоча не з 2006, а з 2007 чи з 2008 року», одні готові кістки покласти (правда, не свої, а людські), щоб місто було ще кращим, а інші тільки тим і займаються, що ходять з лупою та вишукують недоліки, формують «банки даних» (добре, що не банки сперми) та шукають спонсорів для своєї передвиборчої кампанії, словом – всі «працюють». Що, потім ті «банки» понесуть на «аналізи» чи як?

Нещодавно по скриньках порозкидувано листи від пана Євгена Юника, працівника ЗАТ «Трускавецькурорт», де він пише дослівно таке: «Я, як депутат міської ради трьох демократичних скликань, (підкреслення наше – ред.) … вирішив діяти в напрямку залучення широких верств громадськості. Я зрозумів давню істину: якщо не ми, то хто? Якщо не тепер, то коли?». Дуже радує, що хоч тепер, після перебування більше десяти років у кріслі депутата, людина «вирішує діяти», хоча все ж підозра залишається – а що робилося протягом цих «трьох демократичних скликань», чи була це праця в інтересах громади, чи структури, яка і висуватиме пана Євгена як кандидата в мери? Чи може на своє особисте благо?

Проте ми дещо відхилилися від справжньої теми нашої статті, адже хочемо поговорити не про цього депутата, а про двох інших його колег, теж, до речі, нашоукраїнців – Пілька Ігоря та Петра Іванишина. Оскільки в них співпадають перші літери імен та прізвищ, то дозволимо собі інколи робити невелике скорочення типу ПІ. Отже, 29 жовтня 2003 року у Трускавці створено «Нашу Україну» і лідером її було обрано Ігоря Федоровича ПІлька, який її очолює і до цього часу. В ті роки всі свідомі трускавчани підтримували Віктора Ющенка на Президента України і хоча вже тоді були певні тертя між чинним мером міста Левом Грицаком та працівником того ж ЗАТ «Трускавецькурорт» п. ПІльком, в підтримці Віктора Андрійовича вони були одностайні. Принаймні під час Помаранчевої революції Лев Грицак поміг реально, а не займався збором коштів, які невідомо куди поділися (чіткого правдивого звіту по цих коштах ніхто і ніколи вже й не дочекається). На виборах 2006 року ПІлько привів до міської ради свою «команду» з 14 чоловік, яка вся пройшла під брендом «Нашої України», популярність якої почала дещо ПІдупадати. Пригадується факт, коли пан ПІлько організовував мітинг на дитячому майданчику по Стебницькій позаду магазину «Технолюкс», щоб не допустити забудови іншим депутатом (від БЮТ), то він тоді твердо запевняв, що не підтримуватиме ні Балогу з його «Єдиним центром» ні інших політиків, окрім діючого Президента Віктора Ющенка.

Пане Ігоре, слово не горобець, воно тоді вилетіло і все, а Ви, видно, забули, бо чого ж тоді Ви себе проявили таким активним організатором зустрічі трускавчан з «героєм-рятівником України» Яценюком. З пана Іванишина мені не дивно, бо від нього цього можна було сподіватися, а от від Вас – ні. Як так, кинути «улюбленого Президента»? А може це сталося тому, що пан Олійник вже далеко, в Києві, а областю керує інша людина, то Вам теж захотілося новизни поглядів і Ви вирішили, як справжній офіцер, того, хто обіцяє «боєздатну армію» та «продуктивне село»? Якось не по-офіцерськи виходить, далебі…

А може, справа в іншому? Може це образа, що Ігоря Федоровича вже не підтримає ЗАТ «Трускавецькурорт», який має іншого кандидата на мери (адже пан Ігор програв Леву Грицаку і причиною чи не став той факт, що він вже був заступником у Матолича)? Може тут є щось більше, ніж любов та повага до «щирого українця» Арсенія, може тут проявляється прагнення по-батьківськи захистити молодого політика від «ізвергів» типу Ратушняка і допомогти йому, він же ж такий немічний і смішний виглядав на бюветі, слухаючи дифірамби у свою адресу від Івана Шила, а пан Ігор, як-не-як, має більше досвіду? Чи може підтримують Яценюка за те, що Трускавець навіть не названо одним із міст, де перебував Петрович, а «одним із сіл регіону» поряд із Дрогобичем? Та й не дуже Яценюк «блєснул» якимись знаннями про проблеми нашого міста, так собі, чиста водичка (а якщо чесно, то не дуже й чиста). Я б сказав, він швидше завадив своїм приїздом, ніж здобув якихось нових прихильників, бо люди відкрито на цьому збіговиську сміялися з «рятівника».

