Хто володіє інформацією, той володіє світом!
Видається з 14 серпня 2008 року № 86 (112) від 19 листопада 2009 р.
Новини Трускавця та регіону
Коротка і нудна сесія
В четвер, 19 листопада, в приміщенні концертного залу санаторію «Карпати» з 10.30 до 11.30 проходила позачергова сесія Трускавецької міської ради. Спочатку член міської ТВК Пасічник зачитав інформацію про реєстрацію депутатом п. Маринкевича, після чого коротко тривали депутатські запити. Депутат Алієв зазначив, що ЗМІ повинні лояльно підходити до висвітлення цієї чи іншої інформації та вкотре «наїхав» як і цього та минулого понеділка) на одну з міських газет та депутата Богдана Процишина стосовно ситуації в ОСББ «Дружба» на Івасюка, 19. Він у своєму виступі зіслався на іншого депутата, а коментарі Процишина в газеті зацитував майже повністю. Натомість депутат Ігор Пілько зазначив, що в ЗМІ багато пишуть про відповідальність депутатів і, визнавши слушність журналістів, закликав серйозно підготуватися до розгляду питання виконання рішень ради. Теж Ігор Федорович попросив припинити ганебну практику «розборів» газетних статей, назвавши це «невдячною справою». Окрім цього, депутат звернувся з проханням до комунальників залатати ями на дорогах.
Серед інших питань,порушених в депутатських запитах – «самодіяльність» юриста КП «Наше місто» Артура Дикого у розгляді звернень по легалізації автономного в Трускавці (легалізують на одному з найближчих засідань міськвиконкому), питання благоустрою на Садовій, Сагайдачного, Довбуша, будівля колишнього «Дитячого світу» на Шевченка та сміття поблизу пам’ятника Свободи (там «зробили виходок», висловився один з депутатів-нашоукраїнців), а також про сприяння проведенню в місті фестивалю телевізійного кіно в січні наступного року.
Після цього депутати прослухали інформацію начальника управління земельних ресурсів ТМР Ростислава Карповича відносно надання дозволів на виготовлення технічної документації для вироблення права власності на земельні ділянки та проголосували за це. При розгляді питання, яке вже пройшло земельну комісію (відносно змін цільового призначення землі, передання у власність та інші земельні питання), депутати не дійшли повної згоди, тим більше що на їх розгляд було подано проект рішення без додатків. Оскільки рішення не завізувала секретар міської ради Наталія Анатоліївна, то і голова Лев Ярославович теж вирішив спільно з депутатами це питання розглянути після доопрацювання на наступній сесії.
Багатодітним родинам допоможуть
Починаючи з 1 січня 2010 року багатодітні сім`ї (в яких виховується 3 і більше дітей до 18 років) отримуватимуть суттєву допомогу від держави – оплачуватимуть лише 50% вартості житлово-комунальних послуг. Про це нас повідомили в трускавецькому міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. А начальник Управління праці та соціального захисту м. Трускавця Юстина Когут, куди потрібно здавати документи для реалізації цього права на пільгу, надала нам перелік документів, які потрібно занести багатодітним сім`ям. Їх небагато – це ксерокопії паспортів та ідентифікаційних кодів всіх дорослих членів сім`ї, ксерокопії свідоцтв про народження дітей та довідку про склад сім`ї. Заносити документи потрібно в соцзабез, що на Шевченка, 23 (при повороті на вулицю Річки, в будинку, де знаходиться магазин «Річки»).
Окрім пільг по оплаті за компослуги, діти з багатодітних сімей зможуть безкоштовно їздити міським та залізничним транспортом, отримують з 1 січня 2010 року право на безкоштовне щорічне лікування та першочергову диспансеризацію, на безкоштовні ліки за рецептами лікаря, позачергове встановлення квартирних телефонів та оплату за нього 50% та інше. У Трускавці є понад 60 багатодітних сімей, яким жити тепер стане хоч трохи легше.
