Хто володіє інформацією, той володіє світом!
Видається з 14 серпня 2008 року № 80 (106) від 29 жовтня 2009 р.
Новини Трускавця та регіону
У Трускавці знову крадуть автомобілі
Як стало відомо з проінформованих джерел, впродовж минулого тижня у Трускавці викрали три іномарки. Пояснюють це тим, що деякі «професіонали» вийшли на свободу після ув’язнення. Маємо надію на швидку реакцію компетентних органів для запобігання подальших викрадень.
ДТП на заправці ОККО через недбалість водія
В той час, коли водій санаторію "Карпатські зорі" пішов розраховуватись за пальне, його мікроавтобус скотився на легковий автомобіль потрощивши капот. Це ДТП, яке мало місце минулого тижня, можна пояснити несправністю ручного гальма у транспортного засобу або відсутністю голови у водія. Як кажуть, слідство покаже. Подія сталась на заправці ОККО біля Трускавецького автовокзалу.
Миколі Гуку мало внутрішніх проблем та ворогів
Життя вчить, що воно нічого не вчить. Дрогобицький міський голова, який ще нещодавно заявляв про власну безсилість у боротьбі із торгівлею в центрі міста та пропонував як справжній офіцер вивісити білий прапор над дрогобицькою ратушею, днями «влип» ще в дві неприємні історії. Одна з них – втручання у внутрішні трускавецькі справи. Микола Петрович дав доручення сприяти інформаційній підтримці одного з представників трускавецької опозиції. Чи вибачать йому це місцеві націоналісти, важко сказати, щось у них не відчувається любові до Яценюка, якого всім силами та коштами підтримує цей маловідомий у Трускавці претендент на мерську посаду. Справджується прислів’я, що керує не голова, а шия – дружина мера Дрогобича, яка не так давно працювала у промерській трускавецькій газеті «Франкова криниця Підгір`я», перекинулася до опонентів – прихильників «рятівника України».
Другим скандалом стало те, що мер Дрогобича демонстративно відмовився від участі в спортивних заходах у місті-побратимі Дрогобича – польській Лєґніці. Причина – те, що там нещодавно одну з вулиць назвали іменем жертв воїнів УПА. Уявімо собі, що поляки перестали б їздити до Трускавця лише з тої причини, що в нас є вулиці героїв УПА, Макомацького, Бандери. Між іншим, польське місто Лєґніца – одне з тих, де процент етнічних українців досить високий і вони мають достатньо умов для розвитку національної культури. Не виключено, що такий псевдо-націоналістичний крок дрогобицького мера призведе до охолодження стосунків між Дрогобичем (в тім числі і науковим) та багатьма іншими польськими містами, в тім Ряшева та Перемишля.
Про безпідставні погрози Гука розпустити дрогобицьку міську раду ми й не згадуємо.
В Дрогобичі наростає паніка
Після Тернополя Дрогобич – друге місто в Україні, де ситуацію з грипом та пневмонією важко взяти під контроль. Дрогобичем ширяться чутки, що епідемію завезли студенти з Тернополя, вже відомо принаймні про один факт побиття під цим приводом студента з Тернополя в одному з гуртожитків міста.
Віце-спікер прибуває до Дрогобича
Як повідомляє представник дрогобицької міської організації партії «ВО «Батьківщина», на четвер, 29 жовтня, до Дрогобича заплановано приїзд віце-спікера українського парламенту, політолога Миколи Томенка. Окрім презентації власної книги «Історія української конституції», яка пройде в центральній бібліотеці імені В`ячеслава Чорновола, Микола Томенко поспілкується і з представниками місцевих ЗМІ.
Власна інформація
Вісті зі Стебника
- Начальник Стебницького відділення міліції Вадим Рябцев повідомив, що викрита злочинна група людей циганської національності, яка викрадала у маршрутках мобілки і гаманці. Один з ромів заходив у переповнену маршрутку, робив свою справу і виходив. Вслід за маршруткою їхав легковий автомобіль. Злодій сідав у цю машину - і шукай вітру в полі. Один з любителів легкої наживи - місцевий, інший приїхав на наші терени аж із Калуша Івано-Франківської області.
- У деяких будинках на вулицях Грушевського і Володимира Великого невідомі порізали телефонні, радіо- і телевізійні кабелі. Цінних металів там мало. Шкоду могли наробити або конкуренти фірм, які надають теле- і радіопослуги людям, або звичайні бешкетники, яким нічого робити.
- Позаминулого тижня у Стебнику побував народний депутат України від Партії регіонів п. Горошкевич. За словами голови Дрогобицької організації цієї партії Сергія Гориславського, він пообіцяв за власний кошт придбати “швидку” для Стебницької міської лікарні. Раніше цей же депутат обіцяв виділення коштів “Полімінералу” на відвернення екологічного лиха, але його обіцянка виявилася цяцянкою.
- Ми вже повідомляли про те, що водій однієї з маршруток по-хамськи повівся зі стебничанином, головою Територіальної асоціації інвалідів “Серце допомоги” у Львівській області Романом Кіндратишиним. У результаті перевірки з’ясувалося, що цей водій взагалі їздив без ліцензії. Тепер його усунули з даного маршруту. Однак проблема не розв’язана у принципі. Тепер цей же водій їздить на маршрутці по Трускавцю і не виключено, що так само хамить місцевим мешканцям і гостям міста.
- Стебницький стадіон біля ліцею знаходиться на балансі міської ради. “Львівобленерго”, яке є у приватній власності панів Суркіса і Медведчука, каже, що виділило на його облаштування 300 тисяч гривень. Футбольне поле нагадує звичайну земельну ділянку, на якій проростає трава. Воріт немає. Про бігові доріжки, трибуни для глядачів, відповідні споруди для футболістів годі й мріяти. Хто відповість за змарновані гроші? Міська влада, яка погодилась віддати стадіон під підстанцію для “Львівобленерго”? Чи все-таки “Львівобленерго”, яке, мов спрут, обкрутило Стебник і витискає з нього останні соки?
