роздуми

 
 

 

    Хто володіє інформацією, той володіє світом!

Трускавецький Вісник

Видається з 14 серпня 2008 року                                                  № 87 (113)  від  23 листопада  2009 р.

 

Новини Трускавця та регіону

Бігом по маски!

В понеділок, 23 листопада, було розподілено 9 тисяч масок, які отримав Трускавець. По 1 тисячі отримали ринки «Славутич» та «Галицький підприємець», відділ освіти, територіальний центр обслуговування пенсіонерів, КП «Наше місто», по 500 штук – відділ культури, Управління Пенсійного фонду в Трускавці, ТзОВ «Трускавецький водоканал», міліція та надзвичайними, 300 – КП «Парк Курортний». Бажаючі отримати захисні маски можуть звертатися в міську раду, там ведеться облік їх видачі, дані заносяться в спеціальний журнал. Незважаючи на те, що на даний час ці маски є абсолютно непотрібними, все ж вони ще можуть пригодитися, оскільки нас лякають другою та третьою хвилею «епідемії».

Ніяких довідок не потрібно

В понеділок, 23 листопада, учні пішли до шкіл, а дошкільнята – до дитячих садочків. Ніяких довідок від лікарів, педіатрів, з санстанції нести в освітні заклади не потрібно, повідомили на понеділковій нараді представники санстанції та відділу освіти. У дошкільнят вимірюватиме температуру медсестра в садочку, а школярами в разі потреби займатимуться класні керівники. Теж по школах не буде жодних 7 чи 8 уроків, учні не відпрацьовуватимуть по суботах, канікули теж не будуть скорочені. Наздоганятимуть пропущений матеріал за рахунок ущільнення його подачі, інтенсифікації навчання, основну увагу приділятимуть учням випускних класів.

В той же час заклади освіти та інші заклади міста приписом санстанції та листом Львівської ОДА від 21.11.2009 за підписом заступником голови ЛОДА Валерія П`ятака зобов’язано впроваджувати обмежувальні заходи на період нестійкої епідеміологічної ситуації на конкретних територіях (провітрювати приміщення, маску використовувати не більше 4 годин, при перших ознаках захворювання відповідно реагувати, стримуватись від проведення масових заходів за участю дітей, здійснювати частіше вологе прибирання, призупинити партнерські пологи, забезпечити безперебійне теплопостачання та подачу води, не допускати стихійної торгівлі тощо).

Цього тижня – і сесія, і міськвиконком

У п’ятницю відбудеться засідання міського виконавчого комітету ТМР, на розгляд якого підготовлено 400 справ по питаннях відключення від централізованого опалення. Про це повідомили заступник міського голови Віктор Марченко та керуючий справами ТМР Ігор Петранич. Цього ж тижня, в четвер або і швидше, має відбутися і сесія міської ради. Секретар міської ради Наталія Пономаренко повідомила, що станом на ранок понеділка управління земельних ресурсів ТМР все ще не надало копії необхідних документів для прийняття рішення. Нагадаємо, що минулого четверга депутати так і розійшлися ні з чим з цієї ж причини.

Мало не сталося трагедії

У п’ятницю, 20 листопада, біля 18 години автомобіль заїхав у розкопку по вулиці Гоголя, яку здійснював трускавецький водоканал з метою заміни труб, щоб водопостачання приватного сектора в цьому районі Трускавця було кращим. Чудом вдалося уникнути людських жертв, адже водій був у нетверезому стані, а в розкопі здійснювали роботи працівники водоканалу. На місце були викликані представники  ДАІ та міліції.

Генеральний директор ТзОВ «Трускавецький водоканал», який повідомив про це, розповів теж, що минулої неділі були виявлені витоки води на території дошкільних установ «Теремок» та «Сонечко» (Довженка та Бориславська).

У Стебнику відбулося храмове свято

В стебницькому храмі Архистратига Михаїла УПЦ КП (настоятель о. Михайло Комарницький) у неділю, 22 листопада, відбулося урочисте храмове свято. Службу Божу відслужили 12 священиків, очолив її владика Дрогобицько-Самбірський УПЦ КП Матфей. Цього року святкуванню сприяла й погода, яка була напрочуд прекрасною цими вихідними.

День пам`яті жертв голодомору

В суботу, 28 жовтня о 15.45 біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці розпочнеться вшанування пам`яті жертв голодомору та політичних репресій в Україні. Це загальноукраїнський спомин, о 16.00 ці сумні події вшанують хвилиною мовчання, а ввечері пройде акція «Запали свічку».

Богдан Процишин вимагає вибачення у Юрія Алієва

Понеділкова нарада при міському голові завершилася невеликим інцидентом – мешканець будинку 19 по Івасюка (ОСББ «Дружба») та депутат міської ради п. Богдан Процишин зажадав вибачення в генерального директора КП «Наше місто», депутата ТМР п. Юрія Алієва за образу мешканців будинку відносно того, що ОСББ там працює неефективно. Причиною цього стало те, що Юрій Алієвич у своїх виступах на понеділкових нарадах 9 та 16 листопада та на сесії міської ради 19 листопада висловлював своєї коментарі щодо неефективності роботи цього ОСББ, яке не уклало договорів з КП «Наше місто», в той же час не маючи штатних одиниць електрика та слюсаря. Про п. Богдана Процишина Юрієм Алієвичем було сказано, що він винен ОСББ досить значну суму грошей за аренду приміщення на І поверсі і ОСББ могло б пошукати ефективніших орендарів, як це, наприклад, робить ОСББ по Стебницькій, 80. Відповідаючи на закид п. Процишина, п. Алієв звинуватив його самого в особистій образі всіх Алієвих та почав цитувати газету «Джерела Трускавця», де було вміщено коментар п. Процишина, на що той покинув приміщення зали засідань трускавецької міської ради. На цьому навряд чи цей інцидент можна вважати вичерпаним.

ФК «Карпати» співпрацюватиме з Трускавцем

Минулої п’ятниці відбулася зустріч мера Трускавця Лева Грицака з представниками ФК «Карпати» – генеральним директором Дедишиним Ігорем Михайловичем, спортивним директором Юрчишиним Степаном Федоровичем та тренером-координатором Мадзяком Володимиром Григоровичем. Розглядалася можливість проведення на базі Трускавця турніру команд-вболівальників зі всієї Європи під брендом «Євро-фан» - такий турнір вже проходив у Львові за участі команд з Нідерландів, Італії, України та багатьох інших і викликав величезне зацікавлення УЕФА. В ФК «Карпати» є вже досвід співпраці з державою – на прикладі училища фізичної культури.

Безкоштовні фільми для трускавчан

БФ «Трускавчани» організовує безкоштовний перегляд кінофільмів – люди зможуть їх дивитися щовівторка о 14.30 в залі кінотеатру «Злата», повідомляють оголошення, розвішані по багатоповерхівках Трускавця.

