В КОРИСТУВАННІ БЕЗ ПРАВА

Нагадуємо, що в попередніх номерах нашої газети було показано, що пологове відділення Трускавецької міської лікарні було закрите Управлінням охорони здоров’я Львівської області, а відкрити його наново неможливо, на думку головного лікаря лікарні Йосипа Свіжинського, оскільки немає достатньої кількості висококваліфікованих спеціалістів і можливості їх фінансувати, а кількість можливих пологів не відповідає вимогам Міністерства охорони здоров’я. Також ми писали, що президент лікувально-оздоровчо-навчального центру “Вікторія” Ігор Палінський досяг попередніх домовленостей про відкриття в приміщенні відділення приватного сучасного пологового будинку. За його словами, він отримав з Австрії обладнання, провів певні роботи, виготовив певну технічну документацію, затратив 65 тисяч доларів, але коли питання торкнулося автономного опалення для цього майбутнього пологового будинку, справа зупинилася. Продовжуємо його розповідь:
- Грицак сказів: “Ні!”. Тягнув-тягнув час, а потім Свіжинський дав усну вказівку своєму заступнику Денису, який вчиняє акт самоправства. В мене є акт з печаткою, мною завезене в це приміщення обладнання, інструментарій для функціонування пологового будинку. Так ось Денис підловив час, коли там були робітники, забрав у них ключ і виставив за двері. Двері запечатав карточкою з печаткою лікарні без наказу на її передачу і своїм підписом. На цей час практично більша частина робіт була проведена. Я не робив під євро, бо це екологічно нечисто, а під вапно, як і годиться для пологового будинку. Класичний і надійний варіант. 
Тепер приміщення залишається мені переданим, договір оренди не підписаний. Приміщення у мене ніхто по акту не приймав, тобто більше трьох років воно знаходиться у моєму користуванні без мого права користування. Я за станом здоров’я цим деякий час не займався, але зараз, не дай Бог, там пропаде хоч одна гайка... Буду звертатися у відповідні органи. Кожне моє слово підтверджено документально, я за кожне своє слово відповідаю.. Я казав: “Палінський за добрі справи для людей хабара не дає!”, - закінчив свою розповідь Ігор Зенонович.

ДОГОВІР ОРЕНДИ ТАК І НЕ "ВРОДИЛИ”

Що ж, звинувачення серйозні. На дверях пологового будинку справді печатка, підпис і дата 1 вересня 2006 року. Щоб побачити ситуацію з іншого боку, ми звертаємося до інших осіб, зокрема до Йосипа Свіжинського:
- Свого часу пан Ігор Палінський мав намір взяти в оренду приміщення пологового будинку, навіть було розпорядження міського голови зі згодою на таку оренду, але потім цього зроблено не було. Пан Ігор робив спроби відкрити будинок, але з якихось причин цього не зробив. 

- За його словами, ним був зроблений деякий ремонт, завезена апаратура...
- Я говорю абсолютно офіційно: договору оренди він не підписав. Про що можна далі говорити? Він мав згоду міського голови на укладення угоди, але угоди не уклав. 

- Чому, як Ви гадаєте?
- Думаю, тому, що тоді вийшла постанова Кабінету Міністрів, згідно якої різко зросла орендна плата. І можливо, він побачив, що це не вигідно.

- А як з апаратурою?
- Та яка апаратура? Це приміщення лишилося, він його незаужиткував. Якби ми справді забрали його апаратуру, то він би давно звернувся в суд.