- Десять років тому в селі Колпець, що адміністративно належить до Стебника, був організований церковний хор. Його керівником і диригентом упродовж цього часу був і залишається Віктор Радяк. В неділю, 18 жовтня, відбулись урочистості з нагоди ювілею. Вечір також був присвячений святу Покрови та річниці від дня створення Української Повстанської Армії. Перед виступом церковного хору на сцені були діти. А самі хористи запропонували велику програму на два відділення. У перерві через проектор були продемонстровані фотографії, на яких відображена вся історія церковного хору, його виступи. У Колпці буває не так багато урочистостей, але ця запам’ятається надовго.
Газета «Воля громади»
Про події минулих днів…
28 жовтня о 15.00 в концертному залі санаторію «Карпати» розпочалися урочистості з нагоди святкування 65-річчя визволення України від фашистських загарбників. Можна багато сперечатися про ті події, ті часи, але відомо одне – німці не були великими приятелями України і невідомо, що було б з нашими предками, якби колесо історії покотилося трошки інакше.
Розпочався захід з виступу мера Трускавця Лева Грицака, який сказав, що такі заходи проходять по всій Україні на виконання Указу президента України Віктора Ющенка. Міський голова зупинився на окремих моментах з історії, зокрема, розповів про найбуремніші битви та причину того, чому святкуватимуть саме 28 жовтня. Дрогобич був звільнений від німців 6 серпня 1944, Самбір та Борислав – 7 серпня. Останній населений пункт тогочасної української території (село Лавочне Сколівського району) радянські війська окупували 8 жовтня 1944, а станом на 28 число від німців очистили всю теперішню територію України включно з Закарпаттям та Буковиною. 14, 5 мільйонів жителів україни загинуло під час війни, українці – нація, яка зазнала найбільше втрат в ІІ світовій (40%). «Немає сім`ї, якої б не торкнулася війна своєю страхітливою рукою» - ці слова є дійсно правдивими, хоч і пройшло вже скільки часу з тих пір.
Пам'ять загиблих вшанували хвилиною мовчання, покладено квіти до пам’ятних місць.
Ветеранів привітав Басарабов Віктор Андрійович, голова Ради ветеранів, інші представники цієї організації в Трускавці. Було згадано про тих, хто ще живий – ось деякі з них: Нененко, Каштанова, Рибачук, Горбачов, Латиш, Запутляєва, Курдель, Ушеленко, Шаповалов, Бондар, Соколов, Орлова, Кучеренко, Ящук, Пастухов, Коленнікова та інші. В 60-х роках минулого століття у Трускавці було понад 600 ветеранів війни, тепер їх – 42, прийшла на захід менша половина, решта не змогли по стану здоров’я. Наймолодшому з них – 82 роки. Учасники війни дякували за турботу Леву Грицаку, центру обслуговування пенсіонерів, особливо за організацію цієї зустрічі.
Від депутатів вітали ветеранів війни троє депутатів фракції «Відродження» - Йосип Свіжинський, який повідомив, що відкрито вже другу соціальну аптеку в місті, Орест Лобик, чий дідусь теж поліг на полі бою та Володимир Маринкевич, який подарував для офісу Ради ветеранів війни та праці офісні меблі, крісла та диван. Депутат Алієв від ХДС пообіцяв зробити ремонт в офісі.
Не проминули пропіаритися і місцеві регіонали, діячі ПР в Трускавці Валерій Губерський і Володимир Симович. Окрім подарунку телефонного номера та телефонного апарату, ветеранам вручили 2 тисячі гривень (підуть на операцію на очі Дідику Івану) та зачитали лист нардепа Петра Писарчука зі Львова.
Після урочистої частини, яка тривала біля години і розпочиналася та завершувалася гімном нашої держави, був ще годинний концерт – виступали Мар`яна Лужецька та Христина Кирчей із СШ № 3 (керівник – вчитель музики Філенко Алла Леонідівна), сестри Анастасія та Ольга Щербань та Зоряна Панів із СШ № 2 (керівник – Світлана Губернат) та інші виконавці – всі лауреати та переможці різних конкурсів («Кришталевий Трускавець», «Намисто», «Сурми звитяги»). Особливо присутнім сподобався виступ десятикласниці Мар`яни Лужецької – дівчина співає ще з першого класу і мріє стати артисткою, та родина незаможна, четверо дітей. Але світ не без добрих людей, хочеться вірити, що мрія цієї красивої і талановитої дівчини збудеться.
На «браво» зустрічали виступ народного ансамблю «Галичани» Народного Дому Трускавця (керівник – Володимир Гамера), який виконав ряд українських танцювальних мелодій. Насамкінець варто зазначити, що зал був повний, особливо багато було шкільної молоді.
Володимир Ключак
До уваги дрогобичан!
У неділю, 8 листопада, о 14.00 у приміщенні міського Народного дому ім. І. Франка міста Дрогобича відбудуться громадські слухання на тему «Про нові тарифи на водопостачання та водовідведення».
У Дрогобичі лютують гострі респіраторні захворювання і грип, є летальні випадки
У Дрогобичі протягом минулого тижня у поліклініці зареєстрували понад 1800 викликів лікарів до хворих, кількість хворих на гострі респіраторні захворювання та грип в порівнянні з відповідним періодом минулого року збільшилась в 2,6 рази. 27 жовтня було понад 700 викликів.
