1 березня, напередодні Великого Посту трускавчани мали унікальну можливість відпочити та насолодитися видовищним заходом, про який ми вже писали неодноразово. В цей день в Палаці Культури імені Шевченка відбулася презентація першого диску трускавецького хлопчика Ромчика Саланя „Моя стежка”.  Заповнений вщерть зал перевершив найоптимальніші очікування організаторів заходу, діти раділи від можливості безкоштовно побачити та почути якісний виступ. Після майже двогодинного концерту – прес-конференція за участю не лише Ромчика та його батьків, а й Віктора Герасимова та Леоніда Попернацького, а також секретаря міської ради Трускавця Наталії Пономаренко. Після прес-конференції – фуршет.

Не хочу ще раз перераховувати всіх артистів, які приїхали на цю презентацію до свого друга Ромчика – суть не в іменах, а в дійсно якісній музиці, якісному співі, причому без жодних фонограм. Живий звук, вітання від спонсорів, радість та захоплення в дитячих очах. Про таку радість свідчить хоча б один факт – моя 4-річна донечка після чергової пісні Ромчика говорить: „Мамо, я теж хочу подарувати квіточки Ромчику, адже він так гарно співає...” Вустами дитини глаголить істина, а істина полягала в тому, що давненько вже трускавчани не бачили і не чули чогось подібного. Не тому, що в Трускавці брак концертів, а тому, що в Трускавці брак підтримки місцевих талантів. Бо, для прикладу, навіщо організовувати в Трускавці гумористичний конкурс під проводом москальських братів Кроликів, як це, за неофіційною інформацією, має зробити намір один трускавецький високодостойник, коли можна зайнятися промоцією нашого, рідного, такого милого і близького серцю трускавчанина.

Show must go! – Шоу мусить продовжуватися, тривати, йти і не зупинятися, незважаючи на жодні труднощі і на кризу, яку з гаманців дехто хотів би перенести в голови людей. Таке шоу має право на існування і припинити його було б злочином перед трускавецькою громадою, за який вона осудить якщо не покаранням, то зневагою та забуттям. Прес-конференція після концерту мала один висновок, над яким навряд чи замислилися серйозно всі присутні – висновок, що презентація диску Ромчика – це лише перший крок, бо ж є ще в Трускавці циркова студія „Каскад”, є ще „Золоті діти”, не можна забувати за успіх акції „Я люблю українське”, яку в нашому місті започаткувала „Батьківщина” в той короткий період часу, коли ще була при владі, є ще таланти, які необхідно відшукати, розвинути та гідно презентувати не лише на містечковому рівні, а на значно вищому. Столичні гості Герасимов та Попернацький були просто вражені масштабністю заходу, організованістю та згуртованістю всіх, хто так чи інакше був до нього дотичний. Зауважили це і ті, хто пророкував провал. Бо не може бути жодного провалу, коли на карту поставлено майбутнє Трускавця, навіть якщо це майбутнє розглядати через призму 9-річної дитини.

Фільм відомої в Трускавці кіностудії „Провінція” (генеральний директор – Олег Бачинський), яка є єдиною кіностудією такого високого рівня на території всієї колишньої Дрогобицької області, продемонстрований на початку прес-конференції, варто було б подивитися найзатятішим скептикам, які шукають задоволень та талантів в Індії чи на Сейшельських островах, а місцеві самородки вважають чимось другорядним.  Фуршет дав можливість побачити трускавчанам один одного немов зі сторони – і журналістам, і представникам різних політичних сил, і людям творчим, і іншим, що Трускавець – це те, навколо чого ми маємо об’єднуватися, а не для прикладу якийсь інший чорт чи Чортків. Бо ідея Трускавця як міста, яке має вийти з тої ями, в яку його загнала чинна влада, вже давно витає в повітрі, але чи то через страх, чи то через інші причини, не може ні ідеалізуватися, ні матеріалізуватися.

Ідея Трускавця та трускавчан без юристів-клептоманів та мусульман в християнських партіях, ідея Трускавця без поділу на касти як в тій же Індії – той у блискучому костюмі гарний жекагеібе, а той поганий, бо він без краватки – ні, бо той костюм скоро буде блискучий лише в окремих місцях. Ідея Трускавця, яка зможе зрушити серця людей, понести, як тепер мене понесло, що я так відхилився від теми концерту Ромчика Саланя.

А концерт – супер! Бравіссімо! Хоча не всі пісні Ромчика прозвучали через певні відхилення від сценарію, хоча диск в трускавецьких музичних крамницях  не придбаєш, бо це ще не поставлено на комерційну основу, хоча хтось не хотів такого успіху – успіх є. Він стався, він звершився. Тож, „шалійте, шалійте, скажені кати”, бо Трускавець не збирається бути на колінах ні перед ким. Хіба що перед Господом Богом, Який, напевно, мусить вже зглянутися над нашим містом і встановити в ньому справедливість. Щоб діти такі як Ромчик могли рости і розвиватися і на славу всієї України, і на славу міста, яке є для них їхньою малою батьківщиною. Батьківщиною, яку не можна не любити.

Володимир Ключак