Вулицю Проектну планували ще за совітів
Міський стадіон у Трускавці не може вважатися стадіоном, поки не буде збудовано вулицю Різняка-Макомацького (Проектну, вона ж Депутатська), повідомив головний архітектор Трускавця Олександр Грищенко. Так само ринок «Галицький підприємець», на якому працює 320 чоловік, не може бути зданий в експлуатацію, поки не завершиться реконструкція дороги та не буде облаштовано місце для паркінгу. Олександр Павлович зазначив, що ідея будівництва цієї дороги не нова – ще в 1989 – 1990 рр. тодішній Госстрой СССР (Держбуд СРСР) при вирішенні проблем реконструкції та розвитку територій рекомендував збудувати цю дорогу, яка скоротить відстань від стебницького кільця до залізничного вокзалу на 450 метрів, розвантажить вулицю Стебницьку від автомобільного транспорту (зокрема пасажирського та вантажного). Цей район буде повністю закритий після будівництва даної дороги та завершення периметральної забудови, що й робиться на даний час.
Гірники отримають компенсацію
Особи, які працювали на вугільних шахтах, матимуть можливість отримати грошову компенсацію за невикористане вугілля – для цього їм потрібно буде звернутися по місцю роботи, взяти и довідку і занести її в Управління праці та соціального захисту. Втім, тим, кого ця інформація зацікавила, краще про це довідатися безпосередньо в соцзабезі. У Трускавці таких осіб небагато, проте ми цю новину подаємо з огляду на те, що наше видання активно читають і жителі Стебника.
В УЖКГіБ – обмежене фінансування
Фінансування УЖКГіБ є обмеженим і по бюджету розвитку, і по загальному фонду, тому темпи робіт по деяких об’єктах уповільнилися, повідомив начальник УЖКГіБ Василь Стечкевич. Проте ведуться роботи і по вулиці Шевченка (біля магазину «Річки»), працівники ліквідовували аварію по водогоні, яка мала місце в кінці минулого тижня, реконструюється внутрішньо будинкова територія в будинку 44 по вулиці Бориславській.
На запитання нашого кореспондента стосовно подачі гарячої води, яку було відновлено цього вівторка, Василь Мирославович зазначив, що планується надавати таку послугу для населення до завершення опалювального сезону. Основний фактор, через який подача гарячої води може бути припинена – непроплата населенням за цю послугу.
Теж говорилося про розширення графіку подачі холодної води – там, де вона подавалася з 20.00, мешканці отримуватимуть воду вже з 18.00, а де воду подавали зранку до 8.00, тепер подаватимуть до 10.00, що само по собі вже є прогресом для Трускавця. Нагадаємо, що фракція «Батьківщина» виступала за цілодобове водопостачання Трускавця, для цього і зв’язалося наше місто Трускавець з фірмою «Альфа Плюс», яка мала це забезпечити.
Бомжів обігріють і нагодують
У Трускавці планують надавати всебічну допомогу бездомним для запобігання їх переохолодженню. Про це повідомила Олена Пилат, директор міського терцентру з обслуговування пенсіонерів. Це питання розглядатиметься на найближчому засіданні існуючої при виконкомі Координаційної Ради. Проходитиме з цією метою і так зване соціальне патрулювання. В терцентрі є банк одягу, діє відділ Червоного Хреста, є кімната милосердя, пункти роздачі їжі та пункт обігріву є при міській лікарні. Проте бомжами в нас за законом вважаються лише особи, які не мають прописки і не мають де проживати, таких осіб везуть до Львова в спеціальний притулок. А тим часом минулого року кілька осіб, які проживали біля однієї з міських котелень врятували від голодної та холодної смерті зовсім не державні працівники, а волонтери церкви «Добра Новина».
Станиля наживається за рахунок Трускавця
Територія Трускавця повинна охоплювати 2 950 гектарів, в той час коли тепер маємо всього 774 гектарів, повідомив на нараді з журналістами головний архітектор міста Олександр Грищенко. Доходить до абсурду, коли частина вулиці Данилишиних, територія ресторану «Колобок», Помярки, все, що знаходиться поза кільцевою дорогою та весь IV мікрорайон Трускавцю не належить, тому й маємо такі прецеденти, коли дозволи (надання земельних ділянок, висновки по проектно-технічній документації, заключення тощо) видає Станиля чи район, а приймати в експлуатацію, як це мало місце зі злощасними будинками 3, 7 та 9 на Скоропадського, має міська рада Трускавця.