Як повідомила головний державний санітарний лікар м. Дрогобича Оксана Гривнак, 22 жовтня вона видала припис, відповідно до якого з 23 жовтня в школах призупинено навчання. Наступного дня вийшла постанова головного державного санітарного лікаря, якою заборонено роботу позашкільних закладів та проведення культмасових заходів.
26 жовтня перший заступник міського голови Петро Суда провів засідання міської комісії з надзвичайних ситуацій за участю головного державного санітарного лікаря, начальників відділів з питань надзвичайних ситуацій, охорони здоров’я, освіти, культури та мистецтв, сім’ї, молоді і туризму, керівників медичних установ, на якій обговорено питання про епідемічну ситуацію з грипу і гострих респіраторних вірусних інфекцій, що склалася в Дрогобичі та Стебнику. Зокрема, констатувалось, що медичні заклади переповнені, особливо дитяча лікарня. На понеділок, 26 жовтня, у місті померло четверо осіб людей. Медики пов’язують ці смерті із ускладненнями, викликаними вірусними захворюваннями. Помирають від пневмонії, яка не піддається лікуванню - люди згорають на очах.
За пропозицією Петра Суди, було створено робочу групу, яка, уважно проаналізувавши ситуацію, 27 жовтня запропонувала розгорнути 20 додаткових ліжок в дитячій лікарні, перетворити відділ відновного лікування міської лікарні № 1 у відділ гострих респіраторних вірусних інфекцій, додатково розгорнути 20 ліжок на базі Стебницької міської лікарні, виділити додатково 4 легкових автомобілів для обслуговування викликів поліклінікою та дитячою лікарнею. Для здійснення лікувально-профілактичних заходів пропонується додатково виділити з бюджету 100 тис. грн.
Зі слів начальника відділу охорони здоров’я, 27 жовтня у Дрогобичі працювали вірусологи зі Львова. Взято аналізи, які будуть досліджені у лабораторіях Львова та Києва. Результати будуть відомі приблизно через 2 тижні.
Головний державний санітарний лікар Дрогобича Оксана Гривнак закликає дрогобичан і стебничан утриматися від проведення заходів, де буде залучена велика кількість людей, дотримуватися правил особистої гігієни, не переохолоджуватися, у побуті застосовувати дезінфекційні засоби для миття рук, посуду, застосовувати неспецифічну профілактику грипу та ГРВЗ, а саме вживати більше фруктів, цитрусових, часник, цибулю. Звернути особливу увагу на дітей: намагатися, щоб вони більше часу проводили вдома, що дасть змогу уникнути контакту з хворими людьми. При перших симптомах: закладення носа, біль голови, ломота у тілі звертатися до медичних служб за допомогою.
Іван Тихий, м. Дрогобич
У Дрогобицькій лікарні 33 хворих на пневмонію: 2 з них у реанімації у важкому стані
Як вдалося довідатися кореспонденту ЗІКу в головного лікаря Дрогобицької міської лікарні № 1 Володимира Бігуняка, станом на вечір середи, 28 жовтня, у лікарні перебувало 33 особи з діагнозом пневмонія. З них 5 поступило зранку цього дня до 12 години, 2 хворих – у важкому стані у реанімації.
А напередодні вірусологи зі Львова склали експрес-діагнози, у важкохворих взяли аналізи на дослідження. У Дрогобичі реамобілем побували медики зі Львова, які надали необхідні консультації. Як зазначив Володимир Бігуняк, ситуація тривожна, але медики роблять все можливе, щоб допомогти хворим.
На Львівщині завершились змагання з поліатлону
25 жовтня завершилися змагання з поліатлону у програмі 18-их спортивних ігор Львівщини. В Дрогобичі та Трускавці впродовж двох днів змагалися команди районів та міст Львівщини у комплексній першості з поліатлону.
Як повідомила ZAXID.NET заступник начальника управління з питань фізичної культури і спорту ЛОДА Оксана Вацеба, незважаючи на фінансові труднощі, в передостанньому виді змагань за програмою 18-их спортивних ігор Львівщини взяли участь збірні команди 13 районів Львівської області та 7 міст обласного підпорядкування. Змагання відбувалися за відповідними віковими категоріями серед чоловіків та жінок зі стрільби кульової, плавання, легкоатлетичного кросу, спринтерського бігу та метань.
Ольга Мицак: «Ми випускаємо справді кваліфікованих працівників»
Ольга Ярославівна Мицак працює заступником директора з навчально-методичної роботи Стебницького професійного ліцею. Ми розмовляємо з нею про здобутки і проблеми цього навчального закладу.
- Розкажіть, будь ласка, про здобутки Стебницького ліцею.
- Ми працюємо, посилаючись на Закони України “Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, Конституцію Україїни, Конвенцію прав людини, тобто всі наші основні регулюючі акти забезпечені. Тепер введено нове: стандарти професійно-технічної освіти. Я вважаю, що навчально-методична робота у нашому ліцеї здійснюється не лише на належному, а на високому рівні. Про це говорять здобутки наших ліцеїстів. Так, на обласному конкурсі наші вихованці зайняли призове місце серед фахівців кулінарії. Наша випускниця Надич Оксана стала переможцем конкурсу фахової майстерності. Для нас дуже важливо, що Самойлова Діана (мабуть, у Стебнику ще ніколи такого не було) на Другому етапі Сьомого міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика виборола перше місце. Можу похвалитися, бо це моя учениця, і це мені дуже приємно. Вона стала студенткою вищого навчального закладу поза конкурсом.
- Скільки випускників ліцею цього року стали студентами вищих навчальних закладів?