Та не будемо ми нікого втомлювати довгими роздумами і не будемо обманювати так, як це полюбляє робити трускавецька теперішня «опозиція до мера». Суть не в любові і не в обожнюванні Яценюка, а в тверезому і цинічному розрахунку – будуть «свіжі» гроші і буде більше можливостей на місцеві вибори. На принципи трускавецьким опозиційним політикам начхати чи наплювати, якщо не хочете грубшого слова, а влада їх манить, як ведмедя мед, адже вони добре знають її смак, чи не тому і стрибають, як перекотиполе, з партії в партію, щоб подовше її триматися ногами, руками, зубами і не знаю, чим там ще.

Навряд чи хтось із них серйозно вірить в перемогу «молодого» кандидата, який самостійно і двох слів докупи не зв’яже, а потребує доцента для писання «рєчєй». Навряд чи хтось з них зробив би життя в Трускавці кращим, адже знаємо, яке було життя в місті в кінці 90-х. Навряд чи хтось повірить одному, другому чи третьому «доброму» підприємцю незалежно від того, чи він у «фонді», чи він у «фронті», чи у іншій франці. Навряд чи приваблять трускавчан структури з назвою про Трускавець чи рідне місто, навряд чи поведуться вони на нові прапори чуми кольору хакі, брудного невизначеного кольору чи голубих коміків на білому (замість слова «коміків» мало бути інше). Бо вже повірили раз Ющенку, за якого тоді так ратував пан ПІлько, проголосували так, як «треба», а все одно щось не так.

Різнобарвність у трускавецькій політиці не може не вражати – кожен своїм методом хотів би зіштовхнути теперішнього мера, якому трускавчани двічі довірили правління містом і, швидше за все, довірять ще раз, щоб докінчити розпочаті колосальні зміни по відродженні нашого Трускавця як рекреаційного та туристичного центру. Кожен хотів би посісти крісло мера, не дивлячись на те, що не варта. Кожен вставляє своє пі-пі, аби лиш звернути на себе увагу, показати, що він є щось. Не є винятками ні ПІлько, ні П. Іванишин, вони теж хочуть свого місця під сонцем, хочуть, щоб їх обрали знов депутатами, не можна вже й так сказати, що вони раз нічого не зробили. Зробили, але суть в тому, що якщо ви вже є, дорогі мої два панове, депутатами від «Нашої України», то будьте ласкаві, не робіть як Яценюк (теж пройшов до парламенту за списком «НУ»), а майте честь та заявіть про свій вихід з фракції, покладіть на стіл депутатський мандат, щоб вас не вигнали з міської ради так, як сімох трускавецьких бютівців, яким на зміну по нині ніхто не прийшов. Зречіться публічно, що Ви вже не люди Президента, зречіться його, а то багато хто в Трускавці і далі думає, що саме ви підтримуватимете Ющенка на січневих виборах. Дотримуйтеся ж того гасла, яке з вами асоціюється («Не словом, а ділом»). І не поповнюйте ряди пі-пікайлів у Трускавці, бо вам направду це не личить. Бо дотепер вас сприймали як порядних людей.

Валентин Шреков, газета «Відродження Трускавця» (публікується в розширеному варіанті)

Інфекція байдужості

«Лотерея смерті» у Стебнику

Що ми знаємо про сміття? Для стебничан це питання не видається дивним. Та ми про нього знаємо все! Упродовж двох років ми його спостерігали у вигляді гір, нюхали його, годували своїм тілом - на десерт - комах, що обідали на наших смітниках. Зрештою це наша - як громади - заслуга.

