Через ігрову залежність син сказав матері: „Ти для мене вже ніхто!”

«Діти - квіти життя», сказав хтось із великих. Безумовно, діти – це радість і потіха. Проте, коли вони підростають, то нерідко замість радості приносять своїм батькам біль, тривогу та сльози. Де шукати відповіді, чому так стається? Хто винен? Неправильне виховання в сім’ї? Поганий вплив вулиці? «Неправильні» друзі? Недогледіли вчителі? Мабуть, точної відповіді на ці запитання не може дати жодна педагогічна теорія. Як і відповіді на те, де шукати порятунку тоді, коли в двері постукала біда…        

     Не в одні двері стукала наша читачка, дрогобичанка Мар’яна Максименко, мати 23-річного Ігоря (з етичних міркувань імена та прізвища змінено). В нашу редакцію жінка звернулася, немов хапаючись за останю рятівну соломинку. Біда в її дім закралася вже близько 10 років тому – тоді ще малолітній син не на жарт захопився ставками в букмекерській конторі і з часом став там постійним відвідувачем. В батьків це викликало занепокоєння, тому почали шукати шляхи виходу із ситуації. Було очевидним, що простими заборонами та читаннями моралі проблемі не завадити, адже ставки в букмекерських конторах можна робити через сторонніх осіб, заплативши за цю послугу додатково дві-три гривні… Тому Максименки вирішили піти іншим шляхом: коли хлопцеві виповнилося 15 років, відправили його на навчання до Львова, щоб мав повну свободу. Таким чином, мала би зникнути привабливість «забороненого плоду» - немає табу, отже не має потягу його порушувати. Однак, ця методика не спрацювала, а юнак щораз більше втягувався у петлю ігрової залежності.

     Зараз йому 23, він працює на одному із заводів нашого міста, не п’є, не палить, та ігроманія нівелює вщент цей, здавалася б на перший погляд, позитивний образ хлопця. Справа зайшла так далеко, що він взяв кредит, під який заставив батькову хату. Пані Мар’яна переконана, що гроші Ігор зайняв для друга, теж затятого відвідувача букмекерських контор, щоб було за що робити ставки, бо той вже взяв два кредити і зараз за нього розраховується мама-вдова… Про цей кредит в сім’ї Максименків дізналися вже тоді, коли з банку приїхали описувати заставлене майно. Зараз за хлопця гроші сплачують батьки, оскільки він це робити відмовляється. Ні сльози, ні дорікання, ні вмовляння не можуть зворушити обледеніле серце сина. Він стає дедалі агресивнішим, взагалі перестав слухати маму і одного разу під час сімейного скандалу заявив нещасній жінці, що вона для нього вже ніхто… Масштабність даної проблеми може зрозуміти хіба той, хто сам пережив подібну біду. Але, незважаючи нінащо, пані Мар’яна не опускає рук і продовжує боротися за сина. В її душі ще жевріє іскорка надії, що хлопець оговтається та знайде у собі сили вирватися з лабет ігрової залежності. Із сторінок нашої газети жінка просить сина отямитися: 

«Сину, хоч я для тебе вже ніхто, та ти для мене все. І я буду боротися за тебе до кінця. Схаменися, поки не пізно».

 Хочеться вірити, що Ігор Максименко прочитає ці рядки і нарешті зрозуміє всю повноту болю материнського серця, яке продовжує любити його палкою любов’ю, незважаючи нінащо.

Віра Чопик, газета „Твоя фортуна”, м. Дрогобич