Чи прикличемо бузьків до рідного міста?
Трускавець прагне бути з одного боку цивілізованим та "європейським", насамперед як місто-курорт, з іншого - мати власне, українське обличчя, не втрачаючи своєї самобутності. До рис "українськості", які не хочемо втрачати, можна додати нашу ментальність - напівщирість-напівзаздрість, напівдоброту-напівзлобу, а ще - приховану чи не приховану лукавість за нібито добрими намірами…
Майже п'ятнадцять літ тому у Трускавці за рішенням начальства з області закрили пологове відділення. З того часу місцем народження маленьких трускавчан та трускавчанок стали Борислав, Дрогобич та інші міста. Не зручно, звичайно, якщо не брати до уваги, що Трускавець є далеко не єдиним населеним пунктом, з якого породіллям доводиться їхати народжувати за кілометри. Навколо ж - ого-го скільки сіл, де, попри велику відстань до найближчого міста, перешкодою її здолати є бездоріжжя. Але ж, про це не будемо, бо живемо у місті, та ще й такому, що прагне бути "європейським"…
Так ось, уже протягом цих чотирнадцяти з "гаком" років трускавчани шукають можливості знову прикликати бузьків до рідного міста, а заразом і відремонтувати та ввести в дію міське пологове відділення. Потрібні для цього немалі кошти, є й інші перешкоди, які слід здолати, аби втілити цей задум, а тут, кажуть, знайшовся благодійник, який готовий взятися за справу і вкласти в проект власні гроші. Свою версію втілення задуму та існування на цьому шляху, нібито перешкод, добродій виклав у місцевій газеті "Джерела Трускавця". Пан Ігор Палінський, цитую публікацію, - "автор багатьох наукових медичних праць і методик, нагороджений дипломом серед кращих лікарів України, почесним званням "Лицар Вітчизни", нагородою "Золотий хрест" та інше". Не применшуючи заслуг керівника лікувально-оздоровчо-навчального центру "Вікторія", подам у рядках публікації "погляд з боку" - бачення справи журналістом, абсолютно не зацікавленим у недооцінюванні одних чи "відбілюванні" інших осіб. Отже ж…
Взявши до уваги версію про нібито гальмування відкриття пологового відділення пана Ігоря Палінського та вислухавши "іншу сторону" - представників влади й головного лікаря Трускавецької міської лікарні Йосипа Свіжинського, підсумував наступне. Справді, пан Палінський брався за справу, навіть двічі - у 2002-му році та у 2006-му. В обох його поривах робота застрягала, причини були різні. На владу не мав би нарікати, навпаки, пан Грицак Лев Ярославович, міський голова Трускавця, абсолютно, як то кажуть, "палки в колеса не ставив", навпаки, зустрів ініціативу добре та намагався сприяти її втіленню. Але робота, знову ж таки, чомусь не рухалася, тож винних ініціатор шукав збоку. Але чи міг винуватити когось у нефаховому підході до технічного боку справи - виготовленні дозволів та документації, які, серед інших причин стали на заваді задуму? Для прикладу: бажаючи встановити газове підведення, у проекті вказав, що йтиме труба до існуючої котельні. "Але ж котельні нема", - йому кажуть! "Я її збудую", - пан Ігор на це. Ну що тут скажеш. Щоб збудувати котельню, потрібно запускати свіже коло біганини - нові проекти, дозволи, технічна документація. Та нехай би, але ж до намальованої у мріях котельні наперед газу не підведеш…
Словом, чи то сам Ігор Палінський заплутався у своїх помислах зробити добре діло, чи й справді на заваді є якісь об'єктивні чи приховані причини, але "роддому" у Трускавці наразі нема і якщо буде, то, очевидно, не скоро. А справу тим часом комусь хочеться перевести у політичне русло - не за горами ж вибори мера, то ж є ще одна тема для картання влади: і така вона, і сяка, бо гальмує добре діло. Діло й справді добре - нехай би народжували трускавецькі молоді мами у рідному Трускавці, а не їхали до інших міст. Але ж не так просто облаштувати пологове відділення у населеному пункті, де щороку народжується трохи більше ста двадцяти дітей - приблизно десять щомісяця. Неважко підрахувати затрати: двох-чотирьох мам, стільки їх у середньому може знаходитися у пологовому відділенні одночасно, обслуговуватимуть по п'ять гінекологів, неонатологів, анестезіологів, акушерок з відповідним сертифікатом, медсестер палати новонароджених та інших працівників. Якщо ж врахувати й те, що навіть за наявності у місті пологового відділення частина породіль все одно поїде до Львова, бо 40% майбутніх мам мають певні проблеми зі здоров'ям то говорити про якусь рентабельність закладу зайве, а згідно з нормами Міністерства охорони здоров'я його утримання не може бути за державні кошти, хіба що - приватно.
Завершуючи, хотів би висловити побажання ініціатору доброго почину не втрачати запалу й продовжувати справу, а причину своїх невдач шукати не лише збоку, але й в собі. А ще - гнати подалі від себе нашіптувачів та "порадників", які шукають подібні ситуації для "розкручування" власних інтересів, найчастіше - політичних. І нехай у нашому місті збільшується кількість породіль, а справа з пологовим відділенням нехай вирішиться якнайкраще.
Василь Кирилич, газета «Франкова криниця Підгір’я»