“Наша хата скраю” - в цьому випадку скраю смітника.

Проте через таку “колоду” в оці - тверді побутові відходи або ТПВ (шифр чиновників від сміття) - ніхто не бачить “розсипи” предметів, що несуть загрозу несподіваного захворювання будь-кому.

Відомо усім: майонези з кетчупами - консерванти (зате у труні наші тіла не розкладуться), хлібо-булочні вироби - змелений учорашній хліб і дріжджі, які киснуть у наших шлунках, пиво - напалм, що спалить усе всередині нас, горілка - “самопал” (сам хтось зробив, хто купив - себе спалив) і таке інше. Грець з ним, це ми купуємо самі, на наші, важко зароблені гроші, бо Україна не має Державних Стандартів, а здалася виробникам на їхні Технічні Умови (продукти харчування відповідають технічним умовам???) - і діватися нам нікуди, хіба їхати за кордон, що і роблять молоді стебничани.

Чи думали ми, що у Стебнику почнеться “Лотерея Смерті”, що ризик заразитися смертельними хворобами через сміття збільшується у десятки разів, і - що найстрашніше! - цьому ризику піддаються наші діти? Усі ми є свідками, як дітлахи тягають порожні пляшки замість іграшок (ті пляшки - які мали бути у смітниках і звідти вивезені). Хто викидає пластикову пляшку в смітник, випивши пиво на вулиці? Та ніхто... А діти наслідують дорослих: підносять порожні пляшки до рота - і...

А чи хоча б інколи ми звертаємо увагу на ті дитячі майданчики, які ще залишились у Стебнику - що там? А там гори використаних шприців!!! А діти наслідують дорослих...

Чи багато хто з нас хоч коли робив дітям, не своїм, зауваження з цього приводу? Робіть обов’язково, навіть якщо дитина вилізла зависоко на дерево чи біжить неуважно через дорогу!!!

В Україні - прихована епідемія туберкульозу, частіше люди хворіють на гепатит (по всіх його літерах), ВІЛ, СНІД!!!

Наші батьки сподівалися, що їх діти - ми - будемо жити краще, тепер ми сподіваємося, що наші діти будуть жити краще. Тільки треба вибрати ключове слово: “жити” чи “краще”?

Настав час глянути під ноги і не переступати через сміття, не оминати використаний шприц. І не чекати, поки “смажений півень” дзьобне в сідниці. До нас уже давно прийшла ера невидимого сміття, і дзьоб цього “півня” може бути інфікований чим завгодно.

Невже інфекція байдужості нас настільки подолала, що ми навітЬ зі сміттям (у всіх його новоявлених обличчях) не можемо дати собі ради?

Іван Куць, газета «Воля громади»

Клуб за інтересами

Після повернення Романа Калапача в крісло мера депутати Стебницької міської ради вкотре відчули себе на коні.

Аякже! 31 жовтня минулого року їм вдалося, відправивши його у відставку, показати, хто справжній господар у місті. Не знайшовши порозуміння з Геннадієм Куцаном, який виконував обов’язки міського голови, вони висловилися за повернення старого-нового мера, справедливо вважаючи, що тепер він не буде заважати їм вирішувати власні меркантильні питання.

У цій ситуації Роман Калапач фактично стає заручником депутатського корпусу, який уже давно перетворився на  клуб за інтересами. Адже не секрет, що народні обранці лише на словах представляють інтереси громади, а насправді більше печуться про свої власні. Вони не здатні розв’язати будь-якої серйозної проблеми у місті. Більше того, коли мова йде про ці серйозні проблеми, вони самоусуваються і лише з’ясовують стосунки між собою. Це яскраво було видно на прикладі, коли в місті по вуха лежало сміття, а депутати або взагалі не ходили на сесії, або чубилися на них.

Аби закріпити свій успіх і показати, що саме вони, а не громада і не голова з його заступниками є господарями у місті, депутати у вівторок, 6 жовтня, на сесії міської ради будуть намагатися відправити у відставку Геннадія Куцана. Вже й називають ймовірну кандидатуру на його місце - Ігоря Кузьмака.