Оскільки Станиля повністю входить в межах ІІ санітарної зони в зону розвитку курорту, то розглядається питання про проведення референдуму (плебісциту), за яким це село може бути адміністративно підпорядковано не району, а нашому місту. В селі Станиля проживає 987 громадян, а на станильських землях з трускавецькою адресою – понад 6 з половиною тисяч, тому наслідки такого опитування легко передбачити, як це було з Судетами. 95% станильчан зайняті саме в Трускавці, їхні діти навчаються в нашій СШ № 3, а антитрускавецькі настрої спеціально кимось підігріваються (не хочемо вказувати ким) – це наша особиста думка. Трускавець багато втрачає від теперішнього стану речей, а Станиля через гноблення районом теж не використовує свої ресурси в повному обсязі.
Добрі справи БФ «Трускавчани»
17 серпня 2008 року в Трускавці засновано благодійний фонд «Трускавчани», почесним його головою став депутат Євген Юник. Метою фонду є об`єднання мешканців Трускавця заради спільного вирішення проблем. За три місяці існування БФ «Трускавчани» вже зроблено багато хороших справ, розповідає в інтерв’ю газеті «Трускавецькурорт» Євген Володимирович – а це допомога малозабезпеченим, інвалідам, пенсіонерам, надання юридичних консультацій, організація перегляду фільмів (безкоштовно), поїздки у святі місця, музеї. Радує, що даний фонд створений не під вибори, а для добрих справ.
У Трускавці буде філія клініки доктора Шірдела
На даний час тривають перемовини щодо можливості відкриття у Трускавці філії клініки Гора Шірдела, уродженця Ірану, в якій ліквідовують наслідки гіпертонії, аритмії, злагоджують наслідки такої страшної хвороби як цукровий діабет, інших системних захворювань, проводять курси профілактики інфарктів та інсультів, працюють над винайденням ліків від раку, СНІДу та над проблемами зниження біологічного віку. Хоча курс лікування в клініці недешевий (від 6 тисяч доларів), все ж очікують, що в Трускавці знайдуться бажаючі пройти курси лікування не лише серед відпочиваючих, але і серед трускавчан та мешканців регіону. Детально про роботу клініки та про самого Гора Шірдела можна почитати на сайті www.shirdel.com.ua
Леопарда забрали до Одеси
У четвер, 19 листопада далекосхідний леопард Амура віком три роки (самка), який знаходився у парку біля санаторію «Карпати» та кафе «Гражда», був переданий до Одеського зоологічного парку. Така передача планувалася ще в травні, повідомив нас працівник «Карпат», але цю ідею зреалізували аж тепер. В Одесі для леопардички підшукають пару і вона зможе жити нормальним сімейним життям.
Нагадаємо, що леопард був улюбленцем багатьох дорослих та дітей, які інколи спеціально йшли до «Гражди», щоб подивитися на цю прекрасну та екзотичну для наших країв тварину.
Сміття не палити!
Відділ інспекції та благоустрою Трускавецької міської ради (керівник – Михайло Слободян) вкотре звернувся до місцевих ЗМІ з проханням донести до жителів міста інформацію про недопустимість спалення сміття та побутових відходів. Штраф за це порушення коливається від 200 гривень і вище (в залежності від різних факторів та того, чи порушення робить фізична чи юридична особа).
Власна інформація
Ми – не бидло, ми – не раби…
(до 5-ї річниці Помаранчевої революції)
5 років тому відбулася Помаранчева революція. Такі події не забуваються. Цей зрив народу був викликаний наболілою несправедливістю, прагненням кращого, прагненням змін, вірою в те, що молодий, патріотично налаштований і харизматичний Ющенко здійснить чудо і Україна перетвориться з бандитської колонії в правову європейську державу, вилізе з економічної ями і досягне рівня, якого пророкували на початку нашої незалежності і до якого ми через внутрішні чвари та різні об’єктивні та суб’єктивні обставини так і не наблизилися. Тисячі людей їхали на Майдан, щоб задекларувати таким чином свою позицію, кардинально зменшилася в ці дні кількість злочинів. Україна в листопаді – грудні 2004 нагадувала біблейський Едем, ідилію (шкода, що все так скоро розвіялось, як дим) і по інерції ще майже цілий рік «Разом нас багато» та «Ми не бидло, ми не раби» були не просто фразами, а і реальним пережиттям багатьох українців, подібно як і «Свободу не спинити». Що було потім – знають всі. Ми і далі почали відчувати себе не такими рівноправними, як обрані і необрані «обранці», ми побачили підтвердження правоти фрази «революцію роблять порядні люди, а її результатами користується підлота», нашу свободу і далі «впрягали в ярмо», щоправда вже з оксамитовою обшивкою, а «разом нас багато» стало для наших керманичів мало що не синонімом поняття «біомаса», від якої вони відгородилися стіною, страшнішою за Берлінську.
