Бориславська філія управління з експлуатації газового господарства - підприємство, що мусить функціонувати чітко, мов годинник. Адже саме воно, без перебільшення, забезпечує життєдіяльність міста - тепло у наших квартирах, голубий вогник на газовій плиті. Все це має безпосереднє відношення до кожної бориславської оселі, до кожного мешканця міста. Тож проблеми, з якими стикаються газовики, стосуються кожного з нас. А їх, тих проблем, таки вистачає, як переконалися ми в розмові з керівником Бориславської філії УЕГГ паном Володимиром Луцівим. Думаю, для наших чисельних читачів це інтерв'ю буде не тільки цікавим, але й корисним, бо, чого гріха таїти, інколи забуваємо, скільки небезпечних сюрпризів може «подарувати» вам життєдайний газовий вогник.

- Отже, пане Володимире, з чого Ви б хотіли розпочати цю розмову.

- Звичайно, з найважливішого. А найважливішим для нас є безпека наших абонентів-газокористувачів. На жаль, ще дуже багато випадків, коли люди своєю байдужістю щодо дотримання правил користування газом ставлять під удар і свої оселі, і навіть власне, життя, А з цими правилами жарти погані.

Візьмімо, наприклад, ті ж димоходи. За вимогами - висота димоходу над плоским дахом має становити два метри. Покажіть мені багатоповерхівку, де ця норма дотримана. Та не знайдете. Коли це будинок приватний - легше. Бо просто відключаємо газ і доки власник не підніме димохід на належний рівень - газу не буде. От щодо багатоповерхівок, то тут великі проблеми. А це призводить до нещасних випадків, до отруєння чадним газом. Останній випадок у Дрогобичі, де нещодавно сталася велика біда - отруєння чадним  газом.  І  попередній висновок: однією із причин є недостатня висота димоходу.

- А в нас, у Бориславі, поки-що Бог милував?

- Поки-що - так. Але якщо прийде біда, то тоді вже пізно про неї попереджувати. А в нас мало того, що димоходи занизькі, то ще й люди, коли самовільно переобладнують квартири, роблять взагалі дивні речі: під'єднують димоходи від газових приладів до першого-ліпшого каналу, що його вдалося знайти, А куди той канал виходить, чи годиться для того, чи взагалі закритий - ніхто не знає. А це ж дуже і дуже небезпечно, бо чадний газ може накопичуватися у приміщенні - й тоді ... До речі, отруїтися може не тільки винуватець, але й сусід, до якого через оцю вентиляцію потрапляє той чад.

- Він що, справді, не має зовсім запаху?

- Справді, не має жодного запаху. А в наш час тут долучилася ще одна проблема. В нас зараз прийнято при ремонтах, звичайно,  якщо людина має гроші, ставити пластикові двері і вікна. Аргументи - зберігається тепло, звукоізоляція теж надійна.  Тобто, квартира - герметична. А для згоряння одного кубометра газу потрібно десять кубометрів повітря. І коли це повітря вже вигоріло, а в цьому приміщенні є газовий котел чи плита, то завдяки отій герметичності створюється вакуум. Немає кисню, а отже, немає тяги - вакуум, створюється зворотня тяга і вентиляційний канал замість того, щоб витягувати чад, навпаки, подає його всередину приміщення.

- Добре, а як можуть тому зарадити ваші газовики?

- Ми якраз і звернулися до виробників вікон з пропозицією встановлювати  «повітрювачі»  на вікнах, якщо нема кватирки.

- То кватирку треба відкривати увесь час?

- А за це вже несе відповідальність власник квартири чи будинку. Коли дерев'яні двері чи вікна - то помешкання «дихає». А коли сучасні, із ущільнювачами, то тут уже власник має сам думати про свою безпеку та здоров'я.

- Але я знаю, що донедавна при встановленні автономного опалення обов’язковим був сигналізатор?