- Всі наші випускники мають право брати участь у зовнішньому незалежному оцінюванні. Так, цього року з 22-ох учнів 20 поступили і стали студентами вищих навчальних закладів різних рівнів. Випускники нашого ліцею навчаються у Львові та Одесі, Дрогобичі та Києві. Окремі учні мали право вибору, поступили в декілька навчальних закладів одночасно і вже вибирали, де їм навчатися. Ми можемо похвалитися тим, що даємо хорошу базову підготовку, і тому наші учні, попри все, попри складний їхній матеріальний стан, стають студентами вищих навчальних закладів.
- Чув чимало добрих слів на адресу ваших випускників, які працюють у закладах громадського харчування.
- Наші випускники, які здобули фах кухаря в ліцеї практично обслуговують усі заклади громадського харчування в Стебнику, Трускавці та Бориславі. А дехто в свої неповні 30 років є шеф-кухарями в окремих трускавецьких санаторіях. Тобто ми випускаємо справді кваліфікованих працівників.
- Але профосвіта порівняно зі школою має свою специфіку. Ви це враховуєте?
- Звичайно. Перш за все, специфіка полягає у тому, що в нас теоретичне навчання поєднується з уроками виробничого навчання. У нас хороші майстерні кухарів, операторів комп’ютерного набору, барменів, електромонтерів. Ось у чому специфіка виробничого навчання? Прослухавши інструктаж, учні самі виготовляють те, що вивчили в теорії. Ось у цьому є великий позитив, де теорія поєднана з практикою. У нас, крім того, є професійне спрямування предмета. Ось візьмемо українську мову. Ми прагнемо, щоб учень не лише знав, як писати ті чи інші слова, але щоб це було пристосовано до його професії, щоб у нас не було таких “проффесорів”, яких маємо зараз у Верховній Раді Україні.
- Склався такий стереотип, що в ліцей, колишнє профтехучилище, йдуть ті, хто не зміг поступити у вищі навчальні заклади, це діти, які погано вчаться, хулігани, зловживають алкоголем, “бавляться” наркотиками, ведуть розбещений спосіб життя. Чи притаманне таке Стебницькому ліцею?
- Абсолютно хочу спростувати цей стереотип. Головним показником є зовнішнє незалежне оцінювання. Учень, здобувши в нас повну загальну середню освіту, отримуючи диплом спеціаліста, фахового робітника, окрім того, може ще здобути й вищу освіту, при цьому працюючи й навчаючись на заочній формі. У наших учнів бали від шести і вище за дванадцятибальною системою. Наприклад, Діана Самойлова, про яку я вже згадувала, мала срібну медаль у школі й прийшла до нас навчатись. Таких, як вона, є у нас в достатній кількості.
- І що, немає жодних проблем?
- Є, звичайно, проблеми – як і у всієї сучасної молоді. Головна проблема в тому, що завдяки засобам масової інформації, телебаченню, наші діти американізуються, і цей спосіб життя розпоширюється на наших учнів. До нас приходять діти такі, які вони є, якими їх виховали батьки, школа, вулиця, а ми вже намагаємося проводити корективи у їхньому вихованні.
- А як спортивне життя протікає у ліцеї?
- Спортивне життя у нас активізувалося. Багато наших вихованців займаються в громадській організації “Патріот”. До речі, дуже часто на шпальтах нашої газети ви друкуєте матеріали про їхні перемоги. І, власне, учні нашого ліцею складають ядро цієї організації. Ці хлопці користуються авторитетом у своїх групах. Можливо, вони не конче добре вчать математику чи зарубіжну літературу, але інші беруть з них приклад не пити, не курити, не обманювати, дотримуватися свого слова. І, можливо, ось ця робота, всередині групи, дає навіть більше, ніж заборони, що того не можна і того не можна. Коли інші бачать, що ці хлопці досягають позитивного результату, вони беруть з них приклад.
- Крім роботи в ліцеї, Ви ще причетні до Центру національного відродження імені Степана Бандери.
- Це громадська організація. Очолює її Костянтин Миколайович Іваночко. Звичайно, основною ідеєю Центру є виховання не лише молоді, а й робота серед населення щодо укріплення української ідеї, українського спрямування і всього українського. Це також і український спосіб життя. Від діда-прадіда це церква, це українське життя, де на першому місці стоїть Держава, а потім все інше, це сімейні первні, тобто пропаганда всього українського, це втілення в життя ідей наших Провідників Степана Бандери, Романа Шухевича.
- Чи вдається в умовах Стебника, власне, втілювати в життя ці ідеї?
- Звичайно, що ні. Щоб сказати, що ми все так гарно робимо, - ми не можемо. Душею нашого Центру національного відродження є Любов Волошанська. Власне, ті заходи, які вона робить, і відбивають сутність нашої діяльності. Так, у нас небагато людей, але справа не в кількості, а в якості.
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
Бюджетна скрута
Друге пленарне засідання ХХХІV сесії Дрогобицької міської ради відбулось 22 жовтня. Воно видалось непродуктивним, оскільки тривало лише до обідньої перерви, та й ту довелося оголосити достроково. Усьому виною – відсутність кворуму. Якщо на початку зібрання у залі був 31 депутат, то близько 13-ої години голосів вже було недостатньо, щоб приймати рішення. Тож не дивно, коли на вечірнє засідання зібралося лише близько 20-ти народних обранців із 50-ти, міський голова Микола Гук пригрозив опублікувати в пресі прізвища прогульників. Мовляв, народ має знати своїх «героїв».
Та, попри все, сесія таки прийняла низку рішень. Свою роботу депутати традиційно розпочали із «розминки», у якій звернули увагу виконавчих органів влади на низку актуальних міських проблем. Мова йшла про погані дороги (особливо під шляхопроводом на вул. Стрийській), незадовільне вуличне освітлення окремих районів міста, скасування медпрацівникам надбавки за інтенсивність праці, недотримання графіку руху на маршруті № 8 та ін. Голова фракції «Наша Україна» Богдан Іванців нагадав присутнім, що днями Верховна Рада прийнята Постанову, якою призначила дату наступних виборів до місцевих рад, а також міських, сільських, селищних голів – 30 травня 2010 року. Пан Іванців закликав депутатський корпус п’ятого скликання активніше попрацювати для громади у ці півроку, що залишилися до кінця каденції.