Хто винен в тому, що наші надії не виправдалися, кому завдячуємо гірким розчаруванням? Перед прийдешніми президентськими виборами кожен по-своєму відповість на це запитання, якщо воно його дійсно цікавить. Набагато важливішим, на мою думку, є на цей раз показати теж, що ми не бидло (скотина, худоба – паралелі-синоніми до цього полонізму). Рабської психології треба позбуватися, проте чомусь кожен, хто хоч раз побував на владній вершині, не хоче цього робити у ввіреному йому народі – не хоче, бо легше керувати маріонетками, послушними партійцями чи пристосуванцями, аніж вільними людьми, які матимуть свій погляд на ті чи інші речі і які не побояться сказати правду та інколи гримнути дверми і піти. Піти навіть в нікуди, надіючись не на сильних світу цього, а на Бога – він же ж дбає про птахів, які не сіють і не орють, а польові квіти одягає краще, ніж одягався славнозвісний цар Соломон. Вільні люди є незручні для владоможців – від столиці до найменшого містечка чи села, тому і маємо те, що казав LM.
Сильна рука, яка наведе порядок чи анархія? Україна до сьогодні не знає чого хоче – кляті москалі хочуть дружити з Московщиною, а кляті галичани є агентами Америки, ми витягуємо з колоди одні й ті ж карти, які вже засмальцьовані від того, що перейшли через так багато брудних рук. Ющенко, Тимошенко, Янукович, Яценюк, Богословська, Симоненко, Мороз, Гриценко, Костенко – коровай, коровай, кого хочеш – вибирай. А якщо нікого з них не хочеш, то ти, на жаль, не вписуєшся в загальноприйняті соціологічні стереотипи і лише псуєш своїм існуванням картину, яку намалювали реальні правителі України. «Маски-шоу» було набагато цікавіше дивитися, ніж маячню з Шустрим, бо там принаймні знав, що смієшся, а не нервуєшся, продовжуєш собі життя та покращуєш здоров’я, а не піддаєшся зомбуванню. 18 років борсання в багнюці, останні роки під постійним шантажем сусіда, який «посприяв» краху нашої обороноздатності, мафія в кожній структурі, де б ти не пішов – влада державна і місцеві органи самоврядування, освіта та охорона здоров’я, банки з їх кредитами та депозитами, надавачі різноманітних послуг, торгівля, словом – куди не кинь, всюди клин. І тим не менше ми залишаємося не рабами, Помаранчева революція зробила тріщину в психології багатьох – щоб досягти цього, жиди ходили 40 років пустелею, а нам вдалося за якісь кілька днів чи тижнів. Хоча не варто відкидати і точку зору, що потрібно дочекатися смерті всіх, хто народився за рабської системи СРСР. Я б додав – і тих, хто народився до 2004. І краще, щоб я помилявся та ці дати не посунули знову вперед, наприклад до 2010, 2012 чи 20.. .
Свобода робить людину людиною, іноді щоб оцінити її цінність, треба побряжчати ланцюгом, попробувати баланди та глянути на сіре небо через ґрати. Для цього не обов’язково сідати в тюрму, для цього потрібно реально оцінити стан справ в теперішній нашій Вітчизні, дорогій Батьківщині, Украйні-Оріані, землі наших предків трипільців, скитів, сколотів, полян з білими хорватами та козаків з усусусами та упівцями. Ми розвішуємо вуха та слухаємо історичні байки, якими нас заколисують-присипляють, стискаємо кулаки за рідну мову і в той же час часто переходимо на «общепонятний», декларуємо себе націоналістами, патріотами, правдолюбами, дітьми козацького роду, але наш патріотизм не повинен зачіпати нашу кишеню, нашу родину, нашу кар’єру, наше сите благополуччя. Ми і далі їмо ковбасу без м'яса, п’ємо молоко з хімії, працюємо «на чорно», щоб наш благодійник не платив податки і носимо хабарі. Ми з заздрістю дивимося на французів, англійців, німців чи хоча б тих мізерненьких наших сусідів-чехів-мадярів-словаків, заздримо навіть білорусам та литвинам. А дехто «Ще не вмерла Україна» співає не з гордістю, а з запитальною інтонацією і надією, що колись це станеться.