- Сигналізатор -  це зовсім інше. Він ставиться для виявлення витоку газу і сигналізує також про перевищення чадного газу в повітрі. Та є такі випадки, що людина може і не зреагувати. Він собі там посвистує - а мешканці десь в іншій кімнаті чи в сусідів. Але запам'ятайте: достатньо одного відсотка чадного газу в повітрі, щоб людина втратила свідомість; достатньо кілька вдихань. А далі людина вже не при свідомості, надихається достатньо, щоб померти. Тобто хочу наголосити, що зараз усі мешканці, які будуть до нас звертатися з приводу підключення газових приладів чи якоїсь там реконструкції під'єднання, мають бути готові до того, що доки не буде встановлений розповітрювач чи кватирка, то дозволу на експлуатацію газомережі теж не буде. Зрозуміло, розповітрювач - легше, бо достатньо просверлити отвір і встановити на рамі. Він легенький, делікатний. Тобто, мінімум проблем.

- Добре, але мене, як і кожного вашого абонента, цікавить ціна...

- Ціна?.. Десь сто гривень, або двісті двадцять зі встановленням. Звичайно, не дуже дешево. Але це вже не наші проблеми. У нас є розпорядження, що без розповітрювачів чи кватирок не можна приймати в експлуатацію будинки. Бо, повторюю, дуже багато випадків, коли причиною біди є саме встановлення герметичних вікон і дверей. Кисень вигоряє, утворюється в приміщенні вакуум, і цей чадний газ іде всередину помешкання, замість того, щоб виходити назовні.

- Тобто це дві найбільш небезпечні речі, на які Ви б хотіли звернути увагу: недостатньої висоти димоходи  і  герметичні вікна, що їх встановлюють зараз повсюдно?

- Є ще одна проблема, яка таїть у собі не менше небезпек: самовільне встановлення газових приладів. Дуже багато випадків, коли люди самотужки, не маючи належних знань і не дотримуючись жодних інструкцій, встановлюють газові прилади, як заманеться. Ми ж не завжди можемо це проконтролювати. Чому? Бо там, де газове опалення, наш слюсар має зробити перевірку раз на рік, де встановлена тільки газова плита - раз на три роки. От прийшов наш працівник для технічного огляду - все добре.  А тільки двері за ним зачинилися - господар узяв і поставив собі якийсь прилад. Приміром, колонку у ванні, - був такий випадок. А коли це до всього ще й багатоквартирний будинок, то небезпека для всього будинку. Ми просимо, волаємо до всіх: люди, думайте хоч трохи і самі про власну безпеку. Адже випадків, коли недотримання правил користування газом закінчувалося трагічно, дуже багато.

- А якщо конкретніше, пане Володимире?

- Та візьмімо буквально минулий місяць. Другого лютого в Золочівському районі двоє дівчат отруїлися чадним газом через негерметичнісгь димовідвідних каналів. Четвертого лютого на вулиці Політехнічній у Львові - отруєння чадним газом. Одинадцятого лютого в селі Конюшки отруїлося тям же чадом шестеро людей. Сімнадцятого лютого в Дрогобичі отруїлася чадним газом ціла сім'я, загинуло троє осіб. Цей трагічний перелік можна продовжувати і продовжувати.

- Ви сказали, що люди самовільно встановлюють газові прилади. А як то має бути на законній основі?

- На законній основі - в газову мережу можуть втручатися лише працівники газового управління. І ніхто інший, ніякі інші фірми  -  мають  вони ліцензії чи не мають – неважливо. Люди ж самовільно беруться до того, а тим більше в нас, у Бориславі, - всі «спеціалісти», адже не місто - нафтовиків, газовиків... Та підкреслюю, тільки наші працівники можуть здійснювати втручання в газомережу, якщо хочете бути спокійні за своє життя і життя своїх близьких. І нема ніякої потреби щось «хімічити» самотужки. Достатньо звернутися до нас і ми підключимо так, як людина хоче, і де хоче. Але згідно усіх технічних умов. І мешканці матимуть гарантію, що жодних неприємних «сюрпризів» їх не спіткає. Знаєте, люди просто не усвідомлюють, як вони ризикують.