Розгляд порядку денного сесія розпочала із питання про затвердження структури управління комунальних ресурсів. Його в черговий раз розглядали на виконання рішення суду щодо поновлення на роботі колишнього заступника начальника управління Романа Ощипка. Однак більшість депутатів були проти відновлення раніше скороченої посади заступника, мотивуючи тим, що у час кризи місто має серйозні проблеми із бюджетними коштами. Тож проект рішення підтримали лише двоє з присутніх, ще двоє були проти, решта утрималися. Міський голова, котрий голосував «за», пообіцяв скерувати до парламенту подання про розпуск міської ради, яка, не виконуючи рішення суду, порушує законодавство України.
Згодом народні обранці розглянули блок бюджетних питань. Особливу тривогу викликав звіт про виконання міського бюджету за І півріччя 2009 року. За словами начальника фінансового управління Ігоря Пудлика, за шість місяців дохідну частину бюджету було виконано лише на 84,7%, тобто місто недоотримало понад 6 млн. грн. Із них близько 3 млн. грн. – це податок з фізичних осіб, на що вплинули зупинки в роботі підприємств. Не вдалося зібрати в повному обсязі кошти за оренду землі та деякі інші платежі. Попри те, місто зуміло профінансувати повністю усі першочергові витрати завдяки короткотривалим позикам Державного казначейства. Однак, якщо ситуація не зміниться, до кінця року на зарплату медикам забракне 2,7 млн. грн., а освітянам – 2,4 млн. грн. У відповідь на це міський голова пообіцяв до кінця року припинити виплату премій і деяких надбавок усім працівникам відділів та управлінь виконавчих органів міськради. Причина проста – бракує грошей. Очевидно, трохи доведеться затягнути паски і працівникам бюджетної сфери.
Звіт про виконання бюджету у першому півріччі депутати затвердили, а разом з тим внесли деякі уточнення до головного фінансового документу на останній квартал 2009 року. Відбулися зміни і в деяких кошторисних призначеннях бюджету розвитку міста. Так 300 тис. грн. планується скерувати у статутний фонд лазні для розрахунків підприємства за тепло і водопостачання, 582 тис. грн. – на реконструкцію приміщення під діагностичний прилад ядерно-магнітний резонанс, 90 тис.грн. – на завершення реконструкції котельні на вул. Володимира Великого.
Згодом сесія затвердила «Правила торгівлі на ринках Дрогобича», внесла зміни у рішення щодо встановлення ставок єдиного податку для фізичних осіб-підприємців, щодо розміру торгового патенту та в положення про нарахування та сплату місцевих податків і зборів (мова йде про ринковий збір). Цей блок питань, який покликаний трохи покращити ситуацію із наповненням бюджету, представив на розгляд депутатів начальник відділу економіки Ростислав Росоха.
Після цього у роботу сесії втрутилася давня проблема – робота на межі кворуму. Народні обранці розглянули ще три питання, але прийняти позитивного рішення так і не змогли.
Наступне засідання сесії заплановане на четвер, 29 жовтня.
Ярослав Грицик, газета «Галицька зоря»
Україна – ЗОМБІ
Кожні вибори - це зомбування українців.
До цієї новітньої технології наші вороги вдалися у широких масштабах в 2004 році, хоча і раніше такі спроби були, але не в таких розмірах. Не мало значення, де це зомбування відбувалося, на помаранчевому Майдані чи на біло-голубому мітингу. Людям втовкмачували в голови, що лише обраний Янукович або Ющенко є месією, здатною вивести країну з кризи. Втім, схоже, Янукович недостатньо освоїв ази новітньої технології зомбування, не прислухався до порад експертів, а тому й програв попередні президентські вибори.
Зараз він уповні використовує технологію зомбування в нинішній президентській гонці. Чого вартував з’їзд Партії регіонів, який відбувся минулого тижня, де всі делегати і запрошені упродовж тривалого часу стояли, слухаючи свого лідера.
Подібну тактику, але на тлі більш масштабного видовища застосувала Юлія Тимошенко, яку минулої суботи на Майдані Незалежності висунули кандидатом у Президенти України. Те ж багатогодинне стояння (сидячи людина розслаблюється, думає щось про своє, а тут, як у церкві, увага особливо загострена), вигукування мантр на кшталт: “Юля!” чи “Тимошенко!” (технологи ще не дійшли згоди, яка з них більше впливає на людську підсвідомість “Тимошенко” задовго, бо ідеальним є три склади, як, наприклад, “Ющенко!”, а “Юля” закоротко, та й якось по-панібратськи стосовно ймовірного президента).
Технологію зомбування застосовують й інші претенденти на президентську папаху. Наразі найбільш яскраво це видно на прикладах Арсенія Яценюка та Сергія Тігіпка. Їхні короткі революційні гасла вгризаються у свідомість незахищених від інформаційної навали людей, кардинально впливають на їхню психіку і, незалежно від волі тієї чи іншої особистості, починають схиляти на користь того чи іншого кандидата у президенти.
Зомбування робить людину безвільною. Їй лише здається, що вона зробила правильний вибір, проголосувавши за того чи іншого кандидата у президенти, а насправді цей вибір їй вже давно утовкмачили в голову, а самій людині у потрібний час потрібно поставити пташку навпроти того чи іншого прізвища у виборчому бюлетені.