Власна інформація

Вісті зі Стебника

  • За словами першого заступника міського голови Богдана Асафата, стебничани та підприємства, в тім числі й бюджетні, винні за постачання тепла 2,5 мільйона гривень. При цьому спостерігається тенденція до зростання заборгованості. Якщо цей процес не зупинити, постачальник тепла може залишитись без лімітів на газ через неможливість його оплати.
  • Минулої п’ятниці, 13 листопада, чимало людей не змогло добратися зі Стебника у Дрогобич і навпаки. На маршрут вийшла недостатня кількість машин. Як з’ясувалося, того дня була перевірка з області, а тому перевізники, мабуть, вважали за краще зірвати графік поїздок, ніж показуватися на очі перевіряючим. До речі, переможців тендеру на цьому маршруті, а саме фірми “Канзас” і “Сігма” зобов’язали використовувати великі автобуси, а не маленькі “пазіки”, в які вміщається невелика кількість людей.
  • На вівторковій нараді у міській раді Роман Калапач зобов’язав керівника КП “МВУЖКГ” Володимира Вакуленка погасити заборгованість за користування сміттєзвалищем. Якщо цього не станеться, дорога до Брониці виявиться закритою, а Стебник знову потопатиме в смітті, як це вже було влітку.
  • Щопонеділка багато людей приходить до міської ради, аби виробити документи на землю. Крісел у приміщенні явно не вистачає, а тому людям, здебільшого похилого віку, доводиться стояти. Поруч знаходиться сесійний зал, який зазвичай є порожнім, але нікому з урядників не спало на думку запропонувати відвідувачам пройти туди, аби в нормальній обстановці дочекатися своєї черги. Здається, багато розуму на це не треба. Головне, з повагою ставитися до стебничан, дбати про них.
  • На понеділковій нараді 16 листопада у дрогобицькій ратуші міський голова Стебника Роман Калапач пообіцяв поставити перед сесією питання про виділення приміщення для утримання відловлених бродячих собак.  Це стало реакцією на слова дрогобицького міського голови Миколи Гука, який заявив: “Оскільки у Дрогобичі немає звірів, то розпочнемо сезон полювання на бродячих собак”.  Він зазначив, що бродячі собаки – це велика проблема Дрогобича.  Микола Гук розповів, що недавно сам мало не став жертвою восьми великих собак, які перестріли його перед входом у Ратушу. Однак собаки промчали  повз. Ловимо на слові Романа Калапача і сподіваємось, що він допоможе Товариству захисту тварин

Газета «Воля громади»

Дрогобицькі вартівці, озброєні пістолетами з гумовими кулями, допомагатимуть міліції боротися з правопорушниками

Начальник Дрогобицького міського відділу міліції Мирон Заріцький звернувся з проханням до Дрогобицького міського голови Миколи Гука сприяти, щоб громадське об’єднання з охорони правопорядку “Варта» допомагало правоохоронцям стежити за правопорядком у місті. Формуватимуть групи у складі одного міліціонера та двох членів «Варти», яким дозволено при собі мати пістолети з гумовими кулями. Міський голова Микола Гук схвально відгукнувся на таку пропозицію.

Як повідомив голова громадського формування з охорони правопорядку «Варта» Микола Летнянчин, сьогодні формування налічує 980 осіб.

До уваги дрогобичан!

У неділю, 29 листопада, о 14.00 в приміщенні Народного дому ім. І. Франка відбудуться громадські слухання з питання про підвищення тарифів на водопостачання та водовідведення. Прийдіть і візьміть участь у прийнятті рішення громадських слухань. Голос кожного з вас має вагу.

27 листопада о 16.00 на площі Ринок відбудеться скорботне віче пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. О 17.00 на площі буде засвічено свічки пам'яті, якими викладуть символічні хрести. Просимо Вас своєю участю віддати данину пам’яті цій трагічній сторінці історії України, а також 28 листопада долучитися до всеукраїнської акції і о 20.00 у вікнах своїх осель та офісних приміщень засвітити свічки – символ скорботи за невинно убієнними душами українців.

У Дрогобичі посадовці стануть ловцями собак

Сьогодні, 23 листопада, Дрогобицький міський голова Микола Гук розпочав нараду із такого запитання: «Директор комбінату міського господарства присутній? Якщо так, то – на вихід. Вас кличуть пси». Микола Гук, розкритикувавши роботу комбінату міського господарства, зауважив, що протягом тижня не розпочалася робота з відлову бродячих собак. Міський голова висунув вимогу терміново взятися за розв’язання цієї проблеми, організувати роботу з відлову собак. В іншому випадку, за словами Миколи Гука, заступникові міського голови з комунальних питань, директорові департаменту та директорові комбінату міського господарства доведеться самим брати сітки і ловити собак.

У Дрогобицькій Ратуші може з’явитися каплиця

З ідеєю облаштувати у Ратуші капличку виступив сьогодні, 23 листопада, на нараді комендант адмінбудинку Ігор Котик. Він вважає, що святе місце доцільно облаштувати навпроти сесійної зали, у місці, де часто депутати збираються на перекур. За словами Ігоря Котика, там виникають сварки, а іноді і доходить до бійки. На таку благородну справу, вважає комендант, спонсори знайдуться. Він висловив свою готовність внести першу лепту – на облаштування каплиці віддати місячний оклад своєї зарплати. Ще Ігор Котик порадив при вході у Ратушу поставити статую Божої Матері, щоб перед відвідинами чиновницьких кабінетів, люди могли перехреститися, а також привести до ладу світлицю, де, зазвичай, відбуваються всі урочистості. Дрогобицький міський голова Микола Гук доручив керуючому справами міськвиконкому Ользі Зубрицькій вивчити ці пропозиції

Іван Тихий, www.drohobychanyn.io.ua

Жодна із 324-ох вагітних жінок не загрипувала… Тьху-тьху!

Суспільство настільки зазомбоване «свинячим» грипом, що будь-яка нарада починається із інформаційної статистики. Не стала винятком і чергова понеділкова оперативка у Дрогобицькій райдержадміністрації (16.11). З медичних джерел відомо, що від початку «старту» грипу у районі зафіксовано понад 10 тисяч звернень людей з цією хворобою. Упродовж останніх днів кількість хворих зменшилася до мінімуму, в середньому 30-35 осіб щодня потерпають від високої температури. Щодо медикаментозної допомоги, то район отримав 6,5 тисяч масок, декілька сотень метрів марлі, а також препарат «Таміфлю», який має ефективну дію хіба що на початковій стадії захворювання. Відрадним є той факт, що жодна із 324 вагітних жінок не захворіла на грип. Правда, 3134 дітей перехворіли і нині почуваються добре. Рівень смертності не перевищив поріг минулих років. Відповідально і самовіддано в ці дні, без вихідних, працюють усі медичні установи району, і це певною мірою паралізувало стихійний гриповий вірус. За свою працю медики отримали подяку від представницької і виконавчої влади району.

Володимир Турмис, газета «Галицька зоря»

Богдан Волошин: «Я вважаю, що нинішня шарпанина навколо ринку виникла лише через те, що міський голова Дрогобича фактично розпочав свою передвиборчу кампанію»

Ще донедавна Богдан Волошин, один з найактивніших членів фракції БЮТ у Дрогобицькій міській раді, працював директором комунального підприємства “Дрогобицький ринок”. Відтак звільнився з цієї посади і зник з поля зору. Навіть номер мобільного телефону поміняв.

І все ж мені вдалося розшукати Богдана Васильовича у Житомирі. Пропонуємо вашій увазі його ексклюзивне інтерв’ю по телефону.

- Пане Богдане, насамперед таке запитання. Засоби масової інформації повідомили, що міський голова Дрогобича Микола Гук звільнив Вас з посади директора комунального підприємства “Дрогобицький ринок”. Це виглядало так, ніби Вас звільнили. Чим Ви так проштрафились? Ви не справились зі своїми обов’язками? Чи існує якась інша причина Вашого звільнення?

- Причина дуже проста. Я поміняв місце роботи. Я написав заяву, прийшов до Миколи Петровича, повідомив йому, що переходжу на іншу роботу. Оскільки ринок – це комунальне підприємство, тому я подав відповідну заяву про звільнення. Він розглянув цю заяву, ми дійшли порозуміння, що робимо це за згодою сторін. Він підписав відповідне розпорядження, я звільнився, передав усі справи. Я сім років проробив на ринку, не мав жодної догани, жодного зауваження, жодного стягнення.

- Якщо не секрет, якою роботою Ви тепер займаєтесь?

- Я є в Києві, працюю в апараті Верховної Ради України.

- І все ж, мабуть, Ви не стали байдужими до проблем ринку, якому віддали понад сім років свого життя?

- Звичайно.

- Багато років точиться розмова про те, що ринок треба перенести з центру міста на вулицю Пилипа Орлика. Яка Ваша позиція з цього приводу?