Сумні роздуми треба обривати мало не на півслові, бо як? Це ж свято, День Свободи, п’ята річниця Помаранчевої революції. Це було так недавно, так яскраво, так гарно. Це була історія не з книг чи оповідок старших – ми самі її творили. Тільки чому нам не дали завершити це творіння? Адже кінець діло хвалить…
Володимир Ключак
З любов’ю до ліцеїстів
Леся Савченко: «Треба молодь розуміти й налаштовувати на правильну дорогу»
Леся Мирославівна Савченко майже чверть століття працює у Стебницькому професійному ліцеї. Прийшла сюди після закінчення Дрогобицького педагогічного тоді ще інституту, зараз університету.
«Майстер – це головна постать у підготовці робітничих кадрів»
- Розкажіть, будь ласка про навчальний заклад, де Ви працюєте.
- Навчальний заклад, у якому я працюю, є одним з тих, які надають учням і середню освіту, і професійну, тобто готують майбутні кадри для держави. Нашому навчальному закладу 42 роки, і саме за цей час напрацьовано немалий досвід роботи, є велика матеріально-технічна база, і стабільним є інженерно-педагогічний колектив. Навчання у ліцеї здійснюється за державними стандартами професійно-технічної освіти. А це говорить про те, що навчання є ступеневим, учні здобувають освіту за певними ступенями. Ми насамперед готуємо робітничі кадри для нашої держави, і тому для того щоби здобути обрану професію, набути певної майстерності, велике значення має професійно-практична підготовка, яка і передбачена робочими навчальними планами. Структура виробничого навчання складається з трьох періодів. Перший – це підготовчий період, коли учні ознайомлюються з азами професії, з технологічними схемами, картами, з обладнанням, яке використовується в процесі тієї чи іншої роботи. У нашому ліцеї створено вісім навчальних майстерень – для того, щоби учні опановували цю професію, такі майстерні як комп’ютерних технологій, майстерня офіціантів, майстерня кулінарії для кухарів, електромонтажна майстерня, де набувають вміння і навички учні, які обрали професію електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнення, це слюсарна майстерня, це майстерня машинопису і майстерня барменів.
- А другий період?
- Другий період у виробничому навчанні – це є основний період, тобто виробнича спеціалізація. Мета – це оволодіння професійними вміннями, навичками учнями. Цей процес навчання проходить під керівництвом саме майстрів виробничого навчання. Я вже говорила про те, що майстер – це головна постать у підготовці робітничих кадрів, оскільки вони є фахівці своєї справи. Що стосується майстрів виробничого навчання, то в нашому ліцеї є біля тридцяти трьох майстрів виробничого навчання, з них 16 майстрів мають вищу освіту, один майстер має першу категорію, це Михайло Юркович Чушак, два майстри мають другу категорію. Це говорить про те, що майстри виробничого навчання постійно вдосконалюються, набувають певного досвіду, вони є фахівцями своєї справи. Крім цього, вони вміють передати саме свої ці знання і вміння, і навички для своїх вихованців. Це свідчить саме той факт, що наші учні є призерами обласних конкурсів фахової майстерності. В це вагомий вклад вносить саме майстер виробничого навчання.
- Можете навести приклади таких конкурсів?
- Так, минулого року в нас був конкурс фахової майстерності з професії кухар. І саме учениця нашого ліцею Оксана Надич отримала призове місце, а в конкурсі брали участь представники багатьох ліцеїв області. Це про щось говорить. Тому що треба було і знання дати учениці, і вміння, і показати, як вона уміє правильно організувати своє робоче місце, тому що я вважаю, що це є наша гордість, гордість нашого ліцею. Ще хочу назвати переможців обласних конкурсів фахової майстерності. Це Назарій Унинець, Ірина Лопушанська, Роман Гаман, Світлана Росщупкіна.
- А третій період?