За великим рахунком, для тих, хто застосовує зомбування, не має значення, за кого проголосує людина. Головне, що подавлена її воля, що вона не розуміє однієї простої істини: хто би нині не став Президентом України, у безвільному суспільстві він не зможе вивести нашу державу в світові лідери, хоча потенційні можливості для цього у нас є. Оце і є надзадача зомбувальників: зробити нас безвільними, а вже потім табуном (стадом, отарою як хочете) гнати в Євросоюз чи в Азійське співтовариство залежно від того, чиє зомбування буде професійнішим. Але при цьому Україна втратить сенс як самостійна одиниця на мапі світу. Тоді з нами можна буде робити все що завгодно.
Дехто наївно думає, що він не піддається зомбуванню. Це хибний погляд. Ми не усвідомлюємо, що фраза, сказана по телебаченню, плакат, який ми краєм ока побачили, їдучи в маршрутці, безкінечні радіомантри руйнують нашу психіку, роблять нас агресивними, в тій чи іншій мірі впливають на нашу психіку. На жаль, протидіяти новітній технології зомбування практично неможливо. Єдина порада: пам’ятайте, що після виборів життя не закінчується, тому не будьте такими агресивно-впертими, голосуючи за того чи іншого кандидата в президенти. І якщо вас аж занадто активно агітують, скажімо, по телевізору, вимкніть його і почитайте гарну книгу.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Як зупинити комуністів
На цих президентських виборах лідер комуністів Петро Симоненко може набрати найменше голосів, ніж на всіх попередніх. А вже на наступних парламентських виборах взагалі може бути відсутньою комуністична фракція у Верховній Раді України.
Компартія України – філія компартії Росії
Як не парадоксально це звучить, але в цьому повинні бути зацікавлені не лише регіонали чи бютівці, литвинівці чи нунсівці, але й націоналісти і соціалісти. Інша справа, чи дозволить це їм зробити Москва, якій потрібна в Україні п’ята комуністична колона.
Не секрет, що самостійної компартії як такої в Україні нема. Радше це філія компартії Росії з усіма сумними висновками, що з цього випливають. Буцімто українські комуністи озвучують не лише московські ідеї, а й отримують фінансову поживу від Кремля. Крім того, мають і своїх олігархів, які здебільшого пасуться на московських економічних ринках.
Люмпенська (читай: комуністична) ідея процвітає лише тоді, коли у країні панує бідність. В багатих країнах комуністи знаходяться на маргінесі політичного життя, а якщо й “вибиваються у люди”, то їхні ідеї є радше соціал-демократичними європейського взірця, які суперечать ідеям московським.
Коли на зорі становлення незалежності компартію в Україні заборонили, ніхто всерйоз не подумав над тим, аби створити партію справді українських комуністів, де, власне, українство було би на першому місці, а комуністична ідея на енному як нездійсненне марево, міраж. Але Симоненко і його послідовники відродили компартію на тих же людиноненависницьких ідеалах, коли примарна ідея все, а люди ніщо.
Услід за комуністами Росії симоненківці вважають себе правонаступниками ВКП (б)КПСС, а, отже, і ЧККГБ. Тому й чуємо в московській інтерпретації їхнє нехтування ідеями українського націоналізму, заперечення Голодомору як геноциду, запровадження російської мови як другої державної. Чи могла би будь-яка демократична держава потерпіти політичну силу, яка виступає з позицій, ворожих нації, що складає більшість у цій країні? Україна не є демократичною державою, оскільки не може захистити українців від людиноненависницької ідеології прислужників Кремля.
Створити економічний рай в Україні – ліквідувати комуністичну загрозу
Чи здатні Янукович і Тимошенко (хто би з них не став президентом) ліквідувати комуністичну загрозу? Мова йде саме про загрозу з боку комуністів, бо якщо й далі життя людей буде погіршуватися, то нас чекає не помаранчевий, а червонокривавий Майдан. Янукович і Тимошенко (а особливо після їх злучки у парламенті і створення конституційної більшості) просто зобов’язані об’єднати зусилля і створити економічний рай в Україні, а не дерибанити державу на догоду своїм олігархам. Лише за такої умови падатиме агресивність комуністів, а їхні потуги до встановлення комуністичної диктатури будуть марними.
Здається, це тим більше може бути втіленим у життя, оскільки Петро Симоненко не має тієї харизми, як Ленін чи Сталін. За великим рахунком, він не є лідером, просто у потрібний час з’явився у тому місці, де відроджувалася після заборони компартія. Петро Симоненко так і залишився регіональним керівником, без державницького мислення, і міг успішно замінити, скажімо, Віктора Януковича й керувати Партією регіонів чи іншою подібною політичною силою. Взагалі анахронізмом виглядає теза: Петро Симоненко і комуністична ідея. Коли читаєш його промови чи статті, не полишає думка, що він далекий від теорії марксизму-ленінізму, а тому й не може пристосувати їх до нинішніх умов розвитку суспільства, а тим паче до українських реалій. Зведення компартії на маргінес політичного життя є тим більше актуальним, що підростають молоді комуністичні лідери, з відмінним знанням теорії марксизму-ленінізму. На відміну від Петра Симоненка, вони є цинічними прагматиками, з холодним кагебістським блиском в очах, які здатні знову вчинити над Україною кривавий експеримент.