- Так, ринок повинен бути перенесений. Це однозначно. Або зроблено так, щоби він не був у такому вигляді, як зараз. Це для мене досить серйозно. Я буваю зараз у багатьох областях України і бачу, як розв’язується ця проблема. Вона повинна бути розв’язана так, щоб задовільнила усі сторони. Мається на увазі владу, громадян міста (тому що влада і громадяни в теперішній час не завжди по одну сторону барикад, не завжди їхня точка зору співпадає), а також самих підприємців, які на цьому ринку працюють. Якщо ці три гілки, які я назвав, дійдуть консенсусу, значить, все буде нормально. Я спілкувався з багатьма людьми, які відвідують ринок. Вони хочуть, щоб у центрі міста був ринок. Інші, які проживають поруч з ринком, категорично проти цього, тому що це в значній мірі їм заважає. Підприємці ж вважають, що тут великий потік народу, і тому вони мають додатковий зиск, тобто не треба покупця запрошувати на ринок, робити якусь додаткову рекламу, створювати умови для праці на новому місці й таке інше.

- І що все-таки треба зробити, аби розв’язати цю проблему?

- Принаймні не треба робити так, як робилося дотепер. Треба знайти порозуміння між підприємцями і владою. На сьогоднішній день цього, на жаль, немає. Просто тупо і плавно підприємців позбавляють торгових місць, кажуть переселятися на іншу територію, яка не є нині однотипною з тією, що є зараз. Ця справа затягується. Підприємці подали в суд. Ніби все правильно, бо не повинно бути так, як є зараз. Тяганина триватиме два-три місяці, якщо не більше. А за ці два-три місяці можна було новий майданчик нормально зробити і умови праці покращити. А якщо судова справа затягнеться на рік, то взагалі можна було вибудувати новий ринок. Не було би жодних конфліктів. Розумієте, підприємцям ще краще зробили, вони не проплачують за послуги, бо є рішення суду, а це вже майже півроку, гроші не поступають. Адміністрація ринку не отримує зарплати, з освітленням вже виникають проблеми.

- А яка роль у створенні цих проблем відводиться міському голові?

- Так, власне, ці проблеми створені штучно - і саме Миколою Петровичем Гуком. Він хоче одним “хапком” забрати ринок, мабуть, вважаючи, що цим він підніме собі авторитет, а, піднявши авторитет, матиме надію, що знову дрогобичани оберуть його мером. Я вважаю, що нинішня шарпанина навколо ринку виникла лише через те, що міський голова фактично розпочав свою передвиборчу кампанію.

- На одній із сесій Дрогобицької міської ради йшла розмова про виділення декількох мільйонів гривень для облаштування ринку на вулиці Пилипа Орлика. Яка доля цих грошей?

- Це була моя пропозиція, інших депутатів – зокрема, Іванціва, Сабата, і це було правильно. Мова йде про тверезо мислячих депутатів з фракцій БЮТ і “Нашої України”. Незавершене будівництво можна було завершити. Ось, наприклад, минулого року ми перемолотили майже 40 мільйонів гривень, що мав бюджет. Із тих 40 мільйонів багато що зроблено – і дороги, хто би про це і як не говорив. Зроблено багато ремонтів дахів дитячих установ, шкіл, медичних закладів. Я не буду зараз озвучувати весь перелік робіт, бо дійсно багато було зроблено. Але тоді ми пропонували: давайте дамо 4 мільйони гривень на незавершене будівництво ринку на Пилипа Орлика. Ми його за ті гроші накриємо, будуть стіни, вікна, зробимо практично ринок на 80-90 відсотків. І тепер би це питання, яке виникло, взагалі би не стояло. Ми би туди поставили підприємців, які би проплачували оренду. Ми би не тільки перекрили оці чотири мільйони, а вже десь на третій рік ринок давав би прибуток. Адже це гроші з фонду розвитку. Фонд розвитку не для того, щоб гроші з нього проїдати. Фонд розвитку існує для інших цілей. Якщо, наприклад, продали нерентабельний магазин, то треба побудувати щось рентабельне, щоб можна було здати його в оренду чи використовувати господарську діяльність, яка дає прибуток.

- За Вашими розрахунками, скільки би міг такий ринок заробляти на рік?

- 600-700 тисяч гривень. І ці би гроші йшли в міський бюджет. На жаль, депутати не підтримали нашої пропозиції, ми не набрали необхідної кількості голосів. Це питання не пройшло, і кошти не були виділені.

- Чи думаєте Ви повертатись у Дрогобич? Чи вже пов’язали своє життя з Києвом?

- Ні, однозначно я буду повертатись у Дрогобич. Але скажу й інше: я не хочу на ринку працювати. Просто це вже пішов восьмий рік, я зробив багато, нехай хтось зробить більше. Я виходжу з того, скільки можна було зробити. Але вдалося перекрити корупцію, збільшити у вісім разів надходження до бюджету. Зі збиткового підприємство стало прибутковим. Підняв авторитет адміністрації, бо казали, що у нас працюють лише бандити. Менше з тим. Але подальша робота на ринку мене вже дістала. Я не хочу бачити міських голів, які своїми примхами будуть “убивати” підприємців. Хочу бути нормальною людиною, нормально працювати на громаду, допомагати людям.

- Циркулюють чутки, що Микола Гук хоче призначити свого брата директором ринку.

- Він не може його призначити, бо це комунальне підприємство, а родичі не можуть працювати під керівництвом один одного. Якщо призначить, то складуть протокол про корупцію.

- Кажуть, що Ви хочете піти директором Центру зайнятості.

- Брехня! Я знаю, звідки ноги ростуть. Це десь наша квота – по БЮТу. І туди направляли на співбесіду то одного, то другого, то третього. І наші представники не пройшли по конкурсу. Тепер заговорили про інших представників, в тім числі назвали й мою кандидатуру. Наразі це питання не стоїть у мене на порядку денному. Я ніколи не був у Центрі зайнятості, не знаю, чим вони займаються.

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»

P.S. Один впливовий чиновник із дрогобицької ратуші, який побажав залишитися невідомим, сказав, що директором ринку найімовірніше стане Станіслав Кузьменко – член фракції БЮТ у Дрогобицькій міській раді. Цю ж інформацію підтвердили деякі партійні функціонери цієї політичної сили.

Майдан

Україна святкує п’яту річницю Помаранчевої революції. Це свято могло стати святом торжества української демократії, нашого впевненого поступу до Європи.

На жаль, не все так сталось, як гадалось. Лідери Помаранчевої революції не виконали своїх обіцянок, даних на Майдані, розварилися між собою, а народ у них розчарувався.

Замість десяти кроків назустріч людям вийшло десять, якщо не більше, кроків від них. Замість українського прориву - нарив болячок, зневір’я, всеукраїнської депресії.

Ми розчарувались у них, але не у вірі в торжество справедливості. Нині ця віра приспана, дрімає, але прийде час - і вона вибухне потужним протестом проти можновладців усіх мастей і рангів.

Вкотре доводиться говорити про втрачені можливості. Це стосується не лише Помаранчевої революції. В ці дні Чехія святкує двадцятиріччя оксамитової революції, коли був скинутий комуністичний режим, а країна потужним ривком прийшла до Євросоюзу та НАТО. В тому ж 1989 році в нас виник Народний Рух України, який об’єднав прогресивне українство. Але де ми зараз, а де Чехія, хоча стартові можливості у нас були набагато кращими?

Ми можемо вибухнути, як під час Помаранчевої революції, але нам не вистачає терпіння, аби робити чорнову роботу й наближати свою країну до Європи.

Ми надто довірливо ставимося до своїх лідерів, не помічаючи, коли вони з простих смертних стають месіями, а потім з такою ж легкістю знімаємо їх з п’єдесталу, втоптуємо в болото, не вбачаючи своєї вини у тому, що вони стали такими, а лише звинувачуючи їх, що не принесли нам омріяного щастя на блюдечку з голубою окаймівочкою. Чому так? Відповідь очевидна: революцію задумують фанатики, здійснюють романтики, а її плодами користають негідники. Ми й не помітили, як наш романтичний гурт борців за справедливість очолили негідники, які використали нас, розв’язуючи свої меркантильні проблеми.

Український Майдан не переріс у чеську оксамитову революцію - і криваві плоди пожинають регіонали.  Навіть на прикладі Стебника видно, як колишні нашоукраїнці стали “симпатиками” Партії регіонів. Можна засуджувати цих людей, а можна запитати, чому помаранчевий мер, помаранчеві депутати не здатні розв’язати наболілі стебницькі проблеми...