- Третій період – завершальний. Це період, де учні вдосконалюють свої вміння, навики з обраної професії на підприємствах різних форм власності. І тут мені хотілося би якраз привернути увагу роботодавців до спільної праці з професійно-технічною освітою. Адже закон говорить про те, що учні, які йдуть на завершальний період професійного навчання, повинні проходити практику на платних робочих місцях. На превеликий жаль, економічна ситуація і в державі, і на кожному підприємстві бажає бути кращою. Ми готуємо кадри все ж таки для підприємців. Рано чи пізно вони все одно звернуться до нас, щоби дати їм кадри. І коли в нас буде тісна співпраця – саме роботодавців і професійної освіти, - то, звичайно, якість кваліфікованих кадрів буде на високому рівні. Ті підприємства, які відчувають гостру нестачу в кадрах, повинні вносити кошти у професійну освіту, шляхом залучення інвестицій в обладнання навчальних майстерень, шляхом доплати майстрам виробничого навчання, які саме будуть готувати кадри для їхніх підприємств. У нас вже стало традицією, що ми досить часто запрошуємо роботодавців на святкові зібрання – свято першого вересня, свято вручення дипломів випускникам, і саме якраз запрошуємо, згідно вимог, на державну кваліфікаційну атестацію. Вони є головами державної кваліфікаційної комісії. Дуже часто зустрічаємося з таким явищем, коли роботодавці, вислухавши відповіді наших учнів, побачивши, як діти виконують пробну роботу, відбирають собі кадри і приходять через певний період знову, щоби оновити свій штат. І тому ми завжди звертаємось: ось бачите, ви до нас приходите за кадрами, а чому ж, коли дитина проходила цю практику, чому ж ви не надали їй якийсь матеріальний стимул до тієї чи іншої роботи? Треба ж було трошечки, напевно, і проплатити її роботу, тому що, будемо казати, безплатна робота учня – це вже є в минулому. Кожна праця є оплачувана, вона має свою вартість, і тому я вважаю, що матеріальний стимул так само буде спонукати до того, що учень буде якомога краще виконувати свою роботу.
«Після закінчення школи я хотіла стати вчителькою»
- Скажіть, будь ласка, як переконати молодого стебничанина, щоби він пішов навчатися до вашого ліцею?
- Я вважаю, що молодим стебничанам поталанило. Вони мають ліцей, тому можуть прийти сюди і навчатися після дев’ятого класу. Враховуючи матеріальне становище кожної сім’ї, не потрібно кудись їхати, аби навчатись в інших освітніх закладах, це можна зробити у Стебнику. В нашому ліцеї є хороші й престижні професії, які можна здобути й застосувати в своєму подальшому житті. Крім того, у нас є кваліфіковані майстри, не гірші, ніж в інших навчальних закладах.
- І стипендію ще й платять.
- Ну, стипендію платять у всіх навчальних закладах. Але мова йде про те, що у нас гарні світлі аудиторії, майстерні, кабінети. Поза навчанням у нас працюють різноманітні гуртки, які розвивають в учнів творчість.
- Ще й екзаменів не треба здавати.
- Так, у нас немає вступних екзаменів. У нас просто йде прийом документів. Упродовж навчання екзамени, звичайно, є. Система профосвіти для всіх навчальних закладів однакова. Тому гріхом би було молодому стебничанинові не завітати до нас і не використати хоча би можливість додати до сімейного бюджету 200 гривень у вигляді стипендії.
- Ви особисто отримуєте задоволення від своєї роботи? Якби Вам запропонували зараз піти в школу або у вищий навчальний заклад, - Ви би погодились?
- Ви знаєте, вже 24 роки я тут працюю. Повірте, душею зрослася з нашим навчальним закладом. Після закінчення школи я хотіла стати вчителькою. Мрія моя здійснилась, люблю дітей, люблю з ними працювати. Це є моє рідне, як кажуть. Свого часу мені пропонували іти працювати в наш Дрогобицький педуніверситет, на кафедру інженерно-педагогічного факультету. Сказати, що не хотілося зрадити, - можливо, не так. Але, враховуючи, що вже багато праці вкладено в ліцей, не одна майстерня була створена, не один вихованець випущений з ліцею. І тому переходити в інший навчальний заклад і все заново знову починати, - я не хотіла, бо вважаю, що тут можна вдосконалювати свою роботу.
«Вплинуло на вибір доньки те, що чоловік у дитинстві мріяв бути медиком»
- Викладач чи майстер ліцею, мабуть, і вдома залишається вихователем.
- Однозначно. Виховуєш дітей, направляєш їх на правильний шлях.
- А командирські нотки Ваша родина відчуває?
- Ну, щось, мабуть, є в тому плані. Ми з чоловіком працюємо в різних сферах діяльності. У нас донька, і, мабуть, мама повинна виховувати доньку. Коли вона вчилась у школі, то однозначно я більше за цим всім стежила. Але в цьому у нас є порозуміння.