Націоналісти – могильники комуністів
Вирішальну роль у тому, аби комуністи зійшли з політичної арени, мають відіграти націоналісти. На жаль, яскраво вираженої націоналістичної сили в Україні немає. Великою помилкою патріотів є вважати такою “Свободу”. Це радше предтеча створення потужної націоналістичної сили, час народження якої ще не настав. “Свободівці” роблять ведмежу послугу комуністам, коли лякають їх люстрацією, чи забороною партії, чи другим Нюрнберґом, прекрасно розуміючи, що в даній ситуації цього зробити не можна. На жаль, лідери “Свободи” не знайомі з ідеями Степана Бандери (форма ніщо, дух усе), а тому не можуть застосовувати їх у сучасних українських умовах. Фактично ці два буцімто антиподи “Свобода” і комуністи одного поля ягода, поля більшовицького, коли при іншій думці опонента, який стає ворогом, рука тягнеться до револьвера. Це викидні тоталітарної більшовицької системи, яким вдалося дивним чином вижити й тепер претендувати на панівне становище в нації. Ось тому комуністи є живучими, що слабкою є націоналістична складова у суспільстві. А саме вона на певному етапі може бути більш вагомою у боротьбі з комуністами, ніж, власне, економічна складова. І коли це станеться, про комуністів забудуть, як про кошмарний сон.
При цьому не слід забувати і про проведення люстрації, і про другий Нюрнберґ. Рано чи пізно компартія в Україні в нинішньому її ідеологічному вигляді буде заборонена. Люди, які сповідують утопічну комуністичну ідею, мають право на створення нової партії, в програмі і статуті якої не йшлося би про диктатуру пролетаріату, а сповідувалися би принципи любові до людини. І, звичайно, така оновлена компартія не мала би знову ставати філією російської компартії. Але, повторюю, це станеться лише тоді, коли до влади прийдуть справжні націоналісти. І нехай комуністи не зловтішаються, що це утопічна мрія. Вже нинішнє покоління українців перехворіє “дитячою хворобою” націоналізму і на зміну “Свободі” з її псевдонаціоналізмом прийде політична сила на кшталт бандерівської, яка встановить істинне народовладдя в Україні.
Проти всіх
Наблизити цей час можна і треба вже зараз. Навіть під час президентської гонки, коли нам обіцяють вибір без вибору, ми можемо серйозно струсонути систему, яка за іронією долі ще є ленінською владою рад.
Жоден з потенційних кандидатів у президенти України не сповідує національної, а тим паче націоналістичної ідеї. Всі вони змагаються між собою у тому, хто може стати кращим менеджером, порівняно з іншими, але для обслуговування олігархів, які сповідують ліберально-космополітичні ідеї й фактично керують Україною. У цій ситуації єдино правильним з націоналістичної точки зору був би бойкот виборів. Але в такому випадку голоси націоналістично налаштованих виборців перейшли би до певних кандидатів у президенти, бо всі ми знаємо, які махінації творяться на дільницях. Тому більш дієвим було би все-таки піти на вибори, але викреслити усіх кандидатів у президенти. Думаю, що на січневих виборах 2010 року ця цифра могла би скласти офіційно понад 10 відсотків, хоча насправді понад чверть виборців налаштована проти всіх. Якщо таке перетягування канату триватиме й далі, а Україна залишатиметься на маргінесі світового життя, то вже на наступних виборах буде понад 50 відсотків тих, хто виступить проти всіх. Саме тоді можна буде забути про нинішній політикум і висунути справді народних кандидатів.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Чи будуть вибори?
Ні, президентські вибори відбудуться за будь-якої погоди. Принаймні перший тур 17 січня 2010 року. А там вже як Бог дасть! Претенденти на булаву почали хвацько реєструватись у Центрвиборчкомі.
А цього тижня Верховна Рада України прийняла ще один закон про проведення виборів 30 травня 2010 року. Цього дня обиратимуть депутатів місцевих рад і голів сільських, селищних і міських рад.
Народні депутати прийняли цей закон мало не напівсекретно, що викликає багато сумнівів у його дієздатності. Тим більше, що Юлія Тимошенко зовсім недавно пообіцяла: вибори до місцевих органів влади будуть перенесені на 2011 рік. Складається враження, що після президентських виборів у залежності від того, хто виграє, й буде прийняте остаточне рішення. Наразі воно подовжує повноваження мерів і війтів, бо їх мали обирати у березні наступного року, й зменшує повноваження депутатів, які мали скласти мандати у 2011 році. З іншого боку, всі розуміють, що такі вибори треба було вже давно проводити одночасно, аби не загострювати протистоянь між новими мерами і старими депутатами. Але якщо вибори таки відбудуться в травні наступного року, то як це вплине, скажімо, на Стебник? Всі хочуть змін, але чи відбудуться вони?
Почнемо з депутатського корпусу. Нині народні обранці фактично тримають владу у місті й крутять нею, як циган сонцем. Захотіли - зняли мера, захотіли - повернули його. Хочеться вірити, що у наступному депутатському корпусі вже не буде одіозних фігур, які всім керують. Деякі з них входять до екзотичних партій, які нічим себе не зарекомендували на всеукраїнському рівні. Деяких вже не побачимо у списках, скажімо, БЮТ чи “Нашої України”, бо вони йшли врозріз з “лінією партії”. Правда, вони можуть переметнутися до “Свободи” чи Партії регіонів, але то вже інша пара гальош.
Щодо мера, то є велика ймовірність, що стебничани знову не допустять до влади Романа Калапача, хоча він хоче тієї влади, аж пищить. Багато мешканців міста будуть діяти за принципом: краще мером хай буде хто-небудь, але тільки не Роман Калапач. Хіба би інші кандидати відкусили свої кусники, а нинішньому мерові знову би дістався жирний пиріг.
Стебничан, як і всю Україну, кидають в смугу виборів. Чи настануть після цього зміни?