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»

Роман Калапач працює у поті чола?

За словами стебницького міського голови Романа Калапача, у жовтні він отримав три тисячі триста гривень. І це, не враховуючи 20 відсотків премії, яку йому на сесії “нарахували” депутати за роботу в минулому місяці. Отже, якщо взяти й інші доплати, виходить понад чотири тисячі гривень за місяць.

Багато це чи мало? З точки зору олігархів – це мізер. З точки зору пересічного стебничанина – недосяжна сума. Ми не збираємося заглядати у чужу кишеню, але хочемо подати інформацію до роздумів: чи справді міський голова відпрацьовує на всі сто відсотків, аби отримувати преміальні? Чи, може, під час економічної та фінансової кризи, а тим паче на тлі нерозв’язаних стебницьких проблем слід відмовитися бодай від преміювання Романа Калапача, а разом з ним і заступників міського голови, не кажучи вже про те, щоби місцеві можновладці добровільно відмовилися від частини своєї зарплати на користь, скажімо, стебницьких інвалідів чи знедолених дітей? Не думаю, що це з області фантастики, тим більше, коли маємо чимало прикладів доброчинної діяльності багатьох можновладців. Але це вже залежить від совісті самої людини, від того, як вона самокритично оцінює свою роботу.

Особисто я маю всі підстави вважати, що Роман Калапач не те що на премію не заслуговує, а навіть на більшу частину своєї зарплати. Підставою служить звіт міського голови за пророблену роботу за жовтень 2009 року. Депутатам на останній сесії роздали цей вельми цікавий документ, який наводить на глибокі роздуми. У багатьох випадках мер просто-напросто видає бажане за дійсне, фактично ввівши в оману і депутатів, і громадськість міста.

Насамперед Роман Калапач стверджує, що йому вдалося розблокувати роботу сесії міської ради, яка була паралізована упродовж цілого літа. Наша газета вже неодноразово писала про це. Блокували роботу сесії, власне, ті депутати, які спочатку відправили Романа Калапача у відставку, а потім на 180 градусів поміняли свою точку зору і вирішили до повернення улюбленого мера не дати можливості тодішньому виконувачу обов’язків міського голови Геннадієві Куцану приймати необхідні рішення задля розв’язання найболючіших проблем Стебника. Саме депутати двічі збирали підписи про перенесення сесій або взагалі не з’являлися на них. Відтак повернувся Роман Калапач – і роботу сесії справді було розблоковано, але особливої заслуги міського голови в цьому немає.

Ідемо далі. Роман Калапач у своєму звіті багато говорить про контроль за підготовкою комунальних підприємств міста, об’єднань та бюджетних установ до осінньо-зимового опалювального сезону. Це входить у його безпосередні функціональні обов’язки, за що він отримує немалі гроші. Будемо відвертими: до початку опалювального сезону Стебник не був готовий. Роман Калапач у звіті сам визнає, що не у всі житлові будинки та державні установи було подане тепло після 15 жовтня. Холод у помешканнях і на роботі став чи не основною причиною спалаху грипу та респіраторних захворювань у місті, так що частину вини за це мер мав би взяти на себе. Якщо з 27 будинків, які стоять на балансі КП “МВУЖКГ”, 7 вчасно не отримали тепло, як про це каже у звіті Роман Калапач, то про які успіхи у цій сфері можна говорити, а тим паче заїкатись про нарахування собі, коханому, премії? Я з великою долею осуду й критики ставлюся до колишньої радянської системи, яка, в принципі, збереглась і нині, але вгадайте з трьох разів: що зробили би партійні органи з керівником міста, який до початку опалювального сезону не забезпечив тепло у чверті відомчих будинків?

Крім того, Роман Калапач скромно змовчав у звіті про труднощі, які виникли щодо введення в експлутацію котельні, хоча мав достатньо часу після свого повернення в міську раду, аби розв’язати цю проблему. А ще він чомусь не згадав сьому школу, в якій на момент написання статті не було тепла. Якби не карантин, діти й учні навчались би у холодних класах. Будемо сподіватися, що з настанням навчання вдасться пустити тепло у школу.

Зі звіту фактично виходить, що Роман Калапач грав основну роль при переукладенні договору оренди між КП “МВУЖКГ”, ВАТ “Львівобленерго” та Стебницькою міською радою. Наша газета неодноразово писала про це. Як пам’ятає читач, місто заборгувало “Львівобленерго” значну суму. Писали ми і про те, що основну роль у розв’язанні цієї проблеми за відсутності Романа Калапача відіграли перший заступник міського голови Богдан Асафат і секретар ради Геннадій Куцан. Саме вони, коли Роман Калапач ще судився, їздили до Львова, зустрічались з керівництвом “Львівобленерго” і, в принципі, зняли напругу. Коли Роман Калапач повернувся, він активно підключився до цього процесу, але не більше цього.

Не витримує критики і звіт Романа Калапача про стан доріг. Чи не основною своєю заслугою він вбачає те, що вулиця Трускавецька була підремонтована методом шутрування. Дійсно, ям стало трохи менше, але не настільки, аби можна було безпечно їздити по цій дорозі. Окрім того, роботи проводилися під час дощу, колеса машин вимітали все, що можна було вимести. Влітку дренажні каналізації були вичищені, аби вода не застоювалась на дорозі. А тепер їх засипали болотом. За таку безгосподарність давати Романові Калапачу двадцять відсотків премії й так до високої його зарплати? Агов, депутати, куди ви дивились?! Якщо так само безгосподарно будуть зроблені вулиці Куліша, Микелити та Володимира Великого, то пропоную за листопад місяць надати Романові Калапачу вже не двадцять, а сорок відсотків премії! А що, міський бюджет безрозмірний, все витримає!

Що дійсно можна віднести до заслуг Романа Калапача, то це його позицію щодо обгородження автостанції, яка була здійснена без відповідних рішень і наявності певних документів. Втім, зрештою, так і повинно бути: голова міста відповідає за все, що твориться у Стебнику, і йому за це платять чималі гроші.

У звіті Роман Калапач багато говорить про свою участь у роботі депутатських комісій, виконкому, в оперативних нарадах у Стебнику та Дрогобичі, робочих поїздках по місту, про роботу з депутатським корпусом, про попереднє обговорення бюджету на 2010 рік, про участь у громадському та культурному житті міста, про щотижневий аналіз роботи керівників, працівників виконкому міської ради та керівників комунальних підприємств. Даруйте, Романе Степановичу, боюся бути нав’язливим, але це все входить до ваших функціональних обов’язків, за що ви отримуєте великі гроші. Багатьом стебничанам треба гарувати мало не півроку, аби отримати стільки, скільки ви маєте за місяць. Я ж не думаю, що ви працюєте більше 24 годин за добу. А якщо це дійсно так, то за що двадцять відсотків премії?

Вельми цікавим особисто для мене був пункт щодо інформованості населення міста. Роман Калапач став справжньою зіркою на кабельному телебаченні. Щосуботи він повідає мешканцям Стебника про ситуацію в місті, роботу виконавчого комітету та міської ради, прийняті рішення. Більше того, як справжню зірку ми бачимо мера то на розбитих дорогах, то на автостанції, то на потужному прориві води біля Народного дому. Як кажуть, піариться чоловік на повну потужність, хоча, за великим рахунком, це чорнова робота мера. Відповідні служби повинні виконувати свої функції, міський голова має контролювати їхню діяльність, а мешканці Стебника судитимуть про мера, коли не буде розбитих доріг, проривів води, підвалів з фекаліями, невідремонтованих ліфтів, п’яних дебошів у нічний час.

До речі, Романе Степановичу, безкоштовно пропоную ідею. Виїжджайте з кабельним телебаченням уночі до точок, де продають без дозволів і ліцензій спиртні напої. Ото буде репортаж! А то я вже двічі на вівторкових нарадах говорив вам про цю проблему, ви казали, що дали відповідні розпорядження. Але ж нічого не робиться! А начальник Стебницького відділення міліції Вадим Рябцев каже, що більшість злочинів у місті скоюється на алкогольному ґрунті. Скористайтеся моєю пропозицією, станьте національним героєм, покладіть край спиванню стебничан!