Роман Калапач мав би спротивитися такому ходу подій, бо треба розв’язувати купу проблем міської господарки за відсутності коштів, але не стане цього робити. І справа навіть не в тому, що він ображений на Геннадія Куцана чи боїться виступити проти депутатського корпусу. Старий-новий мер засвоїв просту істину: треба бути таким, як усі. В даному випадку він буде таким, як депутати, і вирішуватиме власні питання. А “жертви” на кшталт Геннадія Куцана чи Богдана Асафата, якого теж можуть “попросити” на сесії, його не цікавлять. Страх за повторне дочасне припинення повноважень висітиме над ним Дамокловим мечем, бо це, як каже Ігор Кузьмак, як два пальці об асфальт, а ось повернення назад - це занадто дороге у грошовому еквіваленті задоволення. До кінця каденції можна і не відбити всі кошти, які пішли на адвоката і в інші кишені.

Залишається поспівчувати стебницькій громаді, яка має такого голову і таких депутатів...

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»

Трускавець – український Давос

Що це за швейцарське містечко Давос, гадаю, розповідати не треба. І не лише в нас, але і у всьому світі. А от те, що Трускавець може стати другим Давосом, хоча і виглядає немов якась казка, все ж може стати реальністю. Принаймні про це сказав голова Львівської ОДА п. Микола Кміть на зустрічі з журналістами зранку 2 жовтня в холі готелю «Ріксос-Прикарпаття», де цього річ проходив ІХ Міжнародний Економічний форум.. Прес-конференція нашого губернатора відбувалася в досить невимушеній атмосфері – за круглим столоном та за горнятком кави в досить ранковий час – 8.30 – 9.15. Цей час викроїли спеціально для журналістів, адже графік двох перших днів жовтня в Миколи Івановича – досить напруженим.  Першого числа – приїзд Президента Віктора Ющенка, інших високих гостей зі столиці та регіонів України, з-за кордону. Ввечері – вітальний прийом та культурна програма, де голова ЛОДА мусів буквально «розриватися» між гостями на правах господаря. Тому вже зранку він на зустрічі з журналістами підвів підсумки першого дня форуму у Трускавці. «Вдалося все на 90%», з оптимізмом повідомив голова ЛОДА, зазначивши, що він особисто побачив масу проектів, які зародилися саме тут, у Трускавці.

Порівняно з попередніми форумами формат панелей було змінено докорінно (з виставково-інноваційного на формат спілкування), на наступні роки зміни плануються ще (зокрема, запровадять практику роботи в малих групах за круглим столом), хоча без великого урочистого пленарного відкриття не обійтися. Та й як могло бути без  пленарної частини, коли першого дня - Віктор Ющенко, а другого – Юлія Тимошенко? І він, і вона хотіли і мали що сказати гостям та учасникам форуму, їхні виступи прикрасили форум, а надія на те, що обсяг інвестицій в Україну  після цього збільшиться,теж зросла. Адже говорили і про конкурентні переваги України на глобальному ринку, і про інвестиційний клімат, і про тіньову економіку, і про механізми соціально-економічного розвитку регіонів України в умовах кризи, і про боротьбу з корупцією.

Отже, ІХ міжнародний економічний форум у Трускавці завершив свою роботу, проте його відгомін Трускавець відчуватиме ще довго, а нам цього тільки і треба. Ідея проводити такі заходи в нашому місті належить професору Володимиру Козявкіну, ще в часи до Помаранчевої революції її подали на розгляд тодішньому губернатору Мирону Янківу, але тоді ще і Трускавець не був готовий, і новий губернатор Олійник (він, до речі, теж був на цьогорічному форумі) з «Нашої України» був налаштований відносно Трускавця не дуже-то (причина – на мерських виборах переміг не висуванець «НУ» п. Пілько). Те, що всі гості зібралися на одній території – надзвичайно корисно, адже відомо, що найбільше потрібних угод заключаються саме після неформальних зустрічей, коли пізнаєш іншого не лише як ділового партнера, а просто як людину, яка з часом стає і другом. 1 жовтня вітальний прийом під тиху класичну музику затягнувся з 20.00 до 1 години ночі, хоча за планом мав тривати лише до 22.00. І це не випадковість, це плюс – не лише в загальному для інвестицій в українську економіку, а і для Трускавця, на похвали для якого не скупилися ні голова ЛОДА, ні Президент України, ні Юлія Тимошенко. «Гарне містечко. Такі форуми треба проводити тут щорічно. Потрібно вкладати кошти в розвиток інфраструктури…», «Давос у Швейцарії теж не столиця, а відомий на весь світ, Трускавець чекає така ж доля…», «Трускавець – це знахідка не лише для Львівської області, а і для всієї України…», «Цілком можливо, що і наступного року такий форум відбудеться саме тут…» - ці та інші цитати не можуть не викликати почуття  гордості за наше місто.