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
Рай для гурманів
У кожного в житті є ключові події, які запам’ятовуються назавжди, їх є небагато і вони ділять наше життя на певні етапи. Адже наше життя – мить, доля секунди в історичному процесі, штрих між моментами народження і смерті. Момент нашого народження ми навряд чи пам’ятаємо (:-)), але потім – перший дзвоник, а згодом так швидко і закінчення школи, перші побачення, перші поцілунки, одруження, народження первістка. А ще – продовження навчання, перша зарплата, перемога улюбленої футбольної команди, дні народження наші та наших друзів, Новий Рік, вечірки. У кожного свій стиль життя, хтось любить гучні забави, а хтось навпаки – посидіти в невеликому дружньому товаристві та мило поспілкуватися під приємну музику. Не хочеться говорити про неприємне, але воно приходить з часом – вихід на пенсію, перші сиві волосини на скронях, клімакс чи втрата чоловічої сили, збільшення кількості захворювань.
Життя людині дано лише раз і воно варта того, щоб прожити його, як належить, щоб не дивитися на старості літ чужі фотографії чи відео та ковтати слинку і тамувати сльози. Вже від сьогодні можна розпочати прикрашати його, не шкодувати собі гарно одягнутися, розважитися, смачно попоїсти, адже ще в часи середньовіччя співали «Gaudeamus igitur, juvenes dum sumus” (Веселімося ж, поки молоді.. – слова початку студентського гімну).
Для того, щоб відзначити День народження, хрестини, чергову річницю Вашого знайомства з коханою людиною чи річницю одруження, іншу важливу дату, або просто приємно посидіти з друзями (та так, щоб було що потім згадати), не треба прикладати багато зусиль. Варто завітати в ресторан «Мисливський рай», що на вулиці Данила Галицького, 2 у Трускавці і тільки тут Ви зможете переконатися, що Ваші надії виправдано на 100%. Це місце буде Вас манити як магнітом, Вам не потрібно буде шукати щось краще, бо тут – добре. І добре завжди. І Ви рекомендуватимете ресторан «Мисливський рай» своїм найкращим друзям, і Вас без сумніву за це поважатимуть ще більше. Бо кожен, хто побуває в «Мисливському раю», знатиме на власному досвіді, що воно таке – рай для гурманів. Помилкою було б зараз називати якісь окремі страви з меню ресторану, адже, як кажуть, «на колір і смак товариш не всяк». В «Мисливському раю» страви – до вибору, до кольору, як казали наші предки, ціни значно привабливіші (нижчі), ніж в інших, мальовнича місцина немов притягує своєю благодатною аурою. Рай – та й годі!
Юна весна, яскраве літечко, золота осінь, сніжно-біла зима – кожної пори року ми хочемо бути радісними, щасливими, хочемо, щоб до нас приходив успіх. І так буде, адже ми самі станемо володарями свого життя, ніхто за нас не буде вирішувати, як нам жити, що робити, де харчуватися, відпочивати. Ресторан «Мисливський рай» стане для нас тим вихідним пунктом, від якого ми розпочнемо новий етап в нашому житті – етап успіхів, радості, впевненості в собі. Не варто економити на собі, на їжі, на друзях та на знаменних датах. Відкриймо для себе «Мисливський рай» і змінюймо життя на краще!
Володимир Ключак
З електронної пошти
Трускавецька осінь
Теплі жовтневі дні бабиного літа у Трускавці дають змогу насолодитися відпочинком та помилуватися краєвидами як відпочиваючим, так і мешканцям нашого Трускавця, небайдужим до краси. Різноманітні відтінки жовтого, червоного, зеленого та інших кольорів на деревах перетворили Трускавець та його околиці в чудову місцину, якою любуєшся – не налюбуєшся, дивишся – не надивишся. Запах яблук, груш та слив не вдалося витіснити навіть негоді середини жовтня – після снігу знов повернулося тепло, після негоди ясне сонечко обігріло і Гошівську гору, і приватні садиби, і багатоповерхівки. Навіть ранки вже не холодні, а теплі, а що говорити про прекрасні дні, яких не було навіть влітку через часті негоди. Суха безвітряна погода немов запрошує до мандрівки, адже гріхом було б сидіти вдома, коли сама природа манить, вабить, кличе. Незважаючи на розмірений та по арифметичному вирахуваний ритм міського життя, все ж знаходиться час на романтику, на те, щоб зупинитись, озирнутись навколо і так і стояти з роззявленим від подиву та задоволення ротом. «Спинися, мить, прекрасна ти!» - саме такі слова мав сказати Фауст у однойменному творі Ґете, щоб остаточно стати власністю диявола. Ці слова, але вже в позитивному вимірі так і хочеться сказати про час золотої осені в Трускавці. Адже відомо – за цими прекрасними днями прийдуть знову дощі, потім сніг, негода, мороз, потім буде весна, але це вже не золота і щедра осінь, це нова пора року і нова пора людського життя.
Теплі жовтневі дні бабиного літа, хоча надворі вже пахне листопадом. Падолистом опалого листя, яке дерева скинули, готуючись до сну, відпочинку. Вітром, який не лише зриває останні листочки (і зірве, бо так треба, бо інакше не повинно бути), але й завжди приносить зміни. Вітер змін (це часом не з пісні «Скорпіонз»?) доводить, що і після поганого, і після доброго мусять бути зміни, де зміни – там рух, а рух – основа життя. Так не хочеться згадувати і думати про рух суєти навколишньої буденщини, майбутніх виборів, колотнечі та пустопорожніх обіцянок. Нехай це буде відкладено на пізніше. А тим часом насолоджуймося бабиним літом, золотою осінню, трускавецькою природою в цей погідний час і тим, що ми маємо можливість і вміємо оцінити цю красу.
Наталія Івахів
Незалежне видання «Трускавецький вісник». Всі права застережені. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: E-mail: anda_panda@ukr.net, тел. 8-097-38-36-112. Публікація в Інтернеті - на www.protruskavets.org.ua – «Сайт Трускавця про Трускавець».