- Знаю, що інколи ті, хто мас кахельні пічки, ставлять шубер, щоб коли п'єц нагріється, закрити шубер, тобто, перекрити витяжку і зберегти тепло...

- Це категорично заборонено. Категорично! Бо газовий чад - без запаху. Коли палиться, як раніше, дровами, то якщо заскоро закрити шубер, людина чує запах чаду від деревного вугілля. Коли ж  те саме при газовому опаленні — зовсім нічого не відчуєте.

- А яка Ваша думка щодо шлангів для підключення газових приладів?

- Є така методика. Людина, щоб мати менше клопотів зі зваркою труб, підключає прилади шлангами,  що дозволяється. Але тут також потрібно бути обережним, бо на ринку з'явилися шланги, що не відповідають необхідним нормативам. Купувати потрібно тільки сертифіковані вироби. І ще одне: на опалювальні котли ми рекомендуємо ставити поліхлорвінілові шланги, які не проводять струму. Адже котел має електрочастину і газову частину. Сам електрокотел зв'язує воду із газом, а отже, вже є електрична мережа. Тому котли підключаємо на поліхлорвінілові шланги, щоб унеможливити перепад потенціалів. А газові плити потребують шлангів з нержавійки. Бо плита іззаду має високу температуру і хлорвініловий шланг із часом прогорає. Б результаті, газ виходить у приміщення і наслідки можуть бути найгірші. Люди це розуміють. І ми вже поміняли дуже багато отих несертифікованих шлангів до під'єднання газових плит на металеві, які теж гнучкі й зручні в користуванні, але, на відміну від пластмасових та гумових, не прогоряють. У будь-якому випадку перед встановленням потрібна консультація спеціаліста, тобто, варто звернутися до нас, а ми, встановивши все належно, доведемо до пуття ще й інші недоробки, що залишилися з минулих часів. Повторюю, власною безпекою легковажити не можна, тим більше, що будь-яка недбалість з газом в одній квартирі багатоповерхівки може стати великою бідою для всього будинку.

- Пане Володимире, зараз багато людей, зокрема, у багатоквартирних будинках встановлює автономне опалення. Про це говорилося і в нас на сесії міської ради, і рішення приймалися протилежні: можна — не можна. Що ж до Вашого господарства, то, мабуть, значно додалося клопотів і проблем...

- Та, звичайно, проблем для нас побільшало. Я б виділив кілька таких важливих моментів щодо індивідуального опалення. Перше - «сипляться» димоходи. Щоб було зрозуміліше: коли у приватному будинку раніше була опалювальна піч, то комин був гарячим, через нього виходили гарячі продукти згоряння. Зараз, коли поставили котел - в ньому високий к.к.д. і комин холодний, він промерзає, а тому й обсипається через рік-два. Єдиний вихід - гільзувати комин, вставляти всередину своєрідну трубу із нержавіючої сталі. Цю роботу виконують також ліцензовані організації. Це стосується до котлів із продуктами згоряння - в димохід.

У багатоквартирних будинках встановлюють котли парапетного типу з турбовикидом, де отвір іде через стіну. Цей котел обов'язково повинен мати відповідний тиск. Діаметр стояків, що є в багатоповерхових будинках, розрахований на подачу газу тільки для газових плит. Дев'ять газових плит - півдюймовий стояк, вистачає. Котли ж беруть газу набагато більше. І тепер, коли ми видаємо технічні умови, обов'язково робимо гідравлічний розрахунок стояка. Його треба міняти на більший діаметр. Але ж будинок багатоквартирний, а люди: той того не пускає, щоб поміняти, той не хоче... Без заміни стояка ніякої мови про дозвіл не може бути. Тут люди просять, плачуть, ходять, але зробити без дотримання оцієї умови нічого не дасться.