- Пан Палінський стверджує, що він в приміщенні пологового виконував якісь роботи – міняв плитку, укріплював штукатурку, розводив батареї, а ще завіз туди якесь медичне обладнання. Приміщення йому передане по акту, а ваш заступник вигнав його робітників, приміщення закрив і запечатав. 
- Оскільки було розпорядження міського голови, підготовлені всі документи, був підготовлений навіть проект угоди, враховані його побажання і всі йшли пану Палінському назустріч, справді, йому було надано можливість доступу в це приміщення. Поки готувалися документи і він знайомився з проектом угоди, він собі планував якісь роботи. Але оскільки на протязі року договір оренди не був укладений, виникло питання, що він напевно не планує орендувати це приміщення і користуватися ним, відділом приватизації і управління майном міської ради прийняте рішення про припинення дії розпорядження міського голови. І відповідно, щоб не було потім розмов, що щось там паном Палінським залишене, дане приміщення було опечатане. І на цей момент ніякої апаратури медичної там не було і нема, - завершив розповідь Йосип Михайлович. 
Його заступник з економічних питань Володимир Денис спершу взагалі не хотів нічого пояснювати, поки йому не покажуть документ, що хтось мав право бути і щось робити в приміщенні колишнього пологового відділення. Але потім, зрозумівши, що для журналіста відсутність інформації – це теж інформація, заявив, що діяв в межах своїх повноважень і згідно з наказом. За його словами, зараз лікарня має більше десятка орендарів, і всі вони діють на підставі договору про оренду приміщень. Без такого договору ніхто нічого в приміщенні лікарні робити не може. А договору з Ігорем Палінським немає. Володимир Андрійович додав, що жодного обладнання в приміщенні колишнього пологового будинку немає, а своїми роботами пан Палінський завдав лише клопотів лікарні.

Ми також зв’язалися з міським головою Трускавця Левом Грицаком:
- Я дуже зацікавлений, щоб приватний пологовий будинок в Трускавці був, тому всіляко йшов назустріч пану Палінському. Навіть дозволяв йому проводити деякі роботи, коли ще не було проекту, хоч це, мабуть, було помилкою. Але він не виправдав моїх сподівань і договору оренди таки не уклав. А своїми роботами він приніс більше шкоди лікарні, ніж якоїсь користі. Уявіть собі, захотів поставити опалювальну прямо перед вікнами лікарняного корпусу. Справді, він дістав якісь ліжка, ще щось. Стосовно апаратури, то, може, він якусь апаратуру і має в себе, але в приміщенні колишнього пологового будинку її точно немає, - сказав Лев Ярославович.

ЩО КАЖУТЬ ДОКУМЕНТИ

Оскільки обидві сторони повністю протилежно оцінюють ситуацію, звернемося до джерел інформації, які не зможуть міняти своїх показів на догоду одній чи другій стороні – до документів. Отож, вивчаючи переписку між міським головою, лікарнею, відділом приватизації та управління майном міської ради більш ніж трирічної давності, бачимо, що спершу таки попередня домовленість про оренду приміщення пологового відділення для створення приватного пологового будинку була, результатом чого стали розпорядження міського голови Трускавця № 356-р від 17. 07.2006 року про укладення договору оренди та акт передачі в оренду приміщення пологового будинку і матеріалів, а також висновок ПП "Експерт” про вартість майна (пологового відділення), потрібний для розрахунків розміру орендної плати. Паралельно бачимо технічну документацію на проведення газопроводу і підключення газу до опалювальної. Тут і локальний кошторис земляних робіт з влаштування трубопроводу, і технічне заключення Трускавецької служби експлуатації газового господарства на газифікацію опалювальної пологового будинку, розрахунок потреби палива, завдання на проектування газифікації опалювальної та ін. Слід зауважити, що витрати пана Палінського на цю технічну документацію ми не рахували, але всілякі розрахунки і експертизи, особливо здійснені незалежними приватними фірмами, недешеві.
Опоненти Ігоря Зеноновича вказують на те, що у цій документації говориться про приміщення опалювальної об’ємом 60 кубічних метрів, а його нема. Пан Ігор стверджує, що він збирався це приміщення будувати, навіть залив фундамент. Підготовка до будівництва опалювальної таки була, про це зокрема свідчить висновок комісії з питань будівництва, архітектури, комунального майна, земельних ресурсів що спорудження опалювальної пологового будинку “не потребує виділення земельної ділянки і може здійснюватись на землекористуванні міської лікарні”. Щоправда, подальшого продовження історія з автономним опаленням не знайшла, як не знайшла історія з договором оренди. Ми бачили проект такого договору, бачили незначні письмові зауваження пана Палінського до нього, бачили наступний проект з врахуванням цих поправок але без згадки про автономне опалення. Однак факт залишається фактом – договір не підписаний. Ми знову звертаємося до потенційного орендаря Ігоря Палінського:
- Ігоре Зеноновичу, чому все ж Ви не підписали договору про оренду?
- Бо мені його ніхто не давав, давали щось таке простраційне. Проект, в якому не було питання опалювальної. Коли я кажу, що пора підписувати, Свіжинський каже, що некомпетентний, Грицак казав іти до Свіжинського. Тобто проблема непідписання договору була не з мого боку. Я за ними бігав, але я зрештою не футбольний м’яч. 