А місто до приїзду гостей готувалося ретельно. Вулиці «вилизували», особливо ті, якими мали їхати високі гості, готували і СШ № 3, і концертний зал санаторію «Карпати», і особливо ДЮСК «Спортовець», який хотіли відвідати двоє перших осіб держави окремо, та так і не відвідали ні один, ні друга. Снайпер на даху «Ріксоса» націлював свою гвинтівку на кожного журналіста, який виймав фотоапарат. Охорона – посилена. Ресторан «Максимум» зі своєю шведською лінією приємно дивував гостей вишуканими стравами. Відомчі санаторії «Карпати», «Шахтар», «Перлина Прикарпаття», «Військовий», «Південний», «Молдова» та інші прийняли гостей, на яких забракло місця і яким відмовили не дуже чемно в ЗАТ «Трускавецькурорті». Голова ЛОДА і мер Трускавця зустрічали і проводжали як Ющенка, так і Тимошенко. Підтримати Юлію Володимирівну прийшла і група підтримки з міської «Батьківщини» в складі більше 100 чоловік, вони ж понад 3 години чекали і на її від’їзд, щоб побачити хоча б помах ніжно люблячої жіночої руки, яка невтомно працює для України. Дещо відійшовши від теми, все ж зазначимо, що Прем`єр-міністр значно краще володіла аудиторією, ніж Президент, бо дозволяла собі і жартувати на тему виборів, і після завершення офіційної частини ще довго спілкувалася з учасникам форуму. «В Україні буде диктатура – це буде диктатура закону» - слова не в брови, а в очі.

Політики дещо нижчого рангу як Сеник чи Садовий намагалися не відставати та рівнялися на «вищих», розмова була змістовною, інколи і суперечливою, проте видно було, що це ЖИВА дискусія, а не сценарій наперед заготовленого набору слів. Запитання в залі хоча дещо і обмежили в часі, все ж вирізнялися гостротою та актуальністю. Інша річ, що немає потреби зупинятися на всіх деталях, оскільки всі інформагентства вже давно «обсмоктали» до дрібниць кожну перчену деталь цього, без перебільшення, дійства.

Німецька, чеська, словацька, польська, англійська, російська, які звучали на форумі, свідчили, що приїхало багато серйозних людей з-поза меж України – і приїхали не просто так. Те, що вони зустрілися саме в Трускавці, як і те, що без Трускавця Львів не був би готовий прийняти Євро-2012, свідчить про ріст рейтингу нашого міста, його іміджу, його значення. В тому, що організація форуму була на високому рівні – заслуга не лише обласної, але і місцевої влади. Те, що цей форум – одна з перших ластівок, за якими «прилетять» інші «пташки», і то погрубші – теж можна не сумніватися. Результат для України – очевидний, буде розроблено комплексну програму залучення інвестицій в Україну, створюється Національна агенція з цього питання, мети досягнуто – до проблеми привернули увагу. Результат для Трускавця – не такий очевидний, але теж реальний, ми стаємо містом, з яким не можна не рахуватися. Містом, другим в області після Львова, випередивши і Дрогобич, і Стрий, обскакавши всі інші міста регіону. Чия це заслуга? Напевно, що не опозиції. Чи вирішить це поточні проблеми трускавчан? Не обов’язково, адже мова йде про дещо глобальніші, а не про приземлені питання, проте цілком можливо, що збільшення поступлень в бюджет міста відчують на собі і пересічні мешканці. Чи не занадто дороге задоволення для Трускавця такі форуми? І знову ми повертаємося до теми форуму – інвестицій. Хто хоче щось мати, має найперше щось вкласти. Чи не тому ми і не «проїдаємо» в Трускавці те, що наше, спільне, а вкладаємо, інвестуємо в майбутнє.

