Не все так погано у нашому домі

Опоненти чинної міської влади не так давно любили повторювати: «От, мовляв, згине сніг, розпочнеться весна і всі болячки вилізуть, побачимо стан доріг, побачимо фатальний стан господарки, бруд, нечистоти, непорядок». Дивно, що про щось подібне взагалі могла йти мова, але може воно й на краще – прийшла весна, сніг згинув досить швидко, вулиці сухі, всюди прибирається, все йде нормальним, закономірним ходом – місто готується до Великодня. Проблеми завжди були, є і будуть, від них нікуди не подінешся, та й життя було б нецікавим, якби не треба їх вирішувати. На щастя, Трускавець і близько не має тих багатьох проблем, з якими доводиться стикатися багатьом подібним містам. Як на мене, то зараз у місті є одна велика глобальна проблема – де знайти кошти та як їх правильно розподілити при майбутньому формуванні бюджету розвитку. Але нехай мене про це голова не болить, в місті є голова і депутати, є безліч спеціалістів, значна частина з яких є дійсно кваліфікованими посадовцями, то ж нехай вони і вирішують такі питання.

Я ж взагалі то хотів розпочати з іншого – як сприймається наше місто зі сторони. Отже, до честі трускавецької влади і громади, основна маса тих, хто тепер перебуває у Трускавці на лікуванні чи відпочинку, в цілому задоволені своїми умовами. Так, водопостачання недостатнє, але все ж воно краще, ніж було рік, два чи п’ять років тому. Вулиці та тротуари поступово звільняються від бруду – роботу двірників та і комунальників в цілому варто все таки оцінити. Реально критикувати завжди легше, ніж самому робити таку роботу, результат якої на другий день вже не видно. Чи задумуємося, коли йдемо зранку до праці і дивимося на нелегку роботу двірників, що вони стараються і для нас? І що чужу працю треба шанувати, бо і нашу можуть не пошанувати? Звичайно що ми не візьмемо в руки шуфлю, віник чи лопату, але ми можемо принаймні цілитися, викидаючи банку від пива чи енергетичних напоїв, недокурок чи обгортку від чіпсів чи цукерків.

Майже кожного тижня на прийом до мера приходять по 10 – 20 – 30 осіб, які мають проблеми. Це погано? Ні, так це ж дуже добре. Бо люди не мовчать, вони шукають виходу із ситуації, яка для них складається не завжди найкращим чином. І хоча не завжди все можна вирішити, але проблема не замовчується, не ховається під сукно. Відносно демократії, то не побоюся звинувачень у лицемірстві і скажу, що в Трускавці громадські організації все таки контролюють владу, зокрема владу виконавчу, значно сильніше, ніж по Україні в цілому. Та і Львів може сховатися, наш славний обласний центр вустами мера Садового при зустрічі з Колєсніковим показав всю «висоту духу». Це так, до слова. В Трускавці ж громадяни, мешканці звертаються не лише в міську раду, в різні відділи, але і до депутатів, політичних сил, громадських організацій. Різні проблеми, які виникають чи то по вулицях, чи то по мікрорайонах, чи то по місту в цілому, як і проблеми «малої людини», обговорюються та представляються на розгляд громади і благодійними фондами «Трускавчани», «Відродження Трускавця», «Лінія життя», і громадськими організаціями «Рада міста», «Трускавець-2012», іншими, і окремими депутатами, серед яких направду активними є досить багато, хоча і не всі. Люди звертаються і в громадські приймальні – для прикладу, в 2008 – 2009 роках до приймальні партії «Батьківщина» в Трускавці звернулося людей напевно не менше, ніж до офіційної влади. І всі ці факти доводять, що поступово Трускавець стає взірцем демократичного суспільства в окремо взятій самоврядній одиниці, що на наш курорт можна рівнятися, запозичуючи позитиви. Хоча саме це інколи так бісить окремих наших сусідів, які віддано служать українській національній тварині.

Не варто грішити проти істини і замовчувати наші проблеми – їх треба вирішувати. Але без гіперболізації, без пересмикування фактів, без шарпанини в той чи інший бік (в залежності що, кому і як вигідно). Спільна праця на благо міста влади і опозиції можлива, із залученням простих мешканців і з врахуванням їхніх інтересів, звичайно ж.  Робота в спокійній обстановці дасть значно більше плодів вже сьогодні, ніж обливання одні одних брудом на очах в ошелешених громадян, які інколи і близько не розуміють, про що йдеться на шпальтах газет Трускавця в період загострення інформаційних воєн.

«Мир і спокій цьому дому, тут немає місця злому». Ці слова з вертепу не втрачають актуальності ні в Великий Піст, ні після Великодня, ні в будь-який інший час життя. Проте часто руку, яку хтось подає для примирення, бояться потиснути, а в очі, сповнені добра та віри в людську доброту, намагаються плюнути чи і взагалі зробити так, щоб вони закрилися навіки. Так-так, в нашому Трускавці теж.

Трускавець готується до Великодніх свят. Святковий настрій вже витає в повітрі. Свято Пасхи означає зміну, буквально «перехід», перехід від рабського життя в Єгипті до життя вільного, від життя старого, заскорузлого, до оновленого життя і погляду на нього, на себе, на ближніх, на свої стосунки з ними. Місто, в якому ми живемо, завдяки особливому статусу курорту просто зобов’язано доброзичливо ставитися до приїжджих. Хотілося, щоб доброзичливе ставлення було і в середовищі політиків, громадян, багатих і бідних, скромних і не дуже – доброзичливе ставлення одних до інших. І не варто бачити в очах у ближнього (спеціально не хочу вживати слова «ворог» чи «опонент») скалку, треба радіти, що в твоїх очах нема колоди. Не все так погано у нашому домі, браття. Тож не наговорюймо на нього та не видумуймо собі проблем штучних, а припинімо всілякі чвари. Адже ubi concordia, ibi victoria (Де згода, там і перемога).

Володимир Ключак