- Значить, Ви вважаєте, що основним "каменем спотикання” стало автономне опалення?
- Так. Розводка є, батареї розведені, а до чого під’єднати? Якщо ж я під’єднуюсь до центрального опалення, можливі технічні збої, а з іншого боку велика вартість опалення. Якщо при автономному я сам собі господар, поставив лічильник і скільки газу спалив, стільки й заплатив, то при центральному того нема. Тобто мене заганяли в такі умови, щоб я технічно не вижив. 

- Тепер щодо обладнання. Яке там обладнання залишилося?
- Ліжка, матраци, кювези, бокс для виношування, різного роду стерилізатори, бокси для чистої білизни, брудної, ліжечка для дітей такі, що можна переносити дитину в кошику. Саме на цьому етапі забрали в робітників ключі. Самоправно. Вони не мали права без моєї згоди, без мого відома, без мого дозволу входити в приміщення, тому що приміщення на мені. Я не можу знати, що там зараз лишилося. 

- Хто може підтвердити, що справді воно залишилося там?
- Робітники. Вони з Франківщини, і з ними можна зв’язатися. Вони самі допомагали це все вантажити. А ще залишився інструмент: бетономішалка, пульверизатори та ін., сказав Ігор Зенонович.

КУДИ ПОДІЛОСЬ ОБЛАДНАННЯ?

Ми вже кілька разів чуємо про якесь обладнання і різні думки щодо його долі. Та спершу слід довідатися, чи воно було взагалі. Пан Палінський сказав, що домовився про обладнання для ЛОНЦ “Віолета” (майбутній пологовий будинок, що так і не відкрився) зі своїми австрійськими партнерами, але щоб уникнути митних ускладнень, привіз його у якості гуманітарної допомоги через міську раду Трускавця. Справді, бачимо дарчий лист Акційного комітету служби здоров’я, Камілліан, Австрія. Загальна поставка гуманітарної допомоги передається ЛОНЦ “Віолета”. Бачимо також дарчий лист міської ради, котра передає партію цієї допомоги для “Віолети” і нарешті маємо рішення Трускавецької міської ради № 493 від 11 квітня 2005 року, згідно якого частина гуманітарної допомоги з Австрії (одяг, взуття, іграшки, рушники комп’ютерні аксесуари, інвалідні коляски, матраци та ін) передається Територіальному центру обслуговування пенсіонерів, управлінню праці і соціального захисту населення та деяким іншим службам міської ради, а частина допомоги (16 лікарняних ліжок, 16 матраців, 16 лікарняних суден, 5 інвалідних колясок, 3 лікарняні кушетки, 8 офісних крісел. 7 умивальників, 27 дитячих візків, 38 кошиків для дітей, 48 тумбочок, 2 комплекти для прибирання, 30 боксів для стерилізації) розподілена для ЛОНЦ “Віолета”.
Тобто, обладнання майбутнього пологового будинку однозначно було. Але куди все ж таки воно поділося? Ми телефоном зв’язалися з одним із працівників, які на замовлення президента ЛОНЦ пана Палінського робили в приміщенні ремонтні роботи, - Зеником Римаренко з Івано-Франківська:
- Зенику, Ви пам’ятаєте як декілька років тому працювали в Трускавці?
- Тоді, коли пологовий будинок мали відкривати? Пам’ятаю. Нас працювала бригада. Ми там робили ремонт. Я робив двері, стіл під комп’ютер, ліжечка дитячі, повивальні столики. Там завозили якусь апаратуру, вона стояла в родзалі.