- Донька вже велика?
- Вона закінчила Львівський медичний університет, стоматолог, зараз сидить у декретній відпустці, виховує сина, мого внука.
- Донька не пішла Вашим шляхом чи шляхом чоловіка?
- Ні. Чоловік за спеціальністю – працівник органів внутрішніх справ. Мабуть, вплинуло на вибір доньки те, що чоловік у дитинстві мріяв бути медиком. Але так сталося, що батьки не могли дати йому такої освіти. І десь підсвідомо, мабуть, дочці нагадувалося, що професія лікаря є хорошою.
- Ви з чоловіком їй нічого не нав’язували?
- Ні, вона сама собі обрала. Коли закінчила школу, питання стало гостро: або медик, або ніхто. Тому треба було допомагати доньці, аби втілити її мрію в життя.
«Матеріальна сторона є вагомою у нашому житті»
- Які плани на майбутнє?
- Зупинятися на досягнутому, як кажуть, не можна. Завжди треба йти вперед. Планів у нас є багато. Ми вже працюємо над цим. Ринок праці вимагає інших професій, більш престижних. Які нові професії у нас ще будуть – про це я зараз не хочу говорити, це вже буде, мабуть, відомо з першого червня наступного року. Але задумів у нас є дуже багато, тому що поблизу є Трускавець, який так само потребує певні кадри. Насамперед потрібні кошти, щоб створити навчальні майстерні, навчальні кабінети для тих нових професій, які ми вже з першого вересня хочемо відкривати. А відкривати ми однозначно будемо, тому що, ще раз кажу, ми зараз знаходимося в такому періоді виживання, розумієте, нові професії, нові ідеї в нашому суспільстві призводять до того, що це є імідж навчального закладу, це і відповідні, будемо казати, доходи.
- Добре, але якщо буде нова професія, то потрібні й нові кадри, які би навчили цієї професії.
- Однозначно. Насамперед це кадри. Обраній професії повинен навчити майстер виробничого навчання. На превеликий жаль, заробітна плата майстра є дуже низькою.
- Наприклад, скільки?
- В середньому десь 900 гривень. Якщо взяти, що він хороший електромонтер, а електромонтер в будь-якій галузі потрібен, він і на підприємствах у сфері обслуговування, в їдальні буде хорошим електромонтером, він і на заводі, - і відповідно буде мати відповідну оплату. А у нас майстер за 900 гривень не дуже хоче тут працювати. Все ж таки я скажу, що матеріальна сторона є вагомою у нашому житті. Тому треба думати, як цим майстрам здійснювати ще додаткову оплату, для того, щоби в дійсності кадри, які будуть навчати учнів тієї професії, були саме якраз відповідні, мали високу кваліфікацію.
«Для мене це радість – щось комусь подарувати, зробити приємне»
- Ви є членом якоїсь партії? Чи, може, маєте симпатії до якоїсь політичної сили?
- Я позапартійна, сугубо займаюся своєю роботою. Політика для мене не є дуже привабливою.
- А за кого будете голосувати?
- Ще не знаю. Слухаю, хто що з кандидатів говорить. Але само собою, що кожна держава повинна мати свого президента. Я хочу жити у хорошій державі, яка би і оцінювала кожну людину, кожну професію, щоби життя наших дітей було хороше. Будемо старатися правильно і влучно вибрати президента.
- А, крім роботи, чи маєте якесь улюблене заняття?
- Я маю схильність до декоративно-ужиткового мистецтва. Цей напрямок привився мені в інституті. Насамперед це вишивка бісером, вироби з бісеру і шкіри. У нас була в ліцеї така група, де навчались кухарі та соціальні працівники. Я вносила пропозицію ввести уроки декоративно-ужиткового мистецтва. Але, знову ж таки, ми керуємося навчальними програмами. Вносити щось своє – це треба доводити, і таке інше. Наша робота досить така напружена, є нервові стреси, вдома у вільний час я працюю з бісером, шкірою, роблю намиста з бісера. Це заспокоює нервову систему. Тому знаходжу час, щоби хоч трошки заспокоїти себе.
- А що Ви робите зі своїми виробами?
- Дарую друзям, не продаю. Для мене це радість – щось комусь подарувати, зробити приємне. Людям подобаються ці намиста. То чому б не подарувати?
- Хто у Вас в хаті господар – чоловік чи Ви?