Трускавець продовжує жити своїм спокійним, розміреним життям. Дехто може і не зауважив, що в місті проходила така значуща подія. Дехто взагалі до таких заходів ставиться аж надто скептично. Ну, подумаєш, Президент Ющенко. Ну, приїхала Юлія Володимирівна. Ну, зібралися багатії з Європи. А що зміниться? Щось зміниться, повірте. Бо інакше не був би цей форум дев`ятим за рахунком і не проводився б він у нашому рідному Трускавці. В Перемишлянах вже зросла кількість робочих місць на 1 000 чоловік на заводі запчастин для BMW «Електроконтакт-Україна», відрізок траси до Трускавця вже відремонтують до Євро-2012, Ющенко вже вислухав пропозиції мера міста Лева Грицака, а Тимошенко не проминула запитати «Як там поживає моя рідна партія?», готелі та санаторії міста теж отримають від форуму свої дивіденди, а це може вплинути і на рівень зарплат їхніх працівників і так далі, і так далі. Головне, що ланцюгова реакція вже розпочалася. І приємно, що Трускавець виявився не осторонь цього «ланцюга».

Володимир Ключак

Фотофакт. Стихійна торгівля – явище непоборне?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реклама та оголошення

СПА-готель «П’ятий океан» запрошує гостей міста Трускавця зупинитися, відпочити, оздоровитися. На території комплексу функціонує СПА-центр «П’ятий океан» і ресторан «Мисливський рай». Елітність, професійність, конфіденційність та небагатолюдність гарантовано. Детальніша інформація – на сайті www.karpatypremium.com

Дорогі жителі та гості міста Трускавця! Запрошуємо вас відвідати Єпархіальний музей.  Тут Ви зможете дізнатись про історію Самбірсько-Дрогобицької єпархії, про життя і діяльність видатних світочів нашої Церкви, таких як Митрополит Андрей  Шептицький  та Патріарх Йосиф Сліпий,  а також оглянути одну із виставок сакрального мистецтва. Музей працює щоденно з 10:00 до 18:00 окрім вихідних та церковних свят за адресою м. Трускавець, вул. С. Бандери, 19 (біля церкви св. Миколая), тел. 6-85-91

Запрошуємо трускавчан та гостей міста відвідати вечори органної музики, поезії та співу. Початок концертів – о 20.00 в неділю, вівторок та п’ятницю. Адреса – римо-католицький костел, вул. Суховоля, 1

Пропонуємо співпрацю з Інтернет-виданням «Трускавецький вісник» щодо  публікації свіжих новин та цікавих матеріалів. Свої матеріали можете надсилати на мейл anda_panda@ukr.net

Молоді, красиві, талановиті та енергійні дівчата!!!!!! Конкурс «Красуня Дрогобиччини» оголошує новий набір учасниць!!!!! Якщо вам від 16 до 26 років, ви маєте шанс прийняти участь, отримати хороші подарунки та перемогти. Конкурс «Красуня Дрогобиччини 2009». Заявки приймаються  по 15 жовтня 2009 року. Інформація за телефоном (247) 6-55-55; 8 067 985 08 02.

На роботу в СПА-центр «П`ятий океан» потрібні перукар та масажист. Довідки за тел. 8(247) 5-55-53.

 

Незалежне видання «Трускавецький вісник». Всі права застережені. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск –   Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: E-mail: anda_panda@ukr.net, тел. 8-097-38-36-112. Публікація  в Інтернеті  - на  www.protruskavets.org.ua   – «Сайт Трускавця про Трускавець».