- Пригадайте, будь ласка, яка там була апаратура, яке обладнання, і як Вас звідтам попросили.
- Прийшов якийсь посадовець з лікарні, сказав, що пологового тут не буде, щоб ми забиралися. Нас просто вигнали, ми прийшли до замовника, йому все розповіли і поїхали додому. А там залишився наш інструмент: дві „болгарки”, дві дрельки – велика і мала, а ще шпателі... Ми там плитку ставили, ремонт робили, побілку. А яка апаратура була – я не розуміюся. Ліжка завозили для жінок, були тумбочки, ліжка повивальні ми виготовляли і туди завозили... 

- І це все там залишилося? 
- Так, дали часу 10 хвилин, щоб ми перевдягнулися. Там ще й наш робочий одяг залишився.

- Ви свої слова можете підтвердити, якщо буде потреба?
- То, що було при мені, що я бачив особисто – звичайно, я підтверджу, - пообіцяв працівник.
Тож або обладнання і апаратура були в приміщенні, коли його “запечатали”, або ні. Якщо були, тоді коментарі деяких осіб у цій статті не зовсім правдиві. Якщо не було – неправду говорять робітники. Якщо тоді було, а зараз нема – значить, приміщення пологового відділення хтось обікрав. Правда, в кримінальній хроніці повідомлення про це не було. Однак любитель чітких документів Володимир Денис має розуміти, що забираючи назад приміщення, він повинен був прийняти його по акту, як по акту його свого часу передали. Не виходить по акту – зробити якийсь перепис майна у присутності представників другої сторони і незалежних осіб. А так важко щось довести. А одностороння печатка нічого не доводить. Наприклад, коли на виборчій дільниці запечатують сейф з бюлетенями, то ставиться не лише печатка дільниці і підпис голови, а підписи всіх присутніх членів комісії – представників різних кандидатів та політичних сил. Тоді така печатка сумнівів не викликає.

“КТО ПРАВ, КТО ВИНОВАТ – СУДИТЬ НЕ НАМ...”

Ось така ситуація виходить, коли проти тверджень одних постають інші, коли попередні домовленості летять коту під хвіст і вимагаються документи, а слово вже не значить нічого. В цивілізованих країнах вкрай рідко звертаються до нотаріуса, достатньо усної домовленості. А в нас “говорили-балакали – сіли та й заплакали”.
Ми надали достатньо документальних фактів, коментарів та розповідей, щоб читачі самі могли робити висновки. Ми утримуємося від звинувачень як утримуємося від того, щоб підтримати думку пана Палінського, що за “коломийкою” з дозволами, проектами, експертизами приховане спонукання до дачі хабара з боку певної особи чи осіб.
Ще один момент: хоч договір оренди не був остаточно узгоджений і підписаний, але потенційному орендарю дали приміщення і дозвіл на деякі роботи. Він витратив немалу суму на різну документацію, на будматеріали і оплату праці робітників, а потім все виявилося даремно. Ми також утримуємося, щоб бачити в цьому якийсь лихий умисел. Міський голова Лев Грицак визнає, що це була помилка. Але погодьтеся, якщо одна сторона помиляється, а друга через це влітає на немаленьку суму, то негарно якось виходить.
Всі сторони ще можуть сісти, чітко домовитися про умови і так само чітко ці умови виконувати. В інакшому випадку, хто в своїх діях вчинив правопорушення і куди обладнання поділося – зможе вирішити лише суд. А хто винен, що приватний пологовий будинок в Трускавці так і не запрацював – питання залишиться відкритим для читачів.

Орест ЛЕЩИШИН Джерела Трускавця