Третя проблема, з якою стикаємося, що люди самовільно поставили котли. Є постанова Кабміну про заборону встановлювати котли, згідно з нею і міська рада наша і Трускавецька, бо Трускавець теж належить до Бориславського управління, припинили видачу дозволів. До речі, щоб встановити котел чи газову колонку парапетного типу - теж потрібний дозвіл міської ради, бо ми за вигляд фасадів не відповідаємо. Зараз, зрештою, йде мова взагалі про заборону встановлення котлів такого типу. Перше, щоб не псувати фасади якихось історичних будинків, а інше - дуже багато скарг від сусідів із багатоповерхівок. Мовляв: сусід зробив вивід котла у мене під вікном, а все те до мене задуває. Власне через це найближчим часом має вийти рішення, щоб парапетні котли заборонити. Тобто, хто ще встиг - то встиг, але десь у межах місяця буде та заборона і тоді, звичайно, жодної розмови про дозвіл на встановлення бути не може...

-     А який же вихід з цієї ситуації?

-     Важко сказати.  На мою думку, можливе переобладнання вже діючих котелень - встановлення там більш економного і сучасного устаткування, або міні-котелень – біля кожного багатоповерхового будинку, звичайно ж. за кошти самих мешканців. На жаль, люди в нас зараз таких коштів не мають. Як і для того, щоб цілий будинок повністю переходив на автономне опалення. Адже теж не кожна квартира, не кожна родина в наш час знайде кошти, щоб встановити індивідуальне опалення. Все це - ніби замкнуте коло. Ви подивіться: в Бориславі, з різних причин, багато будинків відключено від централізованого теплопостачання. Тож мешканці мають дозвіл встановлювати автономне опалення, про яке точиться стільки суперечок. І що ж? Встановили його тільки одиниці. Більшість гріється - хто як може. Здебільшого, газом. Шланг від газової плити - пальник посередині кімнати, - нібито тепло. А що дихає тими випарами, що нищить собі здоров'я - про те і не задумується. Або встановлюють пальники інфрачервоного полум'я, що призначені тільки для промислових приміщень, де є відповідна вентиляція. Чи й взагалі — на хлопський розум: вмикає всі камфорки, відчиняє газову плиту, туди кілька шамоток - воно ніби гріє. Але чим ти дихаєш?! Вуглекислим газом, продуктами згоряння. А потім дивуємося, чому стільки у нас ракових захворювань, чому так часто підводить здоров'я. Та пожалійте себе!

- Добре, пане Володимире, і певно, завершимо проплатою за газ? Чи з тим клопотів не маєте?

- Та ні, якраз вистачає клопотів. Тому й хотів би звернутися до наших абонентів, до бориславців, щоб вчасно оплачувати рахунки. Треба зрозуміти, що наше управління (і «Львівгаз») купує газ для населення, як і кожне підприємство, а потім продає споживачам. Для того, щоб ми могли закупити газ — нам потрібні кошти, а кошти надходять від того, що сплатило населення за вже спожите паливо. На жаль, не всі те розуміють і боржників у нас чимало. Не від добра і не за власною забаганкою ми змушені «відрізувати» газ найбільшим неплатникам. Тож ще раз хотів би попросити людей, щоб не створювали проблеми для себе і для нас.

- І, нарешті. — трохи оптимізму...

- Мусимо бути оптимістами. Хотів би сподіватися, що газ для населення не подорожчає. Хоча це залежить не від нас. а від нового Уряду. Ми вдячні тим людям, які приходять до нас, турбують і прислухаються до наших рекомендацій. Ми, зі свого боку, завжди ідемо назустріч абонентам, звичайно, наскільки це дозволяє законодавство. Єдине хотів би, щоб наші люди самі більше дбали про власну безпеку. Бо ж для нас пріоритетом у роботі і є якраз безпека наших споживачів.

Розмову вів Ігор Юринець, газета «Нафтовик Борислава»