Інформацію про свою роботу Роман Калапач озвучив на радіо “Франкова земля” та в газеті “Галицька зоря”. До речі, шлях до “Волі громади” йому теж не зачинений, хоча й маємо скептичне ставлення до його діяльності, вірніше, бездіяльності, та здатності по-господарськи розв’язувати проблеми Стебника.

Крім того, міський голова хоче у бюджеті на 2010 рік закласти кошти на випуск міської газети або стебницької сторінки в газеті “Галицька зоря”. Дійсно, виглядає дивним, що Стебник не має газети від влади. Всі міста мають, а Стебник ні. Хоча справа йде до роздержавлення державних газет, але Роман Калапач має право мріяти про свій рупор, де би друкувалося все, що він вважає за потрібне. Інша справа, чи погодяться стебничани, аби їхні гроші йшли на обслуговування Калапача і депутатів, які часто-густо не відстоюють їхніх інтересів. І мова не про конкуренцію з “Волею громади” (бо яка вже там конкуренція з офіціозним листком?). Просто на прикладі кабельного телебачення ми бачимо, як Роман Калапач уміло маніпулює громадською думкою, подає лише корисну йому інформацію, згладжує гострі кути – і безбожно піариться, сподіваючись, що люди вдруге купляться на його обіцянки і знову оберуть міським головою. Не оберуть, Романе Степановиче! Як кажуть у народі, не тратьте, куме, сили. Ліпше за час, що залишився до завершення вашої каденції, зробіть щось дійсно хороше для стебничан, аби не лише лизоблюди хвалили вас.

Торкнувся у своєму звіті Роман Калапач розгляду заяв, звернень громадян і судових справ. За його словами, у жовтні було зареєстровано 282 заяви від громадян, які “повністю розписані міським головою на заступників, спеціалістів та керівників комунальних підприємств”.

І тут ми хочемо застерегти Романа Клапача від повторення помилок. Люди пишуть листи, заяви, скарги на ім’я міського голови. Від нього ж хочуть почути відповідь. Це добре, що Роман Калапач розписав ці заяви на інших. Але де є гарантія, що вони дадуть відповідь? За це порушення закону відповідальність несе Роман Калапач. До речі, однією з причин того, що 31 жовтня минулого року депутати дочасно припинили повноваження міського голови було й те, що він не дав відповідей стебничанам. Сподіваюсь, що Роман Калапач контролюватиме, як підлеглі йому чиновники відповідатимуть людям.

Також Роман Калапач каже, що у жовтні “було заслухано біля 20 справ у Дрогобицькому міськрайонному суді, з яких жодна не була програною для Стебницької міської ради”.

Так-то воно так, але мова йде, даруйте, про дрібні справи, хоча в юриспруденції нічого дрібного не буває, і кожна справа має свою вагу. Проте Роман Калапач обходить стороною справу по меблевому магазину, яку можна вважати програною, бо навряд чи суд у Києві змінить своє рішення щодо належності об’єкту сімейству Середницьких. Якби його здати в оренду, можна було би отримувати мільйон гривень щороку. Якщо продати тим же Середницьким за мінімум чотири мільйони гривень, то отримаємо три річні міські бюджети. А що зі справою колишнього стебничанина, про що наша газета теж писала, який вимагає півмільйона гривень за відшкодування збитків у зв’язку з руйнацією його будинку? Чи Роман Калапач думає, що якщо він замовчить якісь справи, то вони позитивно будуть вирішені для стебницької громади?

Отож, як бачимо, куди не кинь – а двадцять відсотків премії Романові Калапачу аж ніяк не виходить. Заради справедливості слід сказати, що нині він більше віддається роботі, ніж до дочасного припинення ровноважень. Але чи надовго його вистачить? Чи не розбалують його депутати отими преміальними? Зрештою, ефективність роботи залежить не від того, скільки годин людина сидить у кабінеті, а наскільки дієвими, з менеджерської точки зору, є її розпорядження, виконання рішень і контроль за виконанням. Чи є у міській раді команда, кожний член якої виконує свою роботу, а міський голова нікого не підміняє, а мислить стратегічно, їздить не лише до Дрогобича, а й до Львова, Києва, аби добитися розв’язання стебницьких проблем? На жаль, такої команди нема, а Роман Калапач ніякий не менеджер.

І насамкінець про свободу слова. Роман Калапач виклав свою точку зору, як “тєжко” він працює. Я вважаю, що це не зовсім так. Оце і є свобода слова, свобода думки – без образ, а з намаганням почути один одного. А коли Роман Калапач наполягає на тому, аби я не ходив на сесії міської ради, - це не свобода слова, а порушення моїх конституційних прав. Здається, все просто і ясно.

У грудні депутати знову зберуться на сесію, аби розглянути питання, чи надавати Романові Калапачу премію за листопад, чи все-таки утриматися від цього. Особисто я би наклав мораторій на преміальні до кінця каденції, зважаючи на скруту, в якій живуть стебничани, а виручені кошти скерував би на потреби найбільш знедолених. Але чи дослухаються міський голова і депутати до моїх слів? І чи настільки вагомим є голос громади, аби можновладці, власне, зробили саме так?

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»

Граємо та чи виграємо?

Нещодавно в кіоску на стебницькому кільці побачив сувенірні гральні карти «Трускавець» за 6 гривень і це спонукало мене до написання цієї замітки. І хоча після виходу статті «Гра в карти. Розклади в Трускавці» я думав, що ніколи не повернуся до теми карт (бо опосередковано через неї я змушений був змінити роботу), все ж вважаю, що шкода губити цікаву думку. Її я реалізувати навряд чи зможу, а от комусь з трускавецьких підприємців вона може припасти до душі.

Пам’ятаєте, який резонанс викликали так звані «карти УПА», видані у Львові? Багато хто тоді протестував, вважаючи це профанацією національної ідеї. Так можна дійти до того, що сатаніти випустять свої карти, які ображатимуть наші релігійні почуття, комуністи свої, а ми, галичани – свої. А в межах Трускавця було б цікаво випустити партію карт із зображеннями трускавецьких політиків чи впливових людей. Уявляєте собі чотири тузи і чотири всім відомі обличчя. Те ж і з королями. Пропоную на тузи і королі ставити знімки вже старших людей, а молодих політиків – на валети, десятки, дев`ятки і нижче. А дамами могли б бути в цій колоді, наприклад, пп. Шиманська, Петрівська, Пономаренко та Умнова – представників чарівної статі в депутатському корпусі є більше, а мастей лише чотири, так що треба буде взяти лише по одній представниці від різних політичних сил. Втім, охочих потрапити на ці карти і таким чином прославити себе може виявитися більше, ніж карт, то можна робити не меншу колоду в 36 карт, а більшу – в 52, починаючи від двійок та з двома джокерами (хто ж буде тими джокерами?). Проте підозрюємо, що все одно шісток на всіх не вистачить, якщо навіть на кожну масть ліпити по 6 портретів. Надто багато тих шісток є в нашому Трускавці. Цікаво, що пограти в такі карти можна буде так само як і звичайними, за винятком однієї незручності – козир буде один і той самий, думаю знаєте чому. Та й неохота буде викидати у відбій ці кусники картону з обличчями таких солідних людей.

А уявляєте, як легко буде прогнозувати такими картами результати виборчих перегонів? Або як зміниться простенька гра «війна», в яку грають навіть дошкільнята, коли наочно бачиш – хто з ким воює. Все вищенаведене було б потішним, якби не одне «не» - наскільки морально це буде, чи не образливо для людей вміщувати їхні фейси на гральних картах? Бо люди не пам’ятки архітектури, над якими можна знущатися і вміщувати на сувенірних картах і які все витримають (бо і війну пережили, і видавців цих карт переживуть).

… Цю колоду за 6 гривень я так і не купив. Може й добре, бо якби я побачив на гральних картах якісь сакральні об’єкти Трускавця, то ця стаття не була б такою лагідною. А так – прочитали і забули. І висновків ніяких робити не треба.

Андріан Марічик

Свобода віросповідання по-дрогобицьки

 19 листопада на сесії дрогобицької міської ради прийнято звернення до громади м. Дрогобича. У ньому депутати висловлюють свою стурбованість ситуацією, що склалася в місті під впливом «підгорецьких отців» і закликають дрогобичан не підтримувати «новоявлену релігійну громаду».

У зверненні говориться: «Шановні дрогобичани! Депутати глибоко стурбовані ситуацією, що склалася після входу до нашого міста так званих підгорецьких отців та незаконної побудови ними каплиці в районі вулиці Стрийської. Ми шануємо конституційне право кожного громадянина на свободу віросповідання. Але підгорецькі отці на своє звернення до Києва в Комісію з питань релігії про реєстрацію їх як Правовірної Української Греко-Католицької Церкви отримали відмову. Таким чином їхня діяльність в Україні є нелегітимною і літургійні відправи у Дрогобичі та інших містах є незаконними. Закликаємо усіх громадян проявити розуміння, дослухатися до слів своїх парохів, до думки Української Греко-Католицької Церкви і жодними діями чи молитвами не підтримувати новоявлену релігійну громаду та її організаторів. Усім відома роль УГКЦ в завоюванні незалежності, суверенності та соборності України. Церква завжди була зі своїм народом у його національно-визвольній боротьбі. Дії ж новоявлених «правовірних» скеровані на розкол нашої Церкви та руйнацію духовних засад нашого суспільства».

Що цікаво, депутати звернулися і до Президента Ющенка, і до начальника дрогобицької міліції, і до прокурора – все це викликала будова невеличкої каплички на Копистянського. Це виглядає на цькування і таким своїм кроком депутати навряд чи допоможуть офіційній церкві, радше навпаки, спричинять більшу кількість симпатиків УПГКЦ в Дрогобичі, адже тут очевидними є гоніння на людей, переслідування за те, що вірять вони дещо інакше.

Така подія могла б і залишитися непоміченою, тим більше що тема «підгорецьких отців» мусується в Дрогобичі, а особливо в церковних структурах, вже не від сьогодні. Ще 12 листопада цю тему підняли дві депутатки-нашоукраїнки Снятецька та Моцяк, які мало не з піною на вустах старалися показати свою компетентність в церковних справах. Люди, які вважають себе членами незареєстрованої УПГКЦ, в їх тлумаченні виглядали гіршими ніж якісь сектанти чи й сатаністи. Така спроба підвищити підупалий партійний рейтинг та виправдати власну бездіяльність за попередні роки навряд чи допоможе цим депутаткам, а нарватися на звинувачення в порушенні свободи віросповідання вони можуть.

Я ніколи не був прихильником підгорецьких отців. В № 16 нашого вісника ще від 18 листопада 2008 року ми розмістили різко критичну статтю проти можливого розколу УГКЦ та проти підгорецьких отців під назвою «Обережно: вовки в овечих шкурах!»

Проте те, що мало місце в Дрогобичі 19 листопада, показує, що політики намагаються лізти, де їм не слід – у церковні справи. Дрогобицькі депутати мали сміливість невідомо з якою метою виступити проти Ордену святого Василія Великого, а це не може не викликати обурення в кожного, хто знає про заслуги отців-василіян як до війни, так і в радянський час, і в час незалежної України. Дивно, чому не приймалися подібні заяви проти свідків Єгови, яких сектантами визнають не лише православні чи греко-католики, але і п’ятидесятники, і баптисти, і інші протестантські деномінації. Хоча з іншої сторони я не маю нічого проти і цих людей, нехай собі вірять, щоб лише інших не спокушували.

Дрогобицькі депутати забули, що Ватикан ще остаточно не висловився про так званих «підгорецьких отців», а наш папа Бенедикт XVI проводить дуже обережну і мудру політику в цих питаннях, а не рубає з плеча, як це хотіли б робити деякі дрогобицькі депутати та священики, які за СРСР були православними. Так, в журналі «Католицький вісник» № 19 від 18 жовтня 2009 року в статті «До діалогу готові» читаємо: «Папа Бенедикт XVI сформував ватиканську делегацію, яка проводитиме теологічний діалог із представниками так званого традиціоналістського Священицького братства святого Пія Х (FSSPX). … Діалог, який розпочався в середині жовтня, має на меті (хоча нині ніхто не може сказати, коли саме це станеться) повернути до повного сопричастя зі Святим Престолом рух FSSPX, засновником якого був архієпископ Марсель Лефевр». А в тому ж виданні за 15 листопада 2009 року (№ 21) в статті «Англіканці: двері відчинено» читаємо: «20 жовтня 2009 року у Ватикані було оприлюднено інформативну Ноту Конгрегації віровчення щодо запровадження інституту персональних ординарі атів для англіканців, ячкі приєднуються до Католицької Церкви. … Як сказано в ноті, Апостольською Конституцією Святійший Отець впроваджує спеціальну канонічну структуру екстериторіальних Персональних Ординаріатів, яка дозволить англіканцям увійти у повну єдність із Католицькою Церквою, одночасно зберігаючи свою особливу літургійну та духовну спадщину». До речі, тим, хто хоче не патякати, а дійсно щось знати про життя Католицької Церкви, а не лише її маленької частинки в Дрогобичі, раджу почитати цікаві матеріали на сайті римо-католиків України http://kairos-visnyk.livejournal.com– можливо хтось і змінить свої позиції. Бо якщо лефевристи, яких теж так нещадно критикували (в тім і в Дрогобичі), якщо і англіканці навернуться в лоно Католицької Церкви, то навіщо виштовхувати з цього лона тих, хто вважає себе греко-католиками? Питання більш ніж риторичне.

Повертаючись до «підгорецьких отців» у Дрогобичі, хочеться зазначити, що ця маленька спільнота не може становити жодної загрози для офіційної церкви, яка, на жаль, показала себе не з найкращої сторони, звертаючись то до міліції, то лобіюючи це питання через депутатів, а навіть звертаючись до нас з проханням вилучити одну інформацію з сайту (і це при тому, що на одну цю критичну замітку в нас припадає понад кілька десятків позитивних публікацій про діяльність СДЄ). Дійсно, закони нашої держави не забороняють вірити чи не вірити, люди, прихильні  до василіан і які ходять то до церкви святих Петра та Павла в Дрогобичі, то до каплиці «підгорецьких отців», роблять це, бо кажуть, що лише там можуть молитися в Дусі Святому і ніхто не вправі заборонити їм це робити. Видно в них є якісь вагомі причини чи застереження стосовно діючих ієрархів і шкода, що з такими людьми ніхто й не хотів розмовляти, а зразу їм приклеїли якісь ярлики – щось дуже то починає нагадувати радянські часи.

А на завершення, щоб мене ніхто не міг звинуватити в якійсь заангажованості (ще раз повторюю, що належу до традиційної церкви), хочу, щоб як представники «підгорецьких отців», так і офіційної УГКЦ частіше зверталися до Біблії – там пише чорним по білому: «Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде – розпадеться вона. А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями!» (Дії святих апостолів, глава 5, вірші 38 – 39). Гадаю, що мудро було б послухати в даному випадку поради фарисея Гамаліїла, аніж виявляти нездорову ревність в час, коли Ватикан не сказав остаточного рішення.

До речі, серед дрогобицьких депутатів, які голосували за це рішення, є й такі, хто в свій час сам був причетний до гонінь греко-католиків у радянські часи, такі,  хто категорично виступав проти спорудження пам’ятника папі Івану Павлу ІІ поблизу дрогобицького костела, такі, хто став віруючим лише тепер, за незалежної України, бо це стало модно та вигідно. Віддайте кесарю кесареве, а Богові Боже, дрогобицькі обранці. Свята Мати Церква сама розбереться в своїх справах, не треба робити Їй ведмежу послугу.

Андріан Марічик

Микола Симончук: З того часу, як я став директором, школа не стала гіршою»

Я зустрівся з директором сьомої стебницької спеціалізованої школи Миколою Федоровичем Симончуком під час карантину. Учнів не було, але вчителі працювали.

- Скільки Ви вже працюєте у цій школі?

- Директором – п’ятий рік. До цього працював учителем фізкультури у цій же школі. Я є випусником нашої школи.

- Сьома школа – спеціалізована.

- Так. У нас є класи з поглибленим вивченням англійської мови, починаючи від першого класу. Починаючи з п’ятого класу, друга іноземна мова – німецька.

- Постійно на вівторкових нарадах у міській раді говорять, що у сьомій школі проблеми з опаленням. Як тепер? Чи розв’язана ця проблема?

- У нас поруч теплиця. І необліковане йшло тепло. Ми ліквідували це ще до опалювального сезону. Але пропускають батареї. Школа стара, має сорок років, і тепер починаємо це все трошки ремонтувати. Не знаю, чи на добро, чи на зле цей карантин, але він нам трошки допоміг. Коштів бракує, шукаємо майстра, щоб йому готівкою заплатити.

- Ви – колишній вчитель фізкультури. Кажуть, що робите ремонт спортзалу.

- Так, почали це робити. Міняємо вікна. Допомагають наші випускники – зокрема, Юрій Нестор, повністю профінансував закупівлю пластикових вікон. Це вісім штук, так що більше двадцяти тисяч гривень він заплатив. Обіцяє ще допомагати – закупити фарбу і таке інше. Спортзал був в аварійному стані, протікав, засмолили, є м’яке покриття спортзалу і їдальні. Чому ми взялися за спортзал? Бо будуть проходити вибори, тут буде виборча дільниця, так що, самі розумієте, це треба обов’язково зробити.

- Скільки в школі навчається учнів і працює учителів?

- Навчається приблизно п’ятсот учнів, бо одні вибувають, інші прибувають, а працює 70 вчителів.

- А на скільки учнів розрахована школа?

- Школа розрахована порядка на 800 учнів.

- Діти не йдуть до вас? Чи йдуть в інші школи? Яка причина?

- Ні, по інших школах така ж ситуація. У нас не найменша школа. Десятий клас ми набрали, одинадцятий клас в нас один, три паралельних є дев’ятих класів. В останні роки постійно набираємо два перших класи. Так що відколи я директором, у нас початкова школа має два паралельних класи. Один клас з поділом, один без поділу. Поза п’ятдесят учнів ми вже набираємо декілька років. Так що батьки дають своїх дітей у нашу школу.

- Ви вже трохи втяглися в роботу директора школи?

- Ой, вже не те що втягнувся, вже впрягся у роботу, сиджу тут від ранку до вечора. І відпустку тут проводжу, ремонти робимо. Бюджетних коштів на ремонт школи, ясна справа, бракує. Зробили самі трошки кращий туалет.

- Євроремонт?

- Можна і так сказати. І плитка тридцять квадратів, і підлога, і стіни. Поміняли одне крило знову ж таки завдяки Юрію Нестору, в цьому є його дуже посильна допомога, поміняли чавунні труби, в підвалі також поміняли труби, встановили 50 метрів пластику.

- Чи важко Вам було перейти від учителя до директора? Адже колеги залишились, а тут вже треба ними командувати.

- Звичайно, що важко. Стояло питання, щоб хтось став директором, тому що попереднього звільняли, чи сама звільнялась. Люди захотіли свого.

- Це був конкурс?

- Так, це був конкурс. Мене підтримала досить велика кількість учителів школи, понад 50 чоловік. І воно так іде. В крайньому випадку, з того часу, як я став директором, школа не стала гіршою. Відгуки по Стебнику, не знаю, що до мене доходять, кажуть, що ще кращою.

- А які результати учнів на предметних олімпіадах?

- За результатами предметних олімпіад, обласних і наших, ми практично п’яті-шості серед дрогобицьких і стебницьких шкіл кожного року. Маємо призерів обласних олімпіад. Результати є. Учні наші на зовнішньому оцінюванні виглядають непогано. Оцінки заробляють ті, які відповідають шкільним. Розбіжностей великих немає. Стараємось працювати. Результат як для Стебника і навіть для Дрогобича непоганий.

- А хорошими кабінетами можете похвалитись?

- Звичайно. Весь колектив і, зокрема, молоді вчителі зробили за свій кошт і завдяки допомозі батьків хороші кабінети – англійської мови, географії, історії, математики, хімії. В початковій школі взагалі трохи краще, бо там батьки приділяють велику увагу навчанню і відвідуванню дітей. В середніх і старших класах, звичайно, батьки менше звертають на це увагу.

- А колектив у Вас єдиний. Чи є певні групки, розбіжності між учителями?

- Стараємося робити, щоб колектив був єдиний. Справа в тому, що є у нас порядка 12 пенсіонерів, які вже такого віку, самі розумієте. Трохи з ними “воюємо”, але школа тримається на молодих і на середнього віку вчителів, яким ще треба працювати і працювати, які стараються показати хороший результат, щоб було видно, що це працює вчитель.

- Що найближчим часом плануєте зробити?

- Плани, плани... Планів може бути багато і є багато. Справа в тому, що не всі плани можна реалізувати так, як би хотілося. Все пов’язано з коштами. Ясна справа, хотілося би поміняти тут все – і фасад, і всередині. Ось почали доводити до ладу спортивний зал, тому що він у нас був у непривабливому стані. Ще й підлога погана. Коли я став директором, то не став ті всі переміни робити зі спортзалу, тому що могли би не так зрозуміти, почав із класів, коридорів, кабінетів, а потім вже дійшов до спортзалу. Плани є. Хочеться насамперед, щоб школа була не гіршою, ніж вона є до цього часу, а, можливо, й кращою – за результатами навчання, за результатами перевірок, за відгуками батьків, учнів. У такому плані стараємося працювати.

- Як учитель фізкультури, маєте ще декілька уроків?

- Так. Маю дев’ять годин. На ставку директора далеко би не заїхав. Було би смішно, якби я сказав, скільки має директор школи.

- Але все-таки, мабуть, стали менше займатися спортом, фізкультурою, тому що нема часу?

- Безперечно. Буває так, що хтось викликає з уроку, але стараюся все-таки проводити уроки сам, це однозначно. Ясно, що є така ситуація, що дуже треба мені десь бути, то є ще два вчителі фізкультури, які мене підміняють. На мою думку, директор школи повинен займатися тільки колективом і господаркою. А вже уроки – то це трошки важкувато.

- Ведете здоровий спосіб життя?

- Безперечно. Роблю зарядку. Ще й у футбол граю. Ось був матч на День міста.

- За ветеранів?

- Звичайно. Мені ж вже 54 роки.

- Існує неофіційний поділ вчителів. Наприклад, до вчителів фізкультури чи трудового навчання ставляться не так, як до вчителів української мови чи математики.

- Так було раніше. Думаю, що зараз трохи інакше. Ось я, вчитель фізкультури, став директором школи. В дев’ятій школі у Дрогобичі директором працює теж колишній вчитель фізкультури. Так що я завжди кажу: вчитель фізкультури – це не діагноз, а професія.

- Це залежить від самої людини?

- Звичайно. І диплом, що у вчителя математики, що у вчителя фізкультури, - однаковий. Я не знаю. Стараємося працювати, стараємося, щоб усе було добре, щоб діти вчилися, виростали достойними людьми.

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»

Нас врятує жінка

Політична реклама набридла як гірка редька. По радіо агітують, по телебаченні теж, з біг-бордів витріщаються кандидати і так і хочеться не піти на вибори, не голосувати. Або ж піти і проголосувати проти всіх. Але не за Противсіх. Але це так нам говорить гаряче серце, яке кров`ю обливається за нашу державу, яку розікрали, якою торгуються, яку використовують, а вона, наша Мати, все прощає. Натомість холодний розум говорить, що на вибори треба йти – йти і голосувати. Не за кого-небудь – за жінку. Звичайно ж, не за плюгавеньку Богословську. За Юлю, яку чомусь дехто так ненавидить, що називає то Тигрюлею, то Смертюлею, то Жінкою з Косою, то ще якось.  Обзивають, бо нема чим дорікнути. А якщо і дорікають подонками в команді типу Губського чи Лозінського, то що поробиш – в сім`ї не без виродка, від помилок ніхто не застрахований. Лише Юля, лише вона в даний час може реально протистояти Януковичу. Не Яценюк, не Гриценко, не Костенко, не Ющенко. Якщо вона програє ці вибори, то вже їй ніколи не стати Президентом України. Але це не лише вона програє, це програє Україна. Це Україна втратить свій шанс. Весь український народ.