- Ми разом керуємо. У нас немає ні матріархату, ні патріархату. Ми спільно приймаємо рішення. Я вважаю, що саме спільна робота, розуміння один одного завжди призводить до позитивних результатів. Наша сім’я міцна, і донька нормально вихована. Бо коли розпочинається тертя у сім’ї, це призводить до небажаних результатів.
- Мабуть, зараз всю свою любов віддаєте внукові?
- Донька живе окремо від нас. Намагаємося під час епідемії грипу рідше зустрічатися. Кажуть, що внуків любиш більше, ніж дітей. Знаєте, я ще цього не відчула, бо весь час у роботі. Але мені здається, що любов і до дітей, і до внуків є одна для всіх. Немає що лукавити, дійсно є потіха, радість, хочеться з внуком поспілкуватися, почути його перші слова.
- Ви вважаєте себе строгим наставником молоді? Чи доволі ліберально себе поводите?
- Насамперед молодь треба розуміти. Строгим можна бути, але все має бути у рамках. Ми всі були молодими і розуміли життя по-своєму. Молодь має відхилення. Треба навести її у правильне русло. Якщо це відхилення, дійсно, недобре, застерегти, щоби цього більше не робити. Але зрозуміти їх потрібно. Зараз просто такий їхній час. Ще не дуже сформована їхня психологія, вони ще не знають, як мають у цьому житті жити. Треба молодь розуміти й налаштовувати на правильну дорогу. Дуже багато є негативного, і не кожна сім’я може належно виховати сина чи доньку, хоча я вважаю, що вона повинна це робити. Людина формується, починаючи з сім’ї. Одна мама дивувалася, що я хочу від її доньки, це, мовляв, школа її так сформувала, ліцей. А де ж ви, шановні батьки, були? Дуже багато батьків зараз повиїжджали на заробітки й залишили своїх дітей, мабуть, на наше виховання. Але, незважаючи на те, чи є тут батьки, чи нема, ми повинні пояснювати, що є добре, а що ні.
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
А після нас – хоч потоп!
Вочевидь, саме так думають дрогобицькі депутати. Адже не за горами час завершення їхніх повноважень - ось і стараються урвати масні шматки від загального пирога, що зветься "приватизація". Звісно, не всі наші депутати такі - але їх більшість, тих, хто працює не на місто і на партію, а на власну глибоку кишеню. Доходить уже до абсурду - народні обранці уже створюють один одному конкуренцію в питаннях "проштовхування" та підтримки рішень. Типу "не йди до того депутата, ходи до мене, я вирішу це питання дешевше". В принципі, так і є - перед початком кінця їхні "ціни" різко впали. Для прикладу, якщо раніше лобіювати певне рішення коштувало 50 тис., то зараз з тобою будуть розмовляти і за 5 тис.
Є і конкретні приклади: на вулиці Лесі Українки, 8 знаходиться старе бомбосховище. Збудоване, мабуть, ще за сталінських часів - і зараз нікому не потрібне. Але земельна ділянка в центрі міста комусь вже припала до душі... Ось біля приміщення МРЕВ ДАІ, на вулиці Трускавецькій, знаходиться знаменитий штрафмайданчик. Більшість і не знає, що належить він не міліції, а комунальному підприємству "Таврія" (пам’ятаєте фірму "Рога и копыта" у Ільфа і Петрова?). Сам майданчик ніхто не приватизує. Але ось підприємство "Таврія" разом із своєю землею має всі шанси перейти у приватну власність.
Головний приз для нечистих на руку - це звісно "Універмаг". Поки що його ніхто не купує - занадто великі гроші. Адже "Універмаг" продається лише з аукціону (по закону) - тут вже з приватизацією не схитруєш.
І як більмо на оці величезні приміщення "Дрогобичкнига" (склади за драмтеатром) в центрі міста, яку ласі до наживи давно пропонують продати - не без користі для себе, звісно. А оскільки до 30 травня час у них ще є, то становище підприємства під великим питанням. Тому зважуйте всі "за" і "проти", коли знову підете голосувати за ті політичні сили, які позиціонують себе як "патріотичні" - а представники яких на місцях є лише патріотами власної кишені.
Незалежне видання «Трускавецький вісник». Всі права застережені. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: E-mail: anda_panda@ukr.net, тел. 8-097-38-36-112. Публікація в Інтернеті - на www.protruskavets.org.ua – «Сайт Трускавця про Трускавець».