Переді мною - № 3 «Трускавецької ґазети». В ній статті – «Маска для Тимошенко», «Привид свинячого грипу», «Епідемія свинячого грипу – виборча кампанія Тимошенко», «Аптеки покарати – не можна помилувати. Аптеки покарати не можна – помилувати», «Мої рідні, тримайтеся?». Три сторінки з чотирьох – бруд проти Юлії Володимирівни. Звичайно, нашоукраїнці не сплять, не дрімають, вони в Трускавці лише БЮТ присипляють, мовляв, давайте спільно Грицака бортанемо, нащо нам ті президентські вибори. Ні, любі мої, як сказала б Юлія Володимирівна, якщо ви віддасте державу на поталу бандитам, то не сподівайтеся, що в Трускавці вас хтось питатиме як це наше місто розбудовувати, куди йти далі. За нас тоді вирішать в Кремлі, не будете так гонорово засідати та бавитися в «кицьки-мишки». Але не треба цього допустити, то єднаймося під  прапор Юлії Володимирівни, забудьмо про чвари, про поділи та особисті вигоди. Бо ще Сковорода писав «де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку…» - а він був розумний чоловік. Давайте перше вирішимо головне, підтримаймо всі купно Юлію Тимошенко, а вже в травні будемо розбиратися, хто ж буде найдостойнішим конкурентом у боротьбі з Грицаком. 

Я не є великий прихильник жінок на високих посадах, проте не поділяю і думку вискочки Яценюка на мітингу, організованому в Трускавці п. Іванишиним стосовно того, що жінка в Україні хіба на посту Прем`єр-міністра погано працює. Ні, саме жінка потрібна нам на посту Президента і тут я погоджуюся з славнозвісним «шерше ля фам», хоча і шукати особливо не потрібно. Забігаючи наперед, скажу, що і на виборах міського голови Трускавця я б голосував не за «бізнесменів» чи «політиків», а саме за жінку, діючого секретаря Трускавецької міської ради Наталію Пономаренко, якщо Наталія Анатоліївна забажає балотуватися на цю посаду. Бо вона дійсно думає і про незахищені верстви, і про допомогу малозабезпеченим, дітям-сиротам та дітям з багатодітних сімей, ця жінка не афішує, а живе добротою, милосердям, щирістю та розумінням потреб ближнього. І якби в кожного політика трускавецького штибу була така добра і відкрита душа, як в Наталії Анатоліївни, то наскільки менше було б в нашому місті бруду та корупції, користолюбства та обману. Знаю, що такі мої слова не сподобаються як представникам діючої влади, так і представникам різних угруповань опозиції, проте вважаю, що маю право на свою думку.

Жінка-мати, жінка-берегиня, жінка як хтось такий, кому можна довіряти і на кого можна покластися дужче, ніж на чоловіка. В Україні споконвіків була велика пошана до Жінки, цим наш народ докорінно відрізняється хоча б від тих самих росіян. Культ Матері Божої на нашій землі розвинувся на сприятливому ґрунті і нікому його не викоренити. І хоча багато хто говорить, що нам в теперішній складний час потрібна тверда, сильна рука, хто сказав, що це мусить  бути чоловіча рука? Інколи тендітна ніжна жіноча рука в оксамитових рукавичках може так стиснути і так цвьохнути віжками, що аж, за перепрошенням, струсоне тобою. І хто вдома краще наводить лад – чоловік чи жінка? Отож то. І в державі жінка наведе порядок, коли чоловіки виявляються такими нікчемами та непотребом.

Не знаю, чи в Україні наступить стабільність після президентських виборів, чи житимемо ми краще, чи позбудемося важкого гніту нашого північно-східного сусіда. Знаю одне – альтернативи нашій Юлії Володимирівні немає, якщо ми хочемо змін на краще, якщо ми хочемо нормального Президента України, то мусимо обирати саме її. Жінку. Нашу Юлю.

Володимир Ключак

Стебницькому стадіону не вистачає футбольного насіння

Нещодавно у кабінеті першого заступника міського голови Богдана Асафата відбулася нарада щодо функціонування стадіону. В нараді взяли участь керівник фірми “Ерл” Іван Шулак, голова оргкомітету СК “Стебник” Осип Бандура, директор футбольного клубу “Стебник” Олександр Бодачевський і ветеран стебницького футболу Орест Стечкевич.

Насамперед постало питання: а кому належить стадіон? Як відомо, “Львівобленерго” через фірму “Ерл” освоїло на стадіоні 300 тисяч гривень. Своєю чергою, земельна ділянка належить ліцею, хоча сам стадіон не стоїть на балансі навчального закладу. А депутати на одній із сесій після довгих дебатів дійшли висновку, що стадіон належить громаді, адже це було зроблено за керівництва попереднього міського голови.

Іншої думки дотримується Богдан Асафат. Він каже, що немає відповідних документів, аби підтвердити думку депутатів. Втім, Богдан Іванович пообіцяв присутнім підготувати пакет документів, аби вже на грудневому засіданні виконкому прийняти стадіон на баланс міста.

“Львівобленерго” виконав свою обіцянку і виділив 300 тисяч гривень на стадіон. Власне, до 300 тисяч справа не дійшла, бо тоді треба було би проводити тендер. Спочатку виділили 261 тисячу 432 гривні, а потім ще 38 тисяч. Роботи мала виконувати фірма “Лімниця”, яка взяла супідрядником фірму “Ерл”.

Фірма “Ерл” здійснила чималий шмат роботи. Зокрема, був розроблений ґрунт з навантаженням, облаштовано піщану основу під трубопровід, укладено дренажний трубопровід з дренажних труб діаметром сто міліметрів, трубопровід засипано щебнем, розроблено рослинний ґрунт з навантаженням на автомобілі, перевезено ґрунт. Виконані й інші види робіт.

Роботи на стадіоні проведені, але сам стадіон не зданий в експлутацію. Насамперед треба засіяти його так званим футбольним насінням. За словами Івана Шулака, на це потрібно 18 тисяч гривень. Всі присутні зійшлися на думці, що необхідно на завершення робіт по стадіону закласти відповідні кошти у бюджет міста. Сам Іван Шулак сказав, що навесні виконає всі роботи, які обіцяв зробити стебницьким уболівальникам.

Мабуть, фірма “Ерл” зацікавлена в тому, аби довести роботи на стадіоні до логічного завершення. А який стадіон без бігових доріжок, трибун для глядачів, роздягалок для футболістів, адміністративних приміщень?

Втім, останнє слово за депутатами, які будуть приймати рішення з цього приводу.

Всі сподівалися, що стадіон ще цього року буде введений в експлуатацію. На жаль, цього не трапилося. Це могло би стати хорошим подарунком футболістам, які стали чемпіонами Дрогобицького району і тепер виступають на першість області, та й усім стебницьким вболівальникам, які щиро підтримували свою команду.

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»

 

Незалежне видання «Трускавецький вісник». Всі права застережені. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск –   Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: E-mail: anda_panda@ukr.net, тел. 8-097-38-36-112. Публікація  в Інтернеті  - на  www.protruskavets.org.ua   – «Сайт Трускавця про Трускавець».

 

 
НОВИНИ  СТАТТІ Інтервю Репортаж ПДМ Архів 2008 Архів 2009 Вітання ФОТО Старий Трускавець Сучасне місто ОГОЛОШЕНЯ КОНТАКТИ Старий сайт Форум_ТВ
 
Lemky.com Каталог